Постанова № 21663303, 21.02.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2012 р.Справа № 16/17-3918-2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

Суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.,

при секретарі судового засідання: Підгурський Д.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю,

від відповідача: не зявився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Устьдунайводшлях”

на рішення господарського суду Одеської області від 15 грудня 2011 року

у справі №16/17-3918-2011

за позовом Приватного акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство”

до Державного підприємства „Устьдунайводшлях”

про стягнення 42487,52 грн.,

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2011 року Приватне кціонерне товариство „Українське Дунайське пароплавство” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства „Устьдунайводшлях” про стягнення 37473,8 грн. основного боргу, 2744,52 грн. пені, 744,65 грн. 3% річних, 1524,55 грн. інфляційного збільшення заборгованості, та відшкодування судових витрат.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15 грудня 2011 року по справі № 16/17-3918-2011 (суддя Желєзна С.П.) позов задоволено частково, стягнуто з державного підприємства „Устьдунайводшлях” на користь приватного акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство” суму основного боргу в розмірі 37473 грн. 80 коп., інфляційних витрат в сумі 1524 грн. 55 коп., три відсотки річних в сумі 744 грн. 65 коп., пеню в сумі 2559 грн. 04 коп., витрати на оплату держмита в сумі 423 грн. 02 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 234 грн. 97 коп.

Приймаючи рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в порушення умов договору №148 ОУИ/21/09 від 12.05.2009р. та ст.ст.525, 526, 530, 629, 903 Цивільного кодексу України не було здійснено своєчасної та повної оплати наданих послуг.

При цьому, господарський суд, дослідивши умови укладеного між сторонами договору, дійшов висновку про те, що первісна ціна даної угоди може змінюватись в односторонньому порядку без згоди на це з боку позивача у випадку зміни вартості 1 кв.м. земельної ділянки, на якій розташована територія ПрАТ „Українське Дунайське пароплавство”, згідно проведеної в установленому порядку оцінки землі.

Крім того, суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що відповідачем подано заяву про застосування спеціальної позовної давності відповідно до ч. 3,4 ст.267 ЦК України з урахуванням ст.258 ЦК України, відповідно до якої для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена спеціальна позовна давність в один рік, відтак річний строк позовної давності щодо нарахування пені починається з 20.09.2010р. (за рік до подання позову). Вказаним рішенням зменшено суму пені у звязку з невірним розрахунком та нарахуванням частини суми пені за межами річного строку позовної давності.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство „Устьдунайводшлях” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та доповненням до неї від 10.02.2012р., в якій просить скасувати частково рішення господарського суду Одеської області, зменшивши суму заборгованості за послуги та стягнути суму основного боргу за надані послуги за період з червня 2010р. по грудень 2010р., виходячи з грошової оцінки землі 124,04 грн. за 1 кв.м. в розмірі 3609,56 грн. щомісячно, та з лютого 2011р. по травень 2011 р., виходячи з грошової оцінки землі 166,89 грн. за 1 кв. м в розмірі 4047,02 грн. щомісячно, що складає суму в розмірі 34 235,88 грн., суму пені в розмірі 2336,64 грн., 3% річних в розмірі 706,33 грн., інфляційні витрати в розмірі 1500,27грн.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на неповне та не всебічне зясування всіх обставин справи, що мають значення для справи. На думку апелянта, судом винесено рішення без урахування доповнень до відзиву на позовну заяву, відповідно до якого відповідач частково визнавав позов.

Скаржник зазначає, що розрахунок вартості про надання послуг відповідно до договору №148 ОУИ/21/09 від 12.05.2009р. завищений, оскільки позивач необґрунтовано включає в розрахунок вартості послуг за договором витрати на охорону території. Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що позивачем застосовано коефіцієнт 2,5 як пайову участь в експлуатації затону і підїзної дороги до місця відстою суден ДП „УДШ” і в тому числі враховано витрати по компенсації вивезення сміття, висвітлення території, амортизації ковша, рентабельність і так далі, та окремим пунктом в розрахунок включено витрати на охорону території. На думку скаржника, витрати на охорону території повинні включатись у розрахунок відшкодування витрат, перелічених у розшифровці коефіцієнту 2,5. Крім того, апелянт вважає, що надання послуг по забезпеченню безпечної стоянки судів не є охороною території затону.

Скаржник зазначає, що позивачем необґрунтовано нарахована заборгованість по сплаті послуг та визнає 16188,08 грн., виходячи з вартості наданих послуг з урахуванням грошової оцінки землі 166,89 грн. за 1 кв. м без включення витрат на охорону території, що складає 4047,02 грн. щомісячно.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи на предмет правильності встановлення обставин та застосування місцевим судом норм матеріального права, судова колегія дійшла висновку про часткове скасування рішення суду, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 травня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством „Українське Дунайське пароплавство”, яке було перейменоване у ПрАТ „Українське Дунайське пароплавство” на виконання вимог ЗУ „Про акціонерні товариства” та Державним підприємством „Устьдунайводшлях” укладено договір №148 ОУИ/21/09 на комплексне обслуговування флоту ДП „Устьдунайводшлях”, згідно з яким Українське Дунайське пароплавство (далі - Виконавець) надає ДП „Устьдунайводшлях” (далі - Замовник) послуги з комплексного обслуговування флоту: розміщення суден Замовника на частині території Виконавця в затоні № 4, 96 км. р. Дунай частина затону площею 0,7 га та земельна ділянка площею 0,27 га, що примикає до території затону; проходу робітників та проїзду автотранспорту на охоронювану територію затону №4 Виконавця; користуванню інженерними спорудами, що знаходяться на території Виконавця; забезпеченню безпечної стоянки суден.

Розділом 2 Договору сторони узгодили вартість договору та порядок розрахунків, зазначивши, що вартість надання послуг визначається згідно узгодження протоколу договірної ціни на надання послуг (додаток №1).

Договірна ціна визначається із розрахунку грошової оцінки 1 кв.м. землі та наданих послуг. На момент укладання договору грошова оцінка 1 кв. м. землі території Виконавця складає 63,00 грн..

Вартість послуг за договором складає 1833,30 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 305,55 грн. щомісячно, про що сторонами підписаний протокол узгодження договірної ціни, який є додатком №1 до названого договору.

Відповідно до п.2.5 договору оплата послуг за договором здійснюється щомісячно, не пізніше 10 числа на підставі виставленого рахунку.

Згідно п.2.3 договору, у випадку зміни вартості 1 кв. м. оцінки землі, договірна ціна на надання послуг змінюється пропорційно.

На виконання умов договору ПрАТ „Українське Дунайське пароплавство” направляло на адресу ДП „Устьдунайводшлях” акти приймання-передачі виконаних послуг за договором разом з рахунками.

18.04.2011р. ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” направило претензію №4 до ДП „Устьдунайводшлях” з вимогою сплатити заборгованість з червня 2010р. по квітень 2011р. у розмірі 27760,80 грн. Вимоги, заявлені у претензії, відповідачем не було виконано, та не було погашено заборгованість за надання послуг, що зумовило звернення ПрАТ „Українське Дунайське пароплавство” з відповідним позовом до суду.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На підставі ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Проаналізувавши наявні у справі докази, та надавши їм правову оцінку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем підписані акти приймання-передачі виконаних послуг за договором за червень, липень, серпень, листопад, грудень 2010р., щомісячна вартість послуг за якими складала суму 3609,56 грн.. Однак відповідні рахунки за даними актами не сплачені відповідачем (а.с. 12-17, 30-38).

Також в матеріалах справи наявні не підписані відповідачем акти приймання-передачі виконаних послуг за договором за лютий, березень, квітень, травень 2011р., вартість послуг за якими щомісячно складала суму 4856,50 грн., (а.с.18-29). Відповідні рахунки за даними актами не сплачені відповідачем.

Відповідно з п.2.3 договору, у випадку зміни вартості 1 кв. м. оцінки землі, договірна ціна на надання послуг змінюється пропорційно.

При укладенні договору 12.05.2009р. сторонами було узгоджено та підписано протокол договірної ціни до договору №148 ОУИ/21/09, згідно якого вартість надання послуг на момент підписання договору складала 1833,30 грн. на місяць, виходячи з грошової оцінки землі 63грн. за 1 кв.м..

Листом від 21.03.2011р. ПрАТ „Українське Дунайське пароплавство” повідомило ДП „УДШ” про те, що відповідно до довідки відділу Держкомзему в м.Ізмаїлі від 26.01.2011р. грошова оцінка 1кв.м території УДП в затоні №4, 96км р. Дунай складає 166,89 грн., у звязку з чим вартість послуг з 01.02.2011р. складає 4856,5грн.(а.с.27,54).

Крім того, у відповідь на запит відповідача від 26.05.2011р., листом від 06.06.11р. №ВУМ-136 ПрАТ „Українське Дунайське пароплавство” надало розшифровку вартості послуг по укладеному договору між сторонами №148 ОУИ/21/09 від 12.05.2009р., з якого вбачається, що при укладенні договору на комплексне обслуговування флоту ДП „УДШ” договірна ціна розраховувалась наступним чином:

1.по відшкодуванню витрат земельного податку, компенсації витрат:

-площа території затону та частини покриття прилеглої території, на якій надаються послуги 9700 кв.м;

-грошова оцінка землі складала 63,00 грн. за 1 кв.м., до даної грошової оцінки було застосовано коефіцієнт 2,5 (для комерційного використання)/даний коефіцієнт застосований як пайова участь в експлуатації затону та підїзної дороги до місця відстою суден ДП „УДШ” і в тому числі враховував витрати по компенсації вивезення сміття, висвітлення території, амортизації ковша, рентабельність і т.д. / У підсумку оцінка 1 кв.м. склала 157,5 грн.,

9700х1,575=15277,5 грн. за рік/ 12 міс. = 1273,16 грн. щомісячно;

2.по відшкодуванню витрат на охорону території затону:

-загальна площа території складає 341178 кв.м,

-площа, на якій надаються послуги 9700 кв.м.

У відсоткову співвідношенні було застосовано компенсацію у розмірі 2,8% від витрат пароплавства по утриманню охорони території.

Витрати пароплавства по охороні території складали 9092,49 грн. в місяць. Отже, у підсумку 2,8 % витрат на охорону території складає 254,59 грн. за місяць, що всього складало 1527,75 грн. в місяць без ПДВ, 305,55 грн. ПДВ, загалом 1833,3грн. щомісячно.

Таким чином, на момент укладення договору договірна ціна складала 1833,30 грн. в місяць у т.ч. ПДВ (20%) 305,55 грн., включаючи й охорону території.

Тобто, до 26.05.2011р. відповідач не мав зауважень щодо послуг, що надавались за договором та складових їх вартості, та не був позбавлений права на звернення за розшифровкою в момент укладення договору. При цьому, відповідачем підписано акти виконаних робіт на надання послуг за період з червня 2010р. по грудень 2010р., згідно яких пропорційно збільшена вартість наданих послуг у розмірі 3609,56 грн., що свідчить про згоду на збільшення ціни послуг, де також зазначено, що замовник претензій не має.

Враховуючи те, що згідно копій витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданих відділом Держкомзему у м.Ізмаїл Одеської області, з 01.06.2009р. грошова оцінка 1кв.м. земельної ділянки у затоні пос.Фортеця складала 124,04 грн., з 01.01.2011р. 166,89 грн., тому і відповідно змінювалась договірна вартість послуг за договором з 01.06.2009р. по 31.01.2011р. до 3609,56 грн., та з 01.02.2011р. до 4856,5грн., у відповідності з умовами п.2.3. договору.

Таким чином, підписані акти виконаних робіт за період з червня 2010р. по грудень 2010р. свідчать про погодження з боку відповідача як з вартістю послуг так із її складовими, оскільки розшифровка розрахунку свідчить про те, що зміні в розрахунку підлягала тільки грошова оцінка землі, складові в частині охорони території входили до узгодженої вартості послуг з моменту укладення договору.

Окрім того, рішенням господарського суду Одеської області від 23.02.2010 р. по справі №7/33-10-487, копія якого залучена до матеріалів справи, задоволено позов ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” до ДП „Устьдунайводшлях” про стягнення 28751,26 грн. з урахуванням штрафних санкцій за надання послуг з комплексного обслуговування флоту за договором №148 ОУИ/21/09 за період з червня 2009р. по грудень 2009р. Судове рішення винесено із посиланнями на ст.ст.509,525,526,527 ЦК України та є чинним на даний час.

Вказаним судовим рішенням визнано обґрунтованість вимог ПАТ „Українське Дунайське пароплавство” щодо стягнення заборгованості з ДП „Устьдунайводшлях” за тим самим договором від 12.05.2009р. №148 ОУИ/21/09, однак за попередній період. Зазначене судове рішення не оскаржувалось ДП „Устьдунайводшлях” в апеляційному порядку, з чого вбачається, що відповідач визнав заборгованість за договором по сплаті послуг, виходячи з вартості послуг в розмірі 3609,56грн..

У відповідності до ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про те, що відповідачем підписано договір та протокол узгодження договірної ціни, якими було визначено договірну ціну, що включала в себе, серед інших, й витрати на охорону території, а також порядок зміни договірної ціни.

Відсутність жодних зауважень та заперечень щодо вартості наданих послуг та її складових під час укладення договору, а також підписані акти про надання послуг, факт тривалої дії договору з 15.05.2009р. по 30.09.2011р. та існування договірних відносин між сторонами на підставі зазначеного договору, на думку судової колегії, свідчать про згоду відповідача сплачувати вартість наданих послуг на умовах підписаного договору.

Окрім того, судова колегія звертає увагу сторін на приписи ст. 188 ГК України, відповідно до яких зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що витрати на охорону території не передбачені договором №148 ОУИ/21/09 з посиланнями на ст.75 Кодексу торговельного мореплавства України.

Що стосується доводів апелянта в частині стягнення пені, то судова колегія зазначає, що не погоджується з висновками, зробленими в оскаржуваному рішенні в цій частині, з наступних підстав.

Пунктом першим ст. 612 та ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За несвоєчасну оплату поставленого товару покупець на вимогу постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (частини 1,3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.3.2 договору за несвоєчасну оплату наданих послуг у відповідності до умов договору Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Таким чином, період нарахування пені за 6 місяців вираховується за кожним актом, оплати за яким не було здійснено, окремо.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ст. 258 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Згідно положень зазначеної статті відповідачем було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Виходячи з того, що оплата за надані послуги повинна здійснюватись щомісячно не пізніше 10-го числа, то право на пеню виникало у позивача за кожним актом з 11 числа місяця, наступного за місяцем, протягом якого надавались послуги, а саме: за червень 2010р. - з 11.07.10 р., за липень з 11.08.10 р. , за серпень з 11.09.10 р., за листопад 2010 р. з 11.12.2010 р., за грудень 2010 р. з 11.01.11р., за лютий 2011р. з 11.03.11р., за березень 2011р. з 11.04.11р., за квітень 2011р. з 11.05.11р., за травень 2011р, - з 11.06.11р..

Статтею 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Окрім того, судова колегія зауважує, що вимоги про стягнення пені, нараховані за період після подання позову до суду, підлягають відхиленню, оскільки чинним законодавством не передбачено захист права, яке ще не порушено.

Враховуючи вищезазначене, оскільки позовна заява надійшла до суду 30.09.2011 р., вимоги про стягнення пені, нарахованої за період з 11.07.2010 р. по 30.09.2010 р. в розмірі 930,25 грн., та пені, нарахованої за період після подання позову до суду, не підлягають задоволенню.

Що стосується стягнення пені за період з 11.12.2010р. по 30.09.2011р., судовою колегією здійснено її перерахунок, у відповідності до якого пеня складає 1814,27 грн., виходячи з наступного розрахунку:

Пеня = С х 2УСД х Д : 100, де С сума заборгованості за період, 2 ПОС подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення, Д кількість днів прострочення.

Місяць, за який нараховується пеняДата, з якої починається відповідне простроченняДата закінчення нарахування пеніСума, з якої нараховується пеня, грн.Подвійна облікова ставка НБУКількість прострочених днів Пеня, грн.

листопад 201011.12.201011.06.20113609,56 0,0425182279,20

грудень 201011.01.201111.07.20113609,560,0425181277,67

лютий 201111.03.201111.09.20114856,500,0425184379,78

березень 201111.04.201130.09.20114856,500,0425172355,01

квітень 201111.05.201130.09.20114856,500,0425142293,09

травень 201111.06.201130.09.20114856,500,0425111229,53 Всього 1814,27 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 1814,27 грн. підлягають задоволенню, в іншій частині слід відмовити.

Судова колегія погоджується з висновком суду щодо стягнення 3% річних та інфляційних витрат, та зазначає, що розрахунок здійснений обґрунтовано, та з урахуванням приписів чинного законодавства.

З огляду на вищенаведені висновки та розрахунки, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство” та стягнення з Державного підприємства „Устьдунайводшлях” суми заборгованості 37473,80 грн., пені 1814,27 грн., 3% річних у розмірі 744,65 грн., інфляційного збільшення заборгованості 1524,55 грн., в іншій частині позовних вимог відмовити.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу Державного підприємства „Устьдунайводшлях” слід задовольнити частково, а оскаржуване судове рішення - частково скасувати.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, судові витрати покладаються на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства „Устьдунайводшлях” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 15 грудня 2011 року по справі №16/17-3918-2011 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов Приватного акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство” задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Устьдунайводшлях”(68600, Одеська область, м.Ізмаїл, вул.Г.Сталінграда, 36, код ЄДРПОУ 31091889, р/р 26008024397003 у відділенні АКБ „Імексбанк” у м.Ізмаїл, МФО 328384) на користь Приватного акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство”(68600, Одеська область, м.Ізмаїл, вул.Краснофлотська,28 код ЄДРПОУ 01125821, р/р2600801531105 в філії АТ „Укрексімбанк” в м.Ізмаїл, МФО 328629)

суму основного боргу в розмірі 37473,8 (тридцять сім тисяч чотириста сімдесят три грн. 80 коп.)грн.,

пені в розмірі 1814,27 (одна тисяча вісімсот чотирнадцять грн. 27 коп.) грн.,

три відсотки річних в розмірі 744,65 (сімсот сорок чотири грн. 65 коп.) грн.,

інфляційні витрати в сумі 1524,55 (одна тисяча пятсот двадцять чотири грн. 55 коп.),

державного мита у розмірі 415,61 (чотириста пятнадцять грн. 61 коп.) грн.,

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 230,85 (двісті тридцять грн.85 коп.) грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство”(68600, Одеська область, м.Ізмаїл, вул.Краснофлотська,28 код ЄДРПОУ 01125821, р/р2600801531105 в філії АТ „Укрексімбанк” в м.Ізмаїл, МФО 328629) на користь Державного підприємства „Устьдунайводшлях”(68600, Одеська область, м.Ізмаїл, вул.Г.Сталінграда, 36, код ЄДРПОУ 31091889, р/р 26008024397003 у відділенні АКБ „Імексбанк” у м.Ізмаїл, МФО 328384) 17,54 (сімнадцять грн. 54 коп.) грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови складено 27.02.2012р..

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя О.О. Журавльов

Суддя М.В. Михайлов