Рішення № 21661083, 21.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-3/38-201221.02.12 За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» До Українського молодіжного аерокосмічного обєднання «Сузіря»

Про стягнення 222660,41 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 по дов. № Д07/2011/04/22-26 від 22.04.2011

Від відповідача ОСОБА_2 по дов. № б/н від 25.01.2012

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго»про стягнення з Українського молодіжного аерокосмічного обєднання «Сузіря»153440,32 грн. боргу за спожиту активну електроенергію, 11958,51 грн. боргу по сплаті за перетікання реактивної електроенергії, 23494,13 грн. боргу за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електроенергії, 1636,45 грн. пені, 23359,27 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 8771,73 грн. 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобовязань згідно договору про постачання електричної енергії № 50800 від 22.06.2007.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2012 порушено провадження у справі № 5011-3/38-2012 та призначено її до розгляду на 17.01.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/38-2012 від 17.01.2012, в звязку з не зявленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 04.01.2012, розгляд справи був відкладений на 26.01.2012.

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26.01.2012 було оголошено перерву до 31.01.2012, в судовому засіданні 31.01.2012 було оголошено перерву до 09.02.2012.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 09.02.2012 відзиві визнає позовні вимоги частково в сумі 92395,54 грн. основного боргу, 10829,28 грн. інфляційної складової та 5720,90 грн. - 3% річних з огляду на наступне. Фактично майновий комплекс використовувався відповідачем до 14.01.2011.

Згідно п. 13 додатку 2,5 до договору УМАКО «Сузіря»до 20 числа поточного розрахункового місяця зобовязане здійснювати попередню оплату платежем у розмірі 100% від заявленого обсягу активної електричної енергії на наступний розрахунковий період.

В звязку з тим, що УМАКО «Сузіря»є неприбутковою громадською організацією, яка частково фінансується з Державного бюджету України, з причин недофінансування програм і заходів аерокосмічного профілю серед дітей та молоді у 2009 році та затягуванням бюджетного фінансування у 2010 році, у відповідача виник борг за спожиту активну електричну енергію за період з листопада 2009 року по січень 2011 року у сумі 92 395,54 грн. В розрахунку заборгованості за спожиту активну енергію наданого позивачем зазначено, що за період з листопада 2009 року по лютий 2011 року відповідачу нараховано 209 100,96 грн. та сплачено 55 660,64 грн. В той же час, як вбачається з копій платіжних доручень, відповідачем за вказаний період було перераховано на рахунок позивача кошти за спожиту активну електроенергію в сумі 90 240,97 грн. Відповідач також не погоджується з нарахованою позивачем сумою за використану активну електричну енергію в сумі 26 464,45 грн. за лютий місяць 2011 року, у звязку з тим, що з 14.01.2011 майновий комплекс знаходився в користуванні ДП «Укрінвестбуд», який являється власником вказаного майна. Це підтверджується протоколом Засідання комісії з розгляду та розвязання суперечностей між ПАТ «Київенерго»і споживачами. Вказаний факт не заперечується і власником майнового комплексу ДП «Укрінвестбуд». Таким чином, заборгованість відповідача за спожиту активну електричну енергію за період листопад 2009 року - січень 2011 року становить: 182 636,51 грн. (нараховано) 90 240,97 грн. (сплачено) = 92 395,54 грн. Що стосується нарахування двократної вартості за перевищення договірних величин в сумі 23494,13 грн. зазначає таке. Відповідно до п. 5.1 договору про постачання електричної енергії для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 1 жовтня поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток «Обсяги постачання електричної енергії»). Згідно п. 5.2 договору, споживач має право протягом поточного розрахункового періоду, але не пізніше 20 числа місяця, звернутися до постачальника за коригуванням договірної величини споживання електричної енергії. 01.06.2010 УМАКО «Сузіря»направило на адресу постачальника лист (вих. № 35/06), в якому просило встановити на листопад 2010 року величини споживання електричної енергії в розмірі 15 000 кВт/год. 16.11.2010 УМАКО «Сузіря» повторно звернулося до позивача за коригуванням обсягів споживання електричної енергії (лист вих. № 144/11), та просило встановити величину споживання на листопад 2010 року у розмірі 30 000 кВт/год. Отже, на виконання умов договору, відповідач завчасно повідомив позивача про збільшення розмірів споживання електроенергії в листопаді 2010 року, а тому нарахування двократної вартості за перевищення договірних величин в даному разі є безпідставним.

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 09.02.2012 було оголошено перерву до 16.02.2012, в судовому засіданні 16.02.2012 було оголошено перерву до 21.02.2012.

В судовому засіданні 21.02.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

22.06.2007 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(постачальник) та Українським молодіжним аерокосмічним обєднанням «Сузіря»(споживач) було укладено договір № 50800 про постачання електричної енергії (далі - договір).

Відповідно до умов вказаного договору (пункт 1.), постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за обкатами споживача згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невідємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору.

Згідно з пунктом 2.2.2. договору постачальник зобовязався постачати споживачу електроенергію як різновид товару:

- в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»);

- з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами;

- згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до Правил улаштування електроустановок та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін».

Спір виник в звязку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі своєчасно сплачено вартість спожитої активної електричної енергії та оплату за перетікання реактивної електроенергії, в звязку з чим у відповідача у період з листопада 2009 року по лютий 2011 року виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 153440,32 грн. та відповідно 11958,51 грн. позивачем у листопаді 2010 року зафіксовано перевищення договірних величин споживання електроенергії, а тому відповідач має сплатити двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електроенергії в розмірі 23494,13 грн. За неналежне виконання відповідачем зобовязань позивачем нараховані пеня в розмірі 1636,45 грн., інфляційні витрати в сумі 23359,27 грн. та 3% річних в сумі 8771,73 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 9.5. договору договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2007. Договір вважається продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною з сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Сторонами доказів в підтвердження того, що однією із сторін було виявлено бажання про припинення дії договору не подано.

Пункт 2.3.2. договору встановлює обовязок споживача дотримуватись режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановок відповідно до додатку «Перелік обєктів».

Згідно п. 2.3.3. договору споживач зобовязався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків»та «Зняття показань електролічильників споживачів».

Відповідно до п. 2.3.4. договору споживач зобовязався здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатками «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів»та «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії».

Облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ (п. 7.1. договору).

Пунктом 7.5. договору визначено, що на підставі показань засобів обліку електричної енергії та умов додатка «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників»оформляються такі документи:

- акт про прийняття-передавання товарної продукції;

- звіт про результати вимірів активної потужності.

За наявності вводів на різних ступенях напруги та різних системах обліку покази надаються окремо за кожною точкою обліку.

10.02.2011 позивачем було складено акт № 0308000295 від 10.02.2011 у якому вказано показники лічильників станом на день перевірки та підтверджено наявність пломб на них, після чого у звязку з наявністю боргу за спожиту електроенергію відповідача було відключено від електропостачання згідно наряду-заявки № 295 від 10.02.2011.

Згідно п. 5 додатку 2.5. до договору щомісяця 15 числа споживач зобовязується направляти уповноваженого представника до постачальника за адресою: вул. Малиновського, 4-А, для надання звіту про спожиту активну і реактивну та генеровану реактивну електроенергію та про результати вимірів активної потужності за встановленою формою (додатки «Звіт про використану електроенергію», «Звіт про результати вимірів активної потужності»). Крім цього, споживач надає підписані акт про приймання-передачі товарної продукції, акт надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії та звіряння розрахунків за попередні періоди.

В матеріалах справи наявні подані відповідачем позивачу звіти про використану активну електроенергію за період з листопада 2009 року по січень 2011 року, окрім звіту за серпень 2010 року.

Відповідно до п. 6 додатку 2.5. до договору за даними звіту про використану електроенергію та з урахуванням розрахункової величини втрат згідно з додатком «Розрахунок втрат»визначається обсяг фактично спожитої активної і реактивної та генерованої реактивної електроенергії. Цей обсяг сторони фіксують в «Акті про приймання - передачу товарної продукції», «Акті надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії», по два примірники яких постачальник надає споживачу. Останній має повернути погодженими по одному примірнику зазначених документів в наступному розрахунковому періоді.

Згідно п. 9 додатку 2.5. до договору у разі неподання споживачем звіту про використану електроенергію в зазначений термін та/або неможливості отримання постачальником даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання у попередньому розрахунковому періоді з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду.

Тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії до отримання показань розрахункових засобів обліку має не перевищувати одного повного розрахункового періоду, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється постачальником за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання до надання споживачем показань лічильників (або до зняття показань лічильників постачальником) без подальшого перерахунку.

Постачальник може самостійно знімати показання електролічильників як візуально, так і за допомогою компютерної техніки та видавати споживачу платіжні документи для оплати електроенергії за весь період, що зберігається в памяті приладів обліку. У разі, якщо показання електролічильників відрізняються від наданих споживачем, постачальник має право здійснити розрахунок обсягу спожитої електричної енергії за показаннями, знятими його представниками, з урахуванням прогнозованого середньодобового споживання до дати зняття показів.

Про використану відповідачем електроенергію за лютий 2011 року позивачем складений акт, в якому зазначено обсяг спожитої відповідачем електричної енергії за показаннями, знятими представниками постачальника.

Споживач до 20 числа поточного розрахункового місяця здійснює попередню оплату платежем розміром 100% від заявленого (договірного) обсягу активної електричної енергії на наступний розрахунковий період (п. 13 додатку 2.5. до договору).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідачем були порушені зобовязання в частині повної та своєчасної оплати використаної активної електричної енергії у період з листопада 2009 року по лютий 2011 року, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 153440,32 грн. та в частині повної та своєчасної оплати за перетікання реактивної електроенергії у цей же період, що також призвело до виникнення заборгованості в розмірі 11958,51 грн.

Дане підтверджується та не спростовано відповідачем копіями звітів про спожиту активну електричну енергію, актами про приймання - передачу товарної продукції, актами надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії та рахунками-розшифровками за спірний період складеними позивачем.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу спожитої активної електричної енергії в сумі 153440,32 грн. та боргу по сплаті за перетікання реактивної електроенергії в розмірі 11958,51 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобовязання щодо своєчасного внесення плати за спожиту електроенергію та плату за перетікання реактивної електричної енергії у повному обсязі, відповідач є таким, що прострочив виконання зобовязання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 4.2.2. договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3.-2.3.4. цього договору з порушенням термінів, визначених додатком «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів», споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобовязання щодо сплати вартості електроенергії та оплати за перетікання реактивної електроенергії, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, що підлягає стягненню, обмежений позивачем у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відповідний період.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

В звязку з тим, що взяті на себе зобовязання по сплаті вартості електроенергії та оплати за перетікання реактивної електроенергії відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 4.2.2. договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача за визначені позивачем періоди становить 1636,45 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1636,45 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Пунктом 4.2.3. договору передбачено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини.

Пункт 16 додатку 2.5 до договору передбачає, що у разі споживання електричної енергії у розрахунковому періоді понад договірну величину актом, що фіксує зазначене перевищення, сторони вважають Додаток «Звіт про використану електроенергію»за відповідний розрахунковий період, погоджений обома сторонами. Постачальник надає рахунок на оплату двократної вартості перевищення відповідачу щодо допущеного перевищення. Рахунок має бути оплачений протягом 5 операційних днів з моменту отримання.

Згідно п. 17 додатку 2.5. до договору у разі перевищення договірної потужності актом, що фіксує перевищення, сторони вважають додаток «Звіт про заміри потужності»за відповідний розрахунковий період, погоджений обома сторонами, та/або двосторонній акт сторін. Постачальник надає рахунок на оплату перевищення споживачу щодо допущеного перевищення. При складенні акта, що фіксує перевищення, споживачем та іншою організацією, уповноваженою контролювати режими використання електроенергії, споживач протягом 3 робочих днів з дня складання акта направляє до постачальника уповноваженого представника з завіреною копією акта для проведення розрахунків та отримання рахунка на оплату перевищення договірної потужності.

У листопаді 2010 року представниками позивача було зафіксовано перевищення договірних величин споживання електроенергії на 28 540 кВ/г, двократна вартість якого становить 23494,13 грн. (в т. ч. ПДВ 3915,69 грн.).

Відповідач заперечень з приводу не отримання ним рахунку № 50800017/12/1 від 30.11.2010 про сплату двократної вартості різниці між фактично спожитою та договірною величинами електроенергії в розмірі 23494,13 грн. не навів.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електроенергії в розмірі 23494,13 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 23359,27 грн. інфляційні витрати та 3% річних 8771,73 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як визначено в ч. 4 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»споживач енергії несе відповідальність, зокрема, за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією.

Згідно ч. 5 та ч. 6 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини, а у випадку перевищення договірної величини потужності сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

За приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки (ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України).

З аналізу змісту викладених правових норм вбачається, що споживання електричної енергії та потужності понад граничні величини є правопорушенням в електроенергетиці, яке тягне встановлену законом відповідальність, а отже нарахування двократної вартості різниці між фактично спожитою і договірною величиною є господарсько-правовою санкцією за порушення у сфері господарювання, за неналежне виконання якої не може бути застосовано нарахування передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 1218,49 грн. інфляційні витрати та 704,82 грн. - 3% річних, які нараховані на двократну вартість різниці між фактично спожитою і договірною величиною слід відмовити.

За перерахунками суду, здійсненими в межах періодів, визначених позивачем, розмір збитків від зміни індексу інфляції складає 19722,29 грн. та 3% річних становить 7661,62 грн. Суд приходить до висновку про обґрунтованість та задоволення позовних вимог в цій частині.

Таким чином, в частині нарахування інфляційних втрат в розмірі 3636,98 грн. та 3% річних в розмірі 1110,11 грн. в позові слід відмовити, оскільки нараховані з порушенням чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Стосовно непогодження відповідача щодо нарахування двократної вартості різниці між фактично спожитої та договірної величини електроенергії, в звязку з тим, що відповідач у відповідності до умов договору звертався до позивача за коригуванням обсягів споживання електричної енергії слід зазначити наступне

Згідно п. 3.2.1. договору споживач має право на зміну (коригування) договірних величин споживання електричної енергії у порядку, визначеному умовами розділу 5 цього договору.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 1 жовтня поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (Додаток «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»).

Відповідно до п. 5.2. договору споживач має право протягом поточного розрахункового періоду, але не пізніше 20-го числа місяця звернутися до постачальника електричної енергії за коригуванням договірної величини споживання електричної енергії. У разі коригування договірної величини споживання електричної енергії протягом поточного розрахункового періоду здійснюється відповідне коригування граничної величини споживання електричної потужності. Скоригована гранична величина споживання електричної потужності дійсна з дня проведення коригування.

Отже, умови договору передбачають можливість коригування договірної величини споживання електричної енергії за зверненням споживача проте за згодою постачальника.

Так, в матеріалах справи міститься лист відповідача позивачу № 144/11 від 16.11.2010 в якому відповідач просить коригувати обсяги споживання електричної енергії встановивши величину споживання на листопад 2010 року у розмірі 30 000 кВт/год.

Позивач розглянувши даний лист надав відповідачу відповідь за № 048/52-17337 від 22.11.2010 про відмову щодо коригування договірних величин споживання електричної енергії у листопаді 2010 року з посиланням на п. 4.4. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996, в звязку з невиконанням договірних зобовязань щодо оплати за постачання електроенергії.

Пункт 4.4. Правил користування електричною енергією містить наступне

Споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.

Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом протягом пяти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву споживача, приймає рішення за цим зверненням та не пізніше шостого робочого дня від дня отримання звернення письмово повідомляє споживача про результати розгляду заяви. Пропозиції споживача щодо коригування договірних величин є пріоритетними за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником за регульованим тарифом заяви споживача не пізніше ніж за пять робочих днів до закінчення розрахункового періоду. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право відмовити споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин у разі невиконання споживачем своїх зобовязань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.

Враховуючи наявну заборгованість відповідача по сплаті електричної енергії позивач правомірно відмовив відповідачу в коригуванні договірних величин споживання електричної енергії.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Українського молодіжного аерокосмічного обєднання «Сузіря» (м. Київ, вул. Тростянецька, 12, код ЄДРПОУ 00048981) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 153440 (сто пятдесят три тисячі чотириста сорок) грн. 32 коп. боргу за спожиту активну електричну енергію, 11958 (одинадцять тисяч девятсот пятдесят вісім) грн. 51 коп. боргу по сплаті за перетікання реактивної електроенергії, 23494 (двадцять три тисячі чотириста девяносто чотири) грн. 13 коп. двократної вартості різниці між фактично спожитою та договірною величинами електроенергії, 1636 (одну тисячу шістсот тридцять шість) грн. 45 коп. пені, 19 722 (девятнадцять тисяч сімсот двадцять дві) грн. 29 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 7 661 (сім тисяч шістсот шістдесят одну) грн. 62 коп. - 3% річних, 4358 (чотири тисячі триста пятдесят вісім) грн. 26 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяВ.В.Сівакова Рішення підписано 23.02.2012.