Постанова № 21676999, 29.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" лютого 2012 р. Справа № 5005/5421/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І. М., Палій В. М., за участю представника позивача ОСОБА_1 (дов. від 11.05.11), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма “Дніпротехсервіс” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2011 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 6 грудня 2011 року у справі №5005/5421/2011 за позовом публічного акціонерного товариства “АрселорМіттал Кривий Ріг” до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма “Дніпротехсервіс” про стягнення 42 576 грн., ВСТАНОВИВ: У квітні 2011 року публічне акціонерне товариство “АрселорМіттал Кривий Ріг” звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма “Дніпротехсервіс” про стягнення 56 976 грн. (з урахуванням уточнених позовних вимог) з підстав невиконання зобовязання. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2011року (суддя І.Рудовська), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 6 грудня 2011 року, позов задоволено.

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма “Дніпротехсервіс” просить рішення та постанову скасувати з підстав порушення господарськими судами статей 230-232 Господарського кодексу України, статей 203, 215, 549 Цивільного кодексу України, статей 43, 83 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Публічне акціонерне товариство “АрселорМіттал Кривий Ріг” проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що на умовах контракту від 25 серпня 2010 року № 4180 товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма “Дніпротехсервіс” зобовязалося поставити обладнання, а відкрите акціонерне товариство “АрселорМіттал Кривий Ріг” (після зміни назви - публічне акціонерне товариство “АрселорМіттал Кривий Ріг”) сплатити його вартість (далі-контракт).

Строки поставки контрагенти погодили Специфікацією № 1 (додаток № 1 до контракту) за кожним видом обладнання.

Зокрема стінка торцева розвантажувальна мала бути поставлена 1 вересня 2010року, а корпус живлення (після зміни строку) - 15 листопада ц. р.

Зазначене обладнання було поставлено відповідачем з порушенням строків, встановлених договором.

Виконання зобовязання в цій частині сторони забезпечили неустойкою в розмірі 0, 5 відсотка від суми недопоставленого товару за кожний день прострочення (пункт 8.1. контракту).

28 січня 2011 року позивач звернувся з вимогою сплатити суму неустойки, яку відповідач не виконав.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обовязку.

Частиною 1 статті 216 та частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

За правилами статті 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобовязання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено Цивільним кодексом України види забезпечення виконання зобовязань визначено частиною 2 статті 546 цього кодексу, що узгоджується зі свободою договору встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, субєкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечувати виконання господарських зобовязань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції яка не суперечить законодавству.

За таких обставин господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Усупереч вказаним статтям, відповідач не надав господарським судам доказів, які спростовують позовні вимоги.

Інші твердження скаржника досліджувались апеляційним господарським судом і їм дана належна юридична оцінка.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і обєктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2011року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 6грудня 2011 року у справі №5005/5421/2011 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма “Дніпротехсервіс” без задоволення. Головуючий, суддяМ. В. Кузьменко СуддяІ. М. Васищак СуддяВ. М. Палій