Рішення № 21662367, 20.02.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" лютого 2012 р. Справа № 19/076-11

за позовом Прокурора Ставищенського району Київської області в інтересах держави в

особі Ставищенської районної державної адміністрації Київської області,

смт. Ставище, Київська область;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Ставищенський рибгосп»,

смт. Ставище, Київська область;

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1)Головне управління Державного комітету з земельних ресурсів України в Київській області, м. Київ;

2)Державне підприємство «Укрриба», м. Київ

3)Товариство з обмеженою відповідальністю «Посейдон», смт Ставище,

про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок та стягнення збитків

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від прокуратури: Барановська В.В. (посвідчення № 42 від 14.05.2009 р.)

від позивача : ОСОБА_1 (довіреність № 06 від 03.01.2012 р.);

від відповідача: Малишев Г.М. (директор, протокол № 1 від 01.10.2005 р.);

від третьої особи 1: ОСОБА_2. (довіреність № 04-16/19 від 28.11.2011 р.);

від третьої особи 2: ОСОБА_3 (довіреність № 11-13/1146 від 22.12.2011 р.);

від третьої особи 3: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Ставищенського району Київської області звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Ставищенської районної державної адміністрації Київської області (надалі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Ставищенський рибгосп»(надалі відповідач) про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок та стягнення збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Ставищенський рибгосп» користується земельними ділянками водного фонду в межах адміністративно-територіального підпорядкування Ставищенської селищної ради (за межами населеного пункту) загальною площею 74 га та в межах адміністративно-територіального підпорядкування Розкішнянської сільської ради (за межами населеного пункту) площею 35 га для риборозведення без правовстановлюючих документів, передбачених ст. 126 Земельного кодексу України, у звязку з чим вказані земельні ділянки підлягають звільненню відповідно до вимог ст. 212 Земельного кодексу України. Крім того, внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок водного фонду загальною площею 109 га державі нанесені збитки в сумі 103197,93 грн., які підлягають відшкодуванню відповідно до ст. 157 Земельного кодексу України.

Ухвалою від 14.10.2011 р. суд порушив провадження у справі № 19/076-11 та залучив до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державного комітету з земельних ресурсів України в Київській області (надалі третя особа 1).

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Крім того, ухвалою від 07.11.2011 р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача суд залучив Державне підприємство «Укрриба»(надалі третя особа - 2).

Ухвалою від 29.11.2011 р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Посейдон», як особу якій на правах оренди належить право користування спірними земельними ділянками.

Під час розгляду справи представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представники третіх осіб 1 та 3 також підтримували під час розгляду справи позицію прокуратури та позивача.

Відповідач та третя особа проти задоволення позовних вимог заперечували, посилаючись на те, що перевірку дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої складені акти № А30/01 та № А/31/01 від 13 липня 2011 року та на підставі яких ґрунтуються позовні вимоги, була проведена не уповноваженими особами. Крім того, на користь держави підлягає відшкодуванню шкода, яка обраховується на підставі Методики визначення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 р. № 963, а приватним власникам та користувачам збитки.

Також, відповідач посилається на те, що правомірно користується спірними ділянками водного фонду, оскільки відповідно до умов Договору № 19/10 від 14.009.2010 р., укладеного з Державним підприємством «Укрриба», останньому передано на зберігання гідротехнічні споруди з правом їх використання у господарській діяльності.

Крім того, в судовому засіданні 17.01.2012 р. представником прокуратури, на підставі ст. 22 ГПК України, було подано заяву від 13.01.2012 р. № 77вих-12 про уточнення позовних вимог, згідно якої прокурор просить: зобовязати відповідача припинити порушення земельного законодавства та звільнити самовільно зайняті земельні ділянки водного фонду в межах адміністративно-територіального підпорядкування Розкішнянської сільської ради за межами населеного пункту площею 35 га; зобовязати відповідача припинити порушення земельного законодавства та звільнити самовільно зайняті земельні ділянки водного фонду в межах адміністративно-територіального підпорядкування Ставищенської селищної ради за межами населеного пункту площею 74 га; стягнути на користь держави в особі Ставищенської районної державної адміністрації шкоду, завдану самовільним зайняттям земельних ділянок водного фонду загальною площею 109 га в сумі 109197,97 грн.

Проте, судом не прийнята до розгляду заява прокуратури Ставищенського району Київської області від 13.01.2012 р. № 77вих-12 про уточнення позовних вимог, оскільки даною заявою частково змінюється предмет позовних вимог, що суперечить приписам ч. 4 ст. 22 ГПК України, так як розгляд справи по суті було розпочато ще в судовому засіданні 07.11.2011 р.

Також, судом відхилено клопотання відповідача, подане в судовому засіданні 07.02.2012 р., про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у звязку з відсутністю предмету спору з посиланням на правомірність користування спірними земельними ділянками відповідно до Договору № 19/10 зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП «Укрриба» від 14.09.2010 р., оскільки предметом Договору № 19/10 від 14.09.2010 р. є зберігання з правом користування державним нерухомим майном, тоді як у даній справі вирішується спір щодо самовільного зайняття земельних ділянок водного фонду.

Присутні в судовому засіданні 20.02.2012 р. представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідача проти позову заперечив з підстав, раніше наведених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи 1 підтримав позицію прокуратури та позивача.

Представник третьої особи 2 підтримав заперечення відповідача.

Представник третьої особи 3 в засідання суду не зявився, про причини неявки господарський суд не повідомив.

Суд вважає, що справа може бути розглянута, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті без участі представника третьої особи 3.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 ГПК України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, зібрані докази та заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача, відповідача та третіх осіб господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням Держкомзему у Київській області було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої складені акти № А30/01 та № А/31/01 від 13 липня 2011 року.

Як вбачається з актів № А30/01 та № А31/01 від 13 липня 2011 року, копії яких додані до матеріалів справи, проведеною перевіркою було встановлено, що ТОВ «Ставищенський рибгосп»користується земельною ділянкою, на землях водного фонду в межах адміністративно-територіального підпорядкування Ставищенської селищної ради (за межами населеного пункту) загальною площею 74 га (акт № А31/01 від 13.07.2011 р.) та земельною ділянкою площею 35 га, що знаходиться в межах адміністративно-територіального підпорядкування Розкішнянської сільської ради (за межами населеного пункту), на землях водного фонду (акт № А30/01 від 13.07.2011 р.). На земельних ділянках розміщені стави, які використовуються для риборозведення без правовстановлюючих документів, передбачених ст. 126 Земельного кодексу України.

Крім того, під час розгляду справи судом було встановлено, що 23.07.2010 р. Державною інспекцією з контролю за використанням та охоронною земель при Управлінні Держкомзему у Ставищенському районі Київської області було проведено перевірки з питань дотримання вимог земельного законодавства, за результатами яких складено акти № А0018/1/21, № А0016/1/21.

В ході перевірок було встановлено, що земельна ділянка орієнтованою площею 160 га, що відноситься до земель водного фонду, знаходиться на території Ставищенської селищної ради (за межами населеного пункту), та земельна ділянка орієнтованою площею 39 га, яка також відноситься до земель водного фонду та знаходиться на території Розкішнянської сільської ради (за межами населеного пункту).

По факту виявлених порушень було видані приписи № П0018/1/21 та № П0016/1/21 від 23.07.2010 р., а також на директора ТОВ «Ставищенський рибгосп»складено протоколи про адміністративне правопорушення № 00011 та № 00013 від 23.07.2010 р.

Крім того, Управління Держкомзему у Ставищенському районі Київської області звернулось до Прокуратури Ставищенського району Київської області з клопотаннями від 30.07.2010 р. № 1027 та від 16.08.2010 р. № 1107 щодо вжиття заходів прокурорського реагування, в порядку ст. 97 КПК України.

Таким чином, прокурор, посилаючись на те, що відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України, право власності на земельні ділянки водного фонду належить державі, з огляду на приписи ст. 212 Земельного кодексу України, просить зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Ставищенський рибгосп»припинити порушення земельного законодавства та звільнити самовільно зайняті земельні ділянки водного фонду, оскільки відповідач, самовільно займаючи спірні земельні ділянки, порушує інтереси держави у вигляді позбавлення права володіння і розпорядження спірними земельними ділянками.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є обєктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України, суб'єктами права власності на землі державної власності є держава, яка реалізує це право через відповідні органи держаної влади.

Статтею 17 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим кодексом, відноситься до повноважень місцевих державних адміністрацій.

Крім того, пунктом 12 розділу Х «Перехідні положення»Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно із ст. 116 Земельного кодексу України юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтями 123 та 124 Земельного кодексу України, визначено умови надання земельних ділянок у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України, документами, що посвідчують право на земельну ділянку є: державний акт на право власності на земельну ділянку; цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтво про право на спадщину (щодо земельної ділянки, набутої у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення); державний акт на право постійного користування земельною ділянкою; договір оренди землі, зареєстрований відповідно до закону.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Виходячи зі змісту вказаних норм, суд відзначає, що землею, яка перебуває у державній власності розпоряджається місцева державна адміністрація шляхом прийняття відповідних рішень про надання зацікавленій особі у користування земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Як вбачається з доданих до справи доказів та пояснень учасників судового процесу, земельні ділянки водного фонду, що є предметом спору по даній справі, входять до складу земель водного фонду, наданих в оренду строком на 49 років Товариству з обмеженою відповідальністю «Посейдон»на підставі договорів оренди земель водного фонду від 03 грудня 2004 року, укладених зі Ставищенською районною державною адміністрацією Київської області та зареєстрованих в Ставищенському районному відділі № 23 Київської регіональної філії Центру державного кадастру. Вказані договори оренди земельних ділянок водного фонду були укладені на підставі розпоряджень Ставищенської районної державної адміністрації Київської області № 729 та № 729/2 від 02 грудня 2004 року.

Крім того, до матеріалів справи надано заяви ТОВ «Посейдон»від 01.06.2010 р. та від 10.06.2011 р., поданих на імя голови Ставищенської районної державної адміністрації Київської області, в яких ТОВ «Посейдон»просить забезпечити вільний доступ до земельних ділянок водного фонду, що знаходяться в оренді Товариства згідно договорів від 03.12.2004 р., укладених між ТОВ «Посейдон»та Ставищенською РДА.

Також, у своєму відзиві на позовну заяву від 03.11.2011 р. № 4 відповідач не заперечує факт використання земель водного фонду, необхідних для обслуговування гідроспоруд, наданих на зберігання з правом користування майном, згідно з Договором № 19/10 від 14.009.2010 р., укладеного з Державним підприємством «Укрриба».

Однак, зберігання нерухомого майна (гідротехнічних споруд) з правом користування не є безумовною підставою для користування земельною ділянкою водного фонду без правовстановлюючих документів.

Нормами чинного законодавства передбачена необхідність укладення договору оренди земельної ділянки або отримання державного акту на право власності на землю.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, судом встановлено, що Ставищенська районна державна адміністрація Київської області рішення про передачу у власність чи користування, в тому числі на умовах оренди, земельної ділянки площею 74 га в межах адміністративно-територіального підпорядкування Ставищенської селищної ради за межами населеного та земельної ділянки площею 35 га межах адміністративно-територіального підпорядкування Розкішнянської сільської ради за межами населеного пункту на користь відповідача не приймала.

Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»встановлено, що самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними (ст.1).

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України, контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Згідно з Положенням про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 224 від 19.03.2008 р., Держкомзем є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, одним з основних завдань якого є здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Відповідно п. 7 вказаного Положення, Держкомзем здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи і затверджує положення про них.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України № 1068 від 22.11.2010 р. ліквідовано Державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель, проте доручено Державному комітету земельних ресурсів забезпечити здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Таким чином, перевірку щодо дотримання вимог земельного законодавства за результатами якої складені акти № А30/01 та № А/31/01 від 13 липня 2011 року, було проведено уповноваженою особою.

Згідно зі ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Враховуючи встановлення факту відсутності у відповідача визначених законом правовстановлюючих документів на спірні земельні ділянки, відповідно до ст.212 Земельного кодексу України та ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», такі дії відповідача кваліфікуються як самовільне зайняття земельної ділянки.

Втім, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора в частині звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок водного фонду підлягають частковому задоволенню, а саме щодо зобовязання відповідача звільнити самовільно зайняті земельні ділянки водного фонду в межах адміністративно-територіального підпорядкування Ставищенської селищної ради за межами населеного пункту площею 74 га.

Вимоги в частині звільнення відповідачем самовільно зайнятої земельної ділянки водного фонду в межах адміністративно-територіального підпорядкування Розкішнянської сільської ради за межами населеного пункту площею 35 га задоволенню не підлягають, оскільки визначена прокурором площа самовільно зайнятої земельної ділянки в межах адміністративно-територіального підпорядкування Розкішнянської сільської ради за межами населеного пункту суперечить зібраним по справі доказам, зокрема, технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки водного фонду ТОВ «Посейдон», та умовам договору оренди земель водного фонду від 03.12.2004 р., укладеного між Ставищенською районною державною адміністрацією Київської області та ТОВ «Посейдон», актам перевірки дотримання вимог земельного законодавства за 2010 рік.

Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь держави збитків, завданих самовільним зайняттям земельних ділянок водного фонду загальною площею 109 га в сумі 103197,93 грн. з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор просить відшкодувати збитки в сумі 103197,93 грн. на користь держави на підставі ст. 157 Земельного кодексу України. Розрахунок збитків, проведений на підставі Методики визначення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 р. № 963.

Проте, відповідно до п. 3.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»від 17.05.2011 р. № 6, власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 № 284.

Таким чином, нарахування збитків на підставі Методики, яка спрямована на визначення шкоди заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу суперечить приписам чинного законодавства.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, з відповідача підлягають стягненню в доход Державного бюджету України судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Ставищенський рибгосп»(09400, Київська область, смт. Ставище, вул. Хутірська, 39; код ЄДРПОУ 33625646) припинити порушення земельного законодавства та звільнити самовільно зайняті земельні ділянки водного фонду в межах адміністративно-територіального підпорядкування Ставищенської селищної ради за межами населеного пункту площею 74 га.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ставищенський рибгосп»(09400, Київська область, смт. Ставище, вул. Хутірська, 39; код ЄДРПОУ 33625646) в доход Державного бюджету України 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. В задоволенні іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.П. Карпечкін