Постанова № 21672557, 24.01.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

<Список >

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2012 р. 12:51 Справа №2а-14214/11/0170/15 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., при секретарі Кисельовій А.Є., за участю:

представника позивача - Рижик О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Кримська цукрова компанія"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернулося з адміністративним позовом Приватне підприємство "Кримська цукрова компанія" (далі позивач) до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач) про визнання противоправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0010972301 від 26.10.2011 р. про визначення суми завищення відємного значення податку на додану вартість за 4 місяця 2010 року у розмірі 4551,00 грн.; № 0010962301 від 26.10.2011 р. про донарахування позивачеві грошових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2010 року в сумі 1515,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що посадовими особами відповідача була проведена невиїзна позапланова перевірка Приватного підприємства "Кримська цукрова компанія" з питань взаємовідносин з ПП «Південна цукрова компанія» за квітень 2010р. За результатами перевірки складений акт №14940/23-2/36393577 від 18.10.2011року, за висновками якого встановлено порушення пп.7.4.1., 7.4.5. п.7.4. п.7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР., в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2010 року у сумі 1212,00 грн. та завищено відємне значення ПДВ за квітень 2010р. в сумі 4551,00 грн. На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення № 0010972301 від 26.10.2011 р., яким позивачеві зменшено відємне значення суми ПДВ за 4 місяці 2010 року у розмірі 4551,00 грн. та № 0010962301 від 26.10.2011 р., яким позивачу донараховано грошові зобовязання з ПДВ за квітень 2010 року в сумі 1515,00 грн. Позивач зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства, відповідачем невірно застосовані норми податкового законодавства. Позивач вказує, що висновки відповідача про нікчемність правочину, укладеному між позивачем та постачальником позивача, не відповідає фактичним обставинам справи, реальність господарської операції підтверджується первинними бухгалтерськими документами та наступним використанням отриманого товару в господарської діяльності позивача з метою отримання прибутку, тому спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.11.2011 року було відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у адміністративному позові, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, повідомлений належним чином про місце, день та час слухання справи, заперечень на адміністративний позов, будь-яких доказів до суду не надав.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Кримська цукрова компанія" є юридичною особою (ідентифікаційний код юридичної особи 36393577), зареєстрованою Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 18.03.2009 року, що підтверджується довідкою ГУС в АРК № 011557.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований платником податків та зборів, в тому числі є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 100224416.

Таким чином, ПП "Кримська цукрова компанія"являється субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязаний виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка з питань взаємовідносин з ПП «Південна цукрова компанія» за квітень 2010р. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за квітень 2010 року у сумі 45780,00 грн. встановлено його завищення у сумі 5762,71 грн.

За результатами перевірки складений акт №14940/23-2/36393577 від 18.10.2011 року, за висновками якого встановлено порушення:

1.п.п. 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1 п.7.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97р., в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2010р. у сумі 1212 грн.

2.п.п. 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1 п.7.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97р., в результаті чого завищено від'ємне значення ПДВ за квітень 2010р. в сумі 4551 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення № 0010972301 від 26.10.2011 р., яким позивачеві зменшено відємне значення суми ПДВ за 4 місяці 2010 року у розмірі 4551,00 грн. та № 0010962301 від 26.10.2011 р., яким позивачу донараховано грошові зобовязання з ПДВ за квітень 2010 року в сумі 1515,00 грн.

Перевіряючи правомірність прийняття ДПІ в м. Сімферополі АР Крим податкових повідомлень рішень № 0010972301 та № 0010962301 від 26.10.2011 р. суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь - рішеннь, суд зобовязаний перевірити, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень податкового органу, з дотриманням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України.

Платники податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій під час формування позивачем податкового кредиту у квітні 2010 року були визначені в Законі України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі Закон).

Суд зазначає, що згідно з підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобовязання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.

За пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

У підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності такого платника податку, виникає виключно по факту нарахування (уплати) такого податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Судом встановлено, що позивачем надана податкова декларація з податку на додану вартість за звітний період квітень 2010 рік, відповідно до якої сума податкового кредиту складає 45780,00 грн.

Згідно акту перевірки встановлено завищення суми податкового кредиту на 5763,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «Південна цукрова компанія».

Перевіряючи наявність у ПП "Кримська цукрова компанія" підстав для відображення ПДВ в сумі 5762,71 гривень у податковому кредиті за квітень 2010 року судом встановлено наступне.

Матеріали справи свідчать, що ПП «Південна цукрова компанія» (Продавець) реалізувала ПП "Кримська цукрова компанія" (Покупець) товар (цукор) у квітні 2010 року на суму 34576,26 грн., в тому числі ПДВ - 5762,71 грн.

Судом встановлено, що ПП «Південна цукрова компанія» видана податкова накладна порядковий номер 91 від 30.04.2010 року на суму 26271,88 грн., в тому числі ПДВ 5254,37 грн.

Відповідно до видаткової накладної №091 від 30.04.2010 року ПП «Південна цукрова компанія» поставило ПП "Кримська цукрова компанія" товар, а саме цукор у кількості 5250 т на загальну суму 31526,25 грн. з ПДВ, де 26271,88 грн. вартість товару, 5254,37 грн. сума ПДВ.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно з випискою по рахунку 260047263 (призначення платежу оплата за товар по рахунку №0276 від 30.04.2010р.) позивачем сплачено 31526,25 грн., в тому числі ПДВ на загальну суму 5254,37 гривень.

Таким чином, судом встановлено, що сума податку на додану вартість - 5254,37 грн. була сплачена ПП "Кримська цукрова компанія" , зазначена сума увійшла до складу ціни придбаних товарів та була перерахована на розрахунковій рахунок продавця ПП «Південна цукрова компанія».

На виконання умов договору ПП «Південна цукрова компанія» видана податкова накладна порядковий номер 92 від 30.04.2010 року суму 3050,00 грн., в тому числі ПДВ 508,33 грн.

Відповідно до видаткової накладної №092 від 30.04.2010 року ПП «Південна цукрова компанія» поставило ПП "Кримська цукрова компанія" товар, а саме цукор у кількості 0,500 т на загальну суму 3050,00 грн. з ПДВ, де 2541,67 грн. вартість товару, 508,33 грн. сума ПДВ.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно з виписками по рахунку 260047263 (призначення платежу оплата за цукор по рахунку №0323 ) позивачем сплачено 3050,00 грн., в тому числі ПДВ на загальну суму 508,33 гривень.

Таким чином, судом встановлено, що сума податку на додану вартість 508,33 грн. була сплачена ПП "Кримська цукрова компанія" , зазначена сума увійшла до складу ціни придбаних товарів та була перерахована на розрахунковій рахунок продавця ПП «Південна цукрова компанія».

Вказані суми податку на додану вартість згідно податкових накладних були включені до складу податкового кредиту у звітному періоді квітень 2010 року.

Суд зазначає, що згідно положень п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Закону України “Про податок на додану вартість” свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Судом встановлено, що постачальник товару, придбання яких є для позивача підставою для формування податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідної господарської операції ( квітень 2010 р.) був зареєстрований платником податку на додану вартість і мав право видавати податкові накладні. Податковий кредит за цими операціями складається з суми податку на додану вартість, сплаченої позивачем за встановленою ставкою протягом квітня 2010р. у зв'язку з придбанням товару, виходячи з договірної (контрактної) вартості товару.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин суд приходить до висновку, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача був юридичною особою, зареєстрованою як платники податку на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового кодексу України мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Позивачем суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані товари, що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, суд приходить до висновку про додержання позивачем вимог п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” щодо періоду формування податкового кредиту та, як слідство, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Фактичне отримання товару позивачем для подальшого використання у господарській діяльності, зокрема з метою реалізації, також підтверджено матеріалами справи, а саме видатковою накладною №091 від 30.04.2010 року на суму 31526,25 грн., в тому числі ПДВ 5254,37 грн. (цукор у кількості 5,250 тон.), та видатковою накладною №092 від 30.04.2010 року на суму 3050,00 грн., в тому числі ПДВ 508,33 грн.(цукор у кількості 0,5 тон.) Вказаний товар (цукор у кількості 6,5 тон) був отриманий представником ПП «Південна цукрова компанія», про що свідчить копія довіреності від 30.04.2010 року ЯЕЗ №889845.

Судом встановлено, що товари, отримані в квітні 2010р. від ПП «Південна цукрова компанія», надалі реалізовані покупцям Підприємству «Росмен» та ПП «Ревента» за ціною вище за ціну придбання, що підтверджується копіями первинних бухгалтерських - документів: податковою накладною № 09 від 17.05.2010р. на суму 19965,00 грн., податковою накладною № 13 від 19.05.2010р. на суму 17517,50 грн. виписками банка від 25.01.2011р., видатковою накладною № 009 від 17.05.2010р., видатковою накладною № 013 від 19.05.2010р.

Вказані обставини відображені у бухгалтерському обліку позивача, про що свідчать виписки з бухгалтерських рахунків.

Таким чином судом достовірно встановлено товарність операції щодо отримання товару позивачем від ПП «Південна цукрова компанія».

Суд зауважує, що посилання податкового органу на дані результату автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є безпідставним, оскільки, такі дані не можуть бути покладені в основу висновків про завищення позивачем податкового кредиту, адже відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В свою чергу, п.5.2. Порядку передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В той же час, дані автоматизованого співставлення даних податкової звітності у розрізі контрагентів, на які посилається ДПІ в м. Сімферополі АР Крим в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладеного позивачем з ПП «Південна цукрова компанія» договору з тих підстав, що постачальник позивача та його контрагенти не мають необхідних умов для здійснення господарської діяльності, а саме: основних фондів, виробничих потужностей та транспортних засобів, виходячи з встановленої товарності господарської операції між позивачем та ПП «Південна цукрова компанія», та зазначає наступне.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку ПП «Південна цукрова компанія» та позивачем була вчинена господарська операція щодо придбання товару. Матеріали справи підтверджують отримання товару для подальшого використання в господарської діяльності. Оплата за договорами була здійсненна позивачем в повному обсязі.

Зазначене свідчить про те, що господарська операція між позивачем та його постачальником була спрямована на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарської операції, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Таким чином, викладене спростовує висновок відповідача, що даний правочин є нікчемним та суперечить інтересам держави та суспільства.

Суд зазначає, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з ПП «Південна цукрова компанія» правочину на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обовязку щодо сплати податків, зборів (обовязкових платежів) вступає у звязку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд зауважує, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

При цьому, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобовязує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що правочин у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним, направлений на настання реальних наслідків.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що висновки акту перевірки, згідно з якими ПП "Кримська цукрова компанія"завищена сума податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2010 року у сумі 5762,71 грн.від постачальника ПП «Південна цукрова компанія», який сформований на підставі нікчемного правочину, не знайшли свого підтвердження. Відповідно, зменшення відємного значення ПДВ на суму 4551,00 грн. та донарахування ПДВ на суму 1515,00 гривень є безпідставним.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з отримання товару від ПП «Південна цукрова компанія», на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були. Крім того, відповідачем не надані докази, що вказаний товар був придбаний у інших постачальників.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (по ланцюгу), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Звідси власне відсутність доказів сплати постачальниками позивача по ланцюгу ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для зменшення податкового кредиту при відсутності обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника ПДВ.

До того ж, якщо контрагент по ланцюгу не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, виходячи з акту перевірки №14940/23-2/36393577 від 18.10.2011 року підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень послужив, зокрема, акт перевірки №845/23-2/36693457 від 14.02.2011 року ПП «Південна цукрова компанія», яким встановлено нікчемність угоди між ПП «Південна цукрова компанія» та його контрагентами. Разом з тим, постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.08.2011 року у справі № 2а-2789/11/0170/23 спростовані висновки відповідача щодо нікчемності вказаних угод. А відтак, посилання податкового органу на відсутність у постачальників ПП «Південна цукрова компанія» основних фондів, виробничих потужностей та транспортних засобів спростовано матеріалами справи.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для зменшення відємного значення обєкту оподаткування з ПДВ та донарахування податку на додану вартість, нарахованого у звязку із виключенням суми з податкового кредиту, який був сформульований відповідно до податкових накладних у період їх фактичного отримання позивачем, а відтак податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0010972301 та № 0010962301 від 26.10.2011 р. прийняті з порушенням основних принципів адміністративної процедури, у звязку з чим, є протиправними, що є наслідком їх скасування.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 24.01.2012 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 27.01.2012 року

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати противоправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0010972301 від 26.10.2011 р.; № 0010962301 від 26.10.2011 р.

3.Стягнути на користь Приватного підприємства "Кримська цукрова компанія" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 28,23 гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя <підпис >Тоскіна Г.Л.

<Текст >