Рішення № 21680247, 28.02.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2012 р.

Справа № 5010/2465/2011-2/155

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Круглової О.М., при секретарі судового засідання Кошилович М. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Теплоенергомонтаж", проспект Хіміків, 25/14, м. Сєверодонецьк, Луганська область, 93400

до відповідача: Закритого акціонерного товариства "Колопапір", вул.Фабрична,10, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200

про стягнення заборгованості в сумі 60 171,10грн.

за участю представників сторін:

від позивача: представники не з"явилися.

від відповідача: представники не з"явилися.

Приватне підприємство "Теплоенергомонтаж" (далі Позивач) звернулося до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства "Колопапір" (далі Відповідач) про стягнення заборгованості за договором №19.01-01 від 19.11.2008р. в сумі 60 171,10 грн., в тому числі 38000 грн. основного боргу, 12861,1 грн. інфляційних, 3420 грн. 3% річних за період з 01.12.08 по 31.10.11 та 5890 грн. пені за період прострочки з 10.12.10 по 09.12.11.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, однак, направив суду лист за вих.№1-20-02 від 20.02.2012р. (вх.№1331/2012-с вх від 27.02.2012р.) яким повідомив, що приймати участь у розгляді справи не зможе, позовні вимоги підтримав, а також направив документи, витребувані ухвалою від 09.02.2012р., а саме: вантажну декларацію №СД-5124193 - товарно-транспортну накладну від 09.12.2008р., податкову накладну від 10.12.08 та вимогу про оплату боргу №1-09-12/08 від 09.12.2008р.

Відповідач в судове засідання повторно не з"явився, будь-яких заперечень в спростування позовних вимог чи доказу оплати боргу не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином - ухвалами суду від від 16.12.11, від 05.01.12, 26.01.12 та 09.02.12., що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення (а.с.2, 21, 32, 39).

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважних представників сторін за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст.43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом

встановлено:

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору №19.01-01 від 19.11.08. Посилання позивача на Договір №19.01-01 від 19.11.08 є безпідставними, оскільки у видатковій накладній №РН10.12-02 від 10.12.08 (а.с.13), на підставі якої був переданий товар, податковій накладній від 10.12.08 та вантажній декларації №СД-5124193 - товарно-транспортній накладній від 09.12.08 (а.с.41,48) відсутні посилання на вказаний договір, а тому поставка (продаж) товару була позадоговірною .

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі видаткової накладної №РН10.12-02 від 10.12.08 та довіреності серії ЯПЕ №425397 (а.с.13-14) відповідач отримав товар (сітка синтетична №24) на загальну суму 41500 грн., за який відповідач розрахувався частково в сумі 3000 грн., в зв"язку з чим відповідач в позовній заяві просив стягнути 38000 грн.

Відповідно до ст. 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій організацій (ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений (що має місце в спірному випадку) або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки в даному випадку мала місце позадоговірна поставка (продаж) товару, зобов"язання по оплаті вказаної суми виникло у відповідача перед позивачем відповідно до ст.530 ЦК України - в семиденний термін з моменту отримання вимоги про оплату. Такою вимогою являється лист №1-09-12/08 від 09.12.2008р. (а.с.49), згідно якого зобов"язання по оплаті виникло у відповідача 18.12.08.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання. Відповідач заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов’язань не надав, доводи позивача не спростував, тому суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 38000 грн. заборгованості за переданий товар обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Щодо стягнення 12861,1 грн. інфляційних та 3420 грн. 3% річних, слід зазначити наступне:

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що зобов"язання по оплаті основного боргу виникло у відповідача 18.12.08 (№1-09-12/08 від 09.12.2008р.), а також часткову оплату відповідачем 3000 грн. основного боргу 22.04.10, інфляційні слід нараховувати від суми 41500 грн. за період з 01.01.09 по 30.04.10 та з 01.05.10 по 31.10.11 від суми 38000 грн., а 3% річних слід нараховувати від суми 41500 грн. за період з 18.12.08 по 22.04.10 та з 23.04.10 по 31.10.11 від суми 38000 грн. З врахуванням наведеного, обгрунтований розмір інфляційних становитиме 10558 грн., а 3% річних відповідно - 3414,45 грн. (розрахунки здійснені судом додаються - а.с.50-53). В решті стягнення 3% річних та інфляційних слід відмовити.

Щодо стягнення 5890 грн. пені, слід зазначити наступне:

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, недодержання якої тягне за собою нікчемність зазначеного правочину. Частиною 1 ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Законодавством передбачено, що сплата штрафних санкцій повинна бути встановлена в договорі, тому відповідні вимоги позивача щодо стягнення таких повинні бути передбачені умовами договору та зафіксовані у письмовій формі.

Оскільки, в даному випадку мали місце позадоговірні відносини, суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення пені є безпідставною, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Таким чином до стягнення підлягає 38000 грн. основного боргу, 10558 грн. інфляційних та 3414,45 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 1219,17 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 230 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530,546,547,549,612,614,625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного підприємства "Теплоенергомонтаж" до Закритого акціонерного товариства "Колопапір" про стягнення 60 171,10 грн. заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Колопапір" (вул.Фабрична,10, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200, код 30953545) на користь Приватного підприємства "Теплоенергомонтаж" (проспект Хіміків, 25/14, м.Сєверодонецьк, Луганська область, 93400 код 32574067) –38000 (тридцять вісім тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 10558 (десять тисяч п"ятсот п"ятдесят вісім) грн. 00 коп. інфляційних, 3414 (три тисячі чотириста чотирнадцять) грн. 45 коп. - 3% річних та 1219 (одну тисячу двісті дев"ятнадцять) грн. 17 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Круглова О. М.

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

_помічник судді Шунтов О. М. 28.02.12