Рішення № 21679502, 20.02.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" лютого 2012 р. Справа № 15/5007/147/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю від 31.12.2011р.,

від відповідача: ОСОБА_2 - адвоката (договір №7/2012 від 13.02.2012р.), приймав

участь в судовому засіданні 14.02.2012р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант Трейд" (Донецька область, м. Горлівка)

до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (м.Житомир)

про стягнення 7197,18 грн.

З оголошеною в судовому засіданні перервою з 14.02.2012р. до 20.02.2012р. у відповідності із ст. 77 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авант Трейд" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення на свою користь з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 заборгованості за договором поставки № 1163 від 03.11.2010р., в сумі 7197,18грн., із яких 4364,92грн. основного боргу, 208,81грн. пені, 440,99грн. - 24% річних, 2182,46грн. штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні 14.02.2012р. підтримав позовні вимоги в частині стягнення 208,81грн. пені, 440,99грн. - 24% річних, 2182,46грн. штрафу та судових витрат. Зазначив, що відповідачем сума основного боргу погашена у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.02.2012р. заявив клопотання про оголошення в судовому засіданні перерви у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів та продовження строку розгляду спору у відповідності з ч.3 ст. 69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 14.02.2012р. судом продовжено строк розгляду спору, відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, та оголошено в судовому засіданні перерву до 20.02.2012р.

Після перерви представник позивача позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 208,81грн. пені, 2182,46грн. штрафу та 440,99грн. - 24% річних підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача після перерви в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином під розписку (а.с. 55).

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 03.11.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авант Трейд" (позивач/ постачальник) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 (відповідач/покупець) було укладено договір поставки № 1163.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Згідно п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити алкогольну продукцію та товари народного споживання (далі за текстом договору разом - товар), на умовах, визначених в цьому договорі.

Найменування, асортимент та кількість товару визначаються у видаткових накладних, які складаються сторонами при прийнятті-передачі кожної партії (п. 1.2 договору).

Пунктом 1.3 договору визначено, що партією товару вважається найменування, кількість та асортимент товару, зазначені в одній видатковій накладній.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.3 договору, сторони погодили, що ціна кожної партії товару визначається постачальником та вказується сторонами у видаткових накладних. Вартість однієї партії товару являє собою вартість товару зазначену у видатковій накладній, за якою ця партія поставляється. Загальна сума договору складається із сум всіх видаткових накладних, складених відповідно до цього договору.

На виконання умов договору поставки №1163 від 03.11.2010р., відповідно до видаткової накладної №20766/20926 від 09.07.2011р., позивачем було поставлено відповідачу товар (горілчані вироби) на суму 4864,92грн. (а.с. 14).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно п. 4.1 договору, розрахунки за товар здійснюються за кожною поставленою партією товару шляхом оплати покупцем вартості партії товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки такої партії.

Проте, у встановлений договором строк відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар у повному обсязі не виконав. Зокрема, відповідачем в рахунок оплати товару, отриманого за видатковою накладною №20766/20926 від 09.07.2011р., було сплачено в касу позивачу грошові кошти в сумі 500,00грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи прибутковим касовим ордером № 21 652 від 24.10.2011р. (а.с. 25).

Таким чином, на момент подання позову до суду, у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість в сумі 4364,92грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що після порушення провадження у справі, відповідачем було здійснено погашення заборгованості в розмірі 4364,92грн., що підтверджується фіскальним чеком №0022946 0020848 від 24.01.2012р. на суму 3950,00грн. (а.с. 32) та фіскальним чеком №0022952 0020851 від 25.01.2012р. на суму 414,92грн. (а.с. 33).

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 основної заборгованості в сумі 4364,92грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 208,81грн. пені, 2182,46грн. штрафу та 440,99грн. - 24% річних.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, штрафу, 24% річних, господарський суд враховує наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із ч.2 ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Пунктом 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2.1 договору сторони погодили, що покупець за несвоєчасну оплату товару додатково сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу, а також 24% річних від суми заборгованості.

Згідно п. 7.2.2 договору у разі, якщо заборгованість не буде погашеною протягом 10 днів з дати її виникнення, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 50% від суми поставки, строк розрахунків по якій було порушено.

Згідно з розрахунком позивача, який наведено у позовній заяві, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 208,81грн. Пеня нарахована позивачем за період з 24.07.2011р. по 24.10.2011р. на суму заборгованості 4864,92грн. та становить 192,13грн. та за період з 25.10.2011р. по 02.11.2011р. на суму заборгованості 4364,92грн. становить 16,68грн.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, господарський суд вважає його обґрунтованим, а вимоги позивача про стягнення з відповідача 208,81грн. пені правомірними.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті товару отриманого за видатковою накладною №20766/20926 від 09.07.2011р. на суму 4864,92грн., у відповідності до п.7.2.2 договору поставки №1163 від 03.11.2010р., позивачем нараховано відповідачу штраф в сумі 2182,46грн., що становить 50% від суми заборгованості, яка існувала на час звернення позивача з позовом до суду. Вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача 2182,46грн. штрафу є обґрунтованими, оскільки відповідачем допущено прострочення оплати товару на суму 4364,92грн. більш ніж на 10 днів.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як уже зазначалось, згідно із п. 7.2.1 договору поставки №1163 від 03.11.2010р., сторони, дійшли згоди, що покупець за несвоєчасну оплату товару також сплачує на користь постачальника 24% річних від суми заборгованості.

Згідно із розрахунком позивача (а.с.2, зворотній бік), розмір 24% річних нарахованих за період з 24.07.2011р. по 24.10.2011р. на суму заборгованості 4864,92грн. та за період з 25.10.2011р. по 13.12.2011р., становить 440,99грн.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок 24% річних, господарський суд вважає його обґрунтованим, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 440,99грн. - 24% річних правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, встановивши правомірність заявлених позивачем вимог в частині стягнення 208,81грн. пені, 2182,46грн. штрафу суд, водночас, враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня), згідно із ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. При цьому, згідно ст.217 ГК України, "господарські санкції" є заходами впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 1 ст.550 Цивільного кодексу України встановлено загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Водночас, частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Так, у відповідності до ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності обставин, які мають істотне значення.

Аналогічна за змістом і ст.233 Господарського кодексу України згідно якої, у разі, якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 Господарського кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Юридичний аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Суд вважає, що у даному випадку, наявні підстави для застосування судом права зменшити розмір пені та штрафу. Зокрема, судом враховується ступінь виконання відповідачем зобов'язання, а саме відповідачем за час розгляду справи здійснено повне погашення заборгованості перед позивачем на суму 4364,92грн.

При цьому, господарський суд зважає також на те, що майнове право та інтерес позивача щодо отримання компенсації за користування утримуваними грошовими коштами, належними йому до сплати, захищене положенням ст.625 ЦК України та п. 7.2.1 договору поставки №1163 від 03.11.2010р., якими встановлено право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням 24% процентів річних.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, ґрунтується, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).

Тому, визначаючи по справі відповідальність Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, суд виходить саме з вищеназваних принципів права, оскільки, на думку суду, в даному випадку, заявлені до стягнення суми пені - 208,81грн. та штрафу 2182,46грн. є надзвичайно великими порівняно із наслідками вчиненого відповідачем порушення, беручи до уваги об'єктивно встановлені обставини справи, а також, з врахуванням матеріальних інтересів сторін та їх фінансового стану за наявних інфляційних процесів у економіці держави.

Приймаючи до уваги вищевикладене, розглянувши в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом і користуючись наданими суду правами, а також надавши юридичну оцінку співвідношенню пред'явлених до стягнення санкцій і наслідків допущеного відповідачем порушення, господарський суд дійшов висновку про необхідність зменшення належних до сплати пені до 50,00грн. та штрафу до 200,00грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст.34 вищевказаного Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 50,00грн. пені, 200,00грн. штрафу та 440,99грн. - 24% річних. Провадження у справі в частині стягнення 4364,92грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності із ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі ст. ст. 509, 525,526, 551, 625, 655, 712 ЦК України, п. 3 ч. 1 ст. 83, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193, ст. 233 ГК України та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. 82-85 ГК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір штрафу до 200,00грн. та пені до 50,00грн.

3. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант Трейд" (84601, Донецька область, м.Горлівка, вул. Озерянівська, буд. 2, ідентифікаційний код 36899012)

- 440,99грн. - 24% річних,

- 200,00грн. штрафу,

- 50,00грн. пені,

- 1506,00грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення 4364,92грн. основного боргу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "23" лютого 2012 року.

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2 - відповідачу (рек. з пов.)