Рішення № 21661000, 15.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/55415.02.12 За позовом Публічного акціонерного товариства "Київхліб"

до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.08.2011 р. № 72/03-П по справі № 60-03/12.10

За зустрічним позовом Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України

до Публічного акціонерного товариства "Київхліб"

про стягнення штрафу у розмірі 68000,00 грн.

Суддя Блажівська О.Є.

Представники:

Від позивача за первісною позовною заявою (відповідача за зустрічною позовною заявою)ОСОБА_1, пред. за дов. №10-3/100 від 14.12.2011 року, ОСОБА_2, пред. за дов. №10-3/100 від 14.12.2011 року.

Від відповідача за первісною позовною заявою (позивача за зустрічною позовною заявою) ОСОБА_3, пред. за дов. №601 від 27.12.2012 року, ОСОБА_4, пред. за дов. №602 від 27.12.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київхліб" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.08.2011 р. № 72/03-П по справі № 60-03/12.10.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2011 р. порушено провадження у справі № 58/554 та призначено справу до розгляду на 19.12.11 р. о 15:55 год.

14.12.2011 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли документи по справі.

19.12.2011 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи по справі.

19.12.2011 року через канцелярію Господарського суду міста Києва надійшов зустрічний позов.

У судове засідання 19.12.2011 року представники сторін зявились.

Представник 1 позивача на виконання вимог ухвали суду надав витребувані документи по справі.

Судом оголошено про перехід до розгляду первісної позовної заяви по суті.

Представник 3 позивача надав суду усні пояснення по суті справи.

В усних поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник 1 відповідача надав усні пояснення по суті справи. В усних поясненнях проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі.

Представник 3 позивача надав суду письмові пояснення по суті справи.

Письмові пояснення долучені судом до матеріалів справи.

В звязку з необхідністю витребування документів по справі, відповідно до ст. 77 ГПК України, судом оголошено перерву до 25.01.2012 року на 12:00.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2011 року зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду.

25.01.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача за зустрічною позовною заявою надійшли додаткові документи по справі.

У судове засідання 25.01.2012 року представники сторін зявились.

Представник відповідача за зустрічною позовною заявою надав додаткові документи по справі.

Судом оголошено про перехід до розгляду зустрічної позовної заяви по суті.

Представник позивача за зустрічною позовною заявою надав усні пояснення по суті справи. В усних поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Суд зобовязав представника позивача за зустрічною позовною заявою надати протокол

Представник відповідача за зустрічною позовною заявою надав усні пояснення по суті справи. В усних поясненнях проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі.

Представник 1 позивача за зустрічною позовною заявою надав усні пояснення по суті справи. В усних поясненнях проти тверджень представника відповідача заперечив.

Суд зобовязав представників відповідача за зустрічною позовною заявою надати відомості щодо класифікації хлібу на соціальний та елітний.

Представник 2 позивача за зустрічною позовною заявою надав усні пояснення по суті справи.

Представник 2 відповідача за зустрічною позовною заявою надав усні пояснення по суті справи.

В звязку з необхідністю витребування додаткових документів по справі відповідно до ст. 77 ГПК України судом оголошено перерву до 15.02.2012 року на 10:45 год.

06.02.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшли документи по справі.

10.02.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшли документи по справі.

У судове засідання 15.02.2012 року представникі сторін зявились.

Представник 2 позивача за первісною позовною заявою надав усні пояснення по справі щодо поданих представником відповідача за первісною позовною заявою документів.

Представник 1 відповідача за первісною позовною заявою надав усні пояснення по справі щодо поданих документів.

Представник 1 позивача за первісною позовною заявою надав усні пояснення по справі щодо поданих представником відповідача за первісною позовною заявою документів.

Представник 2 відповідача за первісною позовною заявою надав усні пояснення по справі щодо поданих представником відповідача за первісною позовною заявою документів.

Представник 1 позивача надав усні пояснення по суті справи. В усних поясненнях проти тверджень представників відповідача за первісною позовною заявою заперечив.

Представник 2 позивача за первісною позовною заявою надав усні пояснення по суті справи щодо визначення сортів борошна та сортів хлібу.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 15.02.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноваженого представника, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Адміністративна колегія Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, розглянувши матеріали справи № 60-03/12.10 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Відкритим акціонерним юристом "Київхліб" (далі - ВАТ "Київхліб"), яке передбачене пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку реалізації хліба та хлібобулочних виробів у місті Києві, яке може призвести до ущемлення інтересів інших субєктів господарювання, що було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку, своїм рішенням від 30.08.2011 р. № 72/03-П (далі Рішення), зокрема, постановила:

1. Визнати, що Публічне акціонерне товариство "Київхліб" у складі ДП "Хлібокомбінат № 11", ДП "Хлібокомбінат № 2", ДП "Хлібокомбінат № 10", ДП "Дослідний хлібозавод", ДП "Булочно кондитерський комбінат", ДП "'Хлібокомбінат № 12", за період з 01.01.2009 по 30.09.2010 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку реалізації хліба та хлібобулочних виробів у місті Києві з часткою 89,4%.

2. Визнати дії Публічного акціонерного товариства "Київхліб", які полягають у встановленні окремим суб'єктам господарювання знижок на хліб та хлібобулочні вироби. порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку реалізації хліба та хлібобулочних виробів у місті Києві, які можуть призвести до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання, що було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку.

3. За вчинене порушення, викладене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, відповідно до частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", накласти на Публічне акціонерне товариство "Київхліб" штраф у розмірі 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч грн.).

Відповідно позовної заяви позивач вказує, що оспорюване рішення відповідача прийнято на підставі неповного зясування обставин, також позивач вказує, що відповідачем не було враховано вимог п.п. 2.1.2, 6.1, 6.2, 7.1, 7.3 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку (затверджена розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 року №49-р) далі Методика.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти позовних вимог повністю, дії позивача, які полягають у встановленні знижок для окремих мереж магазинів, суттєво обмежують конкуренцію на ринку. Монопольне (домінуюче) становище позивача, на ринку реалізації хліба та хлібобулочних виробів у місті Києві надало йому змогу надавати окремим субєктам господарювання знижки на власну продукцію, ставлячи в нерівні умови у конкурентному змаганні учасників ринку, яким така знижка не надавалась.

Відповідно позовної заяви за зустрічним позовом, Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України просить стягнути штраф у розмірі 68000,00 грн., накладеного рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.08.2011 р. № 72/03-П, оскільки відповідач за зустрічним позовом у встановлений строк рішення не виконав, документ, що підтверджує сплату штрафу не надав.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги по первісному позову є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги за зустрічною позовною заявою задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 1 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.

Пунктом 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Комітету від 23 лютого 2001 р. № 32-р, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 березня 2001 року за № 129/5482 передбачено, що діяльність щодо виявлення, попередження та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції здійснюється територіальним відділенням з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України, а також Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що затверджуються Комітетом.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про захист економічної конкуренції” субєкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших субєктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності барєрів для доступу на ринок інших субєктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище субєкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище субєкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.

Вважається, що кожен із двох чи більше субєктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконується одна з умов, передбачених частиною першою цієї статті.

Монопольним (домінуючим) вважається також становище кожного з кількох субєктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови: сукупна частка не більше ніж трьох субєктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків; сукупна частка не більше ніж пяти субєктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не виконуються умови частини четвертої цієї статті.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:

1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин;

3) обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;

4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям;

5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;

6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин;

7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.

Для виявлення ознак монопольного становища відповідно до п. 2 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища субєктів господарювання на ринку, затвердженої Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 року № 49-р, Антимонопольний комітет України проводить наступні дії:

- встановлює обєкти аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме субєкта господарювання (групи субєктів господарювання), конкретний товар (продукцію, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) субєктом (субєктами) господарювання;

- складає перелік товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище субєкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи;

- складає перелік основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп);

- визначає товарні межі ринку;

- визначає територіальні (географічні) межі ринку;

- встановлює проміжок часу, стосовно якого має визначатися становище субєктів господарювання на ринку визначає часові межі ринку;

- визначає обсяги товару, який обертається на ринку;

- розраховує частки субєктів господарювання на ринку;

- складає перелік продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;

- визначає барєри вступу на ринок та виходу з ринку для субєктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку.

Відповідно п.5.1 Методики, товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого. Формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп) здійснюється із переліку товарів, які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи), за показниками взаємозамінності, якими зокрема є: подібність призначення, споживчих властивостей, умов використання тощо;

подібність фізичних, технічних, експлуатаційних властивостей і характеристик, якісних показників тощо; наявність спільної групи споживачів товару (товарної групи); відсутність суттєвої різниці в цінах; взаємозамінність товарів (товарної групи) з точки зору їх виробництва, тобто здатності виробників запропонувати нові товари на заміну існуючих. У процесі визначення товарних меж ринку попередньо визначена група взаємозамінних товарів (товарних груп) може бути поділена на декілька підгруп або приєднана до іншої групи.

Відповідно п. 5.2 Методики, при проведенні дослідження необхідно враховувати, що взаємозамінні товари належать до групи однорідних товарів (товарних груп), які розглядаються споживачем як один і той же товар (товарна група), і які можуть бути стандартизовані або диференційовані.

Згідно п. 6.1. Методики, територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним. При цьому, зокрема, можуть враховуватися: фізичні і технічні характеристики товару (товарної групи); технологічні зв'язки між виробниками і споживачами; можливості щодо технічного, гарантійного, абонентського обслуговування; співвідношення цін, зокрема рівень співвідношення цін на певні товари (товарні групи) в межах цього ринку, прийнятний для виробників чи споживачів; можливості щодо переміщення попиту на товар (товарну групу) між територіями, які за припущенням входять до одного географічного ринку, зокрема можливість збереження рівня якості і споживчих властивостей товару (товарної групи) при транспортуванні; рівень транспортних витрат, включаючи особливості транспортування товару (товарної групи); наявність торгових, складських приміщень, зручностей виконання вантажно-розвантажувальних робіт, можливостей виконання передпродажної підготовки; наявність знаків для товарів і послуг; наявність на відповідній території та рівень бар'єрів на вивезення чи ввезення товару (товарної групи), а саме: адміністративних бар'єрів; економічних й організаційних обмежень; впливу вертикальної (горизонтальної) інтеграції; бар'єрів, що пов'язані з ефектом масштабу виробництва; бар'єрів, що базуються на абсолютній перевазі рівня витрат; бар'єрів, пов'язаних з розмірами капітальних витрат або обсягів інвестицій, що необхідні для вступу на певний товарний ринок; обмежень щодо попиту; екологічних обмежень; бар'єрів, що перешкоджають виходу з ринку, тощо; місце розташування специфічних груп споживачів; рівень цін на певні товари (товарні групи) на відповідних суміжних територіях, можливість переміщення пропозиції товару (товарної групи) між цими територіями. При остаточному визначенні територіальних (географічних) меж ринку визначальною є менша здатність до переміщення або попиту, або пропозиції.

Коректність визначення територіальних (географічних) меж товарного ринку може бути перевірена дослідженням відкритості ринку щодо міжрегіональної та/або міжнародної торгівлі. (пункт 6.2 Методики).

Згідно п. 7.1 Методики, часові межі ринку визначаються як проміжок часу (як правило - рік), протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями (постачальниками, виробниками) і споживачами утворює ринок товару із сталою структурою.

Відповідно оспорюваного рішення: Обєктом для визначення монопольного (домінуючого) становища є Підприємство, яке виробляє та реалізує хліб га хлібобулочні вироби в місті Києві. Товаром щодо якого визначається монопольне (домінуюче) становище Підприємства є реалізація хліба та хлібобулочних виробів.

Товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів. Відповідач у рішенні дійшов висновку, що товар не є взаємозамінним з іншими товарами, а тому відсутня група взаємозамінних товарів, у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого. Товарні межи ринку визначено - реалізація хліба та хлібобулочних виробів у місті Києві. Часові межі ринку: - 01.01.2009 по 30.09.2010 року. Оспорюваним рішенням встановлено, що обсяг виробленого хліба та хлібобулочних виробів у місті Києві, дорівнює обсягу - його продажу.

За інформацією Головного управління статистики у місті Києві (лист від 19.10.2010 № 03-08/7145) загальний обсяг виробленою хліба га хлібобулочних виробів у період з 01.01.2009 по 30.09.2010 у місті Києві становив 1161021,0 тисяч гривень у вартісних показниках.

За інформацією ПАТ "Київхліб" (лист від 12.11.2010 № 03-05/167) обсяг реалізації Підприємством хліба та хлібобулочних виробів у період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року у місті Києві становив 1038097, 0 тисяч гривень у вартісних показниках.

Відповідач за первісним позовом дійшов висновку, що частка Підприємства на ринку реалізації хліба та хлібобулочних виробів, розрахована відповідно до вартісних показників, у період з 01.01.2009 по 30.09.2010 місті Києві складала 89,4%. У відповідності до Методики, відповідач за первісним позовом встановив, що у період з 01.01.2009 по 30.09.2010 підприємство позивача займало монопольне (домінуюче) становище на ринку реалізації хліба та хлібобулочних виробів у місті Києві, з часткою більше 35 відсотків. Монопольне (домінуюче) становище Підприємства, на ринку реалізації хліба та хлібобулочних виробів у місті Києві надало йому змогу надавати окремим субєктам господарювання знижки на власну продукцію, через здійснення управління дочірніми підприємствами, ставлячи в нерівні умови у конкурентному змаганні учасників ринку, яким така знижка не надавалась.

Відповідно таб.3 наведеної в рішенні, відповідач вказує на те що Підприємство недоотримало 27,5 тисяч гривень доходу через застосування необґрунтованих знижок.

Дослідивши рішення відповідача, позивач дійшов висновку, що при здійсненні перевірки відповідачем було визначено товарними межами ринку: хліб «Київський», вагою 0,5 кг, хліб «Білоруський», вагою 0,7 кг; хліб «Бородінський», вагою 0,9 кг; рогалики «Студентські», вагою 0,36 кг; хліб «Козацький», вагою 0,6 кг. В той же час до цієї ж товарної групи відносяться такі продукти: хліб «Сіверський»подовий; хліб «Київський заварний», формовий; хліб «Святошинський заварний», подовий; хліб «Ніжний»; хліб «На хмелю»; хліб «На хмелю»гречаний; хліб «Павловський»; хліб «Петровський»; хліб «Щекавицький», відповідачем не було взято до уваги те, що позивачем здійснюється виготовлення та реалізація такого аналогічного переліку товарів: Хліб український столичний, подовий 0,95 кг; Хліб селянський, подовий І гатунку; Хліб Пшеничний традиційний; Хліб Гірчичний, подовий в/г; Хліб Знатний.

Відповідно позовної заяви позивач наголошує, що споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого, що спростовує висновок відповідача про відсутність групи взаємозамінних товарів.

Крім того позивач за первісним позовом зазначає, що відповідачем не взято до уваги той факт, що досліджуваний перелік продукції відноситься до категорії хлібів елітної та поліпшеної якості, виготовлення яких характеризується більш складним технологічним процесом виробництва, додатковим використанням допоміжних речовин та сировини, необхідністю впровадження інноваційних технологій та використання нового високоякісного обладнання, вжиття додаткових маркетингових заходів для якнайшвидшого просування такої продукції на споживчому ринку, що суттєво впливає на формування ціни такої продукції.

Також позивач вважає, що відповідач визначив територіальні (географічні) межі товарного ринку в межах міста Києва, проте позивач здійснює реалізацію хліба та хлібобулочних виробів, виробів довготривалого зберігання по всій території України, а не лише міста Києва. Обсяги реалізації виготовленої позивачем продукції за межами міста Києва відповідачем не досліджувалися. Не були досліджені: фізичні і технічні характеристики товару: технологічні зв'язки між виробниками і споживачами; рівень співвідношення цін на товари в межах ринку, прийнятний для виробників чи споживачів; рівень транспортних витрат ПАТ «Київхліб»; наявність у ПАТ «Київхліб»тортових, складських приміщень, зручностей виконання вантажно-розвантажувальних робіт; наявність у ПАТ «Київхліб»бар'єрів, що перешкоджають виходу з ринку, тощо; рівень цін на певні товари на відповідних суміжних територіях, можливість переміщення пропозиції товару між цими територіями; ступінь відкритості ринку ; загальний обсяг ринку.

Щодо висновку відповідача про надання переваги окремим мережам магазинів «Еко», «Сімпатік», «Фора», «Фуршет», «БМ трейд»знижок від 3% до 10% від існуючої ціни на власну продукцію, позивач зазначає, що надання клієнту цінової знижки не створює йому виключних конкурентних переваг. Кожна мережа або торгова точка являється унікальною організацією зі своїми особливостями функціонування та своїми покупцями, що обумовлено розташуванням такої торгової точки, її форматом, асортиментом продукції тощо. Всі цінові акції на хліби поліпшеної якості та елітні хліби мають заздалегідь визначений термін дії. Також позивач зазначає, що знижки надавалися за рахунок маржинального доходу підприємства від випуску цієї групи продуктів, що дало можливість отримати прибуток.

Як визначено статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначено і у п. 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правил розгляду справ), які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5 (в редакції Розпорядження Антимонопольного комітету № 84-р від 14.02.11 р.), доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Пунктом 32 Правил розгляду справ встановлено, що у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов'язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.

Питання наявності чи відсутності в діях субєкта господарювання ознак зловживання монопольним (домінуючим) становищем та повноту зясування обставин, які мають значення для справи, необхідно досліджувати в системному аналізі з діями субєкта господарювання, встановленими Антимонопольним комітетом України та вимогами ст.ст. 12, 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” та відповідними положеннями Методики визначення монопольного (домінуючого) становища субєктів господарювання на ринку.

Таким чином, з огляду на положення чинного законодавства України та матеріали справи № 58/554 суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги за первісною позовною заявою в повному обсязі.

Відповідно до пункту 3 резолютивної частини Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.08.2011 р. № 72/03-П по справі № 60-03/12.10 (Рішення) За вчинене порушення, викладене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, відповідно до частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", накласти на Публічне акціонерне товариство "Київхліб" штраф у розмірі 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч грн.).

Також, у Рішенні зазначено, що згідно з ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня отримання Рішення.

Дане Рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України суд прийшов до висновку визнати недійсним.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом штрафу у розмірі 68000,00 грн. задоволенню не підлягають.

За таких обставин, згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати судового збору в сумі 941, 00 грн. покладаються на відповідача за первісним позовом та витрати з оплати судового збору в сумі 1411,50 грн. покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача за первісним позовом.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.08.2011 № 72/03-П “Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу”у справі № 60-03/12.10.

3. Стягнути з Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 50-Б, ідентифікаційний код 22873444) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Київхліб" (04080, м. Київ, Подільський район, вул. Межигірська, будинок 83, ідентифікаційний код 00381574) витрати по сплаті судового збору у розмірі 941, 00 (девятсот сорок одну) гривеню 00 копійок.

4. Стягнути з Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 50-Б, ідентифікаційний код 22873444) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1411 (одну тисячу чотириста одиннадцять) гривень 50 копійок.

5. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

7. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя О.Є. Блажівська

Повний текст рішення складено: 20.02.2012 р.