Рішення № 21681955, 22.02.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" лютого 2012 р.Справа № 23/17-4959-2011 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі".

до відповідача: Державного підприємства "Одеський морський торгівельний порт".

Третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Милитцер енд Мюнх Україна Гмбх".

Третя особа, 2 яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:. Товариство з обмеженою відповідальністю "Силк Рут Шиппинг".

Третя особа, 3 яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ОУШЕН ЕКСПРЕС".

про визнання права власності то зобовязання вчинити певні дії.

Суддя Степанова Л.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю .

Від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю.

Від третьої особи 1: ОСОБА_3 за довіреністю.

Від третьої особи 2 : ОСОБА_4 за довіреністю, ОСОБА_5 за довіреністю

Від третьої особи 3: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: визнання права власності то зобовязання вчинити певні дії

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідачів Державного підприємства "Одеський морський торгівельний порт", Товариства з обмеженою відповідальністю " Милитцер енд Мюнх Україна Гмбх", Товариства з обмеженою відповідальністю "Силк Рут Шиппинг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАН ОУШЕН ЕКСПРЕС" про:

визнання права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" на товари які були поставлені МАНІТОВОК КРАН ГРУП ФРАНЦІЯ САС за контрактом " 2008/80,125-148 від 08 квітня 2008 року, що знаходяться в контейнерах: CLAU 4722180 40'GP; TCNU 8072430 40'HC; UNIU 5052359 40'HC; WHLU 5161185 40'HC; WHLU 5139601 40'HC; WHLU 5124258 40'HC; XINU 1156961 20'GP; WHLU 5256969 40'HC; TGHU 9086384 40'HC; WHLU 5424595 40'HC; GATU 8705932 40'HC; WHLU 5199998 40'HC; WHLU 4096378 40'GP; BMOU 2002093 20'GP; YMLU 7013826 40'FLAT; YMLU 6172593 40'HC; FSCU 6913639 40'HC; YMLU 8472917 40'HC; FCIU 8513313 40'HC; YMLU 8483953 40'HC; YMLU 8460114 40'HC; TGHU 0574496 20'GP;

зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю " Милитцер енд Мюнх Україна Гмбх" виконати умови договору № 2 від 17.07.2008 року про транспортно-експедиційне обслуговування зовнішньоторгових та транспортних вантажів в частині обовязку доставити автотранспортом контейнери CLAU 4722180 40'GP; TCNU 8072430 40'HQ; UNIU 5052359 40'HC; WHLU 5161185 40'HC; WHLU 5139601 40'HC; WHLU 5124258 40'HC; XINU 1156961 20'GP; WHLU 5256969 40'HC; TGHU 9086384 40'HC; WHLU 5424595 40'HC; GATU 8705932 40'HC; WHLU 5199998 40'HC; WHLU 4096378 40'GP; BMOU 2002093 20'GP; YMLU 7013826 40'FLAT; YMLU 6172593 40'HC; FSCU 6913639 40'HC; YMLU 8472917 40'HC; FCIU 8513313 40'HC; YMLU 8483953 40'HC; YMLU 8460114 40'HC; TGHU 0574496 20'GP з м. Одеса у місце доставки за адресою, визначеною в заявках Позивача, а саме в м. Буча, вул. Кірова, 144;

зобовязання Державного підприємства "Одеський морський торгівельний порт" видати вантаж в контейнерах CLAU 4722180 40'GP; TCNU 8072430 40'HQ; UNIU 5052359 40'HC; WHLU 5161185 40'HC; WHLU 5139601 40'HC; WHLU 5124258 40'HC; XINU 1156961 20'GP; WHLU 5256969 40'HC; TGHU 9086384 40'HC; WHLU 5424595 40'HC; GATU 8705932 40'HC; WHLU 5199998 40'HC; WHLU 4096378 40'GP; BMOU 2002093 20'GP; YMLU 7013826 40'FLAT; YMLU 6172593 40'HC; FSCU 6913639 40'HC; YMLU 8472917 40'HC; FCIU 8513313 40'HC; YMLU 8483953 40'HC; YMLU 8460114 40'HC; TGHU 0574496 20'GP на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі";

зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю "Силк Рут Шиппинг" видати вантаж в контейнерах CLAU 4722180 40'GP; TCNU 8072430 40'HQ; UNIU 5052359 40'HC; WHLU 5161185 40'HC; WHLU 5139601 40'HC; WHLU 5124258 40'HC; XINU 1156961 20'GP; WHLU 5256969 40'HC; TGHU 9086384 40'HC; WHLU 5424595 40'HC; GATU 8705932 40'HC; WHLU 5199998 40'HC; WHLU 4096378 40'GP; BMOU 2002093 20'GP на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі",

зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАН ОУШЕН ЕКСПРЕС" видати вантаж в контейнерах YMLU 7013826 40'FLAT; YMLU 6172593 40'HC; FSCU 6913639 40'HC; YMLU 8472917 40'HC; FCIU 8513313 40'HC; YMLU 8483953 40'HC; YMLU 8460114 40'HC; TGHU 0574496 20'GP на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі".

Ухвалою господарського Одеської області від 08.12.2011 року порушено провадження у справі № 23/17-4959 -2011.

Позивача надав до суду уточнену позовну заяву ( вх. № 44925/2011 від 27.12.2011 року) про визнання права власності та зобовязання вчинити певні дії, в якому просить суд визнати право власності Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" на товари які були поставлені МАНІТОВОК КРАН ГРУП ФРАНЦІЯ САС за контрактом № 2008/80,125-148 від 08 квітня 2008 року та зобовязати Державне підприємство "Одеський морський торгівельний порт" видати вантаж в контейнерах: CLHU 4722180; TCNU 8072430; TCNU 8072430; UNIU 5052359; WHLU 5161185; WHLU 5139601; WHLU 5124258; WHLU 5256969; TGHU 9086384; WHLU 5424595; GATU 8705932; WHLU 5199998; WHLU 4096378; BMOU 2002093; YMLU 7013826; YMLU 6172593; FSCU 6913639; YMLU 8472917; FSIU 8513313; YMLU 8483953; YMLU 8460114; TGHU 0574496.

Товариство з обмеженою відповідальністю " Милитцер енд Мюнх Україна Гмбх" надало до суду відзив на позов № 192 від 22.12.2011 року (вх. 44922/2011 від 27.12.2011 року) в якому зазначає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог з підстав зазначених у відзиві.

ТОВ "Силк Рут Шиппинг" надало до суду відзив на позов (вх. 44923/2011 від 27.12.2011 року) в якому просить відмовити у позові з підстав викладених у відзиві.

У судовому засіданні 17.01.2012 року ДП "Одеський морський торгівельний порт" надало відзив на позов № 020/2-30 від 16.01.2012 року (вх. 1537/2012 від 17.01.2012 року) відповідно до якого не заперечує проти видачі у встановленому діючим законодавством України порядку позивачеві як вантажовласнику вантажу у контейнерах, за умови сплати усіх витрат відповідача 1, повязаних із перебуванням вантажу у контейнерах на території Одеського порту (визначаються на дату його вивезення) та дотримання встановлених в Одеському порту правил документообігу.

У судовому засіданні 17.01.2012 року позивач просив суд залучити Товариство з обмеженою відповідальністю " Милитцер енд Мюнх Україна Гмбх", Товариство з обмеженою відповідальністю "Силк Рут Шиппинг" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ОУШЕН ЕКСПРЕС" до справи у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та виключити їх з кола відповідачів, оскільки до них немає позовних вимог.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Силк Рут Шиппинг" заперечував проти залучення його до справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою господарського Одеської області від 17.01.2012 року виключено з кола відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Милитцер енд Мюнх Україна Гмбх", Товариство з обмеженою відповідальністю "Силк Рут Шиппинг" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ОУШЕН ЕКСПРЕС" та залучено їх до участі у справі № 23/17-4959-2011 у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

ТОВ "Милитцер енд Мюнх Україна Гмбх" надало до суду додаткові пояснення (вх. 3358/2012 від 01.02.2012 року).

Позивач надав до суду додаткові пояснення (вх. 3436/2012 від 02.02.2012 року).

ТОВ "Силк Рут Шиппинг" надало до суду пояснення № 26 від 16.02.2012 року до попереднього розрахунку суми платежів (вх. 5103/2012 від 16.02.2012 року).

У судовому засіданні 17.02.2012 року було оголошено перерву до 22.02.2012 року, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 22.02.2012 року представник позивача надав до суду заяву, відповідно до якої просить суд не стягувати судовий збір з відповідача ДП "Одеський морський торгівельний порт".

Розглянув матеріали справи, суд встановив:

08 квітня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Міжнародний центр торгівлі” (покупець) та Манітовок Кран Груп Франція САС (продавець) був укладений контракт № 2008/80,125-1480, відповідно до ст. 1 якого продавець зобов'язався продати, а покупець купити на умовах FCA (ІНКОТЕРМС 2000) наступне обладнання у кількості 25 (двадцять пять) кранів, з яких: МС 175В, HUH 71M, з телескопом 9 одиниць, вартість за одиницю обладнання 288 000,00 доларів США; МС 175В, висота 71М, без телескопа 7 одиниць, вартість за одиницю обладнання, 269500 дол. США; МС 235В, висота 59,7 м. з телескопом 4 одиниці, вартість за одиницю обладнання 352 500,00 доларів США; МС 235В, висота 59,7 м. без телескопа - 3 одиниці, вартість за одиницю обладнання 328 000,00 доларів США; МС 310В, висота 52,5 м., стріла - 70 м- 1 одиниця, вартість за одиницю обладнання 389 500,00 доларів США; МС 175В, висота 65М, з телескопом 1 одиниця, вартість за одиницю обладнання 274500 доларів США.

Згідно пункту 3.2 контракту № 2008/80,125-1480, 100% передплата здійснюється окремо за кожну одиницю техніки згідно специфікації крану… Обладнання стає власністю покупця як тільки отримана повна оплата.

Позивач зазначає, що сплатив Продавцю вартість кранів в повному обсязі та у встановлений контрактом термін, що підтверджується банківськими виписками та актами прийому-передачі кранів. На підставі викладеного позивач стверджує, що перераховані вище 24 крани є власністю позивача з 2008 р.

17.07.2008 року позивачем (довіритель) з метою організації доставки вантажу в Україну було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Милитцер енд Мюнх Україна Гмбх" (повірений) договір № 2 на надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів.

Згідно п. 1.1.договір № 2 визначає порядок взаємодії між повіреним та довірителем, які виникають при транспортно-експедиційному обслуговуванні під час організації та виконання перевезення вантажів в міжнародному та міжміським сполученнях та розрахунках при цих перевезеннях, відповідно з діючими законодавчими актами України, міжнародними конвенціями, вимогами міжнародних угод.

Згідно п. 1.2. зазначеного договору № 2 довіритель доручає повіреному за винагороду організувати, перевозку вантажів в рамках міжнародних та внутрішніх угод.

Відповідно п. 1.5 договору № 2, в розділах 2 - 6 договору, та заявці, довіритель іменується Замовником, а повірений Експедитором.

Згідно розділу 2.1 договору № 2 замовник надає експедитору транспортну заявку, завірену підписами та печатками. В транспортній заявці замовник вказує дату завантаження, адресу завантаження та розвантаження, контактні телефони та адреси відповідальних осіб на місці завантаження та розвантаження тощо. Експедитор зобовязаний доставити вантаж на адресу зазначену в транспортній заявці та товарно-транспортній накладній та здати вантаж під розпис вантажоодержувача.

Як зазначає позивач у позовній заяві та уточненій позовної заяві, у період з червня по серпень місяць 2008 р. ним направлено експедитору 24 заявки на організацію доставки з Китаю в м. Буча 24 баштових кранів.

В матеріалах справи наявні засвідчені копії заявок від 19.08.2008 року на транспортування трьох баштових кранів, а саме: № 351000, № 351013 та №350999.

Оскільки транспортування кранів здійснювалося з використанням змішаних перевезень (морським і автотранспортом) експедитор скористався послугами судноплавних компаній, представниками яких в Україні є Товариство з обмеженою відповідальністю "Силк Рут Шиппинг" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ОУШЕН ЕКСПРЕС.

В п.3.1. договору № 2 передбачено, що оплата за даним договором проводиться замовником в гривні по курсу НБУ на підставі рахунку. Момент виставлення рахунку експедитором обговорюється із замовником додатково в усній формі, як правило не пізніше ніж за 4-5 днів до очікуваної дати вивозу контейнерів з порту

Відповідно п 3.2 договору передбачено оплату за морський фрахт за 5 днів до очікуваної дати вивозу контейнерів з порту, але не пізніше 14 днів після вивантаження контейнерів з борту судна.

Як зазначає позивач, ним було оплачено вартість доставки 24-х кранів у повному обсязі. З 24-х кранів, що підлягали транспортуванню 21 кран експедитор доставив до місця призначення.

Решту - 3 крани Товариство з обмеженою відповідальністю "Силк Рут Шиппинг" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ОУШЕН ЕКСПРЕС " доставили в Одеський порт в контейнерах CLHU 4722180; TCNU 8072430; UNIU 5052359; WHLU 5161185; WHLU 5139601; WHLU 5124258; WHLU 5256969; TGHU 9086384; WHLU 5424595; GATU 8705932; WHLU 5199998; WHLU 4096378; BMOU 2002093; YMLU 7013826; YMLU 6172593; FSCU 6913639; YMLU 8472917; FSIU 8513313; YMLU 8483953; YMLU 8460114; TGHU 0574496; XINU 1156961.

Як зазначає позивач, ним перераховано експедитору 880 404,98 грн., які включають в себе 100% оплати за морський фрахт трьох кранів, що підтверджується копією рахунка від 08.12.2008 року та виписки з банку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Милитцер енд Мюнх Україна Гмбх" у відзиві № 192 від 22.12.2011 року (вх. 44922/2011 від 27.12.2011 року) на позовну заяву зазначає, що оплата позивачем за морський фрахт прострочена ( про що свідчить виписка з банку від 29.01.2009 року), оскільки відповідно до коносаментів зазначені три крани були розвантажені і знаходились в порту з жовтня 2008 року. За таких умов, експедитор не мав змоги розрахуватися з представниками морських перевізників та відповідно отримати дозвіл на вивезення вантажу з території порту.

Позивач стверджує, що після доставки контейнерів в Україну Товариство з обмеженою відповідальністю "Силк Рут Шиппинг" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ОУШЕН ЕКСПРЕС" повинні надати дозвіл експедитору на вивіз контейнерів з території порту. Дозвіл оформляється у вигляді штампа, який ставиться Товариство з обмеженою відповідальністю "Силк Рут Шиппинг" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ОУШЕН ЕКСПРЕС" на оформленому експедитором наряді на вивіз вантажу.

В свою чергу експедитор повинен був провести розрахунки за надані послуги по експедируванню та перевезенню вантажу з морськими перевізниками Товариство з обмеженою відповідальністю "Силк Рут Шиппинг" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ОУШЕН ЕКСПРЕС" що є підставою для видачі вказаним товариством дозволу для вивозу кранів.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Силк Рут Шиппинг" в своєму відзиві № 251 від 26.12.2011 року (вх. 44923/2011 від 27.12.2011 року) на позовну заяву зазначає, з посиланням на ст. 162 Кодексу торговельного мореплавства України , якою передбачено, що вантаж видається в порту призначення за іменним коносаментом одержувачу, вказаному в коносаменті, або особі, якій коносамент було передано за іменним передаточним написом або в іншій формі з дотриманням правил, установлених для передачі боргової вимоги. Коносаменти № 0278653419 та № 0278655904, за якими вантаж (крани) прибув в Одеський порт є іменним: вантажовідправник - Юніонвей Інтернешнл (Ейч-Кей) Лімітед; вантажоодержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Милитцер енд Мюнх Україна Гмбх". Таким чином саме ці коносаменти, як товарно-розпорядчі документи підтверджують, що право власності і розпорядження вантажем, що прибув в Одеський порт, в чотирнадціти контейнерах, надежить виключно Товариство з обмеженою відповідальністю "Милитцер енд Мюнх Україна Гмбх", як вантажоодержувачеві. Крім того Товариство з обмеженою відповідальністю "Силк Рут Шиппинг" додає до відзиву попередній розрахунок суми платежів які вантажоодержувач повинен йому сплатити станом на 27.12.2011 року.

Як зазначає позивач 12.01.2010 року він отримав листа від Товариство з обмеженою відповідальністю "Силк Рут Шиппинг" про те, що вантаж в контейнерах, які прийшли на його адресу, можуть бути передані в комісію по розпорядженню залежалими вантажами.

Як видно з матеріалів справи, 17.09.2010 року та 23.12.2010 р. на виконання вимог законодавства України Обласною комісією з питань вилучення та реалізації вантажів, що зберігаються понад установлені терміни у морських торговельних портах, в Іллічівському морському рибному порту і на припортових залізничних станціях, що діє на підставі Постанови Кабінету Міністрів України 16.05.1996 р. № 536 „ Про реалізацію вантажів, що знаходяться у морських торговельних портах і на припортових залізничних станціях понад установлені терміни ”, Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2001 р. № 574 „ Про часткову зміну постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.1996 р. № 536”, вказаний вище вантаж, що знаходиться в контейнерах CLHU 4722180; TCNU 8072430; UNIU 5052359; WHLU 5161185; WHLU 5139601; WHLU 5124258; WHLU 5256969; TGHU 9086384; WHLU 5424595; GATU 8705932; WHLU 5199998; WHLU 4096378; BMOU 2002093; YMLU 7013826; YMLU 6172593; FSCU 6913639; YMLU 8472917; FSIU 8513313; YMLU 8483953; YMLU 8460114; TGHU 0574496; XINU 1156961 вилучено та передано Одеському морському торговельному порту для подальшої реалізації, що підтверджується відповідними актами про вилучення та передачу вантажів, що зберігаються понад установлені терміни в Одеському морському торговельному порту від 17.09.2010 року № 63 та від 23.12.2010 року № 65.

Відповідно до п. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 08.04.1993 р. № 33-93 „ Про порядок вилучення та реалізації вантажів, що знаходяться у морських портах і на припортових залізничних станціях понад установлені терміни” вантажі, що знаходяться на зберіганні у морських торговельних портах чи на припортових залізничних станціях понад установлені договорами терміни, та вантажі, терміни зберігання яких під митним контролем закінчилися і митницею не вжито заходів до їх реалізації, у разі відсутності доручення вантажовласників (вантажовідправників) щодо подальшого їх відправлення, а також вантажі, подальше відправлення яких неможливе з вини вантажовласника (вантажовідправника) та з незалежних від морських торговельних портів чи припортових залізничних станцій причин (відсутність або неналежне оформлення експортної ліцензії, інших документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил, тощо) підлягають вилученню та реалізації.

Рішення про вилучення та реалізацію вантажу приймається за заявою керівника морського торговельного порту чи припортової залізничної станції комісією, персональний склад якої затверджується Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом, і оформляється актом, який підписується членами комісії (п. 3 зазначеного вище Декрету). Це ж передбачено п. 6 Положення про комісії з питань вилучення та реалізації вантажів, що знаходяться понад установлені терміни в морських торговельних портах і на припортових залізничних станціях, розташованих на території Автономної Республіки Крим, Донецької, Запорізької, Миколаївської, Одеської, Херсонської областей, затвердженого відповідним Наказом Міністерства транспорту України та Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 19.03.2002 р. № 178/75

Позивач вказує, що ні експедитор, ні Одеський морський порт, ні комісія, не поставили до його відома як власника кранів про прийняте рішення щодо вилучення та передачу на реалізацію трьох кранів, тим самим порушивши права позивача, передбачені ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог чинного законодавства України (ст.ст. 167, 169 Кодексу торговельного мореплавства України, п. 1, п. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 08.04.1993р. № 33-93 „ Про порядок вилучення та реалізації вантажів, що знаходяться у морських портах і на припортових залізничних станціях понад установлені терміни ”) відповідач неодноразово звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю "Силк Рут Шиппинг" з вимогами (листи вих. №18-23/40 від 10.01.2009року, № 18-23/255 від 08.04.2010 року, № 18-23/754 від 21.08.2010 року.) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ОУШЕН ЕКСПРЕС" (лист вих. № 18-23/159 від 12.02.2009 року) щодо необхідності розпорядитися вантажем у контейнерах, при цьому повідомлено, що у протилежному випадку вантаж буде передано до комісії Одеської обласної державної адміністрації з питань вилучення та реалізації вантажів.

У відповідь на зазначені звернення відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Силк Рут Шиппинг" згідно листів № 596 від 14.01.2009 року та №174 від 13.09.2012 року повідомило, що вантажовласники проінформовані про необхідність розпорядитися вантажем, однак вантаж, що знаходиться у спірних контейнерах, не був забраний власником.

Відповідач у відзиві на позов № 020/2-30 від 16.01.2012 року зазначає, що вантаж зазначений в позовній заяві прибув до Одеського порту в жовтні 2008 року та проти передачі спірного вантажу позивачу не заперечує за умови сплати усіх витрат Відповідача, повязаних із перебуванням вантажу у контейнерах на території Одеського порту (визначається на дату його вивезення) та дотримання встановлених в Одеському порту правил документообігу.

Позивач вказує, що сплативши вартість товару і вартість його перевезення, позбавлений можливості отримати його, тобто реалізувати своє право власності, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом з метою захисту свого права власності.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Так, підстави набуття права власності передбачені статтею 328 Цивільного кодексу України, згідно положень якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між позивачем та Манітовок Крейн Груп Франція САС (продавець) контракт № 2008/80,125-1480 став підставою для набуття позивачем спірного вантажу 3 кранів а саме № 351000, № 351013 та №350999 що знаходяться в контейнерах: CLHU 4722180; TCNU 8072430; UNIU 5052359; WHLU 5161185; WHLU 5139601; WHLU 5124258; WHLU 5256969; TGHU 9086384; WHLU 5424595; GATU 8705932; WHLU 5199998; WHLU 4096378; BMOU 2002093; YMLU 7013826; YMLU 6172593; FSCU 6913639; YMLU 8472917; FSIU 8513313; YMLU 8483953; YMLU 8460114; TGHU 0574496; XINU 1156961 .

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ст. 334 Цивільного кодексу України визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, приймаючи до уваги викладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що ним було набуто право власності на крани у спірних контейнерах після здійснення ним оплати вартості вказаних кранів.

Між тим право власності на спірні контейнера не визнається третіми особами, якими створюються перешкоди у здійсненні позивачем права власності.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно п. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

В силу ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на свій розсуд.

Разом з тим згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може предявити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документу, що посвідчує його право власності.

Зі змісту та суті зазначеної статті позов з цієї підстави може заявлятись до будь-якої особи, яка словами або діями (в певних випадках бездіяльністю) заявила претензії на річ, яка перебуває у власності іншої особи, або не визнає це право у будь-який спосіб. При цьому позивач, предявляючи такий позов, повинен надати докази вчинення відповідачем дій, у т.ч. його висловлень, які можуть бути розцінені як невизнання чи оспорювання права.

Отже, позивачем у спорах про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої права у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Тобто, метою подання такого позову згідно ст. 392 ЦК України є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою.

Приймаючи до уваги вищенаведене, господарський суд вважає, що право власності позивача на спірне майно підлягає захисту шляхом його визнання, що сприятиме усуненню невизначеності у субєктивному праві щодо вантажу у спірних контейнерах.

Відповідно до положень ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Нікого не може бути протиправно позбавлено цього права або обмежено в його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Наведене узгоджується з положеннями ст. 41 Конституції України, яка є Основним Законом України.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Такі положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

За таких обставин, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про визнання за ним права власності на товари (крани), які були поставлені Манітовок Крейн Груп Франція САС за контрактом № 2008/80,125-148 від 08.04.2008 року що знаходяться в контейнерах: CLHU 4722180; TCNU 8072430; UNIU 5052359; WHLU 5161185; WHLU 5139601; WHLU 5124258; WHLU 5256969; TGHU 9086384; WHLU 5424595; GATU 8705932; WHLU 5199998; WHLU 4096378; BMOU 2002093; YMLU 7013826; YMLU 6172593; FSCU 6913639; YMLU 8472917; FSIU 8513313; YMLU 8483953; YMLU 8460114; TGHU 0574496.

При цьому суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про зобовязання відповідача видати позивачу вантаж у вищезазначених контейнерах, що випливають зі змісту вимог про визнання права власності та заявлені з метою можливості реалізації такого права. Оскільки за відсутністю майна у власника останній позбавлений реалізувати свої повноваження щодо володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

В свою чергу відповідач не заперечує проти видачі позивачу як вантажовласнику вказаних контейнерів за умови надання останнім доказів погодження Комісією повернення позивачу як вантажовласнику вантажу в контейнерах, а також за умови сплати усіх витрат відповідача, пов'язаних із перебуванням вантажу у контейнерах на території Одеського порту, що визначається на дату його вивезення, та дотримання встановлених в Одеському порту правил документообігу про що також зазначив у своєму відзиві на позов.

Так, відповідач послався на п. 13 Регламенту роботи обласної комісії з питань вилучення та реалізації вантажів, що зберігаються понад установлені терміни у морських торговельних портах, Іллічівському морському рибному порту і на припортових залізничних станціях, згідно якого з моменту прийняття Комісією рішення про вилучення та передачу вантажів забороняється їх повернення вантажовласнику без згоди Комісії.

Також у судовому засіданні 17.02.2012 року, відповідач надав до суду копію листа Одеської обласної державної адміністрації № 03/02-21/684 від 03.02.2012 відповідно до якого Одеська обласна державна адміністрація повідомляє, що відповідно до затвердженого спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 19 березня 2002 року №178/75 Положення про комісії з питань вилучення та реалізації вантажів, що знаходяться понад установлені терміни в морських торговельних портах і на припортових залізничних станціях, завданням обласної комісії є звільнення морських торговельних портів від вантажів, що знаходяться понад установлені строки і стримують товарообіг. Враховуючи готовність компанії «РА Лоджистік»компенсувати супутні витрати ДП «Одеський морський торговельний порт»(зберігання, використання інфраструктури тощо), обласна державна адміністрація не заперечує щодо повернення власнику контейнерів: ZCSU6009936, FSCU833960, TRLU6763645, ZCSU8140837, ZCSU8231789, ZCSU8302223, ZCSU8517094, СRXU9906231, FSCU6851780, ZCSU8679285, ZCSU8113092, FSCU9195900, TGHU7582240, TRLU6760836, UESU4633601, ZCSU8647884, ZCSU8890050, YMLU7013826, YMLU6172593, FSCU6913639, YMLU8472917, FCIU8513313, YMLU8483953, YMLU8460114, TGHU0574496, WHLU5256969, TGHU9086384, WHLU5424595, GATU8705932, WHLU5199998, WHLU4096378, BMOU2002093, ХINU1156961, CLHU4722180, WHLU5161185, UNIU5052359, WHLU5139601, WHLU5124258, TCNU8072430 з вантажем «частини баштового крану», вилучених та переданих на реалізацію ДП «Одеський морський торговельний порт»згідно з актами від 03.11.2009 р. № 54, від 17.09.2010 р. № 63 та від 23.12.2010 р. № 65, за умови проведення їх митного оформлення у повному обсязі. Про виконання зазначених вимог відносно зазначених контейнерів просимо поінформувати обласну комісію.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем направлялись відповідачу листи № 432 від 22.01.2010 р., № 739/1 від 25.08.2011 р. про готовність вивезення з території порту спірних кранів у вищезазначених контейнерах, при цьому позивач гарантував оплату всіх витрат порт за рахунок ТОВ „РА-Лоджистік”. Так, згідно листа ТОВ „РА-Лоджистік” вих. № 98 від 01.12.2011 р. на адресу ДП „Одеський морський торговельний порт” вказане товариство гарантує оплату витрат, понесених портом у звязку з знаходженням вищевказаних контейнерів на території порту.

Також під час розгляду справи позивач підтвердив готовність про отримання вантажу у спірних контейнерах у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, оцінюючи надані докази в сукупності та враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародний центр торгівлі” відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, та підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги заяву позивача, в якому позивач просить суду не стягувати судовий збір з відповідача ДП "Одеський морський торгівельний порт", судовий збір покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" (04073 м. Київ, пр.-т Московський,5, р/р 2600426374 в АБ "Укргазбанк" МФО 320478, код ЄДРПОУ 34045133) право власності на товари, які були поставлені МАНІТОВОК КРАН ГРУП ФРАНЦІЯ САС за контрактом № 2008/80,125-148 від 08 квітня 2008 року, що знаходяться в контейнерах: CLHU 4722180; TCNU 8072430; TCNU 8072430; UNIU 5052359; WHLU 5161185; WHLU 5139601; WHLU 5124258; WHLU 5256969; TGHU 9086384; WHLU 5424595; GATU 8705932; WHLU 5199998; WHLU 4096378; BMOU 2002093; YMLU 7013826; YMLU 6172593; FSCU 6913639; YMLU 8472917; FSIU 8513313; YMLU 8483953; YMLU 8460114; TGHU 0574496.

3. Зобовязати Державне підприємство "Одеський морський торгівельний порт" ( 65026, Одеська область. м. Одеса, Приморський район, площа Митна, буд. 1, код ЄДРПОУ- 01125666, р/р 26004124091 в ВАТ "Морський транспортний банк" м. Іллічівськ, МФО 328168) видати у встановленому законодавством порядку вантаж в контейнерах: CLHU 4722180; TCNU 8072430; TCNU 8072430; UNIU 5052359; WHLU 5161185; WHLU 5139601; WHLU 5124258; WHLU 5256969; TGHU 9086384; WHLU 5424595; GATU 8705932; WHLU 5199998; WHLU 4096378; BMOU 2002093; YMLU 7013826; YMLU 6172593; FSCU 6913639; YMLU 8472917; FSIU 8513313; YMLU 8483953; YMLU 8460114; TGHU 0574496 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" (04073 м. Київ, пр.-т Московський,5, р/р 2600426374 в АБ "Укргазбанк" МФО 320478, код ЄДРПОУ 34045133).

Рішення підписано 27.02.2012 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя Степанова Л.В.