Рішення № 21679265, 28.02.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.02.12 р. Справа № 5006/24/1/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

При секретарі судового засідання Гудковій К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Красноармійську Донецької області, м.Красноармійськ

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк

про: стягнення 12382,34 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за довір. №б/н від 11.01.2012р.

від відповідача: не зявились

СУТЬ СПОРУ:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Красноармійську Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 12382,34 грн. збитків в порядку регресу у вигляді сум, виплачених по лікарняним листам, витратам на комісійну винагороду банку, проведених потерпілому ОСОБА_3 за період з 01.06.2010р. по 01.09.2011р.

Мотивуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що рішенням господарського суду Донецької області від 02.11.2010р. по справі № 10/137 позов відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Красноармійську до приватного підприємця ОСОБА_1 було задоволено та стягнуто на користь Відділення Фонду за період з 01.06.2008 року по 01.06.2010 рік 54 617,21 грн. Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Потерпілий ОСОБА_3, який був травмований з вини відповідача, як власника джерелом підвищеної небезпеки, продовжує лікування та отримує страхові виплати у Відділенні Фонду. Відділення Фонду провело страхові виплати ОСОБА_3 відповідно до діючого законодавства за період з червня 2010р. по 1 вересень 2011р.: 11 339,23 гри. (сума страхових виплат) + 17,01грн (0,15% від перерахованих коштів плати за касове обслуговування) + 1043,11грн (відшкодування по лікарняним листам) всього 12 382,34грн., які позивач просить стягнути з відповідача в порядку регресу.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 1166, 1187 Цивільного кодексу України, ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження позовних вимог надано суду: копію довідки про доходи ОСОБА_3 за серпень 2010р. серпень 2011р., копії зводних відомостей на зарахування сум страхових виплат у відділення ДОД АППБ «АВАЛЬ» серпень 2010р. серпень 2011р. та платіжних доручень, копію рішення господарського суду Донецької області від 02.11.2010 р. № 10/137, копію рішення господарського суду Донецької області від 27.08.2009р. № 33/125 та копію постанови Донецького апеляційного господарського суду від 24.11.2009р. № 33/125.

Відповідач в жодне судове засідання не зявився, письмового відзиву по суті спору не надав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи, що відповідач не скористався своїм правом бути присутнім в судовому засіданні та письмового відзиву не надав, справа розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Донецької області від 02.11.2010р. по справі № 10/137 позов відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Красноармійську до приватного підприємця ОСОБА_1 було задоволено та стягнуто на користь Відділення Фонду за період з 01.06.2008 р. по 01.06.2010 р. 54 617,21 грн.

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що 29.12.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “АВ-ВА” (далі виконавець) та Державним підприємством “Вугільна компанія “Краснолиманська” (далі замовник) був укладений договір №426/12 про закупівлю послуг з перевезення пасажирів, укладений з учасником-переможцем процедури закупівлі (тендеру), проведеної 05.12.2006р. на підставі рішення тендерного комітету, оформленого протоколом засідання від 20.12.2006р. (далі договір №426/12 від 29.12.2006р.), предметом якого є надання послуг виконавцем для замовника з перевезення працівників підприємства, а у разі потреби по обслуговуванню екскурсій, туристичних маршрутів та інших пасажирських автотранспортних перевезень.

Виконавець зобовязаний перевозити пасажирів в пункт призначення згідно маршруту і графіка, а замовник зобовязаний своєчасно і в строк здійснювати оплату за виконані автотранспортні послуги (п.1.2).

На виконання цього договору, ТОВ “АВ-ВА” підписало договори про надання послуг з перевезення пасажирів №17/07-ч від 01.08.2007р. (строк дії до 31.12.2007р.) та №10/08-ч від 28.12.2007р. (строк дії до 31.03.2008р.) з Приватним підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач)

Згідно договору №10/08-ч від 28.12.2007р. ТОВ “АВ-ВА” (далі замовник) надає Приватному підприємцю ОСОБА_1 (далі перевізник) право на перевезення пасажирів за встановленим маршрутом та зобовязується сплачувати перевізнику обумовлену суму, а перевізник бере на себе зобовязання перевезти пасажирів в межах встановленого маршруту.

В пункті 1.2 договору №10/08-ч від 28.12.2007р. вказано, що маршрут руху узгоджений сторонами в додатку №1 до цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, перевізник мав перевозити пасажирів згідно графіку руху автобусу за спец.маршрутом №336 м. Красноармійськ - шахта “Краснолиманська”.

В акті (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався, 10.02.2008р. відповідно до договору про надання послуг з перевезення пасажирів, укладеного між ТОВ “АВ-ВА” та ПП ОСОБА_1, водій автобусу ЛАЗ-42022 державний номер НОМЕР_3, який належить Приватному підприємцю ОСОБА_1, ОСОБА_5 після попереднього ремонту повітряного компресору автобусу направився до м. Димитрів “Новатор” з метою перевезення працівників ДП “ВК “Краснолиманська” на шахту.

В акті зазначено, що технічний огляд транспортного засобу перед виїздом на лінію проведений не був, водій автобусу медичний огляд не проходив, шляховий лист для виїзду на цей маршрут не видавався.

О 17год.20хв. із зміною працівників ДП “ВК “Краснолиманська” автобус ЛАЗ-42022 державний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_5 виїхав від зупинки “Новатор” м. Димитрів у напрямку шахти “Краснолиманська”.

О 17год.30хв. під час руху автобусу в районі автостанції Димитрів відбувся вибух пневмошини, встановленої на зовнішній стороні правового заднього колеса автобусу. Внаслідок вибуху шини відбувся локальний розрив металевої оболонки підлоги над заднім лівим колесом, у звязку з чим потік повітря та мікрочасток пилу надлишкового тиску був спрямований до салону автобусу з пасажирами.

Помічник начальника ділянки “Прогноз” ДП “ВК “Краснолиманська” ОСОБА_3, який прямував на роботу, в момент вибуху знаходився в салоні автобусу безпосередньо над заднім лівим колесом і отримав травму обох очей.

За результатами розслідування комісія дійшла висновку, що особою яка порушила вимоги чинного законодавства, внаслідок чого відбувся нещасний випадок є Приватний підприємець ОСОБА_1, який не забезпечив контроль за технічним станом автобусу ЛАЗ-42022 державний номер НОМЕР_3.

За результатами розслідування причин нещасного випадку комісія з розслідування встановила, що нещасний випадок повязаний з виробництвом, підлягає обліку на виробництві. Тому був складений акт про нещасний випадок, повязаний з виробництвом за формою Н-1 №7 від 15.02.2008р. Цей акт не скасований і є дійсним.

Як встановлено судом, рішенням господарського суду Донецької області від 27.08.2009р. по справі №33/125 позовні вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську до Приватного підприємця ОСОБА_1 були задоволені частково та з Приватного підприємця ОСОБА_1 стягнуто суму витрат зі страхових виплат, суми виплаченої по лікарняним листам, суму по взаємозаліку, витрати на медичне забезпечення, проведених потерпілому ОСОБА_3 на загальну суму 27 983грн.21коп.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.11.2009р. по справі №33/125 рішення господарського суду Донецької області від 27.08.2009р. по справі №33/125 частково скасоване в частині відмови у задоволенні позовних вимог до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відшкодування витрат з оплати комісійного збору за касове обслуговування у розмірі 34,87грн.

Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Предметом спору у цій справі є стягнення у порядку регресу з відповідача сум, виплачених по лікарняним листам, витратам на комісійну винагороду банку, проведених потерпілому ОСОБА_3 за період з 01.06.2010р. по 01.09.2011р. у загальному розмірі 12382,34 грн.

Матеріали справи свідчать, що потерпілий ОСОБА_3 продовжив лікування та отримував страхові виплати.

Відділення Фонду провело страхові виплати ОСОБА_3 за період з червня 2010р. по вересень 2011р.: 11 339,23 гри. (сума страхових виплат) + 17,01грн (0,15% від перерахованих коштів плати за касове обслуговування) + 1043,11грн (відшкодування по лікарняним листам) всього 12 382,34грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи копії довідки про доходи ОСОБА_3 за серпень 2010р. серпень 2011р., копії зводних відомостей на зарахування сум страхових виплат у відділення ДОД АППБ «АВАЛЬ» серпень 2010р. серпень 2011р. та відповідні платіжні доручення

Принципи, загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в України визначені Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до статті 21 вищевказаних Основ внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Розмір внесків встановлюється у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.

Статтею 11 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та статтею 13 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” визначено, що страховий ризик це обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок.

Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Згідно з статтею 2 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору.

Статтею 6 цього Закону встановлено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник); страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи; страховик Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

За приписами статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Зазначені грошові суми складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому; 4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника; 5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Відповідно до наведених приписів статей 2, 6 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” потерпілий ОСОБА_3 є застрахованою особою, на користь якої здійснювалося страхування страхувальником ДП “ВК “Краснолиманська”.

Взаємовідносини позивача і відповідача регулюються цивільним законодавством та знаходяться поза сферою дії Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на статті 1166 та 1187 Цивільного кодексу України. Суд дійшов висновку, що в даному випадку до спірних правовідносин підлягає застосуванню норми статті 1187 Цивільного кодексу України як спеціальної норми права.

Стаття 1187 Цивільного кодексу України визначає, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Як вже було встановлено господарським судом в межах справи № 10/137, власником автобусу ЛАЗ-42022 державний номер НОМЕР_3 є Приватний підприємець ОСОБА_1

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Таким чином, відповідач має нести відповідальність, відшкодовуючи позивачеві понесені витрати з виплати сум постраждалій особі ОСОБА_3

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При цьому під шкодою слід розуміти зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага.

Головною умовою відшкодування збитків (шкоди) є наявність складу цивільного правопорушення, який утворюють наступні елементи: шкода, протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду, причинний звязок між ними, вина. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів виключає настання відповідальності

Дане правило застосовується і до відшкодування позадоговірної шкоди, визначеної ст.1166ЦК України. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, передбачена ст.1166 ЦК України шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії такої особи були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи.

За загальним правилом, встановленим статтею 1195 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську та присуджує до стягнення з відповідача - Приватного підприємця ОСОБА_1 суму сплачених позивачем страхових виплат в розмірі 12 382,34грн. Відповідач доводів позивача належними доказами не спростував.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську до Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк про стягнення в регресному порядку збитків по проведеним страховим виплатам, по сумам виплаченим по лікарняним листам, витратам на комісійну винагороду банку, сумам по взаємозаліку, витратам на медикаменти потерпілому ОСОБА_3 за період з 01.06.2010р. по 01.09.2011р. на загальну суму у розмірі 12 382,34грн., задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську (85300, м. Красноармійськ, пров. Мостовий, 30, ЄДРПОУ 25968458) збитки по проведеним страховим виплатам, по сумам виплаченим по лікарняним листам, витратам на комісійну винагороду банку, сумам по взаємозаліку, витратам на медикаменти потерпілому ОСОБА_3 за період з 01.06.2010р. по 01.09.2011р. на загальну суму у розмірі 12 382,34грн.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк (АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету (отримувач Управління державного казначейства у Київському районі м.Донецька на р/р 31212206700006 в Головному управлінні державного казначейства України в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 34687001, код бюджетної класифікації - 22030001) судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 29.02.2012р.

Суддя Величко Н.В.

Надруковано 3 прим.:

1 у справу

1 позивачу

1 відповідачу

НОМЕР_2