Ухвала суду № 21678108, 27.02.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"27" лютого 2012 р. Справа № 5004/2240/11 за скаргою приватного підприємця ОСОБА_1, м. Ковель

на дії відділу Державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції, м. Ковель (на постанову про закінчення виконавчого провадження)

у справі

за позовом приватного підприємця ОСОБА_1, м. Ковель

до відповідача: комунального підприємства "Ковельський міський культурно-просвітницький центр", м. Ковель

про стягнення 124 700 грн.

Суддя Войціховський В.А.

за участю представників:

від скаржника: ОСОБА_2 представник підприємця ОСОБА_1 (дов. від 18.11.2011р.)

від боржника: не зявились

в судовому засіданні взяли участь: ОСОБА_2. старший державний виконавець ВДВС Ковельського МРУЮ (дов. №8340/14 від 22.02.2012р.)

Суть спору: підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду із скаргою від 09.02.2012р. №27 на дії відділу Державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції, повязані з прийняттям постанови про закінчення виконавчого провадження з приводу примусового виконання рішення господарського суду Волинської області від 08.12.2011р. у справі №5004/2240/11 (наказ господарського суду №5004/2240/11-1 від 20.12.2011р.) за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до комунального підприємства "Ковельський міський культурно-просвітницький центр" про стягнення 124 700 грн.

Ухвалою господарського суду від 14.02.2012р. скаргу підприємця ОСОБА_1 було прийнято до розгляду та призначено її розгляд в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник підприємця-скаржника заявлені у скарзі від 09.02.2012р. вимоги підтримав та просить суд задовольнити останню в повному обємі, визнати дії державного виконавця ВДВС Ковельського міськрайонного управління юстиції, повязані з прийняттям постанови про закінчення виконавчого провадження з приводу примусового виконання рішення господарського суду Волинської області від 08.12.2011р. у справі №5004/2240/11 неправомірними, постанову відділу Державної виконавчої служби від 23.01.2012р. про закінчення виконавчого провадження ВП №30681226 скасувати, а також зобовязати ВДВС Ковельського міськрайонного управління юстиції відновити виконавче провадження згідно наказу господарського суду Волинської області від 20.12.2011р. №5004/2240/11-1.

Поруч з цим посилаючись на те, що оскаржувану постанову органом державної виконавчої служби було направлено на адресу стягувача простою поштовою кореспонденцією 26 січня 2012 року, а зазначену постанову підприємцем ОСОБА_1 було отримано з вини поштового відділення із запізненням лише 07.02.2012р., що, виступило причиною пропуску скаржником строків, встановлених для оскарження відповідної постанови в судовому порядку, підприємець ОСОБА_1 у скарзі від 09.02.2012р. та представник скаржника в судовому засіданні просять суд поновити скаржнику пропущені строки на оскарження постанови ВДВС Ковельського міськрайонного управління юстиції від 23.01.2012р.

Комунальне підприємство "Ковельський міський культурно-просвітницький центр" у письмовому поясненні №13 від 20.02.2012р. (а.с. 74) з приводу викладених у скарзі підприємця ОСОБА_1 обставин та вимог заперечило, просить суд в задоволенні скарги відмовити, а розгляд відповідної справи в судовому засіданні здійснювати без участі представника підприємства.

В обгрунтування своїх заперечень підприємство "Ковельський міський культурно-просвітницький центр" посилається на те, що постанову ВДВС Ковельського міськрайонного управління юстиції про закінчення виконавчого провадження було прийнято в межах повноважень та у відповідності до положень статей 49-50 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки зазначеним Законом передбачено, що у випадку ліквідації юридичної особи-сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обовязків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, виконавче провадження підлягає закінченню. У разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у звязку із закінченням виконавчого провадження.

Зазначається боржником також і те, що ст. 1211 ГПК України та ст. 83 Закону України "Про виконавче провадження" визначено десятиденний строк для оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця сторонами виконавчого провадження. В даному випадку зі змісту заяви підприємця ОСОБА_1 вбачається, що він дізнався про прийняту державним виконавцем постанову про закінчення виконавчого провадження 07.02.2012р., тоді як відповідну скаргу направив до суду 09.02.2012р. без клопотання про поновлення строків.

Відділ ДВС Ковельського міськрайонного управління юстиції у поясненні від 22.02.2012р. №8340/14 (а.с. 78-80), а також присутній в судовому засіданні державний виконавець ОСОБА_2. у своїх усних поясненнях з приводу обставин та вимог, викладених підприємцем ОСОБА_1 у скарзі від 09.02.2012р., заперечили засвідчивши при цьому на дотриманні ВДВС Ковельського МРУЮ при вчиненні заходів, спрямованих на закінчення виконавчого провадження з приводу примусового виконання рішення господарського суду Волинської області у справі №5004/2240/11 (наказ господарського суду №5004/2240/11-1 від 20.12.2011р.), зокрема, при винесенні оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №30681226 від 23.01.2012р., положень чинного законодавства України, а саме Закону України "Про виконавче провадження".

Засвідчується органом виконавчої служби також і те, що останнім було здійснено вичерпний перелік виконавчих дій, з метою повного, своєчасного та фактичного виконання судового рішення та стягнення коштів з боржника на користь стягувача, а саме: спрямовано запити до компетентних органів для перевірки майнового стану боржника, накладено арешт на відкриті в установах банків рахунки боржника, накладено арешт та заборону відчуження на все рухоме та нерухоме майно боржника в межах суми стягнення (внесено відомості до Єдиного державного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна та Державного реєстру обтяжень рухомого майна), згідно Акту опису й арешту майна описано і накладено арешт на майно боржника, яке було виявлено за адресою його місцезнаходження: м. Ковель, вул. Незалежності, 89, описане й арештоване майно було оцінено, про що повідомлено додатково сторін виконавчого провадження.

Розглянувши матеріали справи, скарги, матеріали виконавчого провадження, заслухавши пояснення представників стягувача та ВДВС Ковельського МРУЮ, господарський суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням,що ґрунтується на всебічному, повному й обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести те, на що вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про безпідставність викладених у скарзі підприємця ОСОБА_1 обставин та необхідність відхилення останньої.

Викладена позиція суду повязана з наступними встановленими обставинами:

Відповідно до приписів ст. 45 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обовязкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови приймаються іменем України

Судове рішення, при розгляді справи по суті, містить остаточний висновок суду відносно прав та обовязків сторін, приписує їм певну поведінку на майбутнє.

Згідно частини пятої ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Із змісту ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюється Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника. Відповідно до ст. 8 вказаного Закону стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

У відповідності до ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Рішенням господарського суду Волинської області від 08.12.2011р. у справі №5004/2240/11 (а.с. 46-48) було постановлено стягнути з комунального підприємства "Ковельський міський культурно-просвітницький центр" (м. Ковель, вул. Незалежності, 89, код ЄДРПОУ 35923391) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 124700 грн. заборгованості, 1247 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На виконання зазначеного рішення господарським судом було видано наказ №5004/2240/11-1 від 20.12.2011р. (а.с. 53).

У відповідності до заяви від 26.12.2011р. (а.с. 96) наказ господарського суду Волинської області №5004/2240/11-1 від 20.12.2011р. для його примусового виконання було предявлено стягувачем підприємцем ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції.

17 січня 2012 року відділом Державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції (старший державний виконавець ОСОБА_2.) було винесено постанову (а.с. 98) про відкриття виконавчого провадження (ВП №30681226) з примусового виконання наказу господарського суду Волинської області №5004/2240/11-1 від 20.12.2011р., виданого на виконання рішення суду від 08.12.2011р. у справі №5004/2240/11.

23 січня 2012 року старшим державним виконавцем ВДВС Ковельського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2. було винесено постанову (а.с. 68, 100) про закінчення виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Волинської області №5004/2240/11-1 від 20.12.2011р. про стягнення з КП "Ковельський міський культурно-просвітницький центр" на користь підприємця ОСОБА_1 124700 грн. заборгованості, 1247 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу з огляду на те, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.01.2012р. КП "Ковельський міський культурно-просвітницький центр" знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності; рішенням Ковельської міської ради від 29.12.2011р. №17/25 внесено відомості про ліквідаційну комісію по ліквідації боржника. Зазначена постанова винесена державним виконавцем з посиланням на п. 7 ч. 1 ст. 49 та ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно статті 67 Закону України "Про виконавче провадження" у разі злиття, приєднання, поділу, виділу, перетворення боржника юридичної особи стягнення за виконавчими документами звертається на кошти та інше майно тієї юридичної особи, на яку відповідно до закону покладено відповідальність за зобовязаннями боржника юридичної особи. У разі ліквідації боржника юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. У разі надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії (ліквідатора) арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. У разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 7 частини 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", п. 4.9.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. №74/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999р. за №865/4158 (з наступними змінами та доповненнями) виконавче провадження підлягає закінченню у разі передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника юридичної особи.

Матеріалами виконавчого провадження підтверджується те, що у звязку із прийняттям 23 січня 2012 року ВДВС Ковельського міськрайонного управління юстиції постанови про закінчення виконавчого провадження з підстав передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника юридичної особи, старшим державним виконавцем ОСОБА_2. було передано виконавчий лист (наказ господарського суду Волинської області №5004/2240/11-1 від 20.12.2011р.) безпосередньо голові ліквідаційної комісії КП "Ковельський міський культурно-просвітницький центр" Кобченко Л.С. акт прийому-передачі виконавчих документів №2271/14 від 23.01.2012р., супровідний лист з посвідчувальним написом голови ліквідаційної комісії від 23.01.2012р. №2415/14 а.с. 99, 101).

Частини 1 та 2 статті 59 Господарського кодексу України визначають, що припинення діяльності субєкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб засновників субєкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.

Згідно ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обовязків іншим юридичним особам правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи може бути покладено на орган управління юридичної особи.

З моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк зявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Згідно з частинами 1-4 ст. 60 ГК України ліквідація субєкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна субєкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію субєкта господарювання може бути також покладено на орган управління субєкта, що ліквідується. Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію субєкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію субєкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки. Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості субєкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію субєкта господарювання.

Отже, за приписами чинного законодавства інформація про початок ліквідації субєкта господарювання, порядок і строки її проведення, а також строк для заяви претензій кредиторів до підприємства, що ліквідується, публікується ліквідаційною комісією в офіційних друкованих органах.

Оскільки одним із головних завдань комісії з припинення (ліквідації) юридичної особи є виявлення кредиторів, на комісію покладено обовязок повідомити кредиторів юридичної особи про припинення останньої публічним способом.

Публічне повідомлення здійснюється в спеціальних друкованих засобах масової інформації відповідно до статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців".

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про місцеве самоврядування" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Згідно п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень про ліквідацію підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Судом встановлено, що 29 грудня 2011 року Ковельською міською радою було прийнято рішення за №17/25 "Про припинення комунального підприємства "Ковельський міський культурно-просвітницький центр" шляхом ліквідації" з додатком "Склад ліквідаційної комісії по ліквідації" (а.с. 75-76), утворено у звязку з цим ліквідаційну комісію, встановлено строк заявлення кредиторських вимог до підприємства "Ковельський міський культурно-просвітницький центр" з дня опублікування повідомлення про внесення рішення про припинення даного підприємства до 12 березня 2012 року в межах строку, передбаченого ст. 105 ЦК України; зобовязано директора КП "Ковельський міський культурно-просвітницький центр" попередити працівників про їх звільнення у звязку з ліквідацією підприємства.

Відповідний запис про припинення боржника із зазначенням усіх необхідних ідентифікуючих даних та складу комісії з припинення міститься також у "Бюлетні державної реєстрації" від 10.01.2012р. №201 (а.с. 86-87).

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 30.01.2012р. №12899816 (а.с. 65), а також Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №13103122 від 21.02.2012р. (а.с. 70-73) підтверджується, що комунальне підприємство "Ковельський міський культурно-просвітницький центр" на підставі рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів, яке зареєстроване 30.12.2011р., перебуває у стані припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до вимог ст.ст. 1, 2, 4 Закону України "Про державну виконавчу службу" органи державної виконавчої служби є органами державної виконавчої влади, а державні виконавці посадовими особами цих органів. Вказаний статус виконавчої служби та державних виконавців зумовлює обовязок останніх дотримуватися приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України стосовно дій виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобовязаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб та вживати заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 цього Кодексу).

В даному випадку матеріалами справи підтверджено припинення комунального підприємства "Ковельський міський культурно-просвітницький центр" за рішенням з засновників (учасників) або уповноважених ними органів шляхом здійснення процедури ліквідації підприємства.

Таким чином суд вважає, що постанова відділу Державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від 23.01.2012р. (ВП №30681226) повністю відповідає вимогам чинного законодавства, винесена у відповідності до приписів Закону України "Про виконавче провадження", вищевикладені обставини свідчать про проведення (здійснення) державним виконавцем виконавчих дій виключно в межах компетенції, встановленої для субєкта владних повноважень Законом України "Про виконавче провадження", та, в свою чергу, спростовують твердження скаржника про неправомірність дій державного виконавця.

Визначена правова позиція підтримується і матеріалами судової практики. Так, у постанові Вищого господарського суду України від 14.07.2010р. у справі №16/173-09 зазначено, що законодавець не повязує передачу ліквідаційній комісії документів виконавчого провадження з моментом завершення ліквідаційної процедури та виключення боржника з ЄДРПОУ, оскільки в такому випадку всі грошові вимоги до боржника погашаються, що унеможливлює будь-яке їх задоволення головою ліквідаційної комісії (ліквідаційною комісією) боржника.

Для закінчення виконавчого провадження достатнім є прийняття учасниками юридичної особи рішення про ліквідацію та внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Зазначена позиція була висловлена Вищим господарським судом України у його постанові від 12.05.2010р. у справі №6/198 та у постанові від 23.09.2008р. у справі №11/5285.

Відповідно до ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Судом встановлено що скаржником при зверненні до суду із скаргою на дії відділу Державної виконавчої служби Ковельського МРУЮ було пропущено терміни, визначені та надані останньому чинним законодавством для оскарження дій (бездіяльності) органу державної виконавчої служби. Разом з тим поясненнями скаржника та його представника, підтвердженими відповідними поштовими документами, підтверджується те, що зазначені строки підприємцем ОСОБА_1 було пропущено із незалежних для останнього обставин, що, в свою чергу, виступає підставою для відновлення останніх.

Пунктом 8 розяснення президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 28.03.2002р. №04-5/365 (із змінами та доповненнями) визначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобовязує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи викладені обставини господарським судом були встановлені недоведеність скаржником належними та допустимими доказами протиправність дій державного виконавця, а також відповідність здійснених державним виконавцем ВДВС Ковельського МРУЮ заходів, спрямованих на закінчення виконавчого провадження з приводу примусового виконання рішення господарського суду Волинської області від 08.12.2011р. у справі №5004/2240/11 (виконавчий документ наказ господарського суду від 20.12.2011р. №5004/2240/11-1) вимогам, встановленим до останніх чинним законодавством України, зокрема, Законом України "Про виконавче провадження".

Одночасно з цим, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" суд не вправі зобовязувати державного виконавця чи іншу посадову особу державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

За таких обставин суд наголошує на безпідставності і тих вимог скаржника, що стосуються зобовязання судом відділу ДВС Ковельського міськрайонного управління юстиції відновити виконавче провадження згідно наказу господарського суду Волинської області від 20.12.2011р. №5004/2240/11-1.

На підставі викладеного, керуючись Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. №74/5, ст.ст. 1, 2, 11, 12, 17, 19, 25, 35, 49, 67 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 59 Господарського кодексу України, ст.ст. 104, 105, 110 Цивільного кодексу України, ст.ст. 45, 86, 87, 116, 1212 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відновити строк для звернення підприємця ОСОБА_1 до господарського суду із скаргою на дії (постанову про закінчення виконавчого провадження) відділу Державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції.

2. Доводи скарги підприємця ОСОБА_1 на дії відділу Державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції, повязані з прийняттям постанови про закінчення виконавчого провадження від 23.01.2012р. (ВП №30681226) з приводу примусового виконання рішення господарського суду Волинської області від 08.12.2011р. у справі №5004/2240/11 (наказ господарського суду №5004/2240/11-1 від 20.12.2011р.) визнати неправомірними.

3. Скаргу підприємця ОСОБА_1 на дії відділу Державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції, повязані з прийняттям постанови про закінчення виконавчого провадження від 23.01.2012р. (ВП №30681226) з приводу примусового виконання рішення господарського суду Волинської області від 08.12.2011р. у справі №5004/2240/11 (наказ господарського суду №5004/2240/11-1 від 20.12.2011р.) відхилити.

Суддя В. А. Войціховський