Рішення № 21662559, 27.02.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.12 Справа №5015/4/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальність «Альфатех», м.Дніпропетровськ

до відповідача: Дочірнього підприємства «Транспорт»Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС-Євробуд», м.Трускавець Львівської області

про стягнення заборгованості в сумі 54477,96 грн.

Суддя Гулик Г.С.

при секретарі Брик І.С.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов.№б/н від 01.12.2011р., дійсна до 31.12.2012р.);

Від відповідача: ОСОБА_2 представник (дов.№б/н від 14.03.2011р., дійсна до 14.03.2012р.)

Позов заявлений Товариством з обмеженою відповідальність «Альфатех»до Дочірнього підприємства «Транспорт»Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС-Євробуд»про стягнення заборгованості в сумі 54477,96 грн.

Ухвалою суду від 03.01.2012р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 16.01.2012р. Ухвалою суду від 16.01.2012р. розгляд справи було відкладено на 30.01.2012р., через подану відповідачем письмову заяву про відкладення розгляду справи, неявку в судове засідання представників сторін та невиконання ними вимог ухвали суду від 03.01.2012р., а також з метою витребування додаткових доказів по справі. В судовому засіданні 30.01.2012р. оголошено перерву до 09.02.2012р. Ухвалою суду від 30.01.-09.02.2012р. розгляд справи було відкладено на 27.02.2012р., через неявку в судове засідання представників сторін та невиконання ними всіх вимог попередніх ухвал суду, а також з метою зобовязання сторін провести звірку взаєморозрахунків.

06.02.2012р. представником позивача, через канцелярію суду, подано клопотання щодо збільшення розміру позовних вимог, в якому представник позивача просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 21554,38 грн. (в т.ч. 20000 грн. 00 коп. основного боргу; 994 грн. 70 коп. пені; 53 грн. 15 коп. інфляційних втрат; 506 грн. 53 коп. 3% річних за користування чужими коштами) та судовий збір в розмірі 1506,00 грн.

В судовому засіданні 27.02.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та відзиві на відзив відповідача, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та поданої, в судовому засіданні, заяви про уточнення позовних вимог, просить суд позовні вимоги задоволити повністю та стягнути з відповідача заборгованість в сумі 21554,38 грн. (в т.ч. 20000 грн. 00 коп. основного боргу; 994 грн. 70 коп. пені; 53 грн. 15 коп. інфляційних втрат; 506 грн. 53 коп. 3% річних за користування чужими коштами) та судовий збір в розмірі 1506,00 грн.

В судовому засіданні 27.02.2012р. представник відповідача основний борг визнав, проти позовних вимог, в частині нарахування штрафних санкцій заперечив. Свою позицію щодо заперечення позовних вимог в частині нарахування штрафних санкцій відповідач виклав у поданому суду письмовому відзиві на позов, де послався на ст.530 ЦК України та зазначив, що обовязок у відповідача по здійсненню оплати за поставлений товар та надані послуги, виник тільки після предявлення позивачем вимоги. Представник відповідача повідомив, що сума основного боргу 33152,96 грн. була ним погашена.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і обєктивно зясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши зібрані та наявні в матеріалах докази судом встановлено таке.

01.09.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфатех»(Продавець) та Дочірнім підприємством «Транспорт»Товариством з обмеженою відповідальністю «ТКС-Євробуд»(Покупець) було укладено договір поставки товарів №208ЗЧ. Даний договір набрав чинності з дати його укладання (підписання) Сторонами та діяв до 31 грудня 2011р. моменту повного та належного виконання Сторонами усіх своїх зобовязань за цим договором. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, на тих же умовах (п.8.1 договору).

З п.1.1 договору поставки товару №208ЗЧ від 01.09.2011р. випливає, що в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, продавець (позивач) зобовязувався передати у власність покупця (відповідача), а покупець зобовязується прийняти у свою власність та оплатити товар в кількостях та за ціною (вартістю), що наводяться в рахунку на оплату товару, який є невідємною частиною цього договору.

Як вбачається з рахунку на оплату товару №24163 від 13.09.2011р. (наявний в матеріалах справи), ціна запасних частин становить 220689,00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до п.2.1 договору передача товару у власність покупця здійснюється продавцем на умовах DDP, згідно правил «ІНКОТЕРМС»: склад покупця, за адресою: м.Трускавець, вул.Мазепи, 21, протягом 3-х робочих днів з дня надходження на поточний рахунок продавця попередньої оплати в розмірі 50% вартості товару, при наявності товару на складі продавця, або в інший, узгоджений письмово сторонами строк у разі поставки товару під замовлення покупця безпосередньо з заводу-виробника при відсутності необхідного товару на складі продавця.

Згідно з п.2.2 договору факт передачі товару у власність покупцеві оформляється сторонами шляхом підписання видаткової накладної, яка підписується обома сторонами у момент передачі-приймання товару. Момент переходу права власності на товар від продавця до покупця вважається дата підписання сторонами вищевказаної видаткової накладної (п.2.3. договору).

Відповідно до п.3.1 договору загальна ціна (вартість) товару за цим договором складає 220689,00 грн. (з ПДВ).

28.10.2011р. та 15.11.2011р. позивачем на адресу відповідача були направлені два акти звірки розрахунків №7 та №9, станом на 28.11.2011р. та на 15.12.2011р., для підписання. Однак, даний акт звірки залишений відповідачем без відповіді та реагування.

Станом на день розгляду справи основний борг перед позивачем за договором №208ЗЧ від 01.09.2011р., відповідачем частково погашений та становить 4105,60 грн.

14.09.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфатех»(виконавцем) та Дочірнім підприємством «Транспорт»Товариством з обмеженою відповідальністю «ТКС-Євробуд»(замовником) був укладений договір №377 ремонту ходової частини. Даний договір вступив в силу з моменту його підписання сторонами і діє один рік, тобто до 14.09.2012р. (п.8.8 договору).

Відповідно до п.1.1 договору даний договір регулює взаємовідносини між замовником та виконавцем по технічному обслуговуванню (далі ТО) і ремонту спеціальної техніки, а саме заміни ходової екскаваторів Shantui SD 23 із серійними номерами: SD23AA100834 і SD23AA100836 (далі техніки), яка належить замовнику, а також доставку товарно-матеріальних цінностей від виконавця до замовника, з врахуванням умов гарантійного поліса на техніку.

Згідно з п.4.4 договору загальна сума договору становить 30374,40 грн. (з ПДВ).

Станом на день розгляду справи основний борг перед позивачем за договором №377 від 14.09.2011р., відповідачем частково погашений та становить 15894,40 грн.

28.10.2011р. та 15.11.2011р. позивачем на адресу відповідача були направлені два акти звірки розрахунків №5 та №10, для підписання, проте ці акти звірки залишені відповідачем без відповіді та реагування.

Крім того, позивач на адресу відповідача направляв вимогу №371 від 28.11.2011р. про сплату заборгованості за договорами №208ЗЧ від 01.09.2011р. та №377 від 14.09.2011р.

15.02.2012р. сторонами було складено акт звірки взаємних розрахунків, який належним чином підписано та скріплено їх печатками. Даним актом встановлено заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 20000,00 грн.

Стосовно нарахованих позивачем штрафних санкцій в сумі 1554,38 грн. (в т.ч. 994 грн. 70 коп. пені; 53 грн. 15 коп. інфляційних втрат; 506 грн. 53 коп. 3% річних за користування чужими коштами) суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З п.3.3 договору поставки №208ЗЧ від 01.09.2011р. випливає, що оплата вартості (ціни) товару здійснюється покупцем на умовах 50% попередньої оплати, протягом 2-х (двох) банківських днів з моменту отримання покупцем рахунку на оплату, та 50% вартості товару протягом 30 днів після підписання видаткової накладної. Датою оплати вартості (ціни) товару (чи його частини) вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця (п.3.4 договору).

Відповідно до п.4.3 договір підряду №377 ремонту ходової частини оплата робіт (послуг), матеріальних цінностей здійснюється Замовником в національній валюті України гривня, на основі рахунків виконавця, шляхом надходження грошових коштів в безготівковій формі на рахунок виконавця, вказаний в п.9 даного договору, в порядку попередньої сплати в два етапи: перший етап: замовник проводить попередню оплату в розмірі 50% від загальної суми виконаних робіт (поставки товарно-матеріальних цінностей) (п.4.3.1 договору); другий етап: кінцевий розрахунок за договором (рахунком) за виконані роботи (поставку товарно-матеріальних цінностей) здійснюється протягом 30 (тридцяти) банківських днів після підписання Сторонами Акту прийому-передачі виконаних робіт (товарно-матеріальних цінностей) (п.4.3.2 договору).

Поставка товарів та надання послуг по ремонту техніки позивачем були здійснені без дотримання перелічених вище умов договорів, щодо отримання попередньої оплати у розмірі 50%, що підтверджується сторонами, а тому відповідно посилання на умови договорів щодо нарахування штрафних санкцій є безпідставними.

Докази повного погашення відповідачем боргу та штрафних санкцій в матеріалах справи відсутні.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідно до ст.ст.509, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона (постачальник) зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні (покупцеві) товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною першою ст.903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановленим договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобовязання.

Згідно з ст.175 ГК України - майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до ст.526 ЦК України - зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст.530 ЦК України - якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі. У господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції (ст.216 ГК України).

Відповідно до вимог ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобовязання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем своїх зобовязань щодо поставки товарів у повному обсязі, що зокрема вбачається з видаткової накладної, підписаної представником відповідача, без жодних застережень, а також зобовязань щодо ремонту ходової частини у повному обсязі, що вбачається з актів виконаних робіт, підписаних представником відповідача, без жодних застережень, проте, в порушення зобовязання, передбаченого договором, відповідач не оплатив позивачу повної вартості отриманого товару та наданих послуг з ремонту ходової частини.

В судовому засіданні 27.02.2012р., судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 28.02.2012р.

Виходячи зі змісту всього наведеного, враховуючи погашення відповідачем суми основної заборгованості - 33152,96 грн. (банківські виписки: від 19.12.2011р. на суму 10000,00 грн.; від 27.12.2011р. на суму 20000,00 грн. та від 20.01.2012р. на суму 3152,96 грн., наявні в матеріалах справи), суд дійшов висновку про часткове задоволення уточнених позовних вимог в сумі 20000 грн. 00 коп. основного боргу. Решта позовних вимог, в частині стягнення з відповідача 1554,38 грн. штрафних санкцій (в т.ч. 994 грн. 70 коп. пені; 53 грн. 15 коп. інфляційних втрат; 506 грн. 53 коп. 3% річних за користування чужими коштами) до задоволення не підлягають.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судовий збір, сплачений позивачем, підлягає стягненню з відповідача, пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.175, 193, 216, ч.2 ст.218, ст.219, ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526, 530, 610, 612, 625, 629, ч.1 ст.692, ст.901, ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Уточнені позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Транспорт»Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС-Євробуд»(82200, Львівська область, м.Трускавець, вул.Суховоля, б.54А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33088244) на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Альфатех»(місцезнаходження: 49083, м.Дніпропетровськ, вул.Собінова, б.1; поштова адреса: 49041, м.Дніпропетровськ, вул.Стартова-7, оф.201, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35203852) 20000 грн. 00 коп. основного боргу; 1463 грн. 03 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог, в частині стягнення з відповідача 994 грн. 70 коп. пені; 53 грн. 15 коп. інфляційних втрат; 506 грн. 53 коп. 3% річних за користування чужими коштами, відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Суддя Гулик Г.С.