Рішення № 21662697, 20.02.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" лютого 2012 р.Справа № 12/191-10-5351 За позовом прокурора Суворовського району м. Одеса в інтересах держави в особі Одеської міської ради до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Південьавтотранс" про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення 264 361,96 грн.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя: Цісельський О.В.

Судді: Лічман Л.В.

Меденцев П.А.

за участю представників сторін:

від прокурора: Форманюк О.М. посвідчення НОМЕР_1

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1. довіреність від 01.11.2009р.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалися перерви з 31.01.2011р. до 10год.45хв. 09.02.2011р., з 28.02.2011р. до 11год.15хв. 04.03.2011р., з 27.01.2012р. до 06.02.2012р. до 11год.30хв.

СУТЬ СПОРУ: Прокурор Суворовського району м. Одеси звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Одеської міської ради (надалі ОМР) до відкритого акціонерного товариства "Південьавтотранс" (надалі ВАТ " Південьавтотранс"), в якої просить суд стягнути з відповідача шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в розмірі 264 361,96 грн., а також зобов'язати відповідача звільнити та привести у придатний до використання стан самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 3,5113 га за адресою: м. Одеса, вул. Сортирувальна, 2-а, буд. № 2-б та вилучити у відповідача самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 3,5113 га за адресою: м. Одеса, вул. Сортирувальна, 2-а, буд. № 2-б та повернути її за належністю до ОМР.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.12.2010р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі, їй присвоєно № 12/250-09-5766 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на те, що в результаті перевірки, проведеної Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель в Одеській області 20.10.2010р., було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Південьавтотранс" за відсутності правовстановлюючих документів використовує земельну ділянку площею 3,5113 га, з яких 0,0345 га на які відсутня дозвільна документація та документи які посвідчують право користування земельною ділянкою відсутні, що підпадає під поняття самовільного використання земельної ділянки.

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної Товариством з обмеженою відповідальністю "Південьавтотранс", був обчислений Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у Одеській області на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету міністрів України № 963 від 25.07.2007р., та становить 264361,96 грн.

Одночасно із позовною заявою прокурором було подано клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахунковий рахунок відповідача в межах заявлених позовних вимог.

Вказане клопотання у судовому засіданні 31.01.2011р. було залишено судом без задоволення у зв'язку з ненаданням прокурором, в порушення ст.ст.33, 66 ГПК України, доказів того, що невжиття такого заходу зможе утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.02.2011р. за письмовим клопотанням відповідача (вх. № 4293/2011 від 09.02.2011р.) термін розгляду справи продовжено до 04.03.2010р.

04.03.2011р. ухвалою господарського суду Одеської області, з урахуванням її категорії та складності, справу було призначено до колегіального розгляду.

Протоколом розподілу справ між суддями від 04.03.2011р. за вх. № 10496 було визначено склад колегії для розгляду справи № 12/191-10-5351 у наступному складі: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Меденцев П.А., Літвінов С.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.03.2011р. справа № 12/250-09-5766 були прийнята до провадження зазначеною колегією суддів та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

З метою повноти та всебічності розгляду справи № 12/250-09-5766, для роз'яснення питань, що виникли при вирішені спору та потребують спеціальних знань, ухвалою господарського суду Одеської області від 18.04.2011р. по справі було призначено комплексну будівельно-технічну експертизу. На вирішення експертизи судом було поставлено наступні запитання: 1) яка загальна площа земельних ділянок під будівлями та спорудами, які належать ТОВ "Південьавтотранс" згідно договору купівлі-продажу від 16.11.2005р., Додаткової угоди №1 від 28.09.2006р., Додаткової угоди №2 від 14.03.2007р., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Сортувальна 2, 2б?: 2) яка загальна площа земельних ділянок, які необхідні для обслуговування будівель та споруд, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Сортувальна 2, 2б? Витрати по оплаті судової комплексної експертизи було покладено на Одеську міську раду та ТОВ "Південьавтотранс". Провадження у справі №12/191-10-5351 було зупинено до закінчення проведення судової експертизи.

23.06.2011р. від судового експерта надійшло повідомлення (вх. № 20445/2011 від 23.06.2011р.) про неможливість проведення експертизи у зв'язку із ненаданням потрібних матеріалів та не здійсненням передплати за проведення експертизи.

Розпорядженням виконуючого обов'язки голови господарського суду Одеської області за № 153-р від 21.07.2011р. у звязку з перебуванням судді Літвінова С.В. на лікарняному, було здійснено його заміну у складі колегії суддів при розгляді справи № 12/191-10-5351, на суддю господарського суду Одеської області Власову С.Г.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.07.2011р. зупинену справу № 12/191-10-5351 було прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., суддя Меденцев П.А., суддя Власова С.Г., провадження у справі було поновлено та справа призначена до розгляду в судовому засіданні.

У звязку з перебуванням судді Власової С.Г. у відпустці, в порядку ст.2-1 ГПК України було визначено склад колегії для колегіального розгляду справи № 12/191-10-5351, у наступному складі: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Меденцев П.А., Аленін О.Ю.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.09.2011р. справу № 12/191-10-5351 було прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., суддя Меденцев П.А., суддя Аленін О.Ю. та справа призначена до розгляду в судовому засіданні.

У звязку з призначенням судді Аленіна О.Ю. на посаду судді Одеського апеляційного господарського суду, в порядку ст.2-1 ГПК України було визначено склад колегії для колегіального розгляду справи № 12/191-10-5351, у наступному складі: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Меденцев П.А., Петренко Н.Д.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.11.2011р. справу № 12/191-10-5351 було прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., суддя Меденцев П.А., суддя Петренко Н.Д. та справа призначена до розгляду в судовому засіданні.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області №261-р від 05.12.2011р. у зв'язку із перебуванням судді Петренко Н.Д. на лікарняному, було визначено склад колегії для колегіального розгляду справи № 12/191-10-5351 у наступному складі: головуючий суддя Цісельський О.В., суддя Меденцев П.А., суддя Лічман Л.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.12.2011р. справу № 12/191-10-5351 було прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., суддя Меденцев П.А., суддя Лічман Л.В. та справа призначена до розгляду в судовому засіданні.

27.01.2012р. прокурор надав суду уточнення до позову (вх. № 2824/2012) в якому він уточнив свої позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в розмірі 264 361,96 грн., зобов'язати відповідача звільнити та привести у придатний до використання стан самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 3,5113 га за адресою: м. Одеса, вул. Сортирувальна, 2-а, буд. № 2-б шляхом звільнення її за власний рахунок від всього автотранспорту та кам'яного паркану та вилучити у відповідача самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 3,5113 га за адресою: м. Одеса, вул. Сортирувальна, 2-а, буд. № 2-б та повернути її за належністю до ОМР.

06.02.2012р. представником прокурора надані суду уточнення до позову, в яких прокурор попросив суд замінити неналежного відповідача ВАТ "Південьавтотранс" на належного ТОВ "Південьавтотранс" та відмовився від позовної вимоги щодо вилучення у відповідача самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 3,5113 га за адресою: м. Одеса, вул. Сортирувальна, 2-а, буд. № 2-б, інші позовні вимоги залишив без змін.

Представник прокурора уточнені позовні вимоги підтримує, просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Позивач ОМР, був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду за його юридичною адресою, зазначеною прокурором у позові, а також протоколом судового засідання від 06.02.2012р., але його представник в суд не зявився, підстав поважності неявки до суду у встановленому законом порядку не навів, згідно наданих в судових засіданнях усних пояснень позовні вимоги підтримує, просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Як зазначено у другому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ України № 18 від 26.12.2011р., у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (п.4. ч. 2 ст. 81-1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ України № 18 від 26.12.2011р., зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Представник відповідача - ТОВ "Південьавтотранс", проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 2501/2011), просить суд у позові відмовити повністю.

В процесі розгляду справи з боку представників сторін до суду були подані додаткові документи, які судом були оглянуті у судових засіданнях та долучені до матеріалів справи у якості документальних доказів.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши надані докази, суд встановив:

Пунктом 4 рішення Виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих за № 718 від 07.10.1965р. було вирішено відвести автобазі № 12 Одеського авто тресту Головчорноморськбуду земельну ділянку площею до 4,0 га в районі ст. Одеса-сортувальна (між станцією та Лиманній вулицею) для будівництва автогаражу стоянки на 400 автомобілів.

Пунктом 11 зазначеного рішення Управління головного архітектора міста зобов'язано оформити у встановленому порядку відводи земельних ділянко, згідно дійсного рішення.

16.11.2005р. між ВАТ "АВТОБАЗА № 4" (продавець) та ТОВ "Південьавтотранс" було укладено договір купівлі-продажу, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за реєстр. № 6165.

За умовами цього договору продавець продає за 1850000 грн. у розстрочку, а покупець купує у розстрочку нежилі будівлі та споруди, місцезнаходження яких за адресою: м. Одеса, вул. Сортувальна, 2 за № 2б. Нежилі будівлі та споруди, які належать продавцю складаються з: адмінбудівлі літ. "А", заправки літ. "Д", ремонтних майстерень літ. "И", "Ж", звар. цеху, ковальні літ. "К", боксів літ."Л", "М", бойлерної літ."Н", загальною площею 4011,7м2, навісів літ. "Б", "В", "Г", "Е", вбиральні літ."З", відображених в технічному паспорті від 30.07.2004р., надалі - Об'єкт", розташованих на земельній ділянці площею 39523 м2 (відведеної під будівництво автобази, згідно рішення МВК Одеської МР депутатів трудящих від 07.10.1965р. за № 718).

Право власності продавцю відносно Об'єкта встановлено за наступними документами: на підставі Свідоцтва про право власності на нежилі будівлі та споруди, САА № 438651, виданого Виконкомом Одеської міської ради 30.08.2004р. та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно від 31.08.2004р.

28.09.2006р. між продавцем та покупцем було укладено Додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу від 16.11.2004р., якою сторонами було погоджено умови та строки розрахунку за Об'єкт.

14.03.2007р. між продавцем та покупцем було укладено Додаткову угоду № 2 до договору купівлі-продажу від 16.11.2004р., відповідно до якої сторони засвідчили повне виконання сторонами умов договору купівлі-продажу від 16.11.2004р. та між сторонами було підписано Акт приймання-передачі основних засобів.

14.05.2007р. ТОВ "Південьавтотранс" з листом за вх. № 03-10/1221 звернувся до міського голови з приводу оформлення відводу земельної ділянки, площею 39523 м2 , на якій розташовані придбані за договором купівлі-продажу від 16.11.2004р. будівлі та споруди.

08.07.2009р. між ТОВ "Південьавтотранс" (замовник) та МПП "Землеустрій" (виконавець) було укладено договір № 11 відповідно до якого виконавець зобов'язався виготовити технічну документацію із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для експлуатації та обслуговування автогосподарства підприємства, за адресою: м. Одеса, вул. Сортувальна, 2 за № 2б.

19.07.2009р. між ТОВ "Південьавтотранс" (замовник) та МПП "Землеустрій" було підписано акт здачі-приймання виконаних робіт щодо інженерно-геодезичних вишукувань та кадастрових робіт по зйомці земельної ділянки для відводу землі за адресою: м. Одеса, вул. Сортувальна, 2 за № 2б.

05.08.2009р. Управління архітектури та містобудування ОИР видало відповідачу висновок № 63оп/01-15/2711 по технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), відповідно до якого було встановлено можливість надання ТОВ "Південьавтотранс" земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Сортувальна, 2 за № 2б, площею 4,0907га, в довгострокову оренду терміном до 10-ти років, до початку реалізації планувальних рішень району, для експлуатації будівель та споруд автогосподарства та технічна документація була погоджена.

28.05.2009р. в Одеському міському управлінні земельних ресурсів ТОВ "Південьавтотранс" отримало направлення за № 719 на виконання землевпорядних робіт (технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі), розташованої за адресою: м. Одеса, вул. 2-а Сортувальна, 2б.

20.10.2009р. при проведенні перевірки фахівцями Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель в Одеській області дотримання вимог чинного законодавства було встановлено, що ТОВ "Південьавтотранс" в порушення приписів ст. 125,126 ЗК України, самовільно, без правовстановлюючих документів на землекористування, використовує земельну ділянку у м. Одесі по вул. Сортувальна, 2б, загальною площею 3,5113га. За результатами перевірки було складено Акт перевірки дотримання вимог чинного земельного законодавства від 20.10.2009р.

20.10.2009р. державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель в Одеській області відносно в. о. директора ТОВ "Південьавтотранс" був складений протокол про адміністративне порушення за №00004099 та того ж дня був виданий припис за № 006319 відповідно до якого в.о. директора ТОВ "Південьавтотранс" було зобовязано у 30-ти денний термін усунути порушення земельного законодавства.

26.10.2009р. державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель в Одеській області було винесено Постанову про закриття адміністративної справи та вирішено направити матеріали справи до прокуратури Одеської області для прийняття заходів прокурорського реагування.

27.10.2009р. державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель в Одеській області було складено Акт обстеження земельної ділянки, відповідно до якого інспектором встановлено, що ТОВ "Південьавтотранс" використовує земельну ділянку загальною площею 3,9523 га, з яких: 0,4011 га використовується під розміщення нежилих будівель та споруд, які належать ТОВ "Південьавтотранс" на праві власності без правовстановлюючих документів на землекористування. Земельна ділянка площею 3,5113га не знаходиться під будівлями та спорудами, які є у приватній власності ТОВ "Південьавтотранс", але використовується для відстою власного автотранспорту та здачі в оренду виробничої площі території, а також стоянки без правових документів на землекористування передбачених ст.125, 126 ЗК України, що являє собою самовільне зайняття земельної ділянки.

Для визначення розміру шкоди завданої відповідачем внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки прокуратурою Суворовського району м. Одеси було замовлено в Держемінспекції Головного управління Держкомзему у м. Одесі розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки ТОВ "Південьавтотранс".

Згідно зробленому Держемінспекцією Головного управління Держкомзему у м. Одесі розрахунку шкода, заподіяна внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки ТОВ "Південьавтотранс" склала 264361,96 грн.

Відповідач вважає, що ним земельне законодавство не порушено та на його думку, використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів на земельну ділянку не є тотожним самовільному зайняттю земельної ділянки.

Крім того, як зазначив відповідач ним систематично сплачується земельний податок, в підтвердження чого відповідачем надано копії платіжних доручень (т.с.1, а.с. 139-187) та довідку ДПІ у Суворовському районі м. Одеси за № 5786/10/19-043 від 24.02.2011р. відповідно до якої станом на дату видачі довідки у ТОВ "Південьавтотранс" заборгованість по земельному податку відсутня.

Враховуючи наведене прокурор Суворовського району м. Одеси та Одеська міська рада вважають, що відповідач не оформлюючи тривалий час документи щодо землекористування спірною земельною ділянкою зловживає своїм правом, використовує спірну земельну ділянку без належним чином оформлених правовстановлюючих документів на землю, самовільно, порушуючи діюче земельне законодавство України.

Самовільне зайняття земельної ділянки відповідачем на думку прокурора порушує права та інтереси територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, що й обумовило звернення прокурора до господарського суду Одеської області з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

В силу статей 5, 7 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст.142 Конституції України, ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкт їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Статтею 143 Конституції України та п.3 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до п.3 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є також земля, яка знаходиться в комунальній власності територіальної громади міста Одеси, від імені та в інтересах якої права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частина 2 ст.83 Земельного кодексу України, передбачає, що в комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів відповідних рад.

Відповідно до п.34, ч.1 ст.26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення у відповідності до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до власних (самоврядних) повноважень міської ради.

Згідно зі ст.16 Закону України "Про оренду землі" особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки. Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України. У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Стаття 116 Земельного кодексу України вказує, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом 1 ст.124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Отже, підставою для укладання договору оренди і набуття права на оренду земельної ділянки, що перебуває у державній або комунальній власності, є рішення орендодавця - тобто Одеської міської ради.

Однак, Одеською міською радою не приймалося рішення про надання або відмову в наданні спірної земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Сортувальна, 2 за № 2б, відповідачу.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України, приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації цього документа забороняється.

Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно п. 3.2. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43 - державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.

В своїх запереченнях на позов відповідач посилається на те, що відповідно до ч.1, 2 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Крім того, відповідач посилається на приписи ст. 377 ЦК України, згідно з якою до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, з підстав того, що останнім довільно трактувалися зазначені правові норми та сплата земельного податку не є підставою для звільнення від відповідальності за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Відповідно до приписів ст. 120 Земельного кодексу України, в редакції що є чинною на час розгляду справи, пунктом 6 зазначеної статті встановлено, що істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти (п.6 зазначеної статті).

Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Крім того, частина 2 ст. 377 ЦК України чітко визначає, що розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Зазначену позицію висловлено й у постанові № 6 Пленуму ВГСУ від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ, у спорах, що виникають із земельних відносин".

Як встановлено матеріалами справи, рішенням Виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих за № 718 від 07.10.1965р. було вирішено відвести автобазі № 12 Одеського авто тресту Головчорноморськбуду земельну ділянку площею до 4,0 га в районі ст. Одеса-сортувальна (між станцією та Лиманній вулицею) для будівництва автогаражу стоянки на 400 автомобілів та п. 11 зазначеного рішення Управління головного архітектора міста зобов'язано оформити у встановленому порядку відводи земельних ділянко, згідно дійсного рішення.

Проте, відповідач за договором купівлі-продажу від 16.11.2005р. придбав нежитлові будівлі та споруди у ВАТ "Автобаза № 4".

Доказів виконання п.11 рішення Виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих за № 718 від 07.10.1965р. та наявності правонаступництва ВАТ "Автобаза № 4" від автобази № 12 Одеського автотресту Головчорноморськбуду відповідачем суду не надано.

Згідно з вимогами ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із законодавчим визначенням, наданим у статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільне зайняття земельної ділянки будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними..

Таким правочином, у відповідності до листа Державного комітету України із земельних ресурсів "Щодо застосування терміна "самовільне зайняття земельної ділянки" від 11.11.2008р. № 14-17-4/12991, слід вважати: укладення договору оренди (суборенди) земельної ділянки, про встановлення земельного сервітуту, договору на право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) чи договору на право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій).

Відповідачем, всупереч вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України не було надано до суду належних та припустимих доказів: присвоєння спірній земельній ділянці кадастрового номеру, наявності рішення ОМР щодо надання спірної земельної ділянки в користування, укладення договору оренди спірної земельної ділянки та його державної реєстрації, встановлення меж спірної земельної ділянки в натурі.

Натомість, як встановлено судом з матеріалів справи, а саме з листа МПП "Землеустрій" за № 028 від 24.01.2012р. на час розгляду справи кадастровий номер спірній земельній ділянці не присвоєно.

Саме цю позицію висловив ВСУ у Постанові по справі № 4/254-35/537 від 22.11.2010р. зазначивши, що документи, що посвідчують право на земельну ділянку, вказані в статті 126 ЗК України, зокрема, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою - державним актом на право постійного користування, а право оренди земельної ділянки - договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Таким чином, відповідно до наведених вимог закону обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у цієї особи на час прийняття судом рішення таких документів є самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач користується спірною земельною ділянкою з порушенням визначеного порядку надання земельних ділянок, оскільки у нього відсутнє відведення землі в натурі, ним не одержано документа, що засвідчує право на користування землею та відсутня державна реєстрація зазначеного документа.

Згідно з ст. 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України.

Стаття 56 Закону України "Про охорону земель" визначає, що юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Відповідно до п "б" ч.1 ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Стаття 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16. ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 1 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 25.07.2007 року № 963, ця методика спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу. Розмір шкоди визначається окремо по кожному із зазначених правопорушень.

В роз'ясненні Вищого арбітражного суду від 01.04.1994, № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" зазначено, що крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за мови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду і самою шкодою.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зазначено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Як встановлено судом, відповідач за договором купівлі-продажу від 16.11.2005р. придбав нежитлові будівлі та споруди, розташовані на земельній ділянці площею 3,9523 га.

З заявою щодо оформлення землекористування відповідач звернувся до ОМР лише 14.05.2007р.

Станом на час розгляду справи в суді, відповідачем документи на землекористування спірною земельною ділянкою не оформлені, що позбавляє ОМР можливості розглянути їх на сесії та прийняти відповідне рішення.

Як зазначає прокурор відповідач зловживає своїм правом на оформлення документів на землекористування спірною земельною ділянкою. Доказів прийняття будь-яких заходів щодо прискорення оформлення документації на землекористування відповідач суду не надав.

З урахуванням зазначеного суд дійшов до висновку, що використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів є неправомірними, в діях відповідача вбачаються ознаки вини,та судом встановлено причинний зв'язок із зволіканням відповідача у оформленні документів та заподіяною шкодою у зв'язку із самовільним зайняттям спірної земельної ділянки.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до розрахунку, зробленого Держемінспекцією Головного управління Держкомзему у м. Одесі на підставі Методики, шкода, заподіяна внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки ТОВ "Південьавтотранс" склала 264361,96 грн.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо необґрунтованості розрахунку розміру шкоди, як необґрунтовані.

Таким чином, аналізуючи вимоги прокурора про стягнення на користь ОМР шкоди у сумі 264361,96 грн., заподіяної внаслідок самовільного використання земельної ділянки, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки може відбуватись у тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора Суворовського району м. Одеси обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи, у звязку з чим, позов підлягає задоволенню.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України державне мито в сумі 2728,62 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Керуючись ст.ст. 32,33,44,49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Південьавтотранс" (65014, м. Одеса, вул. Жуковського, 10, код ЄДРПОУ 23991329) на розрахунковий рахунок 31110106700009 ГУ ДКУ в Одеській області код ЄДРПОУ 23213460, банк одержувача ГУ ДКУ в Одеській області МФО 828011 шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в розмірі 264 361,96 грн.

Стягувачем за наказом є Одеська міська рада (65004, м. Одеса, Думська площа, 1, код ЄДРПОУ 04056919).

3. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Південьавтотранс" (65014, м. Одеса, вул. Жуковського, 10, код ЄДРПОУ 23991329) звільнити та привести у придатний до використання стан самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 3,5113 га за адресою: м. Одеса, вул. Сортирувальна, 2-а, буд. № 2-б шляхом звільнення її за власний рахунок від всього автотранспорту та кам'яного паркану та повернути її за належністю до Одеської міської ради (65004, м. Одеса, Думська площа, 1, код ЄДРПОУ 04056919).

Стягувачем за наказом є Одеська міська рада (65004, м. Одеса, Думська площа, 1, код ЄДРПОУ 04056919).

4. Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю "Південьавтотранс" (65014, м. Одеса, вул. Жуковського, 10, код ЄДРПОУ 23991329) на користь Державного бюджету України на п/р 31114095700008, одержувач ГУДКУ у Одеській області, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, ЄДРПОУ 23213460, КБК 22090200 державне мито у сумі 2728,62 грн.

5. Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю "Південьавтотранс" (65014, м. Одеса, вул. Жуковського, 10, код ЄДРПОУ 23991329) на користь державного бюджету на п/р 31213264700008, одержувач ГУДКУ у Одеській області, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, ЄДРПОУ 23213460, КБК 22050003 витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 236 грн.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Головуючий суддя: О.В. Цісельський

Судді: Л.В. Лічман

П.А. Меденцев

Повний текст рішення виготовлено 22.02.2012р.

Суддя Цісельський О.В.