Рішення № 21659333, 16.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-3/1357-201216.02.12 За позовомКомунального підприємства з утримання житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» До Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЄФ-БЕЙС»

Простягнення 12058,20 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники:

Від позивачаОСОБА_1 - по дов. № 044/24-15 від 04.01.2011

Від відповідачане зявились

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства з утримання житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЄФ-БЕЙС»4019,40 грн. боргу по орендній платі що виникла на підставі договору оренди житлового приміщення № 4097 від 01.03.2006 за фактичне користування приміщенням (квартирою № 36), загальною площею 57,9 кв. м. що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Борщагівська, 10 у період з 01.07.2011 по 31.12.2011 та про стягнення 8038,80 грн. неустойки за несвоєчасне повернення приміщення в порядку ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2012 було порушено провадження у справі № 5011-3/1357-2012 та призначено її до розгляду на 16.02.2012.

Позивач в судовому засіданні 16.02.2012 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 16.02.2012 не зявився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 08.02.2012 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду про порушення провадження у справі від 08.02.2012 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адреси, що зазначені в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Фрунзе, 127, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців є юридичною адресою відповідача та за адресою м. Київ, вул. О.Теліги, 49-А.

Відповідач ухвалу суду надіслану за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 127 отримав 14.02.2012, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 16.02.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 01.03.2001 № 217/1194 «Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», шляхом реорганізації Дирекції по утриманню та експлуатації житлових будинків маневреного фонду КП «Київжитлоспецексплуатація»було створено Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд».

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації № 2419 від 12.11.2001 «Про будинки комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»будинок № 10 по вул. Борщагівській закріплено за Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»на праві повного господарського відання.

01.03.2006 між Комунальним підприємством з утримання житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЖФ-БЕЙС» (орендар) було укладено договір № 4097 оренди житлового приміщення (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець надає, а орендар на визначений у п. 5.1. строк, приймає в орендне користування житлове приміщення з характеристикою, викладеною у п. 1.2., оплатою, визначеною у розділі 2.

Згідно п. 1.2. договору приміщенням є : квартира № 36 у будинку № 10 на вул. Борщагівській з характеристикою: житлова площа 39,9 кв. м., загальна площа 57,9 кв. м.

Спір виник в звязку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди за період з 01.07.2011 по 31.12.2011, в звязку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 4019,40 грн. Також позивач вважає, що за неналежне виконання відповідачем обовязку щодо повернення майна відповідач має сплатити неустойку за час користування майном після припинення договору оренди у період з 01.07.2011 по 31.12.2011 в розмірі 8038,80 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Факт передачі позивачем та відповідно прийняття відповідачем обєкта оренди підтверджується актом приймання-передачі від 01.03.2006.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Частина 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно пункту 5.1 договору, термін його дії встановлено з 01.03.2006 до 01.09.2006.

Додатковими угодами № 1 від 02.09.2006, № 2 від 23.10.2006, № 3 від 01.10.2007, № 4 від 28.11.2007, № 5 від 14.08.2008 сторонами було продовжено строк дії договору по 31.12.2008.

У відповідності до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

За відсутності заяв жодної із сторін договору про припинення дії договору № 4097 від 01.03.2006, договір в силу вищевказаних норм Закону був неодноразово продовжений на тих самих умовах, спочатку по 30.06.2009, потім по 31.12.2009, в подальшому по 30.06.2010, по 31.12.2010 та по 30.06.2011.

Як вбачається з матеріалів справи позивач листом № 044/24-2855 від 06.07.2011 повідомив відповідача про припинення дії договору оренди № 4097 від 01.03.2006 на жиле приміщення по вул. Борщагівській, 10, в звязку з чим вимагав звільнити вказане приміщення передавши його за актом.

Враховуючи викладене, договір оренди житлового приміщення № 4097 від 01.03.2006 припинив свою дію з 01.07.2011.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно п. 2.1. договору за користування орендованим приміщення орендар сплачує орендодавцю орендні платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно п. 2.2. договору та додаткової угоди № 2 від 23.10.2006, на підставі рішення Київради від 27.05.2004 № 262/1472 «Про орендне користування житловими приміщеннями комунального підприємства «Спецжитлофонд»та рішення Київради від 28.09.2006 № 18/75, договором встановлюється плата за оренду приміщення, яку сплачує орендар у сумі 11,00 грн. на місяць за 1 кв. м. загальної площі, що складає 636,90 грн. в т.ч. ПДВ 106,15 грн.

Додатковою угодою № 3 від 01.10.2007 сторони змінили п. 1.2. договору, визначивши загальну площу орендованих приміщень у розмірі 60,9 кв. м. та встановили плату за оренду приміщення, яку сплачує орендар у сумі 669,90 грн. разом з ПДВ.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 2.3. договору орендні платежі сплачуються орендарем орендодавцю щомісячно до 10 числа поточного місяця.

При цьому за умовами п. 2.8. договору орендні платежі сплачуються орендарем по день фактичної передачі орендодавцю приміщення за актом прийому-передачі.

Вважаючи на те, що відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами, а тому підтвердженням передачі та відповідно звільнення приміщення є підписаний обома сторонами акт приймання-передачі орендованого приміщення. В матеріалах справи такий акт відсутній.

Всупереч вищеназваному договірному зобовязанню відповідач не виконав своїх обовязків в частинні внесення плати за оренду жилого приміщення з липня по грудень 2011 року, в результаті чого виникла заборгованість, що становить 4019,40 грн. (669,90 грн. х 6 місяців = 4019,40 грн.)

Згідно п. 4.1.1. договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного і повного внесення плати за оренду житлового приміщення.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»однією із істотних умов договору оренди та основним обовязком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобовязаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, відповідач у період з 01.07.2011 по 31.12.2011 фактично користувався житловим приміщенням, а тому зобовязаний згідно п. 2.8. договору та ч. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, сплачувати за таке користування оренду плату.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 4019,40 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 3.2.5. договору визначено обовязок орендаря після закінчення обумовленого цим договором терміну його дії звільнити житлове приміщення.

Згідно п. 5.3. договору після закінчення терміну дії договору житлове приміщення передається орендодавцю за актом прийому-передачі.

Відповідно до п. 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона бала одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 4 статті 291 Господарського кодексу України встановлено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Матеріали справи свідчать, що в порушення умов договору та ст. 785 Цивільного кодексу України відповідач після припинення дії договору не повернув з оренди житлове приміщення.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Як встановлено судом відповідачем порушено обовязок наймача щодо повернення позивачу обєкту оренди після закінчення дії договору.

Частина 2 ст. 785 Цивільного кодексу України визначає, що якщо наймач не виконує обовязку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Пункт 3.2.5. договору також передбачає, що не виконання орендарем умов договору щодо звільнення приміщенні після закінчення терміну дії договору дає право орендодавцю вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування житловим приміщенням за кожний місяць прострочення.

У своїй заяві за № 044/24-2855 від 06.07.2011, в якій позивач повідомив відповідача про припинення дії договору оренди № 4097 від 01.03.2006, позивачем було встановлено строк для звільнення орендованого приміщення у 5-денний термін з дня отримання відповідачем цієї заяви.

Зазначена заява була надіслана відповідачу 06.07.2011, що підтверджується списком відправлення кореспонденції та поштовою квитанцією № 3064 від 06.07.2011.

Отже, з урахування поштового пробігу відправлення рекомендованої кореспонденції (3 дні) відповідач отримавши вищевказану заяву позивача мав звільнити приміщення не пізніше 13.07.2011.

В звязку із встановленням позивачем строку виконання зобовязання щодо звільнення приміщення неустойка має бути нарахована з моменту настання цього строку (за час прострочення).

За наступними розрахунками суду розмір подвійної орендний плати за час користування майном після закінчення дії договору оренди у період з 14.07.2011 по 31.07.2011 складає : 669,90 грн. : 31 день у липні 2011 року х 18 днів користування х 2 = 777,95 грн.

Розмір подвійної орендний плати за час користування майном після закінчення дії договору оренди у період з 01.08.2011 по 30.11.2011 складає: 669,90 грн. х 5 місяців х 2 = 6699,00 грн.

Отже, загальний розмір неустойки складає 7476,95 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі 7476,95 грн.

В частині ж розміру неустойки в сумі 561,85 грн. позов задоволенню не підлягає, оскільки розрахунок позивачем здійснений з порушенням чинного законодавства України.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Комунального підприємства з утримання житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЄФ-БЕЙС» (м. Київ, вул. Фрунзе, 127, код ЄДРПОУ 31140176) на користь Комунального підприємства з утримання житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»(м. Київ, вул. Оболонська, 34, код 31454734) 4 019 (чотири тисячі девятнадцять) грн. 40 коп. боргу по орендній платі, 7476 (сім тисяч чотириста сімдесят шість) грн. 95 коп. неустойки за користування приміщенням за час прострочення його повернення, 1534 (одну тисячу пятсот тридцять чотири) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяВ.В.Сівакова Рішення підписано 21.02.2012.