Рішення № 21681016, 20.02.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" лютого 2012 р.Справа № 17/17-4966-2011 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

при секретарі Стачук Т.В.

за участю представників:

від ДП Дослідницьке господарство "Таїровське" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова: ОСОБА_1, довір. №39, від 20.02.12.

від 2. відповідача Граніт К: ОСОБА_2, довір. №1 від 19.01.12.

від 1.відповідача Овідіопольської райдержадміністрації: не з'явився

від 3.відповідача Відділу Держкомзему у Овідіопольському районі: не з'явився

від 1.третьої особи: не з'явився (був присутній в засіданні суду 06.02.12. ОСОБА_3, довір. №36 від 17.01.12.

від 2. третьої особи: не з'явився

від 3. третьої особи: ОСОБА_4, довір.№318 від 03.01.12.

прокурор Радянський О.Ю., посвідчення №346,

розглянув справу за позовом: Першого заступника прокурора Одеської області ( м. Одеса) в інтересах держави органом якої є Національна академія наук України ( м. Київ ) в особі Державного підприємства „Дослідницьке господарство „Таїровське” Національного наукового центру „Інституту виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова ( смт. Таїрове, Одеська обл. )

до відповідачів: 1. Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області (смт. Овідіопіль, Одеська обл. )

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранит К” ( смт. Великодолинське, Овідіопольський р-н, Одеська обл. )

3. Відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області ( смт. Овідіополь, Одеська обл. )

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1.Національного наукового центру „Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова” ( смт. Таїрове, Овідіопольський р-н, Одеська обл. )

2.Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області

3.Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" в особі Одеської регіональної філії

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним на майбутнє договору оренди та звільнення земельної ділянки

Спір розглядався у більш тривалий строк за клопотанням сторони відповідно до ст.69 ГПК України.

07.12.11. Перший заступник прокурора Одеської області звернувся до господаорського суду Одеської області з позовом в інтересах держави органом якої є Національна академія наук України в особі Державного підприємства "Дослідницьке господарство "Таїровське" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова до відповідачів: Овідіопольської районної районної державної адміністрації Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт К" та Відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області про визнання недійсними розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації "Про надання земельної ділянки несільськогосподарського призначення в оренду ТОВ "Граніт К" від 14.02.2005 року №92 та договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,4181га вартістю 4696,10грн., розташованої на території Таїровської селищної ради (за межами населеного пункту), укладеного між Овідіопольською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Граніт К", реєстровий №040552900003 від 05.03.05. на майбутнє, а також зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Граніт К" звільнити земельну ділянку площею 0,4181га вартістю 4696,10грн., отриману на підставі зазначеного договору оренди від 05.03.05року.

Прокурор та представник позивача в засіданні суду позов підтримали з підстав, зазначених в позові. Пояснили, що відповідачу в порушення вимог чинного законодавства було передано в оренду спірну земельну ділянку, оскільки користувачем на підставі Державного акту на землю, зазначена спірна земельна ділянка належить позивачу. Згідно вимог чинного законодавства земельна ділянка може передаватися в оренду тільки після вилучення її у землекористувача. Станом на час розгляду справи земельна ділянка не звільнена, тому що на ній встановлений залізобетонний забор. Просили розглядати справу без представника першого та третього відповідачів і закінчувати розгляд справи. Крім того, прокурор просив зазначити в рішенні реальну вартість земельної ділянки станом на час розгляду справи в сумі 1218761,50грн.

Представник першого позивача в засідання суду не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно і належним чином. Надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Заслухавши учасників судового засідання та враховуючи, що строки розгляду справи закінчились, суд відхилив клопотання першого віповідача, оскільки останній не надав належних доказів, що підтверджували би неможливість явки в судове засідання представника.

Представник другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт К" в засіданні суду позов не визнав. Пояснив, що перший відповідач - Овідіопольська районна державна адміністрація видавала розпорядження на передачу в оренду відповідачу земельної ділянки, який повинен був встановити чи вільна земельна ділянка. Проте, відповідач має намір звільнити земельну ділянку, подав заяву до першого відповідача про розірвання договору, але перший відповідач не підписав угоду про розірвання спірного договору та акт прийому-передачі спірної земельної ділянки. Вважав за можливе розгляд справи закінчити без участі першого та третього відповідачів.

Представник третього відповідача в засідання суду не з'явився, надіслав до суду відзив, в якому позовні вимоги підтримав, просив розглядати справу без участі його представника.

Представник першої третьої особи в засідання суду не з'явився, в попередньому засіданні позов підтримав. Пояснив, що дійсно другий відповідач згідно договору оренди займає частину земельної ділянки, що належить позивачу, хоча земельна ділянка у позивача не вилучалась і згоди на її вилучення позивач не давав.

Представник Таїровської селищної ради в засідання суду не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Представник третьої третьої особи в засіданні суду пояснив, що станом на час розгляду справи ДП "Центр державного земельного кадастру не здійснює реєстрацію договорів оренди земельної ділянки.

Заслухавши пояснення представників позивача, другого відповідача, третіх осіб, прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14.02.2005 Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області прийнято розпорядження № 92 «Про надання земельної ділянки несільськогосподарського призначення в оренду ТОВ «Гранит К», у відповідності до якого товариству надано в оренду терміном на 10 років земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 0,4181 га, що знаходиться на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району (за межами населеного пункту) для розташування відкритого майданчику для зберігання будівельних матеріалів, вартістю 4696,10 грн.(а.с.59, т.1).

На підставі зазначеного рішення, 17.02.2005 між Овідіопольською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Граніт К»укладено договір оренди земельної ділянки, що розташована за межами населених пунктів на території Таїровської селищної ради загальною площею 0,4181га для розташування відкритого майданчика для зберігання будівельних матералів, який зареєстровано у Книзі реєстрації договорів оренди землі, реєстраційний № 040552900003 від 05.03.2005.

Проте, спірна земельна ділянка була передана в оренду другому відповідачеві Товариству з обмеженою відповідальністю «Державному підприємству «Дослідному господарству «Таїровське»Інституту виноградарства та виноробства ім. В.Є. Таїрова Української академії аграрних наук ще 24.04.2000року, тобто раніше, згідно Державного акту на право постійного користування землею загальною площею 748га від 24.04.2000року серія П- ОД №002652, зареєстрованого в Книзі записів Державних актів на право постійного користування землею цією селищною Радою за №ТІ 23-18(а.с.33-36, т.1), про що не заперечував представник другого відповідача в засіданні суду та підтверджується матеріалами справи.

Матеріали справи свідчать, що спірна земельна ділянка загальною рлощею 0,4181га входить до складу земельної ділянки площею 748га, яку за зазначеним Державним актом передано у постійне користування позивачеві, зокрема: - технічний звіт з ситуаційною схемою по виконанню кадастрової зйомки земельної ділянки, що розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області; - протокол обстеження в натурі меж земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні позивача Державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське»Національного науковогоцентру «Інституту виноградарства і виноробства ім В.Є. Таїрова»від 21.04.06. із схемою, складеною землевпорядником Таїровської селищної ради за участю інженерів Державного підприємства «Одеський інститут землеустрою», якими встановлено факт самовільного зайняття Товариством з обмеженою відповідальністю «Граніт К»земель, які належать позивачу; - акт відновлення (встановлення) втрачених меж земельної ділянки позивача та акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 18.05.2007 року; - лист Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель на звернення президента Української академії аграрних наук за №5-10-876/548 від 07.06.2006року, в якому зазначено, що перевіркою здійсненою 02.06.2006року комісією у складі представників позивача, другого відповідача, управління з контролю за використанням та охороною земель в Одеській області, Овідіопольського районного відділу земельних ресурсів, Таїровської селищної ради встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Граніт К»без правовстановлюючих документів використовує земельну ділянку площею 0,5га (рілля), яку надано у постійне користування позивачу. На спірній земельній ділянці другий відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Граніт К»встановив залізобетонний паркан; - протокол виїзної наради від 25.07.06., підписаний начальником управління землеустрою, моніторингу та охорони земель Держкомзему України, виконувачем обов'язків Одеського обласного головного управління земельних ресурсів, головним спеціалістом відділу землеустрою цього управління, директором Держпідприємства «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»(а.с. 39-58, т. 1).

Слід зазначити, що відповідно до п.5 статуту позивача, зареєстрованого рішенням виконкому Овідіопольської районної ради народних депутатів №323 від 24.03.1992 року, Дослідне господарство «Таїровське»Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова»перейменовано в Державне підприємство «Дослідне господарство «Таїровське»Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виробництва ім. В.Є. Таїрова на підставі наказу Української академії аграрних наук від 29.12.03. №128 «Про упорядкування найменувань наукових установ, підприємств, організацій, які входять до складу Української академії анрарних наук», наказом Української акдемії аграрних наук від 11.08.04. №69 «Про внесення змін до наказу УААН від 22.12.03. №126 та наказом №09 від02.02.05. «Про внесення змін до наказу УААН від 29.12.03. №128 (а.с.5-6, т.1).

За змістом ст.ст.13,14 Конституції України, ст.1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством Українського народу, яке перебуває під особливою охороною держави. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ч.2 ст. 116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України, або за результатами аукціону (ч. 1 ст. 116 ЗК України).

Право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч.1 ст.92 ЗК України).

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується Державними актами (ч.1 ст.126 ЗК України).

Отже, позивачу було передано спірну спірну земельну ділянку в постійне користування, оскільки останньому видано Державний акт на землю, про що суд зазначав вище.

Статтею 141 Земельного кодексу України, передбачені підстави припинення користування земельною ділянкою.

Разом з тим, відповідачі не надали доказів, які би підтверджували припинення користування спірною земельною ділянкою позивачем.

Тому надання спірної земельної ділянки другому відповідачеві першим відповідачем можливо було б, вилучивши її у позивача.

Порядок вилучення земельних ділянок у землекористувачів, передбачений ст.149 ЗК України.

Проте, відповідачі не надали доказів, які би підтверджували вилучення спірної земельної ділянки у позивача, і такі докази відсутні у матералах справи.

Крім того, за змістом ст.20 Закону України «Про землеустрій», вразі надання, вилучення (викупу), відчудження земельних ділянок, а також у випадку встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України, в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форм власності проводиться землеустрій.

Згідно ст.55 Закону України «Про землеустрій»встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) являється одним із видів документації із землеустрою (п.и ч.2 ст.25 Закону України «Про землеустрій»).

Слід зазначити, що проведення робіт із землеустрою здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування (п.а ст.22 Закону України «Про землеустрій»).

Проте, рішення першого відповідача, яким би було надано дозвіл на виготовлення технічної документації чи проведення робіт із землеустрою не надано суду.

Крім того, відповідно до ст.123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцеіого самоврядування.

Відповідно до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

З врахуванням вимог ч.3 ст.122 Земельного кодексу України, районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в) будівництва об єктів, повязаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї цієї статті.

Отже, оскільки спірна земельна ділянка розташована за межами населених пунктів і не передавалася для потреб визначених зазначеною вище ч.3 ст. 122 ЗК України, то перший відповідач Овідіопольська районна державна адміністрація не мав повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою та укладення спірного договору.

Таким чином, прийняте спірне розпорядження першим відповідачем та укладений спірний договір не відповідає вимогам ст. 116 ч.3 ст. 122 ЗК України і ст. ст. 20, 22, 25, 50 Закону України «Про землеустрій», а також порушує права позивача щодо використання земельної ділянки, яка передана йому в постійне користування на підставі державного акту ОД № 002652.

Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 5 ст. 203 цього кодексу ( ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування (абз. 2 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України).

Отже суд приходить до висновку про задоволення позову щодо визнання спірного розпорядження недійсним та недійсним договору на майбутнє, оскільки другий відповідач користувався майном, та сплачені ним орендні платежі повернути неможливо.

Крім того, суд задовольняє позов в частині звільнення спірної земельної ділянки враховуючи наступне.

Пунктом 2 ст. 95 Земельного кодексу України передбачено, що порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку встановленому законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, не визнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобіганню вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. Тобто власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь- яких порушень його прав на землю.

Але суд відмовляє в задоволенні позову щодо третього відповідача- відділу Держкомзему в Овідіопольському районі Одеської області, тому що останній не приймав спірного розпорядження, не укладав спірного договору і не займав самовільно спірної земельної ділянки. При цьому, прокурор та позивач взагалі не зазначив в позовній заяві обставин та доказів, які би підтверджували вимоги до третього відповідача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх доводів та заперечень.

Відповідачі позов щодо підстав та предмету не спростували.

Разом з тим, прокурор та позивач не надали доказів, в підтвердження вимог до третього відповідача.

Таким чином, враховуючи вищевикладене госоподарський суд приходить до висновку про задоволення позову щодо вимог до Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області та щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт К»і відмовляє в задоволенні позову щодо вимог до відділу Держкомзему в Овідіопольському районі Одеської області.

Сплату судового збору суд покладає на відповідачів: Овідіопольську районну державну адміністрацію Одеської області та Товариство з обмеженою відповідальністю «Граніт К» порівну відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.33,34,43,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати недійсним розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації "Про надання земельної ділянки несільськогосподарського призначення в оренду ТОВ "Граніт К" від 14.02.2005 року №92.

3.Визнати недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,4181га вартістю 1218761,50грн, розташованої на території Таїровської селищної ради (за межами населеного пункту), укладеного між Овідіопольською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Граніт К", реєстровий №040552900003 від 05.03.05.

4.Товариству з обмеженою відповідальністю "Граніт К" (67800, смт. Великодолинське, вул. Залізнична, 113, Овідіопольський р-н, Одеська обл., код ЄДРПОУ 21034925) звільнити земельну ділянку загальною площею 0,4181га вартістю 1218761,50грн., розташовану на території Таїровської селищної ради (за межами населеного пункту).

5.Стягнути із Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області (67800, смт. Овідіополь, вул. Т.Шевченка, 169, Овідіопольський р-н, Одеська обл. код ЄДРПОУ 04057209):

- 705,75грн. судового збору в дохід Державного бюджету (ГУ ДКСУ в Одеській області, р/р №31210206783008 в ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 37607526, код класифікаці доходів бюджету 22030001, символ звітності 206).

6.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт К"(67800, смт. Великодолинське, вул. Залізнична, 113, Овідіопольський р-н, Одеська обл., код ЄДРПОУ 21034925):

- 705,75грн. судового збору в дохід Державного бюджету (ГУ ДКСУ в Одеській області, р/р №31210206783008 в ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 37607526, код класифікаці доходів бюджету 22030001, символ звітності 206).

7. Відмовити в задоволенні позову щодо Відділу Держкомзему у Овідіопольському районі.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складання та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним.

Суддя Брагіна Я.В.

Повний текст рішення підписано 24.02.12.