Рішення № 21680371, 21.02.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.12 Справа№ 5015/7512/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В. при секретарі Савченко Ю.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт», м.Рубіжне Луганської області

До відповідача-1: Корпорації «Енергоресурс-Інвест», м.Львів

До відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енекоресурс», м.Львів

Про стягнення 882380,50грн.

Представники сторін:

Від позивача: Горланов М.О. - представник

Від відповідача-1: не з»явився

Від відповідача-2: не з»явився

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяв про відвід судді не поступало, за клопотанням присутнього представника, технічна фіксація судового процесу не проводилась.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт»до Корпорації «Енергоресурс-Інвест»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Енекоресурс»про стягнення суми 882380,50грн., в т.ч.: 548830,00грн. боргу за поставлену продукцію, 45352,05грн. 3%річних, 137024,95грн. втрат від інфляції та 151173,50грн. відсотків за користування чужими коштами.

Ухвалою суду від 26.12.2011року прийнято позовну заяву, порушено провадження та призначено справу до судового розгляду. З метою повного і всестороннього з’ясування всіх обставин спору, для забезпечення принципу змагальності, представлення сторонами додаткових доказів, ухвалою суду від 07.02.2012року розгляд справи відкладався.

Представник позивача в судове засідання 21.02.2012року з»явився, просить стягнути солідарно з відповідачів суму 548830,00грн. основного боргу за поставлену продукцію, 45352,02грн. 3% річних, 137024,95грн. втрат від інфляції та 151173,50грн. процентів за користування чужими коштами. Судові витрати позивач також, просить покласти на відповідачів солідарно.

Відповідачі 1 та 2 явку представників в судове засідання 21.02.2012року не забезпечили, вимог суду не виконали, витребуваних матеріалів не подали, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, підтвердженням чого є повідомлення №7903511395270 та №7902402902930 про вручення поштових відправлень.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов’язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, однак відповідач своїм правом не скористався. Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України.

Дослідивши документи і матеріали, подані суду з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, Господарський суд Львівської області, в с т а н о в и в:

09.10.2009року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт»(постачальник) та Корпорацією «Енергоресурс-Інвест»(покупець) укладено договір №237. Відповідно до п.1.1 договору №237 від 09.10.2009року постачальник зобов»язується поставити, а покупець зобов»язується прийняти і оплатити труби поліетиленові, комплектуючі та обладнання, а також супутні товари партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в рахунках-фактурах або специфікації до цього договору чи визначеними в порядку передбаченому цим договором. Термін дії договору поставки №237 від 09.10.2009року встановлено в п.13.1 –договір вступає в законну силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2009року, а в частині здійснення розрахунків за поставлену продукцію –до повного виконання.

Пунктом 4.1.2 договору №237 від 09.10.2009року встановлено, що постачальник протягом нормально-необхідного часу направляє покупцю по факсу рахунок-фактуру з зазначенням вартості вказаної у замовленні продукції, строку її постачання та оплати.

Згідно до п.4.1.3. договору №237 від 09.10.2009року, достатнім підтвердженням всіх умов поставки, зазначених в товаросупровідних документах, буде також приймання покупцем продукції в порядку, передбаченому п.4.4 даного договору, незалежно від наявності замовлення або підтвердження покупцем умов поставки, зазначених у рахунку-фактурі. Пунктом 4.4. вказаного договору встановлено, що поставка партії продукції повинна супроводжуватись передачею покупцю накладної постачальника та/або акта здавання-приймання вантажу до перевезення, підписання кожного з яких представником покупця або експедитором (у випадку доставки продукції перевізником) буде свідчити про отримання покупцем продукції.

Датою поставки продукції вважається дата накладної постачальника, що передається покупцю (п.4.6 договору).

Відповідно до п.5.8 договору №237 від 09.10.2009року, у разі поставки продукції покупцю до моменту її оплати (у випадках, передбачених п.4.1.3 цього договору, коли терміни оплати не були узгоджені сторонами, або в разі передачі покупцю продукції, що постачається на умовах повної або часткової передоплати, до моменту її оплати), обов»язок з оплати вартості продукції виникає у покупця з моменту передачі йому продукції в повному розмірі, зазначеному у відповідних рахунках-фактурах/специфікаціях та/або товаросупровідних документах. Ця умова не поширюється на випадки, коли сторонами було письмово узгоджено відстрочення оплати за поставлену продукцію. Сторонами до матеріалів справи не долучено жодних доказів в підтвердження письмових узгоджень щодо відстрочки оплати.

09.10.2009року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енекоресурс»укладено договір поруки №237ПР. Відповідно до п.1.1 договору поруки №237-ПР від 09.10.2009року, поручитель (ТзОВ «Енекоресурс») поручається перед кредитором (ТзОВ «ТД «Євротрубпласт») за виконання обов»язку Корпорації «Енергоресурс-Інвест»(боржник), щодо оплати продукції за основним договором, передбаченим ст.2 цього договору. Порукою забезпечується виконання зобов»язань боржника в повному обсязі (п.1.2 договору поруки №237-ПР від 09.10.2009року).

Згідно до п.2.1 договору поруки №237-ПР від 09.10.2009року, під основним договором в цьому договорі розуміють договір поставки №237 від 09.10.2009року. Термін основний договір також включає всі рахунки-фактури, накладні, специфікації та додатки до договору, які були узгоджені в порядку, передбаченому договором постачання, та відповідно, є підставою для виникнення обов»язку боржника зі сплати грошових коштів на користь кредитора, що були укладені на момент підписання даного договору або будуть узгоджені сторонами протягом дії основного договору.

Відповідно до п.3.1 договору поруки №237-ПР від 09.10.2009року, поручитель зобов»язаний у разі порушення боржником обов»язку за основним договором, що передбачений п.1.1. цього договору, самостійно виконати зазначений обов»язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк не пізніше двох банківських днів з моменту отримання вимоги шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсягу, як і боржник, включаючи оплату основного боргу, процентів, неустойки, стягнення збитків та інших виплат, передбачених основним договором.

Згідно до п.3.4. договору поруки №237-ПР від 09.10.2009року поручитель та боржник відповідають за виконання обов»язку, забезпеченого порукою, перед кредитором як солідарні боржники.

Пунктом 4.1 договору поруки №237-ПР від 09.10.2009року встановлено, що цей договір набуває чинності з моментe його підписання та скріплення печатками сторін і припиняє свою чинність через півтора року після його укладення, але в будь-якому випадку не раніше закінчення строку чинності основного договору.

На виконання умов договору №237 від 09.10.2009року позивач поставив відповідачу-1 товар на загальну суму 1002333,60грн., що підтверджується поданими суду видатковими накладними: №ЕТПЛВ0312/012 від 03.12.2009року на суму 307632,00грн., №ЕТПЛВ0412/002 від 04.12.2009року на суму 307632,00грн., №ЕТПЛВ0412/003 від 04.12.2009року на суму 246105,60грн., №ЕТПЛВ1712/004 від 17.12.2009року на суму 140964,00грн. Вищевказані видаткові накладні підписані сторонами, скріплені печатками сторін та додані до матеріалів справи.

Отриманий відповідачем-1 товар підлягав оплаті в порядку та у строки встановлені п.5.8 договору №237 від 09.10.2009року. Взяті на себе зобов»язання відповідач виконав частково, сплативши позивачу суму 480000,00, що підтверджується долученими позивачем виписками банку з рахунка клієнта зокрема, відповідачем було сплачено –09.09.2010року п/д №1735 - 180000,00грн., 09.09.2010року п/д №1734 –200000,00грн., та 08.04.2011р. п/д №26 -100000,00грн. із призначенням платежу –оплата по договору №237 від 09.10.2009року (труби поліетиленові). Інших доказів в підтвердження проведених оплат відповідачем-1 чи відповідачем-2, суду не представлено. Тому, з огляду на встановлені обставини та подані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині основного боргу в розмірі 5222333,60грн. є обґрунтованими та підтвердженими, в іншій частині 26496,40грн. основного боргу, позовні вимоги заявлені безпідставно, тому задоволенню не підлягають.

Отже, фактично неоплаченим залишився товар в сумі 522333,60грн. (1002333,60 –480000,00).

05.12.2011року позивач надіслав відповідачам претензії (вимоги) за №220/2011 та №221/2011 від 02.12.2011року з вимогою оплатити заборгованість за поставлений товар. Вказані претензії залишені відповідачами без відповіді та без задоволення.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних умов щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на день вирішення спору, доказів сплати суми 522333,60грн. суду не подано.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ст.612 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 13.5 договору №237 від 09.10.2009року, в редакції узгодженій згідно до протоколу розбіжностей від 09.10.2009року,встановлено, що у випадку прострочення покупцем термінів оплати поставленої йому продукції на термін понад 10днів, постачальник відповідно до ч.3 ст.692 та ч.5 ст.694 ЦК України має право нарахувати проценти за використання чужих коштів в розмірі 10% річних за весь період прострочення оплати.

За умовами п. 5.4 договору №237 від 09.10.2009року у випадку невиконання (прострочення) покупцем зобов»язання по оплаті продукції з моменту настання передбачених договором термінів, він за вимогою постачальника сплачує на користь постачальника крім неустойки,передбаченої даним договором, 3% річних за весь час прострочення (відповідно до ст. 625 ЦК України).

За порушення строків оплати поставленого товару, позивачем на підставі п. 5.4 договору №237 від 09.10.2009року , ст.625 ЦК України, нараховано починаючи з наступного дня після поставки продукції втрати від інфляції в сумі 137024,95грн. , 3% річних в сумі 45352,05грн., а також на підставі п.13.5 договору поставки №237 від 09.10.2009року, нараховано за користування чужими коштами 10% річних за весь період прострочення в сумі 151173,50грн.Розрахунки проведених нарахувань долучені до матеріалів справи.

При перевірці представлених до позовної заяви розрахунків проведених нарахувань встановлено, що позивачем, не враховано сум часткових оплат відповідача, які вказані в долучених представником позивача банківських виписках, про які зазначалося вище, а також при обрахунку допущено арифметичну помилку, тому з огляду на дані обставини, підставними до стягнення в перерахунку є втрати від інфляції в сумі 107 428,89грн.. та 3% річних в сумі 44345,32грн. В частині стягнення решти втрат від інфляції та 35 річних належить відмовити.

Щодо нарахування 10 % річних за користування чужими коштами, належить зазначити наступне. За умовами ч.3ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Відповідно до положень ч.1 та ч.5 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Відтак, з огляду на положення ст. 694 ЦК України , остання регулює відносини, які виникають в результаті продажу , поставки товарів з відстроченням платежу .Відстрочення платежу означає здійснення повної оплати товару у строки, встановлені договором, через деякий час після одержання товару. Якщо відстрочення платежу полягає у здійсненні платежів частинами, встановленими договором, воно іменується розстроченням платежу. Відповідно до положень ст. 536 ЦК України –вид застосування процентів (відсотків) за грошовими зобов»язаннями –це плата за користування чужими грошовими коштами або за наданий комерційний кредит(ст.1057). Для розуміння правової природи процентів за ст. 536 ЦК України важливе значення має поняття комерційного кредиту .Так за договором, виконання якого пов»язане з переданням у власність грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів , робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом. Отже, комерційний кредит виникає, зокрема тоді, коли існує певний розрив у часі між моментом передачі товару, виконання робіт, надання послуг і розрахунками за них. Комерційний кредит-це просте відстрочення виконання будь-якого зобов»язання за основним договором купівлі-продажу, підряду тощо.

Як вбачається із умов укладеного сторонами договору №237 від 09.10.2009року , зокрема положень п.5.8 у разі поставки продукції покупцю до моменту її оплати, обов»язок з оплати вартості продукції виникає у покупця з моменту передачі йому продукції в повному розмірі, зазначеному у відповідних рахунках-фактурах/специфікаціях та/або товаросупровідних документах. Як вбачається із матеріалів справи відстрочка оплати за поставку товару згідно із видатковими накладними: №ЕТПЛВ0312/012 від 03.12.2009року на суму 307632,00грн., №ЕТПЛВ0412/002 від 04.12.2009року на суму 307632,00грн., №ЕТПЛВ0412/003 від 04.12.2009року на суму 246105,60грн., №ЕТПЛВ1712/004 від 17.12.2009року на суму 140964,00грн. сторонами не узгоджувалася. Доказів в підтвердження протилежного суду не надано та представником позивача дана обставина не спростована. Відтак, відповідно до положень п.5.8 договору №237 від 09.10.2009року та матеріалів справи вбачається, що повна оплата за поставлений товар встановлена моментом передачі товару зазначеному у відповідних рахунках-фактурах/специфікаціях та/або товаросупровідних документах, без відстрочки чи розстрочки платежу. З огляду на дані обставини, положення ст. ст.692, 694 ЦК України, положення п.5.8 договору№237 від 09.10.2009року та матеріали справи, у позивача відсутні правові підстави для нарахування за даних умов 10 % за користування чужими грошовими коштами згідно до вимог ч.3ст.692 та ч.5ст.694 ЦК України.

Щодо позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енекоресурс», м.Львів, в їх задоволенні належить відмовити з огляду на наступне. Згідно до ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зоб»в'язання боржником. Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Пунктом 4.1 договору поруки №237-ПР від 09.10.2009року встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і припиняє свою чинність через півтора року після його укладення, але в будь-якому випадку не раніше закінчення строку чинності основного договору. Термін дії договору поставки №237 від 09.10.2009року встановлено в п.13.1 , в якому зазначено, що договір вступає в законну силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2009року, а в частині здійснення розрахунків за поставлену продукцію –до повного виконання. Відтак, з огляду на погоджені сторонами вищезазначені умови даних договорів та положення ст.559 ЦК України порука припинилась і позивач втратив право на пред»явлення до відповідача-2 вимоги, щодо погашення заборгованості.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача-1, судовий збір покладається на відповідача-1 в порядку ст.49 ГПК України пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 34, 35, 36, 43 ,44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Корпорації «Енергоресурс-Інвест»(ідентифікаційний код 30336890, адреса: 79035, м.Львів, вул..Зелена,131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт»(ідентифікаційний код 33090871, адреса: 93000, Луганська область, м.Рубіжне, вул..Трудова,1, поштова адреса: 02660, м.Київ, вул.Алма-Атинська,8) - 522333,60грн. основного боргу, 107 428,89грн.. та 3% річних в сумі 44345,32грн. та 13482,15грн. судового збору.

Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя Іванчук С.В.

Повний текст рішення оформлено 27.02.2011р.