Ухвала суду № 21680074, 28.02.2012, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

28.02.12 Справа № 5009/775/12 Суддя Яцун О.В. Розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Гаражний кооператив «Буревісник»(69118, м.Запоріжжя, вул. Автозаводська, буд.8-Б, кв. 24)

до 1. Запорізького міського виконавчого комітету (69106, м.Запоріжжя, пр. Леніна, 206)

2. Приватного підприємця ОСОБА_1 (69118, АДРЕСА_2)

3. Приватного підприємця ОСОБА_2 (69118, АДРЕСА_2)

4. Приватного підприємця ОСОБА_3 (69118, АДРЕСА_2)

5. ОСОБА_4 (69068, АДРЕСА_3)

про 1. визнання дій органів місцевого самоврядування та приватних підприємців ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 неправомірними.

2. зобовязання підприємців звільнити територію автостоянки 2,5 га, на якій розташовані металеві та капітальні гаражі членів гаражного кооперативу «Буревісник»по вул. Нагнибіди.

3. винесення постанови для прокурора щодо перевірки досудового слідства та залучення посадових осіб, що винні в незаконній діяльності до відповідальності відповідно до ст. ст. 341, 382, 384, 170 Кримінального кодексу України.

4. рекомендування Запорізькій міській раді (усунути дискримінацію) вирішити питання оренди землі на перехресті вулиць АДРЕСА_4, на якій знаходяться металеві та капітальні гаражі членів г/к «Буревісник»строком на 5 років, або до початку капітального будівництва.

5. відшкодування матеріальної та моральної шкоди солідарно 50% міська рада, 50% приватні підприємці.

6. визнання недійсним правочину про продаж гаражного комплексу на 120 гаражів у південному мікрорайоні АДРЕСА_4 на підставі ст. ст. 48, 105, 225 ЦК України (1963 року) та п.4 ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом».

Встановив, що позовна заява підлягає поверненню виходячи з наступного:

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено право підприємств та організацій звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Отже, учасниками господарського процесу можуть бути лише юридичні особи, фізичні особи можуть бути позивачами або відповідачами лише у спорах, що виникають з корпоративних правовідносин.

Разом з тим, позивач доказів того, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є субєктами підприємницької діяльності та у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України можуть бути відповідачами в господарському процесі не надав.

Приписами ст. 21 ГПК України встановлено, що відповідачами є підприємства, організації, яким предявлено позовну вимогу.

Разом з тим, позивач чітко не визначив до кого із пяти відповідачів ставляться позовні вимоги про «винесення постанови для прокурора…».

Із змісту ст.12 ГПК України слідує, що господарський суд розглядає спори: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

З аналізу наведених норм слідує, що до компетенції господарських судів не відносяться питання щодо «рекомендації Запорізькій міській раді вчиняти будь-якій дії»або «винесення постанови для прокурора…..»

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ст. 16 цього Кодексу способами захисту прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обовязку в натурі; зміна правовідношення, припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відщкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Аналогічні приписи встановлені ст.20 ГК України.

Вказаними нормами не передбачено такого способу захисту прав, як «винесення постанови для прокурора щодо перевірки досудового слідства та залучення посадових осіб, що винні в незаконній діяльності до відповідальності відповідно до ст. ст. 341, 382, 384, 170 Карного кодексу України»та «рекомендування Запорізькій міській раді (усунути дискримінацію) вирішити питання оренди землі на перехресті вулиць АДРЕСА_4, на якій знаходяться металеві та капітальні гаражі членів г/к «Буревісник»строком на 5 років, або до початку капітального будівництва».

Наполягаючи примусити відповідача (відповідачів) винести постанову для прокурора щодо перевірки досудового слідства та залучення посадових осіб, що винні в незаконній діяльності до відповідальності відповідно до ст. ст. 341, 382, 384, 170 Кримінального кодексу України та рекомендувати Запорізькій міській раді (усунути дискримінацію) вирішити питання оренди землі на перехресті вулиць АДРЕСА_4, на якій знаходяться металеві та капітальні гаражі членів г/к «Буревісник»строком на 5 років, або до початку капітального будівництва, позивач не пояснює по суті порушення, невизнання або оспорювання його права, що є умовою захисту такого права.

Крім того, згідно з ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Статтею 4-5 ГПК України встановлено, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття рішень обовязкових до виконання на всій території України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України. Відповідно до ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Таким чином, захист цивільного права позивача полягає у виконанні захищеного судом права позивача у примусовому порядку відповідними органами. Виконання такого примусу має бути реальним. Отже, зазначені позивачем вимоги не є реальним способом захисту права, не призводить до поновлення порушеного права та, у разі їх задоволення, не можуть бути виконані у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Згідно до ст. ст. 54 та 57 ГПК України зміст та форма позовної заяви повинні відповідати приписам вказаної норми законодавства. Позовна заява повинна містити, зокрема, найменування (для юридичних осіб) або імя (прізвище, імя та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місце знаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди субєкта підприємницької діяльності або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності для фізичних осіб; документ, що підтверджує за громадянином статусу субєкта підприємницької діяльності; зміст позовних вимог та виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство на підставі якого подається позов.

Між тим, в позовній заяві не зазначено ідентифікаційних кодів для субєктів господарської діяльності та індивідуальних ідентифікаційних номерів для фізичних осіб платників податків.

Нормами ст. 4 ГПК України встановлено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

В той же час, позивач у позові не зазначив жодної норми чинного законодавства, які порушення відповідачами та на підставі яких господарський суд повинен вирішити спірні питання між сторонами.

Як вже зазначалося вище, приписами ст. 54 ГПК України встановлено, що позовна заява, зокрема, повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються або оспорюються.

В той же час, наданий суду позов обґрунтованого розрахунку моральної та матеріальної шкоди не містить. Також позивачем не обґрунтований пропорційний поділ цих сум та не зазначено самих сум, які підлягають стягненню з відповідачів. До того ж, конкретизування (визначення) сум шкоди (моральної та матеріальної) в подальшому є підставою для визначення розміру судового збору.

Згідно з ч. 3 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

У відповідності до ст.57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до вимог ст. 44 ГПК України сплата державного мита є обовязковою, а при відсутності доказів її сплати позовна заява підлягає поверненню на підставі п.4 ст. 63 ГПК України.

У відповідності до п.1 ст.2 Закону України «Про судовий збір»судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Розмір ставок судового збору (стаття 4 Закону) встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Розмір ставки судового збору у кожному конкретному випадку визначається виходячи з того розміру мінімальної заробітної плати, який було встановлено законом на момент судового збору. За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий х-арактер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Наведене стосується обєднання в одній позовній заяві вимог майнового і немайнового характеру.

Відповідно до листа Державної казначейської служби України від 27.01.2012р. №17-10/266-1418 «Про відкриття рахунків для зарахування надходжень», починаючи з 06.02.2012р. змінилися реквізити для зарахування судового збору, а саме:

Одержувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, 22030001

Банк одержувача: ГУДСУ у Запорізькій області

МФО: 813015

Код ЄДРПОУ: 38025409

№ рахунку31215206783007

В той же час, позивач доказів сплати судового збору у встановлених розмірі та порядку суду не надав.

Якщо стороною не подано доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі або документів, що свідчать про звільнення від його сплати, заява до розгляду не приймається, і господарський суд з посиланням на п.4 частини першої ст.63 господарського процесуального кодексу зобовязаний повернути її заявнику.(п.5.2 розяснень).

Відповідно до ч. 4 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не надано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.

Також заявником порушені правила обєднання вимог, передбачені ст.58 Господарського процесуального кодексу України, а саме: позов містить вимоги, які не повязані між собою підставами виникнення та засобами доказування.

Суд вважає, що поєднання таких вимог перешкоджатиме зясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.

Згідно з ч.5 ст. 63 ГПК України судді повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила обєднання вимог або обєднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме зясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Крім того, суд звертає увагу, що позовні вимоги про визнання дій органів місцевого самоврядування неправомірними повинні розглядатися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки саме до компетенції адміністративних судів відносяться спори за участю субєктів владних повноважень щодо оскарження їх дій чи бездіяльності, а також щодо зобовязання їх вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що у відповідності до ст.63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному звертанню з нею у господарський суд у загальному порядку після усунення допущених порушень.

Керуючись п. п. 3, 4, 5 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

Позовну заяву повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Гаражний кооператив «Буревісник» без розгляду.

Додаток : на 28 аркушах.

Суддя О.В. Яцун