Рішення № 21678960, 16.02.2012, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 2-780/12

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2012 року справа №2-780/12

Зарічний районний суд м. Суми

в складі головуючого судді Прокудіної Н.Г.

при секретарі Рубаненко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Спожив сервіс»про визнання недійсним договору споживчого кредитування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду свої вимоги мотивує тим, що 21 червня 2011 року ОСОБА_1 було отримано повідомлення, де вказувався розмір заборгованості в сумі 128798,03 грн. В цьому повідомленні також вказувалось слідуюче: «При сплаті 25696.30 грн., решта суми боргу 103101,73 грн. буде назавжди списана з Вашого рахунку».

Просить суд звернути увагу на те, що у вказаному повідомленні відсутній розрахунок заборгованості, невідомо як могла виникнути сума 128798,03 грн.

В листопаді 2011 року було отримано ще одно повідомлення в якому вказувалась заборгованість: 26716,84 грн. (тіло, відсотки, комісія), пеня 103101,73 грн., всього 129818 грн. 57 коп., розрахунок знову відсутній. Вказані повідомлення є підтвердженням нечесних та протиправних дій ТзОВ «Спожив Сервіс».

Такі дії з сторони ТзОВ «Спожив Сервіс» є зловживання правом, що передбачено ч.3 ст.13 ЦК не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Зловживання полягає в тому, що ТзОВ «Спожив Сервіс»станом на 20.03.2007 року - день укладання Договору споживчого кредитування №ФФФ 682601 не мав свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, статусу фінансової установи та відповідної ліцензії і в супереч вимогам закону здійснював кредитування.

Вказані дії ТзОВ «Спожив Сервіс» порушують його майновий інтерес, що полягає у безпідставній вимозі сплатити вказану суму.

20 березня 2007 року було укладено Договір споживчого кредитування №ФФФ682601 між ОСОБА_1 та ТзОВ «СПОЖИВ СЕРВІС». Сума кредиту вказана в п.1.1. Договору становила 15080 грн. 00 коп., на руки було видано готівкою суму 13000 грн., а не в сумі 15800 грн. 00 коп.

Кредит надавався строком з 20.03.2007 року по 20.03.2009 року.

Відповідно до п.1.3.2. договору оплата послуг Кредитодавця за перевірку документів для оформлення кредиту становить в сумі 1170 гривень, цю суму Кредитодавець утримує при видачі кредиту.

Відповідно до п. 1.3.3. договору Кредитодавцем при видачі кредиту була утримана сума страхового платежу в розмірі 910 грн., що відповідно до розширеного трактування положень ст.6 Закону України «Про страхування», є страхуванням кредиту (у тому числі страхування відповідальності Позичальника за непогашення кредиту). Крім того в Договорі, не зазначено страхувальника, що певною мірою свідчить про те, що зазначений страховий платіж є одним з видів «прихованої комісії»та був отриманий Кредитодавцем.

В пункті 1.5. цього договору визначено: «За користування Кредитом Позичальник сплачує Кредитодавцю відсотки з розрахунку 47,5% річних.»

Положення розділу 2 Договору визначає графік погашення заборгованості і щомісячний ануїтентий платіж в сумі 985 грн., останній платіж становить 1265.89грн.

985 грн. х 23 місяці = 22655 грн. + 1265.89 грн. = 23920.89 грн.- загальна вартість кредиту.

В Договорі нема ніяких даних про загальну вартість кредиту.

Такі дії з сторони ТзОВ «Спожив Сервіс» слід розуміти як обман та прояв нечесної підприємницької практики, як передбачено п.2 ч.1 ст.19 Закону «Про захист прав споживачів»: -- «Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною»; згідно з частиною 6 цієї статті, правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Так в положенні п.7.5., цього Договору визначено: «Шляхом укладання і підписання Позичальником даного Договору, вони підтверджують факт письмового повідомлення їх Кредитодавцем про умови надання Кредиту, а також про всі збори, проценти, тарифи, комісії або інші елементи вартості Кредиту за даним Договором відповідно до пункту 2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Цей пункт договору не відповідає дійсності, ТзОВ «Спожив Сервіс»його не повідомляв про те що за 3 роки прийдеться сплатити 23920.89 грн.

Так цей Договір суперечить вимогам передбаченим п.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме підпункту д) в якому визначено: перед укладанням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобовязаний повідомити споживача у письмовій формі про: «Орієнтовану сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, повязаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, вартістю юридичного оформлення тощо). Цього ТзОВ «Спож Сервіс» не було зроблено.

В договорі також не вказаний детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача, що суперечить вимогам підпункту 2) частини 4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Пункт 7.5. включений до Договору для того, щоб ОСОБА_1 не міг робити ніяких заперечень стосовно умов цього Договору.

З цього виходить, що під час укладання цього Договору ТзОВ «Спожив Сервіс» приховував від нього повну інформацію щодо сукупної вартості кредиту, в чому вбачаються ознаки обману.

Згідно ч.1 ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

Положення Договору в пункті 6.1. - будь-який спір, що виникає у звязку з даним договором, в тому числі його укладенням, розірванням, невиконанням або недійсністю, підлягає розгляду в Третейському суді Асоціації захисту прав приватних інвестицій м.Харків. Місцезнаходження зазначеного третейського суду позбавляє можливості як його так і ТОВ «Спожив Сервіс» звернутися до зазначеного суду у будь - якому порядку, до того ж зазначений порядок також не визначений у Договорі, не визначена адреса цього третейського суду, також відсутні будь-які відомості в юридичних та поштових довідниках.

Відсутність у тексті договору позначення місцезнаходження третейського суду фактично порушує конституційне право Позивача передбачене ст.55 Конституції України згідно якої кожному гарантується право на захист у суді, оскільки внаслідок наведеного застереження у тексті договору реалізація зазначеного права неможлива окрім як шляхом звернення до місцевого суду згідно приписів ст. 55 Конституції України, а також у відповідності до положень ст.ст. 1, 3, 4, 8, 11, 15 ЦПК України.

Зазначений договір як і третейське застереження є недійсними виходячи з того, що у відповідності до приписів ст. 1054 ЦК України, право надання кредиту надано банку або іншій фінансовій установі.

Як вбачається з тексту Договору споживчого кредитування № ФФФ 682601 кредитодавцем є Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВ СЕРВІС»який згідно вказаній організаційно-правовій формі не належить до банку або фінансової установи, які створюються у формі акціонерних товариств, повних товариств або кредитних спілок, згідно Закону України «Про банки та банківську діяльність»та Закону України «Про кредитні спілки».

ТзОВ «Спожив Сервіс» також не є особою виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг та який внесений до відповідного реєстру, також невідомо на якій підставі діє ТзОВ «Спожив Сервіс», оскільки такі дані відсутні у тексті договору.

Таким чином, зазначений Договір укладений з порушенням приписів встановлених ст. 1054 ЦК України а також ст. ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Листом Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 05.04.2011 року № 2017/40-12 вказано: «Товариство з обмеженою відповідальністю (місцезнаходження за даними Державного реєстру фінансових установ: 03150, м.Київ, вул. Боженка, буд 86 Л; код за ЄДРПОУ: 33939717) набула статусу фінансової установи шляхом внесення інформації про неї до Державного реєстру фінансових установ (Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ІК №49 від 13.11.2008 року).

Вказані дані підтверджують відсутність необхідних документів у ТОВ «Спожив сервіс»станом на 20.03.2007 року день коли укладався Договір.

Відповідно до ч.6 ст.13 ЦК у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами 2-5 цієї статті, суд може зобовязати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Частина 3 статті 91 ЦК України передбачає юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Згідно ч.1 ст.227 ЦК України правочин юридичної особи вчинений нею без відповідного

дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

У ТзОВ «Спожив сервіс»станом на 20 березня 2007 року не було навіть Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частина 1 статті 215 ЦК України визначає підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути: визнання правочину недійсним.

Законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів (ст.2 Закону «Про захист прав споживачів»).

Позивач просить суд визнати недійсним договір споживчого кредитування № ФФФ 682601 від 20.03.2007 року.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлен належним чином, надійшла заява справу слухати у їх відсутність, проти позову заперечує.

На підставі ст. 224 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

В судове засідання сторони не з'явились. В зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ст. 197ч. 2 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що 20 березня 2007 року було укладено Договір споживчого кредитування №ФФФ682601 між ОСОБА_1 та ТзОВ «СПОЖИВ СЕРВІС». Сума кредиту вказана в п.1.1. Договору становила 15800 грн. 00 коп., на руки було видано готівкою суму 13000 грн., а не в сумі 15800 грн. 00 коп.

Кредит надавався строком з 20.03.2007 року по 20.03.2009 року.

Відповідно до п.1.3.2. договору оплата послуг Кредитодавця за перевірку документів для оформлення кредиту становить в сумі 1170 гривень, цю суму Кредитодавець утримує при видачі кредиту.

Відповідно до п. 1.3.3. договору Кредитодавцем при видачі кредиту була утримана сума страхового платежу в розмірі 910 грн., що відповідно до розширеного трактування положень ст.6 Закону України «Про страхування», є страхуванням кредиту (у тому числі страхування відповідальності Позичальника за непогашення кредиту). Крім того в Договорі, не зазначено страхувальника.

В пункті 1.5. цього договору визначено: «За користування Кредитом Позичальник сплачує Кредитодавцю відсотки з розрахунку 47,5% річних.»

Положення розділу 2 Договору визначає графік погашення заборгованості і щомісячний ануїтентий платіж в сумі 985 грн., останній платіж становить 1265.89грн.

В Договорі нема ніяких даних про загальну вартість кредиту.

Так в положенні п.7.5., цього Договору визначено: «Шляхом укладання і підписання Позичальником даного Договору, вони підтверджують факт письмового повідомлення їх Кредитодавцем про умови надання Кредиту, а також про всі збори, проценти, тарифи, комісії або інші елементи вартості Кредиту за даним Договором відповідно до пункту 2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Дані про те, що ТзОВ «Спожив Сервіс» позивача повідомляв про те що за 3 роки прийдеться сплатити 23920.89 грн. відсутні.

Договір суперечить вимогам передбаченим п.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме підпункту д) в якому визначено: перед укладанням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобовязаний повідомити споживача у письмовій формі про: «Орієнтовану сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, повязаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, вартістю юридичного оформлення тощо).

В договорі не вказаний детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача, що суперечить вимогам підпункту 2) частини 4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ст.203 ч.1 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам

цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Статтею 227 ч.1 ЦК України також передбачено, що правочин юридичної особи , вчинений нею без відповідного дозволу(ліцензії) , може бути визнаний судом недійсним. Статями 215, 216 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу і у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов»язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Відповідно до ст.1054 ЦК України право надання кредиту надано банку або іншій фінансовій установі.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідач не є банком і на час укладення договору не набув статусу фінансової установи і зазначений статус він набув лише 13.11.2008 року, тому суд вважає, що укладений договір суперечить вимогам ч.1 ст.203 , 227 ч.1 ЦК України та Законам України «Про банки та банківську діяльність»та Закону України «Про кредитні спілки», а тому його необхідно визнати недійсним .

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 203 ч.1, 215, 216, 227 ч.1, 1054 ЦК України , ст.ст. 10, 60, 88, 208, 213, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовільнити.

Визнати недійсним Договір споживчого кредитування № ФФФ682601 від 20.03.2007 року, укладений між ТзОВ «Споживсервіс»та ОСОБА_1.

Достягнути з ТзОВ «Споживсервіс» на користь держави судовий збір у сумі 13,20 грн.

Відповідач протягом 10 днів з дня отримання копії заочного рішення суду має право подати до Зарічного районного суду м. Суми заяву про його перегляд.

Інші особи, що брали участь у розгляді справи, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя