Рішення № 21661378, 21.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-16/86-201221.02.12

За позов Товариства з обмеженою відповідальністю " ГЕРЦ" СТРОЙ"

до Приватного акціонерного товариства "Отіс"

про стягнення 5500,00 грн.

Суддя Ярмак О.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 за дов.

Від відповідача: ОСОБА_2 за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07.02.2012р. у судовому засіданні оголошувалась перерва на підставі ст. 77 ГПК України.

Пред,явлені вимоги про стягнення 5500,00 грн. коштів, сплачених позивачем за платіжним дорученням №10 від 03.03.2009р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем платіжним дорученням №10 від 03.03.2009р. були помилково сплачені кошти в сумі 5500,00 з призначенням платежу "за доставку лифта согл дог № D 2 N8323 від 23.03.08р." Позивач стверджує, що договір № D 2 N8323 від 23.03.08 р. укладений на виготовлення ліфтового обладнання і не містить обов,язку позивача доставки ліфта, а тому отримані відповідачем кошти на підставі ст. 1212 ЦК України підлягають поверненню, як безпідставно отримані.

06.02.2012р. позивачем подана заява про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути безпідставно набуте майно у розмірі 5500,00 грн. та уточнює назву відповідача, вказуючи, що згідно витягу з ЄДРПОУ станом на 20.01.2012р. ЗАТ "Отіс" (код ЄДРПОУ 14357579) змінило назву на Приватне акціонерне товариство "Отіс" (код ЄДРПОУ 14357579). За таких обставин, належним відповідачем у справі належить вважати Приватне акціонерне товариство "Отіс" (код ЄДРПОУ 14357579).

У відзиві на позовну заяву та доповненнях до відзиву відповідач вказує, що 02.03.2009р. додатковою угодою до договору № D 2 N 8323 від 23.03.08р. сторонами було збільшено загальну суму договору на вартість транспортування обладнання. Згідно рахунку №52 від 02.03.2009р., вартість транспортування ліфта пасажирського в/п 630 кг на 7 зупинок, з урахуванням ПДВ, склала 5500,00 грн., тому вимоги позивача про повернення вказаних коштів є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17 березня 2008 року між позивачем (замовник за договором) та ЗАТ "Отіс" (виробник за договором). правонаступником якого є відповідач, був укладений договір, за умовами якого виробник зобов'язався виготовити ліфтове обладнання ліфт панорамний в/п 630 кг на 7 зупинок, кількістю одна одиниця, ліфт панорамний в/п 630 кг на 6 зупинок, кількістю одна одиниця та ліфт в/п 630 кг на 6 зупинок, кількістю одна одиниця, а замовник зобов'язався сплатити виробнику вартість обладнання, за ціною, визначеною договором; провести прийомку поставленого від виробника обладнання у відповідності до умов договору.

Платіжним дорученням №10 від 03.03.2009р. позивач перерахував ЗАТ "ОТІС" 5500,00 грн. з призначенням платежу "за доставку лифта согл дог № D 2 N8323 від 23.03.08р."

13.12.2011р. позивач звернувся до відповідача з вимогою за вих. №49 про повернення безпідставно отриманих коштів у семиденний термін в порядку ст. 530 ЦК України, оскільки умовами договору № D 2 N8323 від 23.03.08р. зобов,язання відповідача здійснити доставку ліфта не передбачено.

Позивачем пред,явлені вимоги про стягнення коштів в сумі 5500 грн., посилаючись на ст. 1212 ЦК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи та надані в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі статями 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обовязок доказування та подання доказів, відповідно до ст.33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2009р. позивачем на рахунок ЗАТ "ОТІС" платіжним дорученням №10 від 03.03.2009р. було перераховано 5500,00 грн. з призначенням платежу "за доставку лифта согл дог № D 2 N8323 від 23.03.08р."

Відповідно до п.2.1 договору, загальна вартість договору з урахуванням ПДВ складає 1 040 892,00 грн., яка включає вартість обладнання та ПДВ та не включає вартість транспортування і вартість монтажно-налагоджувальних робіт.

Згідно п. 3.2 договору, відвантаження обладнання здійснюється автомобільним транспортом виробника протягом двох тижнів на умовах Інкотермс-2000 Франко-завод EXW з території заводу-виробника ЗАТ "ОТІС", за адресою: м. Київ, вул. Чистяківська, 32. Допускається дострокове виготовлення обладнання в межах трьох тижнів.

02.03.2009р. сторони підписали додаткову угоду до договору № D 2 N8323 від 23.03.08р., якою внесли зміни до п.2.1 договору, збільшили загальну вартість договору до 1 046 392,00 грн., включивши до загальної суми договору вартість транспортування обладнання.

Умовами п.2.2 договору, в редакції додаткової угоди, передбачено, що сплата вартості транспортування здійснюється замовником після отримання повідомлення виробника про готовність обладнання до відвантаження на підставі рахунку від виробника.

Відповідач виставив рахунок №52 від 02.03.2009р., відповідно до якого вартість транспортування ліфта пасажирського в/п 630 кг на 7 зупинок, з урахуванням ПДВ, склала 5500,00 грн.

Вказана сума сплачена позивачем платіжним дорученням №10 від 03.03.2009р.

Доставка обладнання відповідачем автомобільним транспортом до м.Донецьк підтверджується накладною-рахунком №978а/1 від 10.03.2009р. та актом №ОУ-0000087 здачі-приймання робіт (надання робіт) від 11.03.2009р. та договором транспортного експедирування №2109 від 12.01.2009р.

Таким чином, твердження позивача про безпідставність отримання віповідачем спірних коштів з посиланням на умови договору № D 2 N8323 від 23.03.08р. та ст. 1212 ЦК України, є необгрунтованими та недоведеними.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги пояснення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя О.М.Ярмак

Повне рішення складено 27.02.2012р.