Постанова № 21672413, 29.11.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 листопада 2011 р. 17:10 Справа №2а-14027/11/0170/15 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., при секретарі Рульовій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

до Приватного підприємства "Європродукт"

про стягнення

Суть спору: Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим звернулась до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом про стягнення з Приватного підприємства "Європродукт" податкової заборгованості у розмірі 102917,25 гривень з податку на додану вартість, у тому числі:

- 98 045,12 грн. - за податковим повідомленням-рішенням №0022512301/0 від 06.08.2010р. на суму 100 317,00 грн., у тому числі за основним платежем на суму 66 878,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 33 439,00 грн. (частково сплачено на суму 2 271,88 грн. за основним платежем.)

- 3 000,00 грн. - з декларації за травень 2010р. № 155047 від 09.09.2010р.,

- 1350,00 грн. - за податковим повідомленням-рішенням №0019621502/0 від 19.11.2010р.;

- 510,00 грн. - за податковим повідомленням-рішенням №0000551502/0 від 28.01.2011р.

- 12,13 грн.– пеня з податку на додану вартість.

Адміністративний позов мотивований тим, що відповідачем не сплачено податковий борг з податку на додану вартість згідно податкових повідомлень-рішень та згідно самостійно поданої декларації. Також відповідачу нараховано пеню з податку на додану вартість в сумі 12,13 гривень. Загальна сума податкового боргу складає 102917,25 грн.

Ухвалами суду від 07.11.2011 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, надіслав клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача та підтримання позивних вимог.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце його проведення був повідомлений належним чином, заперечення на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи за його відсутності до суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін, керуючись ст. 128 КАС України, на підставі наявних доказів.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані позивачем, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Європродукт" є юридичною особою, державну реєстрацію якого проведено 23.02.2007 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АРК, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 631891, Довідкою з ЄДР № 8500847 від 28.01.2011 року та витягом з ЄДР від 31.03.2011 року № 9312347.

Судом встановлено, що ПП "Європродукт" знаходиться на обліку у ДПІ в м. Сімферополі АРК з 27.02.2007 року.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З матеріалів справи вбачається, що 30.07.2010р. співробітниками Державної податкової служби проведена планова виїзна перевірка ПП «Европродукт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 01.04.2007р. по 31.03.2010р.

У ході перевірки встановлені порушення пп.7.3.1, п.7.3, пп.7.4.1, п7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року (зі змінами та доповненнями) - донараховано податку на додану вартість у сумі 66 878,00 грн.

За результатами перевірки був складений акт перевірки №10177/23-2 від 30.07.2010р., на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0022512301/0 від 06.08.2010р. на суму 100 317,00 грн., у тому числі за основним платежем на суму 66 878,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 33 439,00 грн.

Суд зазначає, що до спірних правовідносин в частині визначення податкового зобов'язання контролюючим органом, порядку та строки сплати такого зобов’язання підлягають застосуванню норми Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 27.12.2000 року №2181, які діяли на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пп. б пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 27.12.2000 року №2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 27.12.2000 року №2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Абзацам 3 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 27.12.2000 року №2181 встановлено, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

З матеріалів справи вбачається, що податкове повідомлення-рішення №0022512301/0 від 06.08.2010р. на суму 100 317,00 грн. отримано представником відповідача 06.08.2010р., про що свідчить відмітка на корінці податкового повідомлення-рішення.

За даними податкового органу заборгованість за податковим повідомленням-рішенням №0022512301/0 від 06.08.2010р. частково сплачено на суму 2271,88 грн. за основним платежем та складає 98045,12 грн.

Відповідачем не надано доказів сплати заборгованості у повному обсязі з податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням №0022512301/0 від 06.08.2010р.

На підставі податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010р. №155047 від 09.09.2010р., наданою ПП «Европродукт» до ДПІ в м. Сімферополі, відповідачем самостійно визначена сума податку до сплати - 3 000,00 грн.

Пунктом 4.1 статті 4 даного Закону №2181 встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 встановлені базові податкові (звітні) періоди. Згідно пункту "а" пп.4.1.4 п.4.1 даної статті податкові декларації за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковим періодом є один календарний місяць. Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Судом з’ясовано, що відповідач самостійно задекларував податкові зобов’язання з ПДВ у податковій декларацій за травень 2010 року на суму 3000,00 грн.

Відповідно до 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 5.4.1. пункту 5.4. статті 5 Закону №2181 встановлено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Таким чином, податковий борг з податку на додану вартість за звітний податковий період травня 2010 року відповідача складає 3000,00 гривень.

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи за даними податкового органу відповідачем податкове зобов’язання з ПДВ за травень 2010 року не сплачено.

27.09.2010 р. співробітниками Державної податкової служби проведена перевірка своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету.

У ході перевірки встановлені порушення п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000р. (зі змінами та доповненнями) - несвоєчасно сплачено податок на додану вартість (кількість днів затримки 55).

За результатами перевірки був складений акт перевірки №6381/15-2 від 27.09.2010р., на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0019621502/0 від 19.11.2010р. на суму 1350,00 грн.

Податкове повідомлення рішення №0019621502/0 від 19.11.2010р. отримане представником відповідача 19.11.2010р., про що свідчить відмітка представника відповідача на корінці податкового повідомлення-рішення.

Як було зазначено вище, відповідно до п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

З акту перевірки №6381/15-2 від 27.09.2010р. вбачається, що податкове зобов’язання з податку на додану вартість за березень 2010 року (граничний строк сплати 30.04.2010 року) було сплачено 10.06.2010 року з затримкою 41 днів та 24.06.2010 року з затримкою 55 днів.

Відповідно до пп. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено, що за даними податкового органу заборгованість за податковим повідомленням-рішенням №0019621502/0 від 19.11.2010 р. не сплачена.

Крім того, судом встановлено, що відповідачеві нарахована пеня за невчасну сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 12,13 грн..

Суд враховує, що оскільки податковий борг виник у 2010 році, на нього поширюється порядок його стягнення, встановлений Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року.

Відповідно до ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-III (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення надсилаються податкові вимоги.

Судом встановлено, що 17.08.2010 року ДПІ у м. Сімферополі була виставлена перша податкова вимога № 1/2563, в якій визначена сума податкового боргу у розмірі 98211,52 гривень. Зазначена вимога отримана відповідачем про що свідчить відмітка на корінці вимоги.

28.09.2010 року ДПІ в м. Сімферополі була складена друга податкова вимога № 2/3066 із зазначення суми податкового боргу 107256,52 гривень, яка була отримана відповідачем, що підтверджується відміткою про отримання на корінці вимоги.

01.11.2010 року ДПІ в м. Сімферополі прийнято рішення № 597/24-1 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового органу.

Відповідно до п. 1.3. ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) податковий борг (недоїмка) –податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійне узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Суд зазначає, що відповідно до п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Приймаючи до уваги, що податковий борг у розмірі 98 045,12 грн. - за податковим повідомленням-рішенням №0022512301/0 від 06.08.2010р., 3 000,00 грн. - з декларації за травень 2010р. № 155047 від 09.09.2010р., 1350,00 грн. - за податковим повідомленням-рішенням №0019621502/0 від 19.11.2010р., 12,13 грн. пені відповідачем станом на день розгляду справи не сплачений, а відтак в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позивних вимог про стягнення 510,00 грн. штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням №0000551502/0 від 28.01.2011р., то суд зважає на наступне.

Судом встановлено, що 27.01.2011р. співробітниками Державної податкової служби проведена перевірка несвоєчасності подання податкової звітності.

Перевіркою встановлені порушення п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000р. - несвоєчасно подано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень, квітень та травень 2010р. (граничний строк подання декларації -. 20.04.2010р., 20.05.2010р., 24.06.2010р.; фактично декларацію за березень не подано, декларації за квітень та травень 2010р. подано 09.09.2010р.).

За результатами перевірки був складений акт перевірки №409/15-2 від 27.01.2011р., на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0000551502/0 від 28.01.2011р. на суму 510,00 грн.

Відповідно до п. 4.1.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Підпунктом 4.1.4. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до 7.8. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР податковим періодом є один календарний місяць.

Судом встановлено, податковий період для відповідача дорівнює одному місяцю, тому він зобов’язане щомісячно протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, подавати до ДПІ у м. Сімферополі АРК декларації з податку на додану вартість

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надана декларація з податку на додану вартість за березень 2010 року та несвоєчасно надана декларація з податку на додану вартість за квітень, травень 2010 року.

Відповідно до п. 120.1. ст. 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Враховуючи дію нормативно-правових актів у часі, а також приймає до уваги, що перевірка, за результатом якої прийнято податкове повідомлення рішення, проведена у 2011 році, при визначені міри відповідальності підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України, у зв’язку з чим, суд дійшов висновку, що позивачем вірно застосовані норми ст. 120 Податкового кодексу України, які діяли на час прийняття податкового повідомлення-рішення.

Згідно п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу

Податкове повідомлення рішення отримане платником податку 28.01.2011р., про що свідчить, відмітка представника відповідача про отримання на корінці податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що за даними податкового органу заборгованість із штрафних санкцій з податку на додану вартість у сумі 510,00 грн. не сплачена.

Разом з тим суд зазначає, що до порядку та підстав звернення до суду податкового органу підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України, оскільки податкове повідомлення рішення прийнято та узгоджено у 2011 році.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки орган державної податкової служби виносить податкову вимогу на кожну суму такого податкового боргу.

Згідно з п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.95.2 ст.59 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Таким чином, органи державної податкової служби мають звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання платнику податкової вимоги на кожну суму податкового боргу.

Суд зазначає, якщо позивач вважає, що податковий борг відповідача у розмірі 510,00 грн. є узгоджений відповідачем у 2011 році, але не був ним сплачений, позивач для стягнення вищезазначених сум податкового боргу повинен був відповідно до ст.59, п.95.2 ст.59 Податкового кодексу України направити відповідачу податкову вимогу на зазначену суму.

Судом встановлено, що податковим органом на суму податкового боргу ПП «Європродукт» з ПДВ у сумі 510,00 грн. податкова вимога не надсилалася, отже, у позивача не виникло права на стягнення такого податкового боргу у судовому порядку.

Щодо зазначення податкового органу про те, що відповідачу посилалися податкові вимоги у 2010 р. які у зв’язку з несплатою податкового боргу не були відкликані, а тому є достатньо підстав для стягнення податкового боргу з відповідача у судовому порядку згідно п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.14.1.152. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Суд зауважує, що погашення податкового боргу можливо шляхом добровільного погашення платником податку такого боргу, звернення податковим органом стягнення на майно платника податку, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, та стягнення податкового боргу шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Суд зазначає, що стягнення податкового боргу шляхом звернення органу державної податкової служби до суду регулюється спеціальною нормою - п.95.2 ст.59 Податкового кодексу України, відповідно до якого стягнення коштів платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Отже, надіслання податкової вимоги платнику податку на кожну суму податкового боргу є обов’язковим для здійснення податковим органом його стягнення у судовому порядку.

Більш того, суд зауважує, що з п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України вбачається, що податкова вимога не надсилається платнику податку у випадку збільшення суми податкового боргу, якщо таке збільшення відбувається у межах того самого зобов’язання за тим самим періодом (наприклад, на суму пені або в порядку адміністративного оскарження).

Суд зазначає, що не підлягають застосуванню також норми п. 60.6. ст. 60 Податкового кодексу України, на які посилається представник відповідача, оскільки вказані норми регулюють правовідносини, які виникли у зв’язку із збільшенням податкового боргу в наслідок адміністративного оскарження, а відтак не стосуються виникнення нового податкового боргу, що має місце у даному випадку.

Проаналізувавши податкові вимоги, суд встановив, що вони прийняті податковим органом стосовно податкового боргу з податку на додану вартість (код податку 14010100), що виник до 01.01.2011 року.

Враховуючи, що предметом позову є стягнення податкового боргу у розмірі 510 грн. за податковим повідомленням рішенням №0000551502/0 від 28.01.2011р., тобто за новий період, позивач не отримав права на звернення до суду з позовом про його стягнення.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства "Європродукт" (ЄДРПОУ 34946814) з рахунків у банках, обслуговуючих Приватного підприємства "Європродукт", заборгованості у розмірі 102407,25 грн. (код платежу 14010100, р/р 31114029700002 у Державний бюджет м. Сімферополь, ГУ ДКУ в АРК, ЄДРПОУ 34740405, МФО 824026).

3.          В решті позивних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                   Тоскіна Г.Л.