Рішення № 21683263, 16.02.2012, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" лютого 2012 р. Справа № 5027/1250/2011. За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дольче Віта»

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості 81200,00 грн.

Суддя Тинок О.С.

Секретар судового засідання Кошман А.В.

Представники:

від позивача ОСОБА_3

від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дольче Віта»звернулось з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у сумі 81200,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що згідно укладеного між сторонами договору безоплатного користування майном № 153 від 19 серпня 2008 року передав, а відповідач отримав в серпні-вересні 2008 року у користування морозильні ларі в кількості 116 одиниць, виключно з метою зберігання продукції під ТМ належними ТОВ «Дольче Віта». Позивач стверджує, що у звязку із великою заборгованістю за товар, отриманий згідно дистрибюторського договору, звернувся до відповідача з вимогою про повернення обладнання, оскільки останнє використовувалось не за цільовим призначенням. Позивач зазначає, що відповідач морозильні ларі у кількості 116 одиниць не повернув, при цьому позивач власними силами здійснив розшук переданого, і не повернутого обладнання і знайшов 92 одиниці. Далі позивач вказує, що будь-яких господарських відносин між сторонами на даний час не існує, отже, відповідач не має жодних підстав для утримання у себе майна належного позивачу. Однак, зважаючи на той факт, що примусове повернення в натурі морозильних скринь в кількості 28 шт. є неможливим, позивач просить суд стягнути з відповідача вартість безпідставно набутого майна за цінами вказаними в актах приймання-передачі обладнання в сумі 81200,00 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує та вважає їх необґрунтованими, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

06 грудня 2011 року у звязку із відрядженням судді Ковальчук Т.І. розпорядженням керівника апарату суду було призначено та проведено повторний автоматичний розподіл справи та передано справу на розгляд судді Тинку О.С.

Ухвалою суду від 03 лютого 2012 року продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

16 лютого 2012 року позивач звернувся до суду з письмовою заявою про зменшення позовних вимог, в якій просить суд при визначенні вартості обладнання керуватись не ринковою, а балансовою вартістю обладнання (982,34 грн. без ПДВ) та стягнути на його користь вартість безпідставно набутого майна, морозильні ларі в кількості 28 шт., у сумі 33006,62 грн.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому суд приймає її.

Відповідач явку повноваженого представника у судові засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце засідання суду.

Не зявлення у судове засідання представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного:

19 серпня 2008 року між сторонами укладено договір безоплатного користування майном № 153, на підставі якого позивач згідно з актами прийому-передачі обладнання № 164-08 від 21 серпня 2008 року, № 183-08 від 08 вересня 2008 року надав у тимчасове безоплатне користування майно - морозильне обладнання в кількості 116 шт. по 2900,00 грн. кожна на загальну суму 336400,00 грн., а відповідач прийняв зазначене майно та зобовязувався користуватись за призначенням, і у визначений цим договором термін повернути обладнання.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.4., 2.8., 2.9., 3.1. вищезазначеного договору безоплатного користування майном № 153 відповідач зобовязався використовувати передане йому обладнання для зберігання продукції під торговими марками, належними ТОВ «Дольче Віта», а у разі дострокового припинення або закінчення дії цього договору повернути отримане майно в тому стані, в якому він його отримав, з урахуванням нормального зносу.

Строк дії договору визначено до 31 грудня 2008 року. Однак, по закінченню строку договору жодна із сторін не виявила бажання розірвати його, а тому він був пролонгований на один рік та припинив свою дію 31 грудня 2009 року.

27 березня 2009 року, у звязку із грубим порушенням зобовязань щодо оплати товару за договором дистрибуції та не здійсненням замовлення нових партій товару, позивач направив відповідачу вимогу про повернення обладнання, або відшкодування вартості переданого обладнання.

Пунктом 6.6. договору безоплатного користування майном № 153 від 19 серпня 2008 року встановлено, що при припиненні використання майна відповідач за місяць письмово повідомляє позивача, який зобовязаний по закінчені цього строку в тижневий термін прийняти від відповідача майно, про що складається акт прийому-передачі.

Відповідач письмово не повідомляв позивача про припинення використання майна, акти прийому-передачі щодо повернення відповідачем позивачу обладнання не складались. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не повернув позивачу 24 морозильних ларі під серійними номерами 20617 (інв. № 6552), 20620 (інв. № 6553), 20616 (інв. № 6559), 20682 (інв. № 6562), 20549 (інв. № 6563), 20517 (інв. № 6576), 20536 (інв. № 6581), 20463 (інв. № 6582), 20342 (інв. № 6592), 20509 (інв. № 6599), 20412 (інв. № 6329), 20632 (інв. № 6331), 20173 (інв. № 6349), 20161 (інв. № 6356), 20332 (інв. № 6377), 20056 (інв. № 6383), 20324 (інв. № 6386), 20236 (інв. № 6387), 20538 (інв. № 6389), 20528 (інв. № 6390), 20533 (інв. № 6391), 20324 (інв. № 6392), 20337 (інв. № 6393), 20323 (інв. № 6394).

Відповідно до заяви про зменшення позовних вимог та доданої до неї довідки про балансову вартість обладнання, станом на 01 лютого 2012 року вартість одного морозильного ларя становить 982,34 грн. без ПДВ, а отже вартість неповернутого обладнання морозильних ларів у кількості 24 шт. складає суму у розмірі 28291,40 грн., в тому числі 4715,24 грн. ПДВ (24 шт.х 982,34 грн.+ 20%ПДВ).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобовязується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними (стаття 827 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 833 Цивільного кодексу України користувач зобовязаний, зокрема, повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання, а згідно частини 2 статті 834 Цивільного кодексу України позичкодавець має право вимагати розірвання договору і повернення речі у разі, якщо користування річчю не відповідає її призначенню та умовам договору.

Правові наслідки неповернення речі після закінчення строку користування нею визначено статтею 836 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків.

Пунктом 6.7. договору безоплатного користування майном № 153 від 19 серпня 2008 року встановлено, що у разі залишення відповідачем майна, переданого у безоплатне користування без складання акту про здачу майна з його вини, відповідач несе повну матеріальну відповідальність за спричинені своїми діями збитки.

Пунктом 1 статті 1212 та пунктом 2 статті 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення з відповідача вартості безпідставно набутого майна, морозильних ларів в кількості 24 шт., у сумі 28291,40 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

При цьому, суд відмовляє позивачу у задоволенні його вимог в частині стягнення з відповідача вартості безпідставно набутого майна, морозильних ларів в кількості 4 шт., у сумі 4715,22 грн. (4 шт.х 982,34 грн.+ 20%ПДВ) з наступних підстав.

Як вбачається з акту № 164-08 прийому-передачі обладнання від 21 серпня 2008 року, морозильні ларі під серійними номерами 20110 (інв. № 6388), 20326 (інв. № 6395), 20335 (інв. № 6396), 20336 (інв. № 6397) викреслені з останнього, що завірено підписом.

За таких обставин суд вважає, що морозильні ларі під серійними номерами 20110 (інв. № 6388), 20326 (інв. № 6395), 20335 (інв. № 6396), 20336 (інв. № 6397) не були надані позивачем відповідачу у тимчасове безоплатне користування, а отже у позивача відсутні підстави для стягнення з відповідача їх вартості.

Судові витрати покласти на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 42, 43, 22, 43, 49, 69, 82, 821, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1, код 223811386 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дольче Віта»м. Київ, Бориспільське шосе, 7 Б, код 33631780 вартість безпідставно набутого майна у сумі 28291,40 грн., державне мито у сумі 282,91 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 202,29 грн.

3.Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення вартості безпідставно набутого майна у сумі 4715,22 грн.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 16 лютого 2012 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення підписане та оформлене відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України 20 лютого 2012 року.

Суддя О.С. Тинок