Рішення № 21676484, 08.02.2012, Судацький міський суд Автономної Республіки Крим

Справа 2-633/2011 року

ЗА О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2012 року м. Судак

Судацький міський суд Автономної Республіки Крим

у складі:

головуючого судді Морозової Л.М.

при секретарі Сефлаєвій А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м.Судак, цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення, суд -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось у суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру загальною площею 45,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу предмета іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухоме майно у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки в рахунок погашення заборгованості у сумі 133049 гривень 29 копійок. Також просить виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та проживають у вказаній квартирі, та стягнення судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» і відповідачка ОСОБА_1 20 січня 2006 року уклали договір №SISUGK00000019.

Згідно договору кредиту відповідачка отримала кредит у розмірі 126000 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20 січня 2026 року.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» і відповідачем 20 січня 2008 року було укладено договір іпотеки №135 згідно якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 45,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, за реєстровим №129 від 20.01.2006 року. Сторонами договору іпотеки обумовлена ціна предмету іпотеки, яка дорівнює 126000 гривень 00 копійок.

У звязку з порушеннями умов кредитного договору відповідачем, кредитор має право вимагати повернення всієї суми боргу, яка станом на 15 вересня 2011 року складає заборгованість у розмірі 133049 гривень 29 копійок, яка складається з: заборгованості за кредитом у сумі 118179 гривень 56 копійок; заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 12489 гривень 38 копійок; заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 1386 гривень 00 копійок; пені за несвоєчасне виконання зобовязань за договором у сумі 994 гривні 35 копійок.

Представник позивача Чічуа Г.А. у судове засідання не зявилась, але надіслала суду заяву у якій просила розглянути позов без участі представника позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, позов просила задовольнити та не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не зявилась, про місце та час розгляду справи була повідомлена належним чином.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Суд дослідивши письмові докази по справі, вважає, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що 20 січня 2006 року між позивачем ПАТ КБ «Приватбанк» і відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір №SISU GK00000019 про надання кредиту (а.с.8-10), відповідно до якого ОСОБА_1 отримала від позивача кредит у розмірі 148680 гривен 00 копійок на наступні цілі: 126000 гривень 00 копійок для придбання квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, а також 22680 гривень на оплату страхових платежів у випадку та в порядку, передбачених договором зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1 відсотків на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,55 відсотків що місяця від суми виданого кредиту щомісячно в період сплати, комісії за дострокове погашення кредиту згідно договору з кінцевим терміном повернення 20 січня 2026 року.

В порушення умов договору відповідачка ОСОБА_1 зобовязання за вказаним договором належним чином не виконала і станом на 15 вересня 2011 року має заборгованість в розмірі 133049 гривень 29 копійок, яка складається з: заборгованості за кредитом у сумі 118179 гривень 56 копійок; заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 12489 гривень 38 копійок; заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 1386 гривень 00 копійок; пені за несвоєчасне виконання зобовязань за договором у сумі 994 гривні 35 копійок.

Згідно з вимогами ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч.2 ст.1054, ч.2 ст.1050 ЦК України, наслідками порушення боржником зобовязання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором позивач та відповідач ОСОБА_1 20 січня 2006 року уклали договір іпотеки (а.с.11-13), згідно з яким відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 45,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Судацького міського нотаріального округу 20.01.2006 року №129 та зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 20.01.2006 року за №13191593, згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Судацьким міським БРТІ від 20.01.2006 року за №9629221. Вартість предмета іпотеки визначена сторонами у сумі 126000 гривень 00 копійок.

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 3 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

У порушення вимог ч.ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України позивач не надав суду доказів на підтвердження фактів спричинення йому збитків чи зміни обсягу його прав, порушенням відповідачем строків виконання основного зобовязання, передбаченого графіком погашення кредиту.

Судом встановлено, що згідно п.1.1 кредитного договору №SISU GK00000019 від 20 січня 2006 року позивач надає відповідачці ОСОБА_1 кошти на строк до 20 січня 2026 року, тобто відповідачка ОСОБА_1 має можливість належним чином виконати умови кредитного договору та погасити заборгованість.

Позивач посилається на те, що відповідачем було прямо порушено умови зазначених договорів кредиту та іпотеки. Але в той же час позивач в своїй позовній заяві питання про дострокове припинення кредитного договору та договору іпотеки не ставить, просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки не припинивши при цьому фактичні правовідносини із відповідачем.

Змістом ст. 12 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення іпотеколдавцем обовязків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобовязання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Фактично дана норма прав проголошує прямий обовязок позивача, перед тим як ставити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, вимагати дострокове виконання зобовязання, тобто ставити питання про повернення грошових коштів за кредитним договором в добровільному порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше, як з підстав і порядку, передбачених законом.

Згідно ст. 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців. Разом з тим, ч. 1 ст. 40 цього ж Закону зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. Виселення проводиться в порядку встановленому законом.

Ч.2, ч. 3 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» регламентується певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці повинні на письмову згоду іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення, встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернено стягнення як на предмет іпотеки передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку». Проте в матеріалах справи відсутні письмова вимога, направлена на адресу відповідача про добровільне звільнення квартири АДРЕСА_1, а позивачем не ініціювалося питання щодо дотримання процедури виселення відповідача.

Слід зазначити, що позивачем не надані суду правовстановлюючі документи на спірну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, які являються предметом договору іпотеки від 20 січня 2006 року, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачкою ОСОБА_1.

Таким чином, позов про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасним і у його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 16, 526, 625, 653, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 35, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 9, 109 Житлового Кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду АР Крим через Судацький міський суд АР Крим.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя