Постанова № 21672296, 02.11.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

<Список >

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 листопада 2011 р. (10:08) Справа №2а-7837/11/0170/15 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі колегії суддів: головуючої судді Тоскіної Г.Л., суддів Шкляр Т.О., Кононової Ю.С. при секретарі Рульовій О.О., за участю від позивача не зявився;

представника відповідача 1, 2 - Територіального управління Державної судової адміністрації в АРК, Державної судової адміністрації України - Матюшева Катерина Петрівна;представника відповідача 3 - Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіки Крим - Глушаков Максим Олександрович;

представника відповідача 4 - Державного казначейства України - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Територіального управління Державної судової адміністрації в АРК, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Головного управління Державного казначейства України в АР Крим про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій.

Суть спору: ОСОБА_3 (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в АРК, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України про визнання дій Територіального управління Державної судової адміністрації в Автономній Республіці Крим по утриманню податку з доходів фізичних осіб із вихідної допомоги ОСОБА_3 протиправними; стягнення з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_3 20703 грн. 60 коп. (двадцять тисяч сімсот три гривні 60 коп.); зобов'язання Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації, в сумі 20703 грн. 60 коп. (двадцять тисяч сімсот три гривні 60 коп.).

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач працював на посаді судді Джанкойського міськрайонного суду АР Крим протягом 27 років. Відповідно до Постанови Верховної Ради України №2596-VI № та наказу Джанкойського міськрайонного суду АР Крим №15-67/10-6 від 10.11.2010 року позивача звільнено з посади у зв'язку з поданням заяви про відставку за станом здоров'я. Зазначеним наказом передбачено виплату вихідної допомоги без сплати податків у розмірі 27 місячних заробітків (стаж роботи на посаді судді становить 27 років 3 місяця 15 днів) згідно з ч. 3 ст. 43 Закон України «Про статус судів». У грудні 2010 року позивачу була виплачена частина вихідної допомоги в розмірі 138024,00 грн., при цьому утримано та перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 20703,60 грн. за ставкою 15%. Позивач зазначає, що дії відповідача 1 щодо утримання податку з доходів фізичних осіб порушує визначені законом гарантії надання матеріального забезпечення суддям, передбачені ст. 126 Конституції України, ст. 22 Конституції України, щодо недопустимості звуження прав і свобод громадянина, та суперечать ст. 43 Закону України «Про статус судів», оскільки зазначеною нормою передбачено право судді, який пішов у відставку на отримання вихідної допомоги без сплати податку.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.07.2011 року було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

22.08.2011 року на адресу суду від позивача надійшла позовна заява про уточнення позивних вимог, відповідно до якої позивач просив визнати дії Територіального управління Державної судової адміністрації в Автономній Республіці Крим по утриманню податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги ОСОБА_3 протиправними; зобов'язати Державне казначейство України в особі Головного управління Державного казначейства України в АР Крим повернути судді у відставці ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 96116) 20703 грн. 60 коп. (двадцять тисяч сімсот три гривні 60 коп.), утриманих в якості податку з доходів фізичних осіб та перерахованих до бюджету.

У судове засідання позивач не зявився, про день, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Під час розгляду справи позивач надіслав заяву про підтримання позивних вимог та розгляд справи за відсутністю позивача.

У судовому засіданні представник відповідачів 1,2 - Територіального управління Державної судової адміністрації в АРК, Державної судової адміністрації України проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначивши, що відносини у сфері оподаткування доходів фізичних осіб на момент спірних відносин безпосередньо були врегульовані Законом України „Про податок з доходів фізичних осіб", який не передбачав пільг при сплаті податку для суддів. Представник відповідача 1,2 вказує, що вичерпаний перелік звільнених від оподаткування доходів, передбачений у пункті 4.3. статті 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", не містить доходів суддів у вигляді вихідної допомоги, а у відповідності до статті 22.2. статті 22 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" передбачено, що у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону. Тому, на думку представника відповідачів 1,2 дії Територіального управління Державної судової адміністрації в АРК вчинені на підставі, у межах повноважень з дотриманням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Представник відповідача 4 - Головного управління Державного казначейства України в АР Крим - проти задоволення адміністративного позову заперечував з підстав, зазначених в письмових запереченнях на адміністративний позов, зазначивши, що контроль за справлянням (стягненням) до бюджету та облік надходжень податку з доходів фізичних осіб у 2010 році відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» здійснюють податкові органи. Представник відповідача 4 зауважує, що згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Механізм виконання рішень визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі-Порядком). Пунктом 17 Порядку передбачено, що стягувач, на користь якого прийнято судове рішення про стягнення надходжень бюджету, подають до органу Казначейства, на рахунки в якому зараховані надходження бюджету, документи, зазначені у пункті 7 цього Порядку. Крім того, представник відповідача 4 також зазначає, що зобов'язання Державного казначейства України в особі Головного управління повернути ОСОБА_3 податок з доходів фізичних осіб, утриманий при виплаті вихідної допомоги, у сумі 20 703,60 грн., є безпідставним у звязку з тим, що позивачем помилково ототожнені поняття «Державне казначейство України» та «Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим», оскільки жодним нормативним актом Головному управлінню не надано повноважень виступати від імені та представляти інтереси Державного казначейства України у судах. Представник відповідача 4 зазначає про відсутність правових підстав для зобовязання ГУ ДКУ в АРК повернути позивачу суми помилково сплаченого податку з грошової допомоги, оскільки відповідно до частини 2 статті 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязком для неї. Статтею 25 Бюджетного кодексу України передбачено, що Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Представник відповідача Державного казначейства України у судове засідання не зявився, про місце, день, час судового засідання сповіщені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Представник відповідача Державного казначейства України на адресу суду надіслав заперечення на адміністративний позов, в яких зазначає, про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову та покладення на Державне казначейство України обовязок щодо повернення суми податку з доходів фізичних осіб, оскільки відповідно до статті 43 Бюджетного кодексу України, Положення про Державне казначейство України, Державне казначейство України та його територіальні органи є окремими юридичними особами, які здійснюють розрахунково - касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів. Тобто, Державне казначейство України здійснює перерахування коштів з рахунку відповідного розпорядника бюджетних коштів за його дорученням. Представник відповідача 3 зазначає, що жодним нормативним актом не передбачено, що органи Державного казначейства України повинні нести відповідальність за неправомірні дії посадових чи службових осіб органів державної влади. Крім того, відповідач 3 також посилається на пропуск строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів, оскільки статтею 99 КАС України встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким чином, суд повинен з'ясувати поважність причини пропущення строку позовної давності позивачем для звернення до суду.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заперечення відповідачів, заслухавши пояснення представників відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач працював на посаді судді Джанкойського міськрайонного суду АР Крим протягом 27 років.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України №2596-VI № та наказу Джанкойського міськрайонного суду АР Крим №15-67/10-6 від 10.11.2010 року позивача звільнено з посади у зв'язку з поданням заяви про відставку за станом здоров'я.

Зазначеним наказом передбачено виплату вихідної допомоги без сплати податків у розмірі 27 місячних заробітків (стаж роботи на посаді судді становить 27 років 3 місяця 15 днів) згідно з ч. 3 ст. 43 Закон України «Про статус судів».

У грудні 2010 року позивачу була виплачена вихідна допомога в розмірі 138024,00 грн., при цьому утримано та перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб в розмірі 20703,60 грн. за ставкою 15%.

Позивач вважає дії Територіального управління Державної судової адміністрації в АРК щодо утримання податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги у розмірі 20703,60 грн. такими, що суперечать нормам Конституції України та ст. 43 Закон України «Про статус судів», у звязку з чим він звернувся з зазначеним адміністративним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позивних вимог, суд зазначає наступне.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів при здійсненні ними своїх повноважень, закріпленої у ч. 1 ст. 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.

У статті 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Частиною 3 статті 43 Закону України «Про статус суддів», в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.

Таким чином, зі змісту зазначеної норми впливає, що вихідна допомога при виході у відставку виплачується судді без сплати податку.

Відповідно до ст. 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Статтею 22 Конституції України встановлено, що зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.

Відповідно до вимог пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", який діяв на час виникнення спірних правовідносин, до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи допомогу по вагітності та пологах), винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом.

Таким чином, приймає до уваги, що вихідна допомога судді у зв'язку з відставкою носить разовий характер та відноситься до державної матеріальної допомоги, утримання з позивача прибуткового податку в розмірі 20703,60 гривень є неправомірним та суперечить положенням закону.

Зазначена правова позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28.01.2010 року у справі №К-8410/08 за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області, Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про повернення незаконно отриманої суми прибуткового податку.

Крім того суд зауважує, що ч. 3 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» є спеціальною нормою, яка встановлює порядок нарахування вихідної допомоги, відносно Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Слід зазначити, що неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання, в теорії права відомі як колізія норм права.

Колізія норм права вирішується шляхом вибору того нормативного акта, який має бути застосований до конкретного випадку (юридичного факту). Зокрема, за загальним правилом при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Таким чином, для визначення, який закон підлягає переважному застосуванню у випадку різного регулювання одного й того ж питання, використовуються в якості правового звичаю такі правила, як спеціальний закон має переважну силу над загальним та пізніше прийнятий акт скасовує попередній.

Враховуючи зазначене, колегія судів звертає увагу представника відповідачів 1,2., що у даному випадку до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми спеціальних нормативно-правових актів, зокрема, норми ч. 3 ст. 43 Закону України «Про статус суддів», якими врегульовані питання щодо порядку нарахування вихідної допомоги. Крім того, як вже було зазначено вище, вказана виплата відноситься до державної матеріальної допомоги, тому у даному випадку норми ст. 43 Закону України «Про статус суддів» кореспондуються з нормами Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Слід зазначити, що Конституційний суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо гарантій незалежності суддів у своїх рішеннях, зокрема, від 24.06.1999 р. у справі №6-рп/99, від 20.03.2002 р., у справі № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 01.12. 2004 р. у справі № 19рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 01.12.2004 р. у справі № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11.10.2005 р. у справі № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18.06.2007 р. у справі № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів). У вказаних рішеннях зазначено, що за змістом ст. 126 Конституції України положення частини третьої ст. 11 Закону України "Про статус суддів" у взаємозвязку з ч. 8 ст.14 Закону України "Про судоустрій України" треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.

За таких обставин суд вважає, що не можна вважати правомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації в АРК, на яке відповідно до Положення про територіальне управління Державної судової адміністрації, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.11.2004 року №205/04 покладено обовязок щодо здійснення матеріального і соціального забезпечення судів, у тому числі суддів у відставці та працівників апарату суддів, щодо утримання суми податку з доходів при нарахуванні та виплаті позивачу вихідної допомоги згідно зі ст. 43 Закону України “Про статус суддів”.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача 4 про відсутність правових підстав для зобовязання ГУ ДКУ в АРК повернути позивачу суми помилково сплаченого податку з вихідної допомоги та вважає за необхідним зазначити наступне.

Статтею 25 Бюджетного Кодексу України передбачено, що Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 1 п. 5 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 року №609 (далі Порядок) безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються бюджетні кошти, здійснюється на користь відповідної юридичної чи фізичної особи на підставі судового рішення за рахунок: сум надмірно або помилково зарахованих до бюджету платежів, внесених цією юридичною чи фізичною особою.

Згідно з ч. 1 п 3 Порядку безспірне списання - списання коштів бюджету, в тому числі з рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, що здійснюється органами Державного казначейства без згоди боржника на підставі визначених законом виконавчих документів державних органів.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться органами Державного казначейства.

Відповідно до п. 4, 5 Положення про Головне Управління Державного казначейства України в Автономної республіки Крим останнє проводіть безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, прийнятим державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування; повертає кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, суд зазначає, що у даному випадку саме на Головне управління Державного казначейства України в АР Крим покладені владні управлінські функції щодо повернення позивачу надміру сплачених сум податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги.

Таким чином, належним способом захисту порушеного права позивача щодо повернення необґрунтовано утриманого податку з доходів фізичних осіб є задоволення адміністративного позову шляхом зобовязання Головне управління Державного казначейства України в АР Крим повернути з місцевого бюджету м. Джанкой та бюджету Автономної Республіки Крим на користь ОСОБА_3 надміру сплачений податок з доходів фізичних осіб у сумі 20703,60 грн., що кореспондується з нормою ч. 2 ст. 162 КАС України, відповідно до якої у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Щодо посилання представника відповідача 3 на пропуск строку звернення до адміністративного суду, то суд зважає на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач дізнався про порушення його прав після отримання довідки про доходи №02-23/890 від 07.06.2011 року, до суду позивач звернувся 01.07.2011 року, що підтверджується відбитком штампу на конверті, а відтак строк звернення до адміністративного суду з зазначеними позивними вимогами позивачем не пропущено.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позивних вимог, у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час судового засідання, яке відбулось 02.11.2011 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 07.11.2011 року.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації в АРК щодо утримання податку з доходів фізичних осіб у розмірі 20703,60 гривень при виплаті вихідної допомоги відповідно до статті 43 Закону України "Про статус суддів" ОСОБА_3.

1.Зобов'язати Головне управління Державного казначейства України в АР Крим повернути з місцевого бюджету м. Джанкой та бюджету Автономної Республіки Крим (код ЄДРПОУ 34740824, рахунок №33211800700014, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 11010100 в Головному управлінні Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь, код банку 824026) на користь ОСОБА_3 (НОМЕР_1,АР АДРЕСА_1) надміру сплачений податок з доходів фізичних осіб у сумі 20703,60 грн.

4. Стягнути на користь ОСОБА_3 з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3,40 гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання уразі неподання апеляційної скарги,

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя <підпис >Тоскіна Г.Л.

Судді Шкляр Т.О.

Кононова Ю.С.