Рішення № 21662145, 01.02.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" лютого 2012 р. Справа № 3/173-11

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Луцький картонно-руберойдовий комбінат”, м. Луцьк

доПублічного акціонерного товариства “Білоцерківська книжкова фабрика”, м. Біла Церква

про стягнення 35470,00 грн.

За участю представників:

від позивача:ОСОБА_1, за дов. від 03.03.2011р.;

від відповідача:ОСОБА_2. за дов. від 12.12.2011р. №985.

Обставини справи:

Відкритим акціонерним товариством “Луцький картонно-руберойдовий комбінат” (надалі позивач) заявлено позов до Публічного акціонерного товариства “Білоцерківська книжкова фабрика” (надалі відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 35470,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобовязання за договором купівлі-продажу від 01.07.2011р. №15/К, а саме: повністю не здійснив оплати за поставлений позивачем товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.12.2011р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 01.02.2012р.

16.01.2011р. на адресу господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 10.01.2012р., який взятий судом до уваги.

У судовому засіданні представник відповідача надав докази часткової сплати суми заборгованості, які взяті судом до уваги.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, суд

встановив:

01.07.2011р. між ВАТ “Луцький картонно-руберойдовий комбінат” (продавець) та ПАТ “Білоцерківська книжкова фабрика” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 15/К(далі Договір), відповідно до умов якого продавець зобовязується передати у власність покупця, картонно-паперову продукцію, в подальшому іменована товар, а покупець зобовязується прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість на умовах цього договору. Одиниця виміру, кількість, асортимент, ціна кожної партії товару вказується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору та підписуються сторонами. Вказаний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.

Відповідно до п.п. 3.3 оплата здійснюється покупцем за кожну обумовлену в специфікації партію товару шляхом 100% попередньої оплати або на умовах та протягом терміну обумовленого в специфікації шляхом перерахування покупцем коштів за партію товару на основний поточний рахунок продавця згідно банківських реквізитів, вказаних у даному договорі.

У п.п. 2.3. договору вказано, що покупець зобовязується при отриманні товару надати продавцю належним чином оформлену довіреність на отримання товару.

Господарським судом встановлено, що на виконання зазначеного договору позивачем була проведена поставка товару відповідачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних: №ЛК-0000189 від 01.02.2011р. на суму 40470,00 грн. в т.ч. ПДВ; №ЛК-0000234 від 07.02.2011р. на суму 11400,00 грн. в т.ч. ПДВ, загалом на суму 51870,00 грн.

З метою отримання товару ПАТ “Білоцерківська книжкова фабрика” було видано Апосову Миколі Володимировичу довіреність від 28.01.2011р. №72 (копія у матеріалах справи).

Факт отримання відповідачем ПАТ “Білоцерківська книжкова фабрика” товару через його представника підтверджується наявними в матеріалах справи копіями згаданих накладних, які містять підписи повноважного представника відповідача в графі "одержав".

Відповідно до п. 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.07.1965р. № П-6, приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені на то керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб. Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців).

Порядок використання доручень регулюється наказом Мінфіну України №99 від 16.05.96р. "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей" (зареєст. у Мін'юсті України 12.06.96 р. N 293/1318). Пунктом 2 Інструкції визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

02.12.2011р. позивачем на адресу відповідача було надіслано лист-вимогу про сплату заборгованості за поставлену продукцію в сумі 40470,00 грн. за договором купівлі-продажу від 01.07.2011р. №15/К, що підтверджується фіскальним чеком від 02.12.2011р. №1118.

З розрахунку суми основної заборгованості, поданого позивачем, вбачається, що станом на 09.12.2011р., врахувавши здійсненні відповідачем оплати, заборгованість ПАТ “Білоцерківська книжкова фабрика” перед ВАТ “Луцький картонно-руберойдовий комбінат” становила 35470,00 грн.

З відзиву ПАТ “Білоцерківська книжкова фабрика” на позовну заяву ВАТ “Луцький картонно-руберойдовий комбінат” вбачається, що відповідачем до порушення провадження у справі було частково погашено існуючу перед позивачем заборгованість, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: від 22.12.2011р. №2828, від 23.12.2011р. №2845, від 26.12.2011р. № 2855, загалом на суму 15000,00 грн. Крім того, у відзиві на позовну заяву ВАТ “Луцький картонно-руберойдовий комбінат” про стягнення 35470,00 грн. від 10.01.2012р. №18 відповідач зазначає, що після порушення провадження у даній справі останнім було сплачено ще частину боргу, що підтверджується долученими до відзиву наступними платіжними дорученнями: від 04.01.2012р. №16 та від 05.01.2012р. №25 на загальну суму 10000,00 грн. У судовому засіданні представник відповідача подав належним чином завірену копію платіжного доручення від 10.01.2012р. №45, з якого вбачається, що ПАТ “Білоцерківська книжкова фабрика” частково погасило існуючу перед позивачем заборгованість, а саме у розмірі 5000,00 грн. Враховуючи все зазначене вище, судом встановлено, що станом на 01.02.2012р. відповідач за період з 22.12.2011р. по 10.01.2012р. частково погасив існуючу перед позивачем заборгованість, а саме у розмірі 30000,00 грн.

Відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п.п. 4.4. розяснень, наданих Вищим господарським судом України у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд припиняє провадження у справі у звязку з відсутністю предмета спору (п.1-1. частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу), якщо між сторонами у звязку з цим не залишилось неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобовязання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутись до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування у процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову у позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи все вказане вище, суд вирішив у частині задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 15000,00 грн. (сума, яку було сплачено ПАТ “Білоцерківська книжкова фабрика” до порушення провадження у справі) відмовити, а у частині щодо стягнення 15000,00 (сума, яку було сплачено ПАТ “Білоцерківська книжкова фабрика” після порушення провадження у справі) припинити. Врахувавши вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання ПАТ “Білоцерківська книжкова фабрика” своїх зобовязань за договором купівлі-продажу від 01.07.2011р. №15/К, в розмірі 5470,00 грн. за умови поставки “Луцький картонно-руберойдовий комбінат” товару на загальну суму 51870,000 грн. Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем дотримано вимог даної норми процесуального законодавства і подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, в той час як відповідачем не спростовано існування заборгованості перед позивачем у сумі 5470,00 грн.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 5470,00 грн. заборгованості за поставлений товар підлягає задоволенню.

Відповідно до абзацу 5 п.п. 5.10. розяснень наданих Вищим господарським судом України у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зменшення розміру позовних вимог згідно з п.1 частини першої ст. 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення повязане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини другої ст. 49 ГПК покладається на відповідача.

Судові витрати, відповідно до частини пятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Провадження у справі №3/173-11 за позовом Відкритого акціонерного товариства “Луцький картонно-руберойдовий комбінат” до Публічного акціонерного товариства “Білоцерківська книжкова фабрика” в частині стягнення 15000,00 грн. припинити.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Білоцерківська книжкова фабрика” (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Л. Курбаса, буд. 4; код ЄДРПО України 02466961) на користь Відкритого акціонерного товариства “Луцький картонно-руберойдовий комбінат” (43023, м. Луцьк, вул. Карбишева, буд. 3; код ЄДРПО України 00292652) 5470 (п'ять тисяч чотириста сімдесят гривень) 00 коп. основного боргу та 814 (вісімсот чотирнадцять гривень) 59 коп. судового збору.

4.У решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СуддяА.В. Лопатін

Дата підписання повного тексту рішення: 17.02.2012