Рішення № 21661077, 13.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/200

13.02.12

За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквілібріум Трейд"

2) Київської міської ради

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов’язання повернути земельну ділянку

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Чебикіна С.О.

Шаптала Є.Ю.

Представники:

від прокуратури: Василюк О.Г.

від позивача: Сьомочкіна О.С.

від відповідача 1: Арцюх Т.Ю.

від відповідача 2: Дорошенко О.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України з земельних ресурсів з вимогами про визнання недійсним договору оренди земельних ділянок від 06.03.2008 р. загальною площею 21, 5403 га, вартістю 58 669 932, 95 грн., що знаходяться на Наддніпрянському шосе, 2-а у Голосіївському районі міста Києва, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еквілібріум Трейд" та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 28.03.2008 р. за № 79-6-00612; зобов’язання відповідача 2 повернути Київській міській раді земельні ділянки загальною площею 21, 5403 га, вартістю 58 669 932, 95 грн., кадастрові номери 8000000000:90:019:0038, 8000000000:90:019:0040, що знаходяться на Наддніпрянському шосе, 2-а у Голосіївському районі міста Києва. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Київської міської ради, на підставі якого укладено оспорюваний договір, на думку прокурора, є протиправним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.07.2011 р. за участю представників сторін та прокурора, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2011 р. здійснено процесуальне правонаступництво у справі № 51/200, а саме: замінено Державний комітет України із земельних ресурсів його правонаступником - Державним агентством земельних ресурсів України.

У процесі розгляду справи представник Державного агентства земельних ресурсів України подав пояснення по справі, у яких зазначає, що оспорюваний договір порушує інтереси держави в галузі земельних відносин.

Відповідач 1 надав суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечив з тих підстав, що користується спірною земельною ділянкою на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування про затвердження належним чином погодженого проекту відведення земельної ділянки, надання її в оренду та договору оренди земельної ділянки.

Відповідач 2 надав відзив по справі № 51/200, у якому заперечує проти задоволення позову з тих підстав, що прокуратурою не доведено та не вказано обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також зазначає про безпідставність подання прокурором позову саме в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів.

У процесі провадження у справі прокурор подав заяву про зміну позовних вимог, у якій просить визнати недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 20.12.2007 р. № 1466/4299; визнати недійсним договір оренди земельних ділянок від 06.03.2008 р. загальною площею 21, 5403 га, вартістю 58 669 932, 95 грн., що знаходяться на Наддніпрянському шосе, 2-а у Голосіївському районі міста Києва, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еквілібріум Трейд" та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 28.03.2008 р. за № 79-6-00612; визнати відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквілібріум Трейд" права користування земельними ділянками, що розташовані на Наддніпрянському шосе, 2-а у Голосіївському районі міста Києва, площею 21, 5403 га, вартістю 58 669 932, 95 грн., кадастрові номери 8000000000:90:019:0038, 8000000000:90:019:0040; зобов’язати відповідача повернути Київській міській раді земельні ділянки загальною площею 21, 5403 га, вартістю 58 669 932, 95 грн., кадастрові номери 8000000000:90:019:0038, 8000000000:90:019:0040, що знаходяться на Наддніпрянському шосе, 2-а у Голосіївському районі міста Києва.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Тож, право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті, що має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз’яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов’язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Як вбачається з матеріалів справи, до звернення прокурора із заявою про зміну позовних вимог, судом роз’яснювались права сторін та заслуховувались їх вимоги і заперечення, розгляд справи відкладався, що, зокрема, свідчить про початок розгляду даної справи по суті.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову –це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Разом з тим, прокурором фактично заявлені нові вимоги про визнання недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 20.12.2007 р. № 1466/4299 та про визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквілібріум Трейд»права користування земельними ділянками, що розташовані на Наддніпрянському шосе, 2-а у Голосіївському районі міста Києва, площею 21, 5403 га, вартістю 58 669 932, 95 грн., кадастрові номери 8000000000:90:019:0038, 8000000000:90:019:0040, що нормами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачено.

При цьому, прокурором наведено також інші обґрунтування заявлених позовних вимог, що є зміною підстав позову.

Таким чином, з огляду на те, що подана заява не відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а також подана після початку розгляду справи по суті, суд відмовляє у її задоволенні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2011 р. призначено колегіальний розгляд справи № 51/200 у складі трьох суддів.

Склад суду у даній справі неодноразово змінювався на підставі рішення зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. (протокол №1 від 03.02.2011р.) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 27.01.2012 р. справу № 51/200 передано на розгляд колегії суддів у складі: Пригунова А.Б. (головуюча), Чебикіна С.О. та Шаптала Є.Ю.

У даному судовому засіданні учасники судового процесу підтримали свої позиції.

Рішення у даній справі відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України прийнято за результатами оцінки поданих учасниками процесу документів, копії яких долучено до матеріалів справи та оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 13.02.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради № 1466/4299 від 20.12.2007 р. «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Еквілібріум Трейд" земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування готельно-офісного і торговельного комплексів з надземними та підземними паркінгами на Наддніпрянському шосе, 2-а у Голосіївському районі міста Києва»внесено зміни до «Програми комплексного розвитку зеленої зони на період до 2010 року та концепції формування зелених насаджень на центральній частині міста», виключивши із переліку озеленених територій загального користування міста Києва земельні ділянки загальною площе 21, 63 га у Голосіївському районі міста Києва; передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Еквілібріум Трейд»у довгострокову оренду на 10 років земельні ділянки загальною площею 21, 63 га на Наддніпрянському шосе, 2-а у Голосіївському районі міста Києва для будівництва експлуатації та обслуговування готельно-офісного і торговельного комплексів з надземними та підземними паркінгами, у тому числі:

- ділянку № 1 площею 10, 52 га –за рахунок містких земель, не наданих у власність чи користування;

- ділянку № 2 площею 11, 11 га, зокрема, площею –3, 53 га - за рахунок земель запасу житлової забудови та площею 7, 58 га –за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

При цьому, у вказаному рішенні зазначається, що земельна ділянка передається Товариству з обмеженою відповідальністю "Еквілібріум Трейд" за умови виконання п. 8, яким на відповідача 1 покладено наступні обов’язки: виконувати обов’язки землекористувача відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України, у місячний термін звернутись до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської місткої ради (Київської міської державної адміністрації) із клопотання щодо організації робіт по винесенню меж земельних ділянок в натуру (на місцевість) та виготовленню документа, що посвідчує право користування земельними ділянками; виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну місткого середовища від 09.08.2007 р. № 19-8070, Київської місткої санепідемстанції від 30.11.2007 р. № 9977, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в місті Києві від 23.08.2007 р.№ 05-08/6266, Київського комунального об’єднання зеленого будівництва, експлуатації міста «Київзеленбуд»від 10.10.2007 р. № 148-2257 та Головного управління охорони культурної спадщини від 22.08.2007 р. № 6296; забезпечити вільний доступ для прокладання нових ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельних ділянок.

06.03.2008 р. між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еквілібріум Трейд" укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого, відповідач 2, на підставі рішення Київської міської ради № 1466/4299 від 20.12.2007 р., зобов’язався передати, а відповідач 1 – прийняти в оренду земельні ділянки площею 105 168 кв.м. та 110 235 кв.м. для будівництва, експлуатації та обслуговування готельно-офісного і торговельного комплексів з надземними та підземними паркінгами на Наддніпрянському шосе, 2-а у Голосіївському районі міста Києва.

Вищевказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського округу та зареєстровано в реєстрі за № 558; 28.03.2008 р. зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів за № 79-6-00612.

Обґрунтовуючи позов, прокурор зазначає, що рішення Київської міської ради від № 1466/4299 від 20.12.2007 р., на підставі якого укладено оспорюваний договір, є незаконним та прийнято з порушенням норм законодавства, що призвело до неефективного використання комунальної власності територіальної громади міста Києва та суперечить її інтересам.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України вставлено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Статтею 12 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно положень ст.19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»місцеве самоврядування в Україні –це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема, на принципах: законності, гласності, підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб: судового захисту прав місцевого самоврядування.

Згідно ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі в межах повноважень, та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України»виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності, повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 9 Земельного кодексу України визначено, що до розмежування до повноважень Київської міської ради віднесено, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У відповідності до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм слідує, що підставою для користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, є відповідне рішення місцевої ради та договір оренди, укладений на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

Статтею 48 Закону України «Про землеустрій»передбачено, що на землях оздоровчого призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель. На територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів встановлюються округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони. У межах округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони забороняються передача земельних ділянок у власність і надання у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам для діяльності, несумісної з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення.

В межах заявленого позову та обраного способу захисту, які розглядаються судом по суті, прокурор не висуває вимогу про визнання недійсним рішення Київської міської ради № 1466/4299 від 20.12.2007 р. «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Еквілібріум Трейд" земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування готельно-офісного і торговельного комплексів з надземними та підземними паркінгами на Наддніпрянському шосе, 2-а у Голосіївському районі міста Києва».

Однак, з метою однакового і правильного застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права у розгляді справ у спорах, що виникають із земельних відносин, Пленумом Вищого господарського суду України винесено постанову № 6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», пунктом 2.26 якої визначено, що у вирішенні спорів про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки суди мають з'ясовувати наявність на момент укладення оспорюваного договору оренди рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, оскільки його відсутність суперечить вимогам п. 5 ч. 4 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»та пункту 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 677.

Як встановлено судом, рішенням Київської міської ради від 02.12.1999 р. № 147/649 острів Жуків оголошено заказником місцевого значення у місті Києві.

Згідно з п. 1 рішення Київської міської ради № 162/1996 від 22.08.2007 р. «Про питання створення ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів»схвалено схему ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів»у складі детального плану території острова Жуків та жодним чином не встановлено та не вирішено питання щодо визначення його меж та розміру.

При цьому, пунктом 3 вищевказаного рішення Державному управлінню охорони навколишнього природного середовища в місті Києві доручено забезпечити розробку проекту створення ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів».

Тож, зазначене рішення ради має організаційний характер врегулювання поточних питань і містить в собі лише проект створення ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів».

Рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 р. № 806/3381 затверджено програму комплексного розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепцію формування зелених насаджень в центральній частині міста, відповідно до якої на землях природоохоронного призначення заборонено будівництво чи господарська діяльність, що можуть негативно вплинути на стан цих територій та перешкоджати їх використанню за цільовим призначенням.

Пунктом 9 вказаного рішення встановлено утриматись до встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення острів Жуків від розгляду питань відведення земельних ділянок, які відповідно до рішення Київської міської ради від 02.12.1999 р. № 147/649 «Про оголошення природних об’єктів пам’ятками природи та заказниками місцевого значення у місті Києві», можуть бути включені до складу заказника.

Також рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 р. № 806/3381 (додаток до рішення –програма комплексного розвитку зеленої зони міста Києва д 2010 року та концепція формування зелених насаджень в центральній частині міста) встановлено, що Голосіївський парк культури і відпочинку ім. Рильського, території Національного комплексу "Експоцентр України", Музею народної архітектури і побуту, парку Покал формують зелений клин у єдності з лісопарковим господарством "Конча-Заспа".

Державним управлінням екології та природних ресурсів в місті Києві видано відповідне охоронне зобов'язання № 4-2-8 від 20.12.2002 р.

Згідно із вказаним охоронним зобов'язанням Положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Острів Жуків», затвердженого у 2003 році начальником Державного управління екології та природних ресурсів в місті Києві, погодженого генеральним директором Комунальної організації «Київзеленбуд»та директором регіонального ландшафтного парку «Голосіївський», а також наукового обґрунтування необхідності оголошення території центральної частини колишнього заповідника «Конча-Заспа»ландшафтним заказником місцевого значення, розробленого фахівцями біологічного факультету Київського університету імені Т. Шевченка, на підставі якого Київською міською радою приймалось рішення № 147/649 від 02.12.1999 року, територія ландшафтного заказника «Острів Жуків», що найменше складає 630 га, а за обґрунтуванням науковців та довідкою від 19.05.2004 року Державного підприємства «Інститут Генерального плану міста Києва»Відкритого акціонерного товариства «Київпроект»площа ландшафтного заказника «Жуків острів»становить 1794, 6 га.

Також рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 р. № 806/3381 встановлено, що використання територій зелених насаджень загального користування, проекти землеустрою яких розроблені та погоджені здійснюється виключно для рекреаційних та суспільних потреб відповідно до законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з витягу із бази даних Державного земельного кадастру, земельна ділянка, передана Товариству з обмеженою відповідальністю "Еквілібріум Трейд" відповідно до рішення Київської міської ради № 1466/4299 від 20.12.2007 р. входить до меж парку Покал, а відтак –розпорядження останньою здійснюється з урахуванням положень рішення Київської міської ради від 19.07.2005 р. № 806/3381.

Про перебування спірної земельної ділянки на території парку Покал свідчить також висновок Державного управління охорони навколишнього природного середовища в місті Києві № 05/1072 від 23.08.2007 р., у якому зазначається, що спірна земельна ділянка відноситься до земель зелених насаджень загального користування «Покал».

У відповідності до положень ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради належить розпорядження землями територіальної громади міста Києва, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, а також вирішення інших питань в галузі земельних відносин відповідно до Закону.

Відповідно до ст. 43 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Згідно зі ст.ст. 44, 45 Земельного кодексу України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва). Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Згідно зі ст. 50 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Відповідно до ст. 51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Частинами 3 та 4 ст. 52 Земельного кодексу України встановлено, що на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. Порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законом.

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду приймається обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

У відповідності до положень ст. 47 Закону України «Про землеустрій»проектами землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення визначаються місце розташування і розміри земельних ділянок, власники земельних ділянок, землекористувачі, у тому числі орендарі, а також встановлюється режим використання та охорони територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення. Порядок розробки проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень пункту 10 Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. № 1094, проект землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду розглядається та затверджується сільською, селищною, міською радою, обласною, районною, Київською або Севастопольською міською держадміністрацією чи в установленому порядку подається іншим органам, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

Як встановлено, ст. 63 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»на території рекреаційних зон забороняються господарська та інша діяльність, що негативно впливає на навколишнє природне середовище або може перешкодити використанню їх за цільовим призначенням, зміни природного ландшафту та проведення інших дій, що суперечать використанню цих зон за прямим призначенням. Режим використання цих територій визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими Радами відповідно до законодавства України та Автономної Республіки Крим.

За таких обставин, Київська міська рада до встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків»повинна була утриматись від розгляду питань відведення земельних ділянок, які відповідно до рішення Київської міської ради від 02.12.1999 р. № 147/649 «Про оголошення природних об'єктів пам'ятками природи та заказниками місцевого значення у м. Києві», можуть бути включені до складу заказника.

Рішенням Київської міської ради № 1466/4299 від 20.12.2007 р. земельну ділянку площею 21, 63 га у Голосіївському районі міста Києва Товариству з обмеженою відповідальністю "Еквілібріум Трейд»передано для будівництва експлуатації та обслуговування готельно-офісного і торговельного комплексів з надземними та підземними паркінгами.

Розглядаючи даний спір по суті, судом також встановлено, що на території парку Покал виявлені занесені до Червоної книги України рідкісні види рослин.

Відповідно до ст. 64 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, види тваринного і рослинного світу, які постійно або тимчасово перебувають (зростають) у природних умовах у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, підлягають особливій охороні і заносяться до Червоної книги України. Охорона та відтворення об'єктів Червоної книги України забезпечуються органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами, які є суб'єктами використання тваринного і рослинного світу відповідно до закону. Об'єкти Червоної книги України можуть бути об'єктами права державної, комунальної та приватної форми власності відповідно до закону. Ведення Червоної книги України покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про Червону книгу України»охорона об'єктів Червоної книги України забезпечується, зокрема, шляхом пріоритетного створення заповідників, інших територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також екологічної мережі на територіях, де перебувають (зростають) об'єкти Червоної книги України, та на шляхах міграції рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного світу.

Відповідно до положень п. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Пунктом 2 ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

Проаналізувавши положення вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що Київська міська рада своїм рішенням № 1466/4299 від 20.12.2007 р. фактично змінила цільове призначення спірної земельної ділянки у Голосіївському районі міста Києва із земель рекреаційного призначення на землі житлової забудови.

Разом з тим суд відзначає, що при прийнятті вищевказаного рішення, Київська міська рада діяла всупереч рішенням Київської міської ради від 02.12.1999 р. № 147/649 «Про оголошення природних об’єктів пам’ятками природи та заказниками місцевого значення у місті Києві»та від 19.07.2005 р. № 806/3381 «Про затвердження Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста».

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що рішення Київської міської ради № 1466/4299 від 20.12.2007 р. прийнято з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно зі ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оренду землі»орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

У відповідності до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі»укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 та ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Двостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін..

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставами для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 06.03.2008 р. прокурор в своїй позовній заяві зазначає норми ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та норми ст. 207 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6. ст. 203 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов’язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Також, розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

З огляду на те, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки є відповідне рішення Київської міської ради, враховуючи, що суд дійшов висновку про те, що рішення Київської міської ради № 1466/4299 від 20.12.2007 р., на підставі якого укладено оспорюваний договір, прийнято з порушенням норм чинного законодавства, з огляду на положення ст. 4 Господарського процесуального кодексу України суд не застосовує вищевказане рішення, як таке, що не відповідає положенням чинного законодавства та приходить до висновку про обґрунтованість позову Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України про визнання недійсним договору оренди земельних ділянок від 06.03.2008 р.

Що ж до вимоги прокурора про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквілібріум Трейд" повернути Київській міській раді земельну ділянку загальною площею 21, 5403 га, вартістю 58 669 932, 95 грн., кадастрові номери 8000000000:90:019:0038, 8000000000:90:019:0040, що знаходяться на Наддніпрянському шосе, 2-а у Голосіївському районі міста Києва, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. Частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України вставлено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Разом з тим, вимоги прокурора про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквілібріум Трейд" повернути земельну ділянку фактично заявлені в інтересах та на користь Київської міської ради, яка має процесуальний статус відповідача 2 у даній справі, що прямо суперечить ст. 1, ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній станом на момент подання позову), від сплати якого прокурор у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход Державного бюджету України пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Визнати недійсним договір оренди земельних ділянок від 06.03.2008 р. загальною площею 21, 5403 га, вартістю 58 669 932, 95 грн., що знаходяться на Наддніпрянському шосе, 2-а у Голосіївському районі міста Києва, укладений між Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик 36, код ЄДРПОУ 22883141) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еквілібріум Трейд" (04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 27, код ЄДРПОУ 32379475) та зареєстрованого Головним управлянням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 28.03.2008 р. за № 79-6-00612.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Чебикіна С.О.

Шаптала Є.Ю.

Повне рішення складено 20.02.2012 р.