Постанова № 21672185, 29.09.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

<Список >

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 вересня 2011 р. (15:41) Справа №2а-6624/11/0170/15 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., при секретарі Рульовій О.О., за участю представника позивача - Біченкова М.В.,

представника відповідача до Публічного акціонерного товариства "Бром" Деревянко О.М.,

представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісан" - не зявився;,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в АРК

до Публічного акціонерного товариства "Бром",Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісан"

про стягнення коштів за нікчемним правочином

Суть спору: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулася Красноперекопська обєднана державна податкова інспекція в АР Крим з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства "Бром", Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісан" про стягнення з ПАТ "Бром", ТОВ "Вісан" в дохід держави суму, одержану за нікчемним правочином, а саме за договором №2 від 23.02.2011 року, укладеному між ПАТ «Бром» та ТОВ «Вісан» у розмірі 199999,20 грн., в т. ч. ПДВ - 33333,20 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Красноперекопською ОДПІ в АРК була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Бром» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за лютий 2011 р. за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у липні 2008 р., серпні 2008 р., липні 2009 р., грудні 2010 р., січні 2011 р., про що був складений акт №506/23-04/05444552 від 06 травня 2011 року. Згідно з наданих до перевірки первинних документів встановлено, що ПАТ «Бром» у періоді, що перевірявся, було укладено договір купівлі-продажу №2 від 23.02.2011 р. з ТОВ «Вісан», що у бухгалтерському та податковому обліку відображено відповідно до видаткової накладної №82 від 17.03.2011 р., податкової накладної №118 від 23.02.2011 р., накладної №49920036, платіжного доручення №3027. Під час проведення перевірки Красноперекопською ОДПІ було одержано Акт Ленінської МДПІ м. Луганська про результати камеральної перевірки ТОВ «Вісан» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків згідно додатку №5 до декларації з ПДВ за лютий 2011 р. №594/16/32742814 від 20.04.2011 р., відповідно до якого інформація щодо приміщень, які використовувало ТОВ "Вісан" у своїй діяльності, станом на момент перевірки відсутня. За результатами перевірки не встановлено місцезнаходження ТОВ «Вісан» за юридичною адресою. Позивач вказує, що згідно інформації, що була отримана в ході проведення перевірки, проведення господарської операції між ВАТ «Бром» та ТОВ «Вісан» на виконання вказаного договору не підтверджується з врахуванням реального часу здійснення операції, віддаленості контрагентів один від одного, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, транспортних засобів та майна, які необхідні для виконання договору. Позивач стверджує, що укладеним договором прямо порушується публічний порядок сплати податку на додану вартість та інтереси держави і суспільства.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача - ТОВ «Бром» проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що на час укладення та виконання зазначеного договору від відповідачі були особами, що мали необхідний обсяг дієздатності, зміст правочину не суперечить вимогам діючого законодавства, реальність господарської операції підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку. Відповідач стверджує і про відсутність доказів того, що угода була укладена з метою суперечною інтересам держави та суспільства. Крім того, представник відповідача також зауважує, що згідно вимог ч. 3 ст. 228 ЦК України підставою для стягнення адміністративно-господарських санкцій, є наявність судового рішення про визнання договору недійсним. Разом з тим, будь-яких доказів прийняття такого рішення позивач суду не надав.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача ПАТ «Бром», надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Представник відповідача - ТОВ «Вісан» - у судове засідання не зявився, повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи.

На підставі ст. 128 КАС України вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача ТОВ «Вісан» на підставі наявних в справі матеріалів та доказів.

Вислухавши пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Бром» є юридичною особою, зареєстрованою 15.08.1996 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №063426, довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ №407623 від 01.03.2011 року (місце знаходження: АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. Північна, б. 1).

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Вісан» є юридичною особою, зареєстрованою 23.11.2004 року Виконавчим комітетом Луганської міської ради, що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, є платником податків та зборів, в тому числі на час виникнення спірних правовідносин платником податку на додану вартість.

Таким чином, судом встановлено, що ПАТ «Бром» та ТОВ «Вісан» є субєктами господарювання, юридичними особами, зобовязані виконувати обовязки, покладені на них законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Посадовими особами Красноперекопської ОДПІ в АРК була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Бром» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за лютий 2011 р. за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у липні 2008 р., серпні 2008 р., липні 2009 р., грудні 2010 р., січні 2011 р., про що був складений акт №506/23-04/05444552 від 06 травня 2011 року.

Згідно акту перевірки було встановлено, що ТОВ «Вісан», в особі директора Подкозіна В.А., діючий на підставі Статуту у подальшому Продавець, з однієї сторони, та КВАТ «Бром» у подальшому «Покупець», в особі директора філії «Кримська філія КВАТ «Бром» м. Красноперекопськ» Калашникова А.П. діючого на підставі довіреності, з іншої сторони, уклали Договір №2 від 23.02.2011 року на постачання вугілля марки АКО у кількості 200 т. за ціною 833,33 грн. Загальна сума договору складає 199 999,20 грн. у т.ч. ПДВ 33 333,20 грн. Умови поставки - FСА за адресою ст. Щетово Донецької з/д, згідно з Правилами тлумачення торгових термінів INKOTERMS в редакції 2000 року.

В акті також зазначено, що згідно Листа Ленінської МДПІ у м. Луганську вих. №16750/16 від 20.04.2011 року в ході проведення камеральної перевірки (Акт № 594/16/32742814 від 20.04.2011 року) ТОВ «Вісан» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку № 5 Декларації: ПДВ за лютий 2011 року за результатами виїзду не встановлено місцезнаходження ТОВ «Вісан» за юридичною адресою про що складено Акт про відсутність підприємства за місцем знаходженням №200 від 15.04.2011 року. До ВПМ Ленінської МДПІ у м. Луганську направлено запит на встановленні місцезнаходження №1108 від 19.04.2011 року.

Згідно відповіді на запит Ленінською МДПІ у м. Луганську при проведенні аналізу податкової звітності встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. ТОВ «Вісан» станом на 20.04.2011 року, за юридичною та фактичною адресою не знаходиться, стан платника ТОВ «Вісан» згідно баз даних АІС РПП- «10» - запит встановлення місцезнаходження. За результатами перевірки було встановлено, що ТОВ «Вісан» сформував з порушенням податкові зобов'язання з ПДВ за період - лютий 2011 року на загальну суму 3 238 241,00 грн., у т.ч. по відношенням з ПАТ «Бром» у сумі 12 330,00 грн.

Таким чином, в акті перевірки податковим органом був зроблений висновок, що КВАТ «Бром» укладено нікчемний правочин з контрагент - ТОВ «Вісан», що є порушенням публічного порядку. інтересів держави і суспільства, що, на думку позивача, є підставою для застосування до відповідачів наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позивних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до частини 1 статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби можуть звертатись до судів із позовами про визнання угод недійсними та про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Але суд враховує, що таке право органи податкової служби мають реалізовувати виключно при наявності підстав та умов, передбачених законодавством України.

Суд враховує, що частину 1 статті 207 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок встановлені частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини 2 статті 203 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), що стосується також правочинів, які порушують публічний порядок. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Судом встановлено, що висновки позивача про те, що угода, укладена між відповідачами є такою, що порушує публічний порядок є необґрунтованими, не підтверджуються матеріалами справи та не відповідають вимогам діючого законодавства України з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Вісан» та КВАТ «Бром» був укладений Договір № 2 від 23.02.2011 року на постачання вугілля марки АКО у кількості 200 т. за ціною 833,33 грн. Загальна сума договору складає 199 999,20 грн. у т.ч. ПДВ - 33333,20 грн. Умови поставки - FСА за адресою ст. Щетово Донецької з/д, згідно з Правилами тлумачення торгових термінів INKOTERMS в редакції 2000 року.

Матеріалами справи підтверджується, що ПАТ «Бром» здійснена оплата вартості товару в тому числі ПДВ, про що свідчіть платіжне доручення №3027 від 23.02.2011 року.

Судом встановлено, що ПАТ «Бром» від ТОВ «Вісан» згідно видаткової накладної №82 від 17.03.2011 року був отриманий товар вугілля марки АКО на загальну суму 73980,00 грн., в тому числі ПДВ 12330,00 грн. Факт доставки та отримання товару також підтверджується залізничною накладною №49920036

У відповідності до вимог податкового законодавства позивачем від продавця отримана податкова накладна №118 від 23.02.2011 року на суму 73980,00 грн., в тому числі ПДВ 12330,00 грн.

Крім того, згідно відомостей по рахунку 37.11 встановлено зміну в структурі активів та зобов'язань платника податку ПАТ «Бром».

Таким чином, зазначені первинні бухгалтерські документи свідчать про реальне виконання відповідачами укладеного договору на виконання купівлі-продажу та про розрахунки за отриманий товар.

Всі первинні документи, що підтверджують здійснення відповідачами вищезазначеної господарської операції, є в матеріалах справи, оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Зазначене свідчить про те, що укладення договору було спрямовано на реальне настання правових наслідків і при виконанні цього договору, відповідачі діяли в межах діючого законодавства України.

Таким чином, викладене спростовує висновок позивача, що даний правочин порушує публічний порядок та є нікчемним.

Проаналізувавши всі матеріали справи судом встановлено, що позивачем не надано суду доказів, що сторони при укладені договору купівлі-продажу мали умисел направлений на несплату податків та одержання неоподаткованого прибутку на момент укладання такої угоди.

Більш того, довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та фізичних осіб підприємців держреєстратором було підтверджено відомості про юридичну особу - ТОВ «Вісан» - станом на час укладення та виконання спірного договору купівлі-продажу, що спростовує доводи позивача про незнаходження ТОВ «Вісан» за юридичною адресою.

Позивач зазначає, що наявність умислу у сторони угоди означає, що вона, виходячи з обставин справи, усвідомлювала протиправність укладеної угоди і суперечливість її мети інтересам держави та суспільства і прагнула або свідомо допускала настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи, яка підписала договір від імені юридичної особи.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил ведення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Припису цієї статті кореспондують правила, закріплені у статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”, відповідно до частини 2 зазначеної статті якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є достовірними і були внесені і до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі, як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд також враховує, що чинним законодавством відповідач ПАТ «Бром» не зобовязаний та не має права перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів по угодах, а також правильність сплати ним податків.

У той же час судом повністю перевірений факт обізнаності обох відповідачів у достовірності відомостей, що були внесені до Єдиного державного реєстру стосовно ТОВ «Вісан».

Судом встановлено, що позивачем не надано суду жодного доказу неправомірності дій відповідачів з цього питання. Навпаки, судом встановлено, що ТОВ «Вісан» на час укладання та виконання умов спірного договору здійснювало підприємницьку діяльність, було зареєстровано як субєкт господарювання, як платник податків та як платник податку на додану вартість.

У судовому засіданні не знайшов підтвердження факт, що правочин між ПАТ «Бром» та ТОВ «Вісан» був вчинений з порушенням публічного порядку, не доведений позивачем факт наявності умислу на укладення угоди з цією метою, навіть не доведений факт направленості умислу на несплату податків (зборів, інших обов'язкових платежів) обома сторонами угоди. Таким чином, у судовому засіданні не доведений ні факт вчинення правопорушення стосовно вчинення відповідачами недійсного правочину, ні факт вчинення правопорушення стосовно ухилення від сплати податків, ні факт вчинення правопорушення з метою порушення публічного порядку. Тому суд позбавлений можливості застосовувати до відповідачів санкцію, визначену частиною 1 статті 208 ГК України.

Суд зазначає, що позивач по справі не надав доказів, що дії відповідачів були спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету шляхом необґрунтованого формування податкового кредиту, заниження податку на додану вартість та укладення нікчемної угоди.

Таким чином, договір купівлі продажу №2 від 23.02.2011 року не може бути визнано нікчемним за ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України з підстав порушення публічного порядку.

Отже, позовні вимоги позивача у частині застосування до відповідачів наслідків нікчемності угоди у вигляді стягнення з ПАТ "Бром", ТОВ "Вісан" в дохід держави суму, одержану за нікчемним правочином, а саме за договором №2 від 23.02.2011 року, укладеному між ПАТ «Бром» та ТОВ «Вісан» у розмірі 199999,20 грн., в т. ч. ПДВ - 33333,20 грн., не підлягають задоволенню.

Щодо посилання позивача як на підставу заявлених позивних вимог на ч. 3 ст. 228 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України, зокрема ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (в редакції Закону України від 02.12.2010 р. N 2756-VI) передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Виходячи з аналізу наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України правочини, що суперечать інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, можуть бути визнані судом недійсними за правилами ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Таким чином, визнання угоди судом недійсною передує стягненню адміністративно-господарських санкцій, передбачених ч.3 ст. 228 ЦК України. Разом з тим будь-яких доказів, що спірний договір був визнаний судом недійсним відповідач суду не надав, не заявлені такі позовні вимоги і в позовній заяві.

Суд зазначає, що законом не передбачено такий спосіб захисту прав як стягнення коштів в дохід держави за нікчемним правочином з підстав, на які посилається податковий орган, а саме: порушення інтересів держави та суспільства, оскільки у випадку порушення інтересів держави та суспільства, правочин може бути визнано недійсним, та, залежно від належності умислу тій чи іншій стороні договору, одержане за угодою підлягає стягненню у порядку,встановленому ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України.

Виходячи з встановлених судом обставин та наведених норм законодавств, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, і відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

У звязку зі складністю справи судом 29 вересня 2011 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 04 вересня 2011 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя <підпис >Тоскіна Г.Л.

<Текст >