Рішення № 21680808, 28.02.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.12 Справа№ 5015/371/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Гутьєвої В.В.

при секретарі Петровській Н.Я.

розглянув матеріали позовної заяви: Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м.Київ

до відповідача: Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго”, м. Львів

про стягнення 323291, 74 грн.

за участю представників:

від позивача: Ханас М.О. представник

від відповідача: ОСОБА_1. юрисконсульт

Відповідно до ст.20 ГПК України розяснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. На підставі ст.22 ГПК України розяснено процесуальні права та обовязки сторін.

Суть спору: Позов заявлено Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго” про стягнення 323291, 74 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою суду від 31.01.2012 р. та призначено її розгляд на 28.02.2012 р.

В судовому засіданні 28.02.2012 р. представник позивача зявився, вимоги ухвали суду від 31.01.2012 р. виконав повністю, позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання зявився, вимоги ухвали суду від 31.01.2012 р. виконав повністю, вимоги позивача відхилив частково, з підстав, викладених у відзиві.

28.02.2012 р. представник відповідача подав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачем у позовній заяві не враховано оплату на суму 8500,00 грн., яка здійснена ЛКП “Залізничнетеплоенерго”, що підтверджується платіжним дорученням № 2098 від 18 січня 2012 р. на суму 8500,00 грн. Відтак, заборгованість ЛКП “Залізничнетеплоенерго” перед ДК “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” становить 296380,49 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Між Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (надалі позивач) та ЛКП “Залізничнетеплоенерго” (надалі відповідач) укладено договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших субєктів господарювання № 06/11-857-БО-21 від 30.08.2011 р. (надалі договір), відповідно до якого позивач передав у власність відповідачу протягом серпня-вересня 2011 року природний газ на загальну суму 304880,49 грн. Згідно з п. 4.1. Договору остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі природного газу до 20 числа наступного за місяцем поставки газу.

Позивач повністю виконав взяті на себе зобовязання за укладеним договором, що підтверджується актом прийому-передачі природного газу від 31.08.2011 р.

Проте відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював оплату за надані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 304880,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню на суму 14661,19 грн., втрати від інфляції 914,64 грн. та 3% річних 2 835,42 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач повністю виконав свої зобовязання за укладеним договором.

Внаслідок неповного виконання відповідачем зобовязань за укладеним договором виникла заборгованість, яка на момент подачі позовної заяви становила 296380,49 грн.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Тому правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача пені за невиконання грошового зобовязання за період з 21.09.2011 року до 27.01.2012 року. Враховуючи положення ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно з ст. 231 ГК України та п. 7.3.1 Договору, пеня, визначається виходячи з подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Тому правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача пені за невиконання грошового зобовязання за період з 21 вересня 2011 року до 27 січня 2012 року, трьох відсотків річних за весь час прострочення, тобто за період з 21 вересня 2011 року до 27 січня 2012 року, а також втрат від інфляції за період з жовтня 2011 року до грудня 2011 року.

З відзиву відповідача вбачається, що 98,1 % споживачів відповідача це населення та бюджетні установи і організації, які звільнені від сплати пені, що підтверджується довідкою № 2 від 27.12.2012 р. Відповідач за договором № 06/11-857-БО-21 від 30.08.2011 р. споживає природній газ для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання. Відповідно до ст. 1 Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожитий газ та електроенергію” відповідач укладає з громадянами-споживачами теплової енергії договори про реструктуризацію заборгованості до 60 місяців. Статтею 5 Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожитий газ та електроенергію” встановлено, що на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача суму пені у розмірі 7314,37 грн.

Згідно із ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінивши зібрані у справі докази, вислухавши думку представників сторін, cуд дійшов висновку, що вимога про стягнення заборгованості в розмірі 296380,49 грн., 7 314,37 грн. пені, 2829,13 грн. - 3 % річних, 914,64 грн. - втрат від інфляції підлягає до задоволення.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судові витрати необхідно віднести на відповідача в порядку ст.49 ГПК України пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 33, 34, 49, 82, 82-1, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго” (79054, м. Львів, вул. С. Петлюри, 4-А; р/р № 260333022832 у філії ЛМВ «Ощадбанк», МФО 385048; код ЄДРПОУ № 20784943) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; р/р № 260083013814 у ГОУ ПІБ України, МФО 300012; код ЄДРПОУ № 31301827) 296380,49 грн. основного боргу, 7314,37 грн. пені , 2829,13 грн. - 3 % річних, 914,64 грн. - втрат від інфляції , 6 294,65 грн. - судового збору.

3.В решті вимог відмовити.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя Гутьєва В.В.