Рішення № 21680329, 22.02.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.12 Справа№ 5015/7299/11

За позовом: Прокурора Шевченківського р-ну м. Львова в інтересах Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “МПМ-Пласт”, с.Старий Яр Яворівського р-ну Львівської обл.

про: стягнення 106807,43грн.

Суддя Левицька Н.Г. Секретар судового засідання Старостенко О.В.

В судовому засіданні взяли участь представники:

Прокуратури: Тарас С.Б. (посв. №188)

Позивача: ОСОБА_1 юрист (дов. № 06-7790 від 03.08.2011р.)

Відповідача: Павлисько І.С. - директор

Представникам сторін розяснено його права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 29, 81-1 ГПК України.

Від здійснення технічного запису судового процесу представники сторін відмовилися, відводів не заявлено.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено Прокурором Шевченківського р-ну м. Львова в інтересах Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” до Товариства з обмеженою відповідальністю “МПМ-ПЛАСТ” про стягнення 96661,45 грн. основного боргу, 532,30 грн. процентів, 96,66 грн. індексу інфляції, 2750,22 грн. пені та 6766,30 грн. 7% річних.

Обставини спору:

Ухвалою суду від 09.12.2011р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 21.12.2011р.

Ухвалами суду від 21.12.2011р., від 12.01.2012р., від 02.02.2012р. розгляд справи відкладався, з підстав викладених в ухвалах.

У судовому засіданні 21.02.2012р. судом оголошено перерву до 22.02.2012р. У продовженому судовому засіданні 22.02.2012р. представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили їх задоволити, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача 22.02.2012р. визнав позовні вимоги та подав клопотання №6 від 21.02.2012р. (вх.. №3717/12 від 22.02.2012р.) про розтермінування суми боргу на 9 місяців рівними частинами, починаючи з березня 2012р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

31.12.2010р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” та Приватним підприємством “ МПМ-Пласт” (споживач) укладено Договір № 345 від 31.12.2010р. про постачання природного газу, відповідно до умов п.1.1 якого позивач зобовязувався поставити споживачу природний газ, а відповідач здійснити оплату відповідно до умов цього договору.

Відповідно до умов п. 5.1 Договору, оплата за постачання природного газу здійснюється відповідачем шляхом оплати грошовими коштами на рахунок ПАТ “Львівгаз” в наступному порядку: 100% від запланованих обсягів надання послуг - до 25 числа місяця, що передує звітному; остаточний розрахунок за фактично надані послуги здійснюється до 05 числа місяця, наступного за звітним.

На виконання умов Договору позивачем відповідно до акту приймання передачі за серпень 2012р. передано природний газ в обсязі 23464 куб. м.

Однак, відповідач своїх зобовязань по оплаті поставленого природного газу не виконав, станом на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача за отриманий природний газ становить 96661,45грн.

У відповідності до вимог ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

При прийнятті рішення у даній справі, суд виходив з наступного:

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Таким чином, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст. 11 ЦК України, зокрема вони виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із вимогами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно із ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вимогами ч. 2 ст. 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із вимогами п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 6.2. Договору з постачання природного газу №345 від 31.12.2010р. передбачено, що за порушення строків виконання зобовязань щодо розрахунків за поставлену продукцію, споживач сплачує на користь Облгазу, крім суми заборгованості з врахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 2750,22коп., інфляційні втрати в розмірі 96,66грн., 3 % річних в розмірі 532,30грн. за період з 06.09.2011р. по 11.11.2011р. та 7 % штрафу в розмірі 6766,30грн.

Пунктом 8.3 Договору з постачання природного газу №345 від 31.12.2010р. встановлено, що сторони домовились, що строк позовної давності за цим договором щодо усіх без винятку нарахувань та платежів становить пять років.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який втілюється в положеннях статей 3 та 627 ЦК України. Свобода договору включає вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно із вимогами ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до умов п. 6.2. Договору та ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу за період з 06.09.2011р. по 11.11.2011р. в розмірі 2750,22грн.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 96,66грн., та трьох процентів річних в сумі 532,30грн. підлягають до задоволення.

Розглянувши клопотання представника відповідача щодо розстрочки виконання рішення на 9 місяців рівними частинами, у звязку із важким фінансовим становищем, суд вважає його мотивованим та таким , що підлягає задоволенню, в порядку п.6 ст. 83 ГПК України.

Розстрочка означає виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати покладаються на відповідача, керуючись вимогами ст. 49 ГПК України.

Керуючись вимогами ст.ст. 3, 11, 22, 509, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 224, 225, 229-231, 265, 343 ГК України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МПМ-ПЛАСТ” (Львівська область, Яворівський район, с. Старий Яр, буд. 11, ідентифікаційний код 32673437) на користь Публічного акціонерним товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”, (м. Львів, вул. Золота, 42, ідентифікаційний код 03349039) 96661,45 грн. основного боргу, 532,30 грн. процентів, 96,66 грн. індексу інфляції, 2750,22 грн. пені та 6766,30 грн. 7% річних.

3. Розстрочити виконання рішення на девять місяців рівними частинами, а саме:

-березень 2012р. 11867,49 грн.

- квітень 2012р. 11867,49 грн.

-травень 2012р. 11867,49 грн.

-червень 2012р. 11867,49 грн.

-липень 2012р. 11867,49 грн.

-серпень 2012р. 11867,49 грн.

-вересень 2012р. 11867,49 грн.

-жовтень 2012р. 11867,49 грн.

-листопад 2012р. 11867,51 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МПМ-ПЛАСТ” (Львівська область, Яворівський район, с. Старий Яр, буд. 11, ідентифікаційний код 32673437) в доход державного бюджету 2136,14грн. судового збору.

Накази видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст.85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, визначеному розділом ХII ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27.02.2012р., керуючись вимогами ст. 85 ГПК України.

Суддя Левицька Н.Г.