Постанова № 21677489, 01.03.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"01" березня 2012 р. Справа № 5024/1451/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. –головуючого (доповідача), Бондар С.В., Грека Б.М., за участю представників: позивача –Осипової О.С.

відповідача –

розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Нова лінія" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 6 грудня 2011 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Нова лінія" до ТзОВ "Завод будівельних матеріалів №1" про стягнення 311299,96 грн. та за зустрічним позовом про стягнення 227088,27 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до відповідача про стягнення штрафу в розмірі 10% від суми партій товару, зазначених в замовленнях позивача, що становить 311299,96 грн. за неналежне виконання відповідачем зобов’язань за укладеним між сторонами у справі договором №2799/221210 від 22.12.2010 року щодо поставки газобетонних блоків.

23 серпня 2011 року ТзОВ "Завод будівельних матеріалів №1" звернулось до суду з зустрічним позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Нова лінія" 227088,27 грн. заборгованості за поставлений згідно вказаного договору товар.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 6 жовтня 2011 року (суддя Немченко Л.М.) первісний позов задоволений повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача штраф в сумі 311299,96 грн., судові витрати. Позовні вимоги за зустрічним позовом залишено без розгляду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 6 грудня 2011 року в пункті 2 резолютивної частини рішення місцевого господарського суду суму "311299,96 грн." замінено на суму "50000 грн.", а в решті частині рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного господарського суду, скаржник просить її скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що 22 грудня 2010 року між сторонами у справі був укладений договір №5799/221210, згідно умов якого відповідач зобов’язувався поставити та передати у власність позивача за первісним позовом в період дії договору товари разом зі всіма їх приналежностями та документами, що стосуються товарів, в асортименті і кількості, які визначені у замовленні позивача та за цінами, зазначеними у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору, а позивач зобов'язувався прийняти товари і оплатити їх вартість на умовах цього договору.

Згідно п.1.6 укладеного договору, покупець надає замовлення постачальнику на підставі специфікації та оплачує товари згідно з даним замовленням та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний поставити товари за цінами, які зазначені у специфікаціях, підписаних сторонами договору.

На виконання умов укладеного договору між сторонами у справі були підписані специфікації, які містяться в матеріалах справи (т.1, а.с.20-26).

Згідно з п. 4.1 вказаного договору передбачається, що товар поставляється відповідачем за основним позовом протягом 7 календарних днів з моменту отримання замовлення покупця, силами та засобами постачальника до відповідного торговельного центру покупця, який вказаний у замовленні, у відповідній кількості та належній якості, а також у відповідності до всіх інших вимог згідно з замовленням. У разі відсутності на складі постачальника товару та/або неможливості поставки товару (частини товару), визначеного у замовлені покупця, постачальник повинен протягом одного робочого дня, з моменту отримання замовлення, письмово повідомити покупця про неможливість повного (часткового) виконання цього замовлення. У випадку не надання зазначеного повідомлення у вказаний термін, замовлення покупця вважається прийнятим постачальником до виконання.

У відповідності з п. 4.6 укладеного договору, постачальник вважається таким, який виконав зобов'язання поставки товару, якщо він поставив товар до торгівельного центру покупця, зазначеного у замовленні покупця, зі всією супровідною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та цим договором, і якщо внаслідок прийняття було встановлено, що товар повністю відповідає вимогам, передбаченим законодавством України, умовам замовлення покупця та договору.

Також, пунктом 8.5 укладеного договору сторонами передбачено, що за порушення: строків поставки товару, які обумовлені у п. 4.1 даного договору, інших зобов'язань постачальника за даним договором, стосовно асортименту та/або кількості товару, який підлягає поставці, постачальник зобов'язується сплатити на користь покупця штраф у розмірі 10% від суми партії товару, визначеної у замовленні покупця.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, на виконання умов п.4.2 укладеного договору позивач за основним позовом 15 червня 2011 року надіслав на адресу відповідача відповідні замовлення на поставку газобетонних блоків на загальну суму 3112999,60 грн. (т.1, а.с.27-40).

Дослідивши належним чином всі наявні в матеріалах справи документи, апеляційний господарський суд правильно встановив той факт, що вказані спірні замовлення, надіслані позивачем, були отримані відповідачем за основним позовом 21 червня 2011 року.

Проте, в порушення умов укладеного договору ТзОВ "Завод будівельних матеріалів №1" поставку товару позивачеві у строки, визначені умовами укладеного договору, не здійснив, у зв’язку з чим позивач за основним позовом на підставі п.8.5 укладеного договору нарахував відповідачеві штраф в розмірі 10% від суми партії товару, зазначеної у вказаних замовленнях, що становить суму 311299,60 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Разом з тим, стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Також, згідно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Приймаючи постанову про зміну рішення місцевого господарського суду в частині зменшення розміру стягнутої суми штрафу з 311299,96 грн. до 50000 грн., апеляційний господарський суд виходив з того, що порушення зобов'язання відповідачем не потягло за собою взагалі ніяких збитків для позивача та не заподіяло йому будь-яких негативних наслідків, не вплинуло на ступінь виконання зобов'язань сторонами договору та на їх правовідносини з іншими контрагентами.

Окрім того, враховуючи майновий стан сторін та інтереси, що заслуговують на увагу, виходячи з принципу розумності та справедливості, колегія суддів вважала зазначені обставини справи винятковими, а тому вважала за можливе та доцільне зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 50000 грн.

Проте, з вказаними висновками апеляційної інстанції погодитись не можна враховуючи наступне.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного законодавства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставини, що не відповідають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Постанова апеляційної інстанції за своїм змістом цим вимогам не відповідає, оскільки в ній не зазначено будь-яких доказів чи обставин підтверджених матеріалами справи на підставі яких апеляційний господарський суд визнав зазначені обставини справи винятковими. При цьому судом апеляційної інстанції в мотивувальній частині постанови зазначено, що суд першої інстанції при прийнятті рішення також не з'ясовував питання щодо можливості зменшення суми штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача.

Матеріали справи також не містять доказів того, що відповідач при звернені до суду та під час судового розгляду справи звертався до судів попередніх інстанцій з клопотанням про зменшення розміру штрафу та надавав документи в його обґрунтування.

За вказаних обставин суд вважає, що висновки апеляційної інстанції в частині зменшення розміру штрафу з підстав визнання обставин справи винятковими, визнати законними і обґрунтованими не можна, оскільки зазначені обставини в матеріалах справи відсутні, сторонами суду не надавались та господарськими судами попередніх інстанцій не витребовувались.

Поряд з цим, приймаючи постанову про зміну рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд не врахував, що зміна рішення може полягати у внесені деяких поправок до резолютивної частини рішення не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах

Відповідно до постанови апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду про задоволення позову в частині штрафу підлягало скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову, що відповідало б вимогам п.2 ч.1 ст.103 ГПК України.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що постанова апеляційної інстанції в частині зменшення розміру штрафу підлягає скасуванню.

Перевіряючи законність і обґрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував та перевірив всі обставини справи в цій частині позову, дав їм належну правову оцінку та прийняв рішення яке відповідає обставинам справи та вимогам закону, що регулює дані правовідносини, тому рішення суду в цій частині позову необхідно залишити без змін.

Приймаючи рішення про залишення без розгляду зустрічного позову, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановив той факт, що позивачем за зустрічним позовом, в порушення вимог п.5 ст.81 ГПК України, не було надано витребуваних ухвалою місцевого господарського суду необхідних для вирішення спору доказів, а також його представник не з’явився на виклик в засідання господарського суду і його нез’явлення перешкоджає вирішенню спору.

Тому, суди попередніх судових інстанцій дійшли правильного висновку про залишення без розгляду заявлених зустрічних позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Нова лінія" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 6 грудня 2011 року скасувати в частині зміни розміру штрафу з 311299,96 грн. на суму 50000 грн.

В решті постанову апеляційної інстанції та рішення господарського суду Херсонської області від 6 жовтня 2011 року в цілому залишити без змін.

Головуючий, суддя В.Дерепа

Судді С.Бондар

Б.Грек