Рішення № 21662514, 13.02.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.12 Справа№ 5015/66/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс», м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства «Форум-2», м. Пустомити Львівської області

про: стягнення 6036 грн. 54 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_1. - представник на підставі довіреності № 9/4 - ф від 31.12.2011 року;

відповідача: не зявився.

Ухвалою господарського суду від 05.01.2012 року прийнято до розгляду позовну заяву від 19.12.2011 року про стягнення грошових коштів в розмірі 6036 грн. 54 коп., порушено провадження та призначено справу до розгляду на 30.01.2012 року. В судовому засіданні 30.01.2012 року судом оголошувалась перерва до 13.02.2012 року для надання сторонам можливості подання додаткових доказів по суті спору.

В судовому засіданні 13.02.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав, на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі подав довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, банківські виписки про часткову сплату боргу відповідачем.

Відповідач в судове засідання 13.02.2012 року не зявився, вимоги ухвали господарського суду не виконав, відзиву не подав, доводи, наведені в клопотанні від 30.01.2012 року не підтвердив.

В судовому засіданні було оглянуто оригінали документів (договору поставки, довідок, накладних, протоколу), копії яких долучено до матеріалів справи.

Представнику сторони, що брала участь в судовому засіданні, розяснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обовязків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторона відмовилась.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

13.02.2012 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 15.02.2012 року.

Суть спору: Спір між сторонами виник у звязку із невиконанням відповідачем грошових зобовязань. Товариство з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс»(надалі по тексту рішення позивач) звернулось з позовом до Приватного підприємства «Форум-2»(надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення боргу в розмірі 6036 грн. 54 коп. Позивач в позовній заяві вказує, що між ним та відповідачем було укладено договір поставки товару № 0206-01/009 від 02 червня 2011 року, на підставі якого позивач зобовязався поставляти відповідачу товар у власність, а відповідач приймати та оплачувати його вартість відповідно умов вищезазначеного договору. Позивач вказує, що станом на день вирішення спору, борг відповідача перед ним за поставлену продукцію становить 6036 грн. 54 коп.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: Між позивачем та відповідачем 02.06.2011 року був укладений договір поставки товару № 0206-01/009, відповідно до якого постачальник (позивач у справі) зобовязався передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві (відповідачу у справі) товар (товари), а покупець зобовязався прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом поставки цього договору, відповідно до п. 1.3 договору, є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у прейскурантах постачальника.

Загальна вартість товарів, що постачаються згідно умов цього договору, складає 58431 грн. 12 коп. в т.ч. ПДВ 9738 грн. 52 коп.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 86865 грн. 24 коп., що підтверджується накладними:

-від 15.06.2011 року РН 1506-04 (15.06.11) на суму 58431 грн. 12 коп.;

-від 15.06.2011 року РН 1506-05 (15.06.11) на суму 7428 грн. 53 коп.;

-від 18.07.2011 року РН 1807-04 (18.07.11) на суму 13399 грн. 55 коп.;

-від 18.07.2011 року РН 1807-05 (18.07.11) на суму 1999 грн. 62 коп.;

-від 20.07.2011 року РН 2007-04 (20.07.11) на суму 2398 грн. 10 коп.;

-від 12.09.2011 року РН 1209-05 (12.09.11) на суму 575 грн. 98 коп.;

-від 22.09.2011 року РН 2209-10 (22.09.11) на суму 2632 грн. 34 коп.

та довіреностями на отримання товару:

-№ 12 від 06.06.2011 року;

-№ 14 від 13.07.2011 року;

-№ 17 від 20.07.2011 року;

-№ б/н від 12.09.2011 року;

-№ 28 від 22.09.2011 року;

Відповідач частково оплатив вартість отриманого товару в сумі 80828 грн. 70 коп., що підтверджується банківськими виписками:

-від 03.06.2011 року БВ БВ1312 (03.06.11);

-від 10.06.2011 року БВ БВ1318 (10.06.11);

-від 14.07.2011 року БВ БВ1342 (14.07.11);

-від 15.07.2011 року БВ БВ1343 (15.07.11);

-від 20.07.2011 року БВ БВ1346 (20.07.11);

-від 12.08.2011 року БВ БВ1363 (12.08.11);

-від 21.09.2011 року БВ БВ1390 (21.09.11);

-від 11.10.2011 року БВ БВ1404 (11.10.11).

Таким чином, станом на 19.12.2011 року борг відповідача перед позивачем складає 6026 грн. 54 коп.

Пунктом 8.2. договору передбачено, що покупець повинен сплатити загальну вартість товару, що поставляється згідно цього договору в наступному порядку:

-попередня часткова переоплата від суми договору, встановленої у п. 7.2 договору, складає 35000 грн. в т.ч. ПДВ (20%) 7000 грн. сплачується покупцем не пізніше 2 (двох) календарних днів після дати виписки постачальником рахунка-фактури;

-залишок суми договору, встановленої у п. 7.2 договору, що складає 23431 грн. 12 коп. в т.ч. ПДВ (20%) 4686 грн. 22 коп. сплачується покупцем не пізніше 5 (пяти) календарних днів з дати отримання повідомлення від постачальника про наявність товару на складі постачальника на готовність товару до відвантаження.

Відповідач, у своєму клопотанні від 30.01.2012 року проти наявності неоплаченої ним суми не заперечує, однак зазначає, що поставлений товар не відповідає вказаному переліку в Специфікації № 1 від 02.06.2011 року, яка є додатком № 1 до договору поставки № 0206-01/009 від 02.06.2011 року.

Однак дані обставини суд не можу взяти до уваги, оскільки вони не підтверджені жодними доказами.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

Частина 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зазначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або інших цілях, по повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням , а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, а також встановлений вище судом факт порушення відповідачем виконання грошового зобовязання у розмірі 6036 грн. 54 коп., суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право позивача та задоволити позовну вимогу про стягнення грошових коштів в розмірі 6036 грн. 54 коп. на користь позивача.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 610, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Форум-2», вул. Сонячна, буд 12, м. Пустомити Львівської області (ідн. код 25240099) на користь «Софіт-Люкс», вул. Віскозна, 17, корпус 93-А ( ідн. код 32591365) 6036 грн. 54 коп. боргу та 1411 грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Винести ухвалу на підставі ч. 1 п. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»на повернення позивачу з державного бюджету зайво сплаченого судового збору розмірі 94 грн. 50 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Матвіїв Р.І.