Рішення № 21680448, 22.02.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.12 Справа№ 5015/5216/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Експорткредітнемнден, Ради експортно-кредитних гарантій Швеції, Стокгольм, Швеція

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Супердрук», м. Львів

про: визнання вимог кредитора та стягнення 2034346,00 доларів США.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_1. представник на підставі довіреності;

відповідача: не зявився.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 12.09.2011 року прийнято до розгляду позовну заяву Експорткредітнемнден, Ради експортно-кредитних гарантій Швеції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Супердрук»про визнання вимог кредитора та стягнення 2034346,00 доларів США, порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 12.10.2011 року.

09.09.2011 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом: накладення арешту на допоміжне обладнання для рулонних машин офсетного друку, перелік якого деталізований у пункті 3.1. Контракту купівлі-продажу № 1 від 19 січня 2007 року; накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Супердрук»; заборони державним реєстраторам Виконавчого комітету Львівської міської ради вчинити дії з внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запису про проведення державної реєстрації припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Супердрук»у результаті його ліквідації за рішенням учасників від 27 травня 2011 року; заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Супердрук»та Товариству з обмеженою відповідальністю «Експрес Медіа Груп»вчиняти будь-які фактичні та юридичні дії щодо допоміжного обладнання для рулонних машин офсетного друку, перелік якого деталізований у п.3.1 Контракту купівлі-продажу № 1 від 19 січня 2007 року.

В судовому засіданні 12.10.2011 року позивач позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві, просив задоволити клопотання про забезпечення позову від 09.09.2011 року.

Відповідач позовні вимоги заперечив, подав заяву про застосування арбітражного застереження та припинення провадження у справі. Розгляд клопотань сторін судом відкладено до наступного судового засідання.

12.10.2011 року судом оголошено перерву в судовому засіданні для надання сторонам можливості подання додаткових доказів по суті спору до 24.10.2011 року.

Ухвалами господарського суду від 24.10.2011 року та 02.11.2011 року розгляд справи було відкладено з огляду на неявку представника відповідача.

В судовому засіданні 09.11.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, подав суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого відповідача перебуває в стадії припинення підприємницької діяльності.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заявлене 07.11.2011 року клопотання про припинення провадження по позовній вимозі про визнання вимог кредитора в розмірі 2034346,00 доларів США. Клопотання обґрунтоване тим, що рішення господарського суду Львівської області від 27.10.2011 року у справі № 5015/4987/11 було визнане недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Видавнича група «Супердрук», оформлене протоколом № 05/11 про ліквідацію товариства, і тому процедура припинення товариства припиняється. А відомості в Єдиному державному реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців пояснює тим, що через забезпечення позову у спосіб заборони вчинення реєстраційних дій відповідач не має змоги внести зміни в реєстр.

Також представниками сторін в судовому засіданні подано клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи на 15 днів для можливості подання додаткових доказів у справі.

Ухвалою господарського суду від 09.11.2011 року було відкладено розгляд справи та продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України через винятковість обставин справи, оскільки на даний момент з наявних матеріалів справи неможливо встановити, чи дійсно відповідач перебуває в стадії припинення підприємницької діяльності, а встановлення вказаної обставини було важливим для правильного вирішення спору.

В судовому засіданні 21.11.2011 року позивач звернувся до суду із заявою про зупинення провадження у справі до вирішення повязаної із даною справи № 5015/4987/11. Своє клопотання позивач обґрунтував тим, що позовною вимогою позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Супердрук»є визнання кредиторських вимог позивача до відповідача за договором відступлення прав вимоги від 16 лютого 2011 року в ліквідаційній процедурі відповідача та стягнення заборгованості. Представник відповідача подав до матеріалів справи рішення Господарського суду Львівської області у справі № 5015/4987/11 від 27 жовтня 2011 року за позовом ОСОБА_2 до відповідача про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТзОВ «Видавнича група «Супердрук», якими було прийнято рішення про припинення відповідача шляхом ліквідації. Як вбачається з тексту рішення, господарський суд Львівської області визнав «недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Супердрук», яке оформлене протоколом № 05/11 від 14 квітня 2011 року. Дане рішення було оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду і на даний час не набрало законної сили.

Ухвалою господарського суду від 21.11.2011 року судом було зупинено провадження у даній справі на підставі клопотання позивача від 21.11.22011 року про зупинення провадження у справі до вирішення Львівським апеляційним господарським судом повязаної із даною справи № 5015/4987/11 за позовом учасника ТзОВ «Видавнича група «Супердрук»ОСОБА_2 до ТзОВ «Видавнича група «Супердрук», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТзОВ Експрес Медіа Груп» про визнання недійсним рішень загальних зборів учасників ТзОВ «Видавнича група Супердрук», яким прийнято рішення про припинення товариства.

Ухвалою господарського суду від 20.01.2012 року провадження у справі поновлено на підставі заяви відповідача від 17.01.2011 року, оскільки постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2011 року по справі № 5015/4987/11 в задоволенні апеляційної скарги ТзОВ «Видавнича група «Супердрук»ОСОБА_2 до ТзОВ «Видавнича група «Супердрук», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТзОВ Експрес Медіа Груп»про визнання недійсним рішень загальних зборів учасників ТзОВ «Видавнича група Супердрук», яким прийнято рішення про припинення товариства, відмовлено, рішення господарського суду Львівської області від 27.10.2011 року у справі № 5015/4987/11 залишено без змін. Розгляд справи призначено на 01.02.2012 року.

01.02.2012 року представником позивача подано клопотання про часткове припинення провадження у справі в частині визнання вимоги кредитора Експорткредітнемнден, Ради експортно-кредитних гарантій Швеції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Супердрук»за договором відступлення вимоги від 16 лютого 2011 року у ліквідаційній процедурі Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Супердрук»у розмірі 2034346,00 доларів США. Крім цього, позивачем подано клопотання від 01.02.2012 року про долучення доказів до матеріалів справи. Ухвалою від 01.02.2012 року судом відкладено розгляд справи на 13.02.2012 року.

Представником позивача в судовому засіданні 13.02.2012 року подано до матеріалів справи оригінал довідки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відповідача, відповідно до запису № 23 якого зареєстровано внесення рішення засновників (учасників) щодо припинення юридичної особи (відповідача). Також представником позивача подано для огляду оригінал, в матеріали справи копію Бюлетня державної реєстрації № 201 (1) від 10 січня 2012 року, в якому під номером 1286 розміщено повідомлення про ліквідацію відповідача. Судом відкладено розгляд справи на 22.02.2012 року.

В судовому засіданні 22.02.2012 року представник позивача позовні вимоги в частині стягнення із відповідача заборгованості підтримав, наголосив на тому, що станом на 22 лютого 2012 року він не звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Супердрук»з кредиторськими вимогами в ліквідаційній процедурі товариства, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідач в засідання суду 22.02.2012 року не зявився, причини неявки не повідомив.

Представникам сторін, що брали участь в судовому засіданні, розяснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обовязків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторони відмовились.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

22.02.2011 року судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Для прийняття рішення суд виходив у нарадчу кімнату. Повне рішення складене та підписане 29.02.2012 року.

Суть спору: Спір між сторонами виник у звязку із невиконанням відповідачем грошових зобовязань в розмірі 2034346, доларів США. В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що 16.02.2011 року Експорткредітнемнден, Рада експортно-кредитних гарантій Швеції уклала договір відступлення із компанією «Шур Пекеджінг сістемс Свіден Аб»та компанією «Хайдельберг Сверідж Аб», на підставі якого до позивача відійшли всі права та вигоди за договором купівлі-продажу та договором застави, згідно яких він має право вимагати у відповідача отримання таких сум: непогашена основна сума кредиту за договором купівлі-продажу, що станом на дату укладення цього договору дорівнює сумі у розмірі 1653186 доларів США; всі відсотки за договором купівлі-продажу; будь-які інші суми, які можуть періодично підлягати сплаті за договором купівлі-продажу і договором застави.

Позивач стверджує, що на момент звернення до суду із позовом, загальна сума його вимог до відповідача на підставі договору відступлення до договору купівлі-продажу із врахуванням відсотків нарахованих за період з 05.04.2007 року по 03.08.2011 року в розмірі 381160,00 доларів США складає 2034346,00 доларів США. Дану суму позивач просить стягнути із відповідача.

Заявою від 22.02.2012 року представник позивача повідомив суд, що станом на 22.02.2012 року позивач не звертався до відповідача із заявою про визнання кредиторських вимог в новій процедурі ліквідації відповідача, що здійснюється відповідно до повідомлення про ліквідацію відповідача, розміщеного в Бюлетні державної реєстрації № 201 (1) від 10 січня 2012 року під номером 1286, та підтримав клопотання про припинення провадження в частині визнання вимог кредитора в ліквідаційній процедурі.

Відповідач заявою від 10.10.2011 року, поданою 11.10.2011 року, просив суд застосувати арбітражне застереження та припинити провадження у справі через її непідвідомчість господарському суду з підстав, викладених у заяві.

Також у заяві від 10.10.2011 року, поданій 11.10.2011 року, відповідач просить суд припинити провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання вимоги кредитора у ліквідаційній процедурі відповідача через відсутність предмету спору внаслідок припинення процедур ліквідації.

Наявність боргу в розмірі 2034346,00 доларів США перед позивачем відповідач не заперечував, доказами не спростовував, письмових пояснень щодо наявності чи відсутності боргу суду не надав.

Суд прийшов до висновку про підвідомчість даної справи господарському суду Львівської області через наступне.

Предметом даного спору є вимоги позивача як кредитора до відповідача, які виникли при виконанні господарських договорів та, з урахуванням обставин справи, підлягають задоволенню в процедурі припинення відповідача шляхом його ліквідації. Процедура припинення юридичних осіб та порядок задоволення вимог кредиторів в межах такого припинення встановлені положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про господарські товариства»та інших актів українського законодавства.

Статтями 111 та 112 Цивільного кодексу України, статтями 60 та 61 Господарського кодексу України встановлені порядок ліквідації юридичної особи, порядок предявлення та задоволення вимог кредиторів, розрахунків з ними, а також порядок звернення таких кредиторів до суду про визнання їх вимог в межах ліквідаційної процедури.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Статтею 73 Закону України «Про міжнародне приватне право»встановлено, що іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів».

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, «підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням».

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України «іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України».

Внаслідок наведеного суд встановив, що позивач як юридична особа за законодавством Швеції має право на звернення до українського господарського суду.

Оскільки відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам України підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, та з інших підстав, а їх розгляд за територіальною підсудністю, встановленою статті 15 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється господарським судом за місцезнаходженням відповідача, то даний спір є підвідомчим господарським судам України і підсудним Господарському суду Львівської області. Підвідомчість справ про визнання вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі господарському суду підтверджується також Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 7 квітня 2008 року за № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України».

Суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви відповідача від 10.10.2011 року про застосування арбітражного застереження та передачу спору на розгляд приватного арбітражу у м. Стокгольм, Швеція, через наступне.

Відповідач зазначив, що «підставою позову в частині стягнення заборгованості є порушення відповідачем своїх зобовязань згідно Контракту купівлі-продажу № 1 від 19.01.2007 року, який було укладено між ТзОВ «Видавнича група «Експрес»(яка з 24.04.2010 року змінила найменування на ТзОВ «Видавнича група «Супердрук»та ІДАБ ВАМАК Інтернешнл АБ (надалі - «Контракт»)». ІДАБ ВАМАК Інтернешнл АБ та ТзОВ «Видавнича група «Експрес»у пункті 8 «Законодавство/Арбітраж»Контракту передбачили арбітражне застереження, відповідно до якого будь-які спори у звязку з цим Контрактом будуть вирішуватись приватним арбітражем в Стокгольмі, Швеція.

За загальним правилом, право сторін на передачу спорів на розгляд до міжнародного комерційного арбітражу у якості альтернативи розгляду таких спорів державними судами прямо встановлено Європейською конвенцією про зовнішньоторговельний арбітраж від 21 квітня 1964 року (ратифікована Україною 18 березня 1963 року).

Як передбачено ст. 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10 червня 1958 року; ратифікована Україною 10 жовтня 1960 року) (надалі - «Нью-Йоркська конвенція»), «кожна Договірна Держава визнає письмову угоду, за якою сторони зобовязуються передавати в арбітраж усі або будь-які спори, які виникли або можуть виникнути між ними в звязку з будь-якими договірними або іншими правовідносинами, обєкт якого може бути предметом арбітражного розгляду». Як вбачається з вказаної Нью-Йоркської конвенції, «термін «письмова угода»означає арбітражне застереження в договорі або арбітражну угоду, підписану сторонами, або яка міститься в обміні листами чи телеграмами». Крім того, відповідно до вказаної конвенції, «суд Договірної Держави, якщо до нього подано позов з питання, щодо якого сторони уклали арбітражне застереження, передбачене даною статтею, повинен на вимогу однієї зі сторін направити сторони до арбітражу, якщо тільки не встановить, що вказана угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана».

Згідно статті 9 Конституції України «чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України».

Внаслідок наведеного, арбітражна угода, укладена сторонами у вигляді окремого договору про порядок вирішення спорів між такими сторонами, або викладена як арбітражне застереження в зовнішньоекономічному контракті сторін, є окремою незалежною угодою сторін, яка відображає волевиявлення саме тих сторін, які уклали вказану арбітражну угоду щодо вирішення спорів між такими сторонами альтернативним способом шляхом звернення до міжнародного комерційного арбітражу.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що арбітражна угода, як і будь-який інший двосторонній правочин, породжує права та обовязки лише для сторін, що уклали таку угоду, і не може породжувати будь-які права та обовязки для третіх осіб, які не укладали вказану арбітражну угоду.

Відповідно, оскільки арбітражна угода сторін є окремою угодою, уклавши Договір Відступлення прав за Договором Купівлі - Продажу, позивач не став автоматично стороною арбітражної угоди відповідача та ІДАБ ВАМАК Інтернешнл АБ за Договором Купівлі-Продажу.

Відповідно до п. 5 Розяснення Вищого господарського суду України № 04-5/608 від 31 травня 2002 року «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій», «сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду (постійно діючого або створеного для вирішення конкретного спору - аd hос). Ця домовленість повинна чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном...».

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», яка відповідає наведеним вище положенням Нью-Йоркської конвенції, «суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана».

В Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-08/163 від 12 березня 2009 року також викладено позицію Вищого господарського суду України щодо того, що спір повинен розглядатися господарським судом по суті, якщо буде встановлено неможливість виконання арбітражної угоди між сторонами.

Позивач, всупереч твердженню відповідача згідно його заяви, не є стороною арбітражної угоди про передачу спорів між відповідачем та ІДАБ ВАМАК Інтернешнл АБ за Контрактом Купівлі-Продажу і, відповідно, домовленість відповідача та ІДАБ ВАМАК Інтернешнл АБ про передачу спорів між цими юридичними особами до арбітражу не поширюється на позивача. Вказана арбітражна угода, укладена між відповідачем та ІДАБ ВАМАК Інтернешнл АБ, не може бути виконана у даному спорі між позивачем, який не є стороною арбітражної угоди, та відповідачем.

З урахуванням наведеної позиції Вищого господарського суду України щодо відсутності підстав для припинення провадження у справі з огляду на неможливість виконання арбітражного застереження, на яке посилається сторона спору, заява відповідача про застосування арбітражного застереження у даній справі не підлягає задоволенню господарським судом.

Безпідставним є і посилання відповідача на те, що підставою для предявлення даного позову позивачем стало порушення прав позивача фактом несплати відповідачем заборгованості за Договором Купівлі-Продажу.

Як позивач зазначав у позовній заяві, вказана позовна заява була подана позивачем з огляду на ліквідацію відповідача за рішенням власників та відсутність відповіді ліквідаційної комісії відповідача щодо результатів розгляду кредиторських вимог позивача, заявлених в процесі такої ліквідаційної процедури. Процедура оскарження рішення чи відсутності будь-якого рішення ліквідаційної комісії юридичної особи, яка ліквідується, за результатами розгляду кредиторських вимог прямо встановлена Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, не є складовою договірних відносин сторін і взагалі не підлягає передачі на розгляд до міжнародного комерційного арбітражу.

Внаслідок наведеного, наявний спір між позивачем та відповідачем щодо визнання кредиторських вимог позивача в ліквідаційній процедурі відповідача та стягнення заборгованості з відповідача підлягає розгляду та вирішенню по суті господарськими судами України, а будь-які правові підстави для передачі спору на розгляд до арбітражу у господарського суду відсутні.

Керуючись статтями 22, 33, 34, 80 Господарського процесуального кодексу України, суд прийшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви відповідача про застосування арбітражного застереження від 10 жовтня 2011 року.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення частково через наступне.

16 лютого 2011 року Експорткредітнемнден, Рада експортно-кредитних гарантій Швеції, юридична особа за законодавством Швеції (позивач), компанія «ШУР ПЕКЕДЖІНГ СІСТЕМС СВІДЕН АБ» (яка раніше називалася «ІДАБ ВАМАК Інтернешнл АБ»та компанія «ХАЙДЕЛЬБЕРГ СВЕРІДЖ АБ»- юридичні особи за законодавством Швеції, уклали Договір Відступлення прав вимоги (надалі - Договір Відступлення»).

За умовами Договору Відступлення позивачеві були відступлені будь-які та всі права і вимоги по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група - Експрес», що випливали з Договору Купівлі-Продажу № 1 (надалі - «Договір Купівлі - Продажу») від 19 січня 2007 року, а також з Договору Застави Рухомого Майна від 6 лютого 2007 року (надалі - «Договір Застави»), між Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Експрес»та компанією «ШУР ПЕКЕДЖІНГ СІСТЕМС СВІДЕН АБ»(яка, в свою чергу, також відступила права за вказаними договорами компанії «ХАЙДЕЛЬБЕРГ СВЕРІДЖ АБ»).

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 2 червня 2011 року, серія АС № 043569, назва Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Експрес» була змінена на Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Супердрук»(відповідач).

Відповідно до даного Договору Відступлення, позивач набув всі права вимоги до відповідача за Договором Купівлі-Продажу, включаючи, без обмеження, право на отримання від відповідача таких сум: непогашеної основної суми оплати за Договором Купівлі-Продажу у розмірі 1 653 186 доларів США; всі відсотки за Договором Купівлі-Продажу; та будь-які інші суми, які можуть час від часу періодично підлягати сплаті за Договором Купівлі-Продажу і Договором Застави.

З довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців від 2 червня 2011 року, серія АЄ № 043569, а також зі спеціалізованого друкованого засобу масової інформації - Бюлетеня держаної реєстрації № 80 (15) за 2011 рік позивачеві стало відомо, що відповідач перебуває у стані припинення підприємницької діяльності за рішенням учасників.

Відповідно до частини 1 статті 107 Цивільного кодексу України «кредитор юридичної особи, що припиняється, може вимагати від неї припинення або дострокового виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом».

Відповідно до частини 4 статті 105 Цивільного кодексу України, що відповідає і положенням статті 60 Господарського кодексу України, «комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї».

Як випливає з Бюлетеня держаної реєстрації № 180 (15) за 2011 рік, відповідач на момент подання позову перебував у стадії припинення шляхом ліквідації, а строк для предявлення кредиторами вимог до відповідача був встановлений ліквідаційною комісією відповідача до 3 серпня 2011 року. При цьому, адресою, на яку кредиторам пропонувалося надсилати свої вимоги у звязку із ліквідацією відповідача, була вказана юридична адреса відповідача (а саме: вул. Водогінна, 2, м. Львів 79017, Україна).

22 липня 2011 року, тобто в межах встановленого ліквідаційною комісією відповідача строку для предявлення вимог кредиторів, позивач надіслав відповідачеві повідомлення про відступлення прав вимоги від 20 червня 2011 року (надалі «повідомлення»), відповідно до якого, зокрема, позивач повідомив відповідача про заміну кредитора в зобовязанні, що випливає з Договору Купівлі-Продажу та Договору застави, а також про суму зобовязання відповідача перед позивачем як новим кредитором, а саме непогашену основну суму оплати за Договором Купівлі-Продажу у розмірі 1 653 186 доларів США, та висунув вимогу про негайну сплату такої суми разом із відсотками до неї. Відповідач боргу в розмірі 1 653 186 доларів США не заперечив, доказами не спростовував.

Крім того, 1 серпня 2011 року, що також в межах встановленого відповідачем строку для предявлення вимог кредиторів, позивач надіслав відповідачеві повідомлення про кредиторські вимоги позивача щодо розміру відсотків за Договором Купівлі-Продажу в загальному розмірі 381 160 доларів США (надалі - «повідомлення про відсотки»). Обгрунтований розрахунок відсотків за Кредитним Договором позивач додав до позовної заяви. Відповідач розрахунку розміру відсотків не заперечив.

Таким чином, загальна сума вимог позивача як кредитора відповідача на підставі Договору Відступлення та Договору Купівлі-Продажу, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 2 034 346,00 (два мільйони тридцять чотири тисячі триста сорок шість) доларів США (1 653186 + 381160 = 2 034346).

Наведені вище повідомлення та повідомлення про Відсотки разом з нотаріально посвідченими копіями Договору Відступлення з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову були направлені позивачем цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення, а також рекомендованим листом з повідомленням про вручення на всі відомі адреси відповідача, зокрема: вул. Водогінна, 2, м. Львів 79017, Україна - адреса місцезнаходження відповідача відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також адреса, що вказується в повідомленні про припинення відповідача шляхом ліквідації для предявлення вимог кредиторами, що розміщене в Бюлетені держаної реєстрації № 180 (15) за 2011 рік, як позивач вже зазначав вище АДРЕСА_1, 79026 - адреса, що вказана в Кредитному Договорі як обовязкова для надсилання повідомлень, що стосуються такого договору; АДРЕСА_2, 81085 - адреса попереднього місцезнаходження відповідача, як це випливає з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також, за інформацією позивача, адреса місцезнаходження філії відповідача.

Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач отримав повідомлення позивача 29 липня 2011 року за адресою: АДРЕСА_1, 79026. Згідно з повідомленнями з відповідних поштових відділень, у тому числі і за адресою місцезнаходження відповідача, вказаною в повідомленні про припинення відповідача шляхом ліквідації для предявлення вимог кредиторами, що розміщене в Бюлетені держаної реєстрації № 180 (15) за 2011 рік, інші листи позивача не були отримані посадовими особами відповідача. Крім того, службою курєрської доставки ТОВ «Експрес Мото Україна»було доставлено повідомлення про відсотки за адресою: АДРЕСА_2, 81085. За іншими адресами співробітникам курєрської служби було повідомлено про відсутність відповідача, що підтверджується листом служби курєрської доставки ТОВ «Експрес Мото Україна»від 5 серпня 2011 року.

Відповідно до статті 105 Цивільного кодексу України, ліквідаційна комісія господарського товариства, що припиняється, «вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи».

Матеріалами справи підтверджуються доводи позивача про те, що попри всі надіслані позивачем повідомлення стосовно кредиторських вимог позивача до відповідача, на дату подання цього позову, позивач не отримав жодного повідомлення відповідача про результати розгляду його вимог як кредитора відповідача та про включення/невключення ліквідаційною комісією відповідача таких вимог до проміжного ліквідаційного балансу відповідача, в тому числі у порядку статті 105 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 518 Цивільного кодексу України, «боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора». Оскільки в матеріалах справи відсутні докази про те, що відповідач висував позивачеві заперечення щодо вимог позивача як нового кредитора відповідача у відповідності до статті 518 Цивільного кодексу України, суд прийшов до висновку, що позивач підставно вважає заявлені кредиторські вимоги в розмірі 2 034 346,00 доларів США до відповідача такими, проти яких відповідач не заперечує.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про підставність позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу у розмірі 2 034 346,00 доларів США.

Відповідно до ч. З статті 112 Цивільного кодексу України, «у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії».

Враховуючи положення вказаної статті, а також те, що позивач не мав можливості дізнатися дату затвердження ліквідаційного балансу відповідача, то суд вважає звернення позивача до господарського суду з вимогами про визнання кредиторських вимог позивача в ліквідаційній процедурі відповідача таким, що є належним способом захисту порушеного цивільного права позивача.

Крім того, відповідно до ч. 5 статті 112 Цивільного кодексу України, «вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.»

Однак, суд прийшов до висновку про необхідність припинення провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання вимог кредитора (позивача) до відповідача у розмірі 2034346,00 доларів США через наступне.

На момент порушення провадження у даній справі відповідач перебував у стані припинення підприємницької діяльності, що підтверджується витягами з ЄДР від 05.09.2011 року, від 06.10.2011 року, від 20.10.2011 року, іншими матеріалами справи та не заперечувалось сторонами.

Судом вище встановлено, що 22 липня 2011 року, тобто в межах встановленого ліквідаційною комісією відповідача строку для предявлення вимог кредиторів, позивач надіслав відповідачеві повідомлення про відступлення прав вимоги від 20 червня 2011 року, відповідно до якого, зокрема, позивач повідомив відповідача про заміну кредитора в зобовязанні, що випливає з Договору Купівлі-Продажу та Договору застави, а також про суму зобовязання відповідача перед позивачем як новим кредитором, а саме непогашену основну суму оплати за Договором Купівлі-Продажу у розмірі 1 653 186 доларів США, та висунув вимогу про негайну сплату такої суми разом із відсотками до неї. Також судом вище встановлено, що 1 серпня 2011 року, що також в межах встановленого відповідачем строку для предявлення вимог кредиторів, позивач надіслав відповідачеві повідомлення про кредиторські вимоги позивача щодо розміру відсотків за Договором Купівлі-Продажу в загальному розмірі 381 160 доларів США.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2011 року по справі № 5015/4987/11 в задоволенні апеляційної скарги ТзОВ «Видавнича група «Супердрук» на рішення Господарського суду Львівської області від 27.10.2011 року у справі № 5015/4987/11 за позовом ОСОБА_2 до ТзОВ «Видавнича група «Супердрук», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТзОВ Експрес Медіа Груп» про визнання недійсним рішень загальних зборів учасників ТзОВ «Видавнича група Супердрук», яким прийнято рішення про припинення товариства, відмовлено, рішення господарського суду Львівської області від 27.10.2011 року у справі № 5015/4987/11 залишено без змін.

Внаслідок набрання даним рішенням законної сили рішення загальних зборів учасників відповідача від 14.04.2011 року, яким було прийнято рішення про припинення товариства, визнано недійсним.

У звязку із цим, 01.02.2012 року позивачем подано клопотання про часткове припинення провадження у справі в частині позовної вимоги до відповідача в особі ліквідаційної комісії про визнання вимог кредитора (позивача) у розмірі 2034346,00 доларів США через відсутність предмету спору по даній вимозі.

Відповідно до підпункту 1-1) пункту 1) ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Заявою від 22.02.2012 року представник позивача повідомив суд, що станом на 22.02.2012 року позивач не звертався до відповідача із новою заявою про визнання кредиторських вимог в новій процедурі ліквідації відповідача, що здійснюється відповідно до нового повідомлення про ліквідацію відповідача, розміщеного в Бюлетні державної реєстрації № 201 (1) від 10 січня 2012 року під номером 1286, та підтримав клопотання про припинення провадження в частині визнання вимог кредитора в ліквідаційній процедурі.

Враховуючи наведене, суд прийшов до високу про необхідність задоволення клопотання позивача та припинення провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання вимог кредитора (позивача) до відповідача у розмірі 2034346,00 доларів США відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Заявою від 09.09.2011 року позивач звернувся до суду з вимогою про забезпечення позову шляхом: накладення арешту на допоміжне обладнання для рулонних машин офсетного друку, перелік якого деталізований у пункті 3.1. Контракту купівлі-продажу № 1 від 19 січня 2007 року; накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Супердрук»; заборони державним реєстраторам Виконавчого комітету Львівської міської ради вчинити дії з внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запису про проведення державної реєстрації припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Супердрук» у результаті його ліквідації за рішенням учасників від 27 травня 2011 року; заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Супердрук»та Товариству з обмеженою відповідальністю «Експрес Медіа Груп»вчиняти будь-які фактичні та юридичні дії щодо допоміжного обладнання для рулонних машин офсетного друку, перелік якого деталізований у п. 3.1 Контракту купівлі-продажу № 1 від 19 січня 2007 року.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Однак позивачем на подано доказів про те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Внаслідок наведеного суд прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову від 09.09.2011 року.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита за розгляд майнової вимоги та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача.

Керуючись статтями 1, 14, 73 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», статтями 105, 107, 111, 112, 518, Цивільного кодексу України, статтями 60, 61 Господарського кодексу України, Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 7 квітня 2008 року за № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України», ст. ст. 1,4, 12, 13, 15, 21, 22, 33, 34, 43, 49, 61, 64, 66, 67, 123, підпункту 1-1) пункту 1) ч. 1 ст. 80, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Відмовити в задоволенні заяви Експорткредітнемнден, Ради експортно-кредитних гарантій Швеції про вжиття заходів до забезпечення позову від 09.09.2011 року шляхом: накладення арешту на допоміжне обладнання для рулонних машин офсетного друку, перелік якого деталізований у пункті 3.1. Контракту купівлі-продажу № 1 від 19 січня 2007 року; накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Супердрук»; заборони державним реєстраторам Виконавчого комітету Львівської міської ради вчинити дії з внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запису про проведення державної реєстрації припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Супердрук»у результаті його ліквідації; заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Супердрук»та Товариству з обмеженою відповідальністю «Експрес Медіа Груп»вчиняти будь-які фактичні та юридичні дії щодо допоміжного обладнання для рулонних машин офсетного друку, перелік якого деталізований у п. 3.1 Контракту купівлі-продажу № 1 від 19 січня 2007 року.

2. Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Супердрук» від 10.10.2011 року про застосування арбітражного застереження та передачу спору на розгляд Приватного арбітражу у м. Стокгольм, Швеція.

3. Позов задоволити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Супердрук», м. Львів, вул. Водогінна, 2 (код ЄДРПОУ 22393603) на користь Експорткредітнемнден, Ради експортно-кредитних гарантій Швеції, Стокгольм, Кунгсгатан 36,103 61 Стокгольм, Швеція ((код ЄДРПОУ відсутній) Exportkreditnamnden, Swedish Export Credits Guarantee Board (Kungsgatan 36,103 61 Stockholm, Sweden))) заборгованість в розмірі 2034346,00 (два мільйони тридцять чотири тисячі триста сорок шість) доларів США та 3500,00 (три тисячі пятсот) доларів США державного мита.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Супердрук», м. Львів, вул. Водогінна, 2 (код ЄДРПОУ 22393603) на користь Експорткредітнемнден, Ради експортно-кредитних гарантій Швеції, Стокгольм, Кунгсгатан 36,103 61 Стокгольм, Швеція ((код ЄДРПОУ відсутній) Exportkreditnamnden, Swedish Export Credits Guarantee Board (Kungsgatan 36,103 61 Stockholm, Sweden))) 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Припинити провадження у справі в частині визнання вимог кредитора Експорткредітнемнден, Ради експортно-кредитних гарантій Швеції, місцезнаходження якого: Стокгольм, Кунгсгатан 36, 103 61 Стокгольм, Швеція ((код ЄДРПОУ відсутній) Exportkreditnamnden, Swedish Export Credits Guarantee Board (Kungsgatan 36,103 61 Stockholm, Sweden)) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Супердрук»(код ЄДРПОУ 22393603) у розмірі 2034346,00 (два мільйони тридцять чотири тисячі триста сорок шість) доларів США.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Матвіїв Р.І.