Рішення № 21658900, 17.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/3217.02.12 За позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» в особі Чернігівської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»

До Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»

Простягнення 22640,00 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивачане з явився

від відповідача не з явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна»в особі Чернігівської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»(далі позивач) подало на розгляд Господарського суду міста Києва позов до Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»(далі відповідач ) про стягнення 22640,00 грн.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем, як страховиком, відповідно до договору страхування наземного транспорту № 14/032160/СТ/2.1.5.1 від 21.07.2010р. було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 22640,00 грн., внаслідок чого, до позивача в порядку ст. 27 Закону України “Про страхування” та статті 228 Господарського кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за відшкодування шкоди, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.

Ухвалою суду від 27.12.2011р. порушено провадження у справі № 1/32 та призначено розгляд на 03.02.2012 р.

02.02.2012 позивач подав до канцелярії суду документи, на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та просив суд розглядати справу без участі його представника.

03.02.2012р. представник позивача у судове засідання не з”явився.

Представник відповідача у судове засідання не зявилвся, про причини своєї відсутності суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Суд відклав розгляд справи на 17.02.2012, у звязку з відсутністю представника відповідача.

17.02.2012 представник позивача у судове засідання не з”явився.

Представник відповідача у судове засідання не зявилвся, про причини своєї відсутності суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Відповідач належним чином повідомлявся про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення з огляду на наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Ухвали суду надсилалась за адресою, що зазначені в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, станом на 10.01.2012, а саме: 04053, м.Київ, вул. Кудрявський узвіз 5-Б.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній”і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідачів суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки позивачем надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Суд, беручи до уваги заяву позивача про розгляд справи без участі його представника та те що в справі наявні всі необхідні матеріали для її розгляду по суті спору, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.07.2010 між ПрАТ «УІСК «Інвестсервіс», та ОСОБА_1 як страхувальником, було укладено договір страхування № 14/032160/СТ/2.1.5, згідно умов якого об'єктом страхування є транспортний засіб марки «ВАЗ 210430-20», державний номерний знак НОМЕР_2.

Згідно полісу обовязкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/2953676, страховиком ЗАТ «УІСК «Інвестсервіс», було забезпечено транспортний засіб автомобіль марки «ЗАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1.

10.11.2010 в м. Черніові на пр. Миру 143-А сталася ДТП за участю транспортного засобу «ВАЗ 210430-20», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Деу ланос», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3

Відповідно до вироку № 1/2506/120/11 Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.04.2011р., гр. Скоробагатько визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 77 Кримінального кодексу України.

Відповідно до страхового акту 14/18578/2.1.5.1 від 08.04.2011, пошкодження транспортного засобу марки «ВАЗ 210430-20», державний номерний знак НОМЕР_2, внаслідок ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 23150,00 грн., які були виплачені згідно платіжних доручень №№ 65, 66 від 11.04.2011 року.

Позивач у своєму позові просив суд стягнути з відповідача 22640 грн. боргу, зу рахуванням франшизи та судовий збір.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб”.

Згідно із п.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування” визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування” визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно із статтею 27 Закону України „Про страхування” страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про те, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191, Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача 22 640,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»(код ЄДРПОУ 23498273, адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз 5-Б, офіс 208) на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»в особі Чернігівської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»(код ЄДРПОУ 20842474, адреса: м. Київ, вул. Електриків 29-А) суму заборгованості в розмірі 22640 (двадцять дві тисячі шістсот сорок) грн. основного боргу, 1411 (одну тисячу чотириста одинадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Мельник В.І.

(Дата складання повного тексту рішення: 17.02.2012)