Рішення № 21661052, 16.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/59216.02.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр Фармація»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Медфармсервіс»

Про стягнення 91269,88 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 (за дов.)

від відповідача не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр Фармація»до товариства з обмеженою відповідальністю «Медфармсервіс»про стягнення 91269,88 грн., а саме: 62053,40 грн. боргу, 5540,48 грн. трьох процентів річних, 16863,78 грн. інфляційних та 6812,22 грн. пені за договором № 07/171 від 07.03.2007 p..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, проте відповідач в порушення умов договору зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи.

Ухвалою суду від 29.12.2011 р. було порушено провадження у справі № 6/592, розгляд останньої призначено на 30.01.2012 p..

Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. До суду надійшло клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи. Клопотання судом задоволено.

Ухвалою суду від 30.01.2012 р. розгляд справи відкладено на 16.02.2012 р..

Відповідач у наданому суду відзиві позовні вимоги відхилив, зазначивши, що позивачем не надано належних доказів поставки товару та просив відмовити у задоволені позову.

Також відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

07.03.2007 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр Фармація» (постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю «Медфармсервіс»(покупцем) укладено договір № 07/171 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник постачає, а покупець купує та сплачує товар на умовах Договору.

Ціна товару визначається у специфікаціях (п. 3.3 Договору).

Розрахунок за товар здійснюється у строки, визначені у специфікаціях, але не пізніше 30 банківських днів з дати поставки (п. 5.1 Договору).

На виконання Договору постачальник поставив покупцю у період з 12.12.2008 р. по 24.01.2009 р. товар на загальну суму 62053,40 грн., що підтверджується видатковими накладними. Товар було отримано представникам відповідача, які діяли на підстав довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Станом на день подання позову покупець поставлений товар оплатив не оплатив чого його заборгованість склала 62053,40 грн.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Статті 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України передбачають, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 17982,12 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

В той же час, відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно зі ст. 257, 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як зазначено вище, строк оплати визначається у специфікаціях, але не пізніше 30 банківських днів з дати поставки (п. 5.1 Договору). Судом встановлено, що специфікації сторонами не укладалися. Видатковими накладними передбачено десятиденний строк оплати. Проте, накладна не є первинним бухгалтерським документом, який фіксує вчинення господарської операції і не є правочином в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України. Крім того, особи які підписали видаткові накладні не є особами, які уповноважені на укладення Договору. За таких обставин для визначення строку оплати підлягає застосуванню умова Договору, яка встановлює строк оплати 30 банківських днів з дати поставки.

Оскільки позов подано 28.12.2011 р. в межах строку давності знаходиться заборгованість за товар, строк оплати якого настав після 28.12.2008 р.. Тобто, з урахуванням 30 банківських днів з дати поставки, в межах строку позовної давності є заборгованості за накладними від 18.11.2008 р. № 17000, від 19.11.2008 р. № 17101, від 24.11.2008 р. № 17235, від 12.12.2008 р, №18500, від 15.12.2008 № 18600, від 18.12.2008 р. № 18899, від 25.12.2008 р. № 19181 на загальну суму 56343,92 грн.

Виходячи з того, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України), вимога про стягнення заборгованості за накладними, строк оплати яких настав до 28.12.2008 р. на суму 5709,48 грн., задоволенню не підлягає.

Позивачем не наведено причин пропущення позовної давності.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.1 Договору у випадку прострочення платежів покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,1 відсоток від вартості неоплаченого товару.

Згідно зі ст. 257, 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Оскільки позов подано 28.12.2011 р. вимоги про стягнення пені за період 26.12.2008 р. по 18.12.2009 р. на суму 6812,22 грн. задоволенню не підлягають.

Крім того, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобовязання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, що передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.

За розрахунком суду три проценти річних складають 4865,99 грн., інфляційна складова 15610,27 грн. (71954,19 грн. борг з урахуванням встановленого індексу інфляції).

У задоволенні вимог про стягнення 674,49 грн. трьох процентів річних та 1253,51 грн. інфляційних судом відмовлено.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобовязаний керуватись наданими сторонами доказами.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в частині стягнення 71954,19 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 4865,99 грн. трьох процентів річних.

У задоволенні вимог про стягнення 5709,48 грн. боргу, 6812,22 грн. пені, 674,49 грн. трьох процентів річних та 1253,51 грн. інфляційних судом відмовлено.

Судом встановлено, що позивачем допущено технічну помилку, а саме: зазначаючи загальну суму позову 84457,66 грн. не включено до неї 6812,22 грн. пені, вимоги про стягнення якої заявлені.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволенню позовних вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню 1650,59 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Медфармсервіс» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 30, код 32911643) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр Фармація»(03151, м. Київ, вул. Смілянська, 1, код 30177378) 71954,19 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 4865,99 грн. трьох процентів річних, 1650,59 грн. судового збору.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр Фармація»(03151, м. Київ, вул. Смілянська, 1, код 30177378) до спеціального фонду Державного бюджету України 136,24 грн. недоплаченого судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С.А. Ковтун

Рішення підписано 23.02.2012 р.