Постанова № 21677341, 29.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" лютого 2012 р. Справа № 5015/2034/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддівМачульського Г.М.,

Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Дієса"

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду

від24.11.2011р.

у справі№5015/2034/11

Господарського судуЛьвівської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дієса"

до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК "РАС Логістик"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельдорадо-Холдінг"

3. Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4

провідшкодування майнової шкоди та стягнення заборгованості за участю представників

- позивача:ОСОБА_5 (довіреність від 11.08.2011р.)

- відповідача-1:1) ОСОБА_6 (довіреність від 19.11.10р.)

2) Василенко Ю.В. (директор)

- відповідача-3:ОСОБА_8 (довіреність від 04.07.11р.), - В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Ельдорадо", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Дієса" (далі позивач), просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК "РАС Логістик" (далі відповідач-1) 719294,44 грн., з яких 552303,41 грн. - прямі збитки, 165991,03 грн. - упущена вигода, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельдорадо-Холдінг" (далі відповідач-2) 1000,00 грн. суми зобов'язання за договором поруки. Ухвалою суду до участі у справі в якості відповідача було залучено Суб'єкта підприємницької діяльності фізичну особу ОСОБА_4 (далі відповідач-3). Позовні вимоги обґрунтовані знищенням пожежею товарно-матеріальних цінностей, що були прийняті згідно договору про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом відповідачем-1 для перевезення, за що він повинен нести згідно умов даного договору матеріальну відповідальність. Вимоги до відповідача-2 мотивовані тим, що він відповідно до умов договору поруки, укладеному між позивачем та останнім, поручився перед позивачем за належне виконання відповідачем-1 своїх обов'язків у сумі 1000,00 грн., і у зв'язку з пожежею повинен виконати свої зобов'язання.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.08.2011р. (суддя Деркач Ю.Б.) в позові відмовлено. Додатковим рішенням цього суду від 05.09.2011р. в позові до відповідача-3 також відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2011р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Давид Л.Л., судді Гриців В.М., Кордюк Г.Т.) вказане рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 просить залишити без змін судове рішення, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що судове рішення є законним і обґрунтованим, а доводи, викладені в касаційній скарзі, висновків суду не спростовують.

Відповідач-2 не використав наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07.10.2010р. між позивачем та відповідачем-1 укладено договір №D1002 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (далі - договір) за умовами якого Експедитор (відповідач-1) надає послуги по організації та організовує перевезення вантажів Замовника (позивача) найманим вантажним транспортом на умовах, узгоджених сторонами на підставі Заявок.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що конкретні умови по кожному замовленню обумовлюються в Заявці, які, як і договір, підписані та передані по факсу мають силу оригіналу (п.9.1. договору).

Позивач 01.02.2011р. подав Заявку на разове перевезення вантажу за №28РА, а відповідач-1 прийняв Заявку і знайшов ліцензованого перевізника вантажу СПД ФО ОСОБА_4 (відповідача-3), якого згідно Замовлення №2138 від 01.02.2011р. залучив до здійснення перевезення.

СПД ФО ОСОБА_4 відповідно до Заявки №28 РА позивача прийняв та подав автомобіль Вольво НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2 позивачу під завантаження.

02.02.2011р. складено три товарно-транспортні накладні №28РА, підписані водієм ОСОБА_1, який, як встановлено судом апеляційної інстанції, прийняв вантаж до перевезення. Як також встановлено судами всі три товарно-транспортні накладні мають один номер 28РА та одну дату - 02.02.2011р., ціни товару в них не вказано.

Судами встановлено, що в результаті пожежі, яка сталась в дорозі, знищено автомобіль Вольво та побутова техніка, що знаходилась в кузові автомобіля, також пошкоджено причеп автомобіля, що вбачається з акту про пожежу від 22.02.2011р. В акті не вказано, який саме товар знищено і на яку суму.

В постанові про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом пожежі в автомобілі Вольво за відсутності події злочину від 20.09.2011р. зазначено, що прямі збитки нанесені пожежею складають 1069294,44 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача-1 552303,41 грн. прямих збитків (вартості втраченого вантажу) та 165991,03 грн. упущеної вигоди (дохід від продажу, який міг отримати позивач від продажу втраченого товару, в розмірі 30 відсотків вартості товару), а також просить стягнути з відповідач-2 1000,00 грн. за договором поруки.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, мотивував своє рішення про відмову у позові тим, що позивач не довів склад правопорушення, необхідний для стягнення збитків, оскільки вартість товару, що перевозився, та обставини пожежі не підтверджені належними доказами, товарно-транспортні накладні складені з порушення вимог законодавства. Додаткове рішення господарського суду першої інстанції обґрунтоване тим, що при відсутності доведеності порушення відповідачем-1 обов'язків за договором, особа, що за неї поручилась (відповідач-2), не повинна сплачувати суму поручительства в розмірі 1000,00 грн.

Судові рішення не підлягають скасуванню виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статті 934 Цивільного кодексу України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Згідно статті 623 глави 51 вказаного Кодексу боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч.1). Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч.2).

Статтею 22 ч.2 наведеного кодексу визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З приписів наведених норм права вбачається, що розмір витрат, який у позові зазначає позивач, має доказуватись ним самим.

Між тим, суди встановили, що у наданих позивачем як на підтвердження своїх вимог документах, за якими він видав вантаж для перевезення, відсутня його вартість, а сам вантаж в подальшому втраченого внаслідок пожежі.

Відповідно до статті 158 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969 року №401, документами, що підтверджують втрату вантажу, його кількість та вартість, є виключно товарно-транспортна накладна з відміткою вантажоодержувача про нестачу/втрату вантажу, та акт встановленої форми, що складається в такому випадку.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 14.02.2008 р. зі справи Господарського суду міста Києва №14/724-31/60, у порушенні провадження з перегляду якої ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 24.04.2008 року відмовлено.

Відтак, оскільки переданий для перевезення товар був без визначення його вартості, а в подальшому, як встановлено судами, він був втрачений, позивач у порушення вимог статті 623 ч.2 Цивільного кодексу України не довів розмір втрат у зв'язку із його знищенням.

Таким чином суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів про відсутність правових підстав для покладення на відповідача-1 відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Разом з тим, відповідно до приписів статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч.1). Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ч.2).

Згідно статті 611 цього кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки інших підстав для покладення на відповідача-2 обовязку за договором поруки щодо сплати визначеної порукою суми, ні ж ті, що повязані із наведеним вище розміром збитків, не доведеним, як вказувалось вище, позивачем, у позові не зазначено, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача-2 зазначеної у позові суми за договором поруки.

Відтак, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, та зазначає, що із заявлених підстав позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України з позивача на користь спеціального фонду Державного бюджету України належить стягнути 2142 грн. 94 коп. недоплаченого судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2011р. у справі Господарського суду Львівської області №5015/2034/11 без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" на користь спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, 22030004, код отримувача: 38004897, рахунок отримувача: 31211254700007, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача: 820019) 2142 (дві тисячі сто сорок дві) грн. 94 коп. недоплаченого судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказу покласти на Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.М. Уліцький