Постанова № 21675304, 22.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" лютого 2012 р. Справа № 5023/5714/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПрокопанич Г.К.

суддівЄвсікова О.О.,

Попікової О.В.

за участю представників: від позивача:не з'явились від відповідача:ОСОБА_1 за дов. від 10.01.2012р. № 145

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Наргус"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду

від 06.10.2011р.

у справі№ 5023/5714/11 господарського суду Харківської області

за позовомДержавної екологічної інспекції в Харківській області

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Наргус"

простягнення 19 473,75 грн., ВСТАНОВИВ:

У відповідності до розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 21.02.2012р. № 03.07-05/136 для розгляду справи № 5023/5714/11 сформовано колегію суддів у складі: головуючий Прокопанич Г.К., судді Євсіков О.О., Попікова О.В.

Державна екологічна інспекція в Харківській області (далі позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наргус" (далі ТОВ "Наргус", відповідач) про стягнення 19 473,75 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про відходи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем внаслідок несанкціонованого розміщення на земельній ділянці відходів було заподіяно шкоду в розмірі 19 473,75 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.08.2011р. (суддя Погорелова О.В.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів наявності небезпеки навколишньому природному середовищу через розміщення відходів на земельній ділянці та існування фактів перевищення позивачем узгоджених лімітів на розміщення цих відходів.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2011р. (головуючий Черленяк М.І., судді Білоконь Н.Д., Пелипенко Н.М.) рішення господарського суду Харківської області від 17.08.2011р. скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції виходив з обґрунтованості та правомірності позовних вимог та того, що суд першої інстанції внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності його висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права дійшов безпідставного висновку про відмову в задоволенні позову. обґрунтованості та правомірності позовних вимог.

Не погодившись з вказаною постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, статей 12, 42 Закону України "Про відходи", статті 1166 ЦК України, статей 55, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечив проти вимог скаржника та просив касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного господарського суду без змін.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний звязок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вищезазначених умов є обовязковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обовязок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний звязок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 26-30 липня 2010 року Державною екологічною інспекцією в Харківській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю "Наргус", під час якої встановлено, що на прилеглій підприємству території зафіксовано несанкціоноване місце складування будівельних відходів, відходів металобрухту та твердих побутових відходів на ґрунті, що є порушення вимог статті 17 Закону України "Про відходи", статті 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". Вказані факти були встановлені в результаті обстеження земельної ділянки, яка належить відповідачу на праві постійного користування та знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1.

За наслідками перевірки складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 26-30.07.2010р. № 08/07-48, акт обстеження засміченої земельної ділянки від 28.07.2010р. № 1.

У відповідності до складених 07.09.2010р. Державною екологічною інспекцією в Харківській області протоколу № 001868 про адміністративне правопорушення та постанови № 10-26-375 про накладення адміністративного стягнення, посадову особу ТОВ "Наргус" начальника відділу охорони праці ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в розмірі 850,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, яке передбачено статтями 82, 821 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В абзаці 2 статті 1 Закону України "Про відходи" визначено, що відходи це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

В пунктах "а", "з", "и", "л", "т" частини 1 статті 17 Закону України "Про відходи" встановлено обов'язок суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах; здійснювати контроль за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів; відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України; виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.

У відповідності до частини 7 статті 33 Закону України "Про відходи" забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у тому числі побутових у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

Згідно положень статті 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати захист земель від засмічення.

Відповідно до статті 46 Закону України "Про охорону земель" забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України "Про відходи".

Приписами статті 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Розміщення відходів, згідно пункту 2 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998р. № 1218, це зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про відходи" спеціально відведені місця чи об'єкти це місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Апеляційним господарським судом на підставі наявних в матеріалах справи доказах було встановлено, що відходи відповідачем були розміщені на території, яка не визначена у виданому йому Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківській області дозволі від 06.08.2009р. № ХКиїв327 на розміщення відходів у 2010 році як спеціально відведене місце.

В пункті 2 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997р. № 171, із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007р. № 149 (далі Методика), визначено, що засмічення земель полягає у наявності на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів.

У відповідності до пункту 3.2. Методики землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Факти засмічення земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель (пункт 3.3. Методики).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що складений позивачем акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 26-30.07.2010р. № 08/07-48 підписано керівником відповідача без будь-яких зауважень, право на заявлення яких передбачено пунктом 4.20. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. № 464. Крім того, апеляційний суд встановив, що постанова від 07.09.2010р. № 10-26-375 про накладення адміністративного стягнення на посадову особу відповідача в установленому порядку не оскаржувалась, а накладений штраф сплачений згідно з квитанцією № 35925225 від 14.09.2010р.

За таких обставин, судова колегія погоджується з апеляційним господарським судом, що зазначеними матеріалами перевірки належним чином підтверджено наявність протиправної поведінки відповідача, яка полягає у розміщенні відходів у не спеціально відведеному для цього місці, внаслідок чого відбулося засмічення земельної ділянки.

Статтею 211 Земельного кодексу України передбачено, що юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за засмічення земель промисловими, побутовими та іншими відходами.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Вказані правові норми кореспондуються з положеннями статті 56 Закону України "Про охорону земель", якою передбачено, що юридичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

У відповідності до статті 42 Закону України "Про відходи" особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальності, зокрема за порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків.

Згідно з статтею 43 Закону України "Про відходи" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Пунктом 5.1. Методики передбачено, що розміри шкоди, завданої внаслідок засмічення земель, обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення. При цьому, основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що засмічена (пункт 5.2. Методики).

Таким чином, для встановлення наявності та здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок засмічення земель відходами, необхідним є наявність факту протиправної поведінки відповідача, який в свою чергу підтверджується відповідним актом перевірки та протоколом про адміністративне правопорушення. При цьому, відповідачем не доведено належним чином відсутність вини у його діях у заподіянні шкоди.

Позивачем, на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок засмічення земельної ділянки, який складає 19 473,75 грн. Вказаний розрахунок відповідачем не спростовано.

Згідно статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з обґрунтованим та законним висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В свою чергу, доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки встановлених судом фактичних обставин справи, що в силу положень статті 1117 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції дана належна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, у звязку з чим підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наргус" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2011р. у справі № 5023/5714/11 без змін.

Головуючий суддяГ.К. Прокопанич

Судді:О.О. Євсіков

О.В. Попікова