Постанова № 21683726, 14.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2012 № 19/119

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скрипка І.М.

суддів: Остапенка О.М.

Зубець Л.П.

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1 дов. б/н від 19.04.2011р.

від відповідача:ОСОБА_2 дов. № 11/1249 від 19.12.2011р.

розглянувши апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»

на рішення

Господарського суду міста Києва

від21.09.2011р.

у справі№ 19/119 (суддя Шаптала Є.Ю.)

за позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Азов» (позивач)

доПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (відповідач)

провідшкодування шкоди в порядку регресу 13858,01 грн.

В судовому засіданні 14.02.2012р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2011р. позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Азов» задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Азов» суму матеріального збитку в порядку регресу в розмірі 13858,01 грн., 140,00 грн. державного мита та 236,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із даним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 21.09.2011р. у справі № 19/119 повністю та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права (ст.ст. 38, 43, 65, 84 ГПК України).

Апелянт вважає, що позивачем не було надано доказів того, що ОСОБА_4 керував забезпеченим транспортним засобом на законних підставах, оскільки страхувальником по полісу № ВЕ /2251470 виступає ОСОБА_3, а сам поліс 1 типу.

Крім цього, апелянт вважає, що судом неправомірно стягнуто штрафні санкції з відповідача, оскільки час виконання зобовязання з боку ПрАТ «СК «Провідна» не настав, законодавством не передбачено право особи, яка має право регресної вимоги на нарахування пені на суму цієї вимоги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2011р. прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження та призначено до розгляду.

В апеляційній інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу з додатками, в якому представник позивача просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 102 ГПК України за клопотанням представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» строк розгляду апеляційної скарги у справі № 19/119 продовжувався.

Колегією суддів в судових засіданнях апеляційної інстанції розгляд справи відкладався у відповідності до ст. 77 ГПК України у звязку з необхідністю витребування документів, необхідних для розгляду справи, останній раз на 14.02.2012р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду № 01-22/3/4 від 14.02.2012р. змінено склад колегії суддів. У звязку з виробничою необхідністю - обранням судді Іваненко Я.Л. на посаду судді Вищого адміністративного суду України, доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 19/119 колегії у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді Зубець Л.П., Остапенко О.М.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 14.02.2012р. представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в позові повністю.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 14.02.2012р. представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, але рішення підлягає скасуванню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.03.2010р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Азов» та ОСОБА_5 було укладено Договір № 30351/А добровільного страхування наземного транспорту (а.с. 24-30), у відповідності до умов якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, повязані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки “DAEWOO-FSO Lanos TF69Y”, д.н. НОМЕР_1.

Згідно довідки ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Запоріжжя та автотехнічної інспекції УДАІ (а.с. 107), 29.10.2010р. по вул. Космічній в районі електроопори № 216 у місті Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки “DAEWOO-FSO Lanos TF69Y”, д.н. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_5, під керуванням водія ОСОБА_6 та автомобіля “ВАЗ-2101”, д.н. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_7, під керуванням водія ОСОБА_4.

Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.11.2010р. по справі № 3-4704/10 (а.с. 16), ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП у вигляді штрафу.

Згідно звіту № 41/10 від 11.11.2010р. про оцінку автомобіля “DAEWOO-FSO Lanos TF69Y”, д.н. НОМЕР_1 (а.с. 17-22), складеного ТОВ «Автогазпромсервіс», вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля “DAEWOO-FSO Lanos TF69Y”, д.н. НОМЕР_1, в результаті пошкодження у вказаній дорожньо-транспортній пригоді, складає 15953,12 грн.

Позивач, виконуючи свої зобовязання за Договором № 30351/А добровільного страхування наземного транспорту від 30.03.2010р., на підставі страхового акту №ИС-10-99 від 09.12.2010р. (а.с. 31-32), виплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 13953,12 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 2718 від 29.12.2010р. (а.с. 32).

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля “ВАЗ-2101”, д.н. НОМЕР_2, на момент ДТП була застрахована у ПАТ СК “Провідна”, на підставі полісу № ВЕ/2251470 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 33). Термін дії полісу з 29.08.2010р. до 28.08.2011р., тип полісу - 1. Страхувальник ОСОБА_3

Пунктом 15.1 статті 15 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на дату ДТП) застраховано відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).

Як вбачається з відповіді ВДАІ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області № 10/16-799 від 03.02.2012р. у відношенні водія ОСОБА_4 адміністративний протокол за ст. 126 КУпАП не складався, в матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_4 автомобілем “ВАЗ-2101”, д.н. НОМЕР_2, на момент ДТП, без законних підстав, доказів протилежного відповідачем не надано.

Згідно Полісу № ВЕ/2251470 передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, в сумі 25500, 00 грн. та передбачено франшизу в розмірі 510,00 грн. (сума, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих).

Листом вих. № СКА-0798-11 від 12.05.2011р. (а.с. 34) позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 14373,12 грн.

Відповідач своїм листом № 17-10/9341 від 26.07.2011р. (а.с. 35) відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування в порядку регресу, мотивуючи тим, що останнім не надано документів, що підтверджують законність експлуатації водієм ОСОБА_4 під час ДТП автомобіля “ВАЗ-2101”, д.н. НОМЕР_2.

Оскільки винним у вчиненні ДТП визнано ОСОБА_4, який керував автомобілем “ВАЗ-2101”, д.н. НОМЕР_2, на момент ДТП на законних підставах, відповідно його цивільно-правова відповідальність була застрахована відповідачем згідно Полісу № ВЕ/2251470, тому до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування № 30351/А перейшло право вимоги до відповідача, як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду в розмірі 13443,12 грн. (13953,12 грн. виплаченого страхового відшкодування 510 грн. франшизи, передбаченої полісом № ВЕ/2251470).

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню у відповідності до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» 13443,12 грн.

Що стосується доводів апелянта про неправомірне стягнення з нього на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалося вище, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована відповідачем відповідно до Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і саме у розмірі фактичних витрат позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою, проте останній своє зобовязання не виконав.

Статтею 193 ГК України та статтею 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 3 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відтак, у відповідача виник обовязок повернути сплачені позивачем кошти безпосередньо на підставі цивільного законодавства, зокрема статті 27 ЗУ «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобовязання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обовязки, в тому числі передбачені статтею 625 ЦК України.

Таким чином, стягнення коштів, втрачених внаслідок інфляції, а також трьох відсотків річних від простроченої суми є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобовязань. При цьому стягнення коштів, втрачених внаслідок інфляції, а також трьох відсотків річних від простроченої суми носить компенсаційний характер для позивача, а тому місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача 58,56 грн. 3% річних та інфляційних втрат в розмірі 53,77 грн.

Що стосується вимог позивача по стягненню з відповідача пені в сумі 302,56 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача в порядку регресу на підставі ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 Цивільного кодексу України виплаченого страхового відшкодування, отже, між сторонами у справі відсутні договірні зобовязання.

Відносини у сфері обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», положення якого спрямовані на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоровю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно з пунктом 37.2 ст. 37 вказаного Закону, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Отже, право на нарахування пені виникає у особи, яка має право на отримання страхового відшкодування. Як вбачається з матеріалів справи, особою, яка має право на отримання страхового відшкодування, та яка його отримала, є Портна І.М.

При цьому, положення п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент ДТП) не розповсюджується на правовідносини, що склались між сторонами у даній справі.

Оскільки спеціальними законами, які застосовуються до даних правовідносин Законом України “Про страхування” та Законом України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірних відносин між сторонами немає, відповідно відсутні і правові підстави для стягнення пені у розмірі 302,56 грн.

Місцевий господарський суд не звернув увагу на дані положення чинного законодавства, а тому без належних підстав задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне зясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», з підстав, викладених у ній, задоволенню не підлягає, але рішення Господарського суду м. Києва від 21.09.2011р. у справі № 19/119 підлягає скасуванню в частині стягнення пені, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в позові щодо стягнення 302,56 грн. пені.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 21.09.2011р. у справі № 19/119 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Провідна” (01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 37/122, код ЄДРПОУ 23510137) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Азов” (87510, м. Маріуполь, пр.-т. Адм. Лунина, 18 оф. 3, код ЄДРПОУ 24646706) страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 13443 (тринадцять тисяч чотириста сорок три) грн. 12 коп., 53 (пятдесят три) грн. 77 коп. інфляційних нарахувань, 58 (пятдесят вісім) грн. 56 коп. 3% річних, 135 (сто тридцять пять) грн. 55 коп. - державного мита та 230 (двісті тридцять) грн. 85 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 302,56 грн. - відмовити.»

3. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

4. Матеріали справи № 19/119 повернути до Господарського суду м. Києва.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 20.02.2012р.

Головуючий суддяСкрипка І.М.

СуддіОстапенко О.М.

Зубець Л.П.