Рішення № 21658897, 16.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 5011-13/413-201216.02.12

за позовом Прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі:

1. Київської міської ради

2. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маллина"

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний до використання стан

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

прокурор - ОСОБА_5 помічник прокурора дов. № б/н від 19.07.2011 р.

від позивача-1 ОСОБА_1 дов. № 225-КР-2130 від 14.12.2011 р.,

був ОСОБА_2 дов. № 225-КР-1923 від 23.11.2011 р..

від позивача-2 ОСОБА_3 дов. № 7/26-9898/07 від 28.12.2011 р.

від відповідача не з'явився

в судовому засіданні 16.02.12 року, відповідно до ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради (надалі позивач-1) та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (надалі позивач-2) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Маллина” (надалі - відповідач) про звільнення земельної ділянки.

Підставою позову є зайняття відповідачем земельної ділянки власником якої є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради без достатніх правових підстав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва було порушено провадження у справі, розгляд справи призначений в судовому засіданні, сторони зобовязано надати документи, зокрема, відповідача - документи на спростування позову.

Розгляд справи неодноразово відкладений відповідно до ст.77 ГПК України.

В судове засідання, зявилися представники позивачів та прокуратури, на виконання вимог суду надали витребувані документи по справі.

В ході розгляду справи прокурор підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову.

Позивач-1 в наданих письмових поясненнях повідомив, що Київською міською радою не приймалося рішення про передачу у власність чи користування земельної ділянки ТОВ “Маллина”, отже, використання ТОВ “Маллина” зазначеної земельної ділянки здійснюється без документів, що посвідчують право користування,

Позивач -2 зазначив, що позовні вимоги не стосуються його прав та обовязків.

Відповідач не зявився в судове засідання, подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Підстав для відкладення розгляду справи немає, клопотання направлене на свідоме затягування строку вирішення спору, а тому судом відхилено.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідок ЄДРПОУ про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання.

Відповідно до положень ст. ст. 64, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Перед початком розгляду справи по суті представників учасників судового процесу, які зявились в судове засідання ознайомлено з їх правами та обовязками, відповідно до ст.ст. 20, 21, 22, 29, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення учасників судового процесу, які з'явились в судове засідання господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 121 Конституції України прокуратура покликана захищати інтереси держави та реалізовувати ці повноваження.

Захищаючи інтереси держави Прокурор Подільського в інтересах держави в особі Київської міської ради та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві звернувся до суду з позовом про зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю “Маллина” звільнити самовільно зайняту ділянку, за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 27-Б.площею 180,0кв.м

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України юридичні громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень Київської міської ради.

Відповідно до ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, в тому числі на рухоме і нерухоме майно, землю, природні ресурси, нежитлові приміщення.

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, від імені та в інтересах територіальних громад права субєкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України, контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Закон України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Згідно ст. 2 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель”, серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.

З представлених суду документів вбачається , що прокуратурою Подільського району м. Києва проведено перевірку щодо законності розміщення літнього майданчика ТОВ «Маллина»за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 27-Б.

Встановлено, що директору ТОВ «Маллина»ОСОБА_4 для здійснення підприємницької діяльності надано дозвіл (ордер) № 11070025 на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення у зв'язку з встановленням літнього майданчика за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 27-Б.

Вимогами ч. 1 ст. 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»передбачено, що на об'єктах благоустрою забороняється виконувати

земляні, будівельні та інші роботи без дозволу, виданого в установленому законодавством порядку.

Дозвіл (ордер) № 11070025 на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення у зв'язку з встановленням літнього майданчика прокуратурою району внесено протест та за результатами розгляду Головним управлінням контролю за благоустроєм м. Києва дозвіл 05.08.11 скасовано.

Відповідно до положень розділу 3 Земельного кодексу України, правовими підставами використання земельної ділянки є: право власності на землю; право постійного користування землею; право оренди земельної ділянки.

Статтею 53 Земельного кодексу України передбачено, що навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам'яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам'яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Крім того, територія Контрактової площі входить до меж державного історико - архітектурного заповідника «Стародавній Київ», в межах якого, чинним законодавством, розміщення МАФ (тимчасової споруди) забороняється.

Пунктом 13.2.5. Рішення Київської міської ради «Про Правила благоустрою міста Києва» № 1051/1051 від 25.12.08 передбачено, що малі архітектурні форми та тимчасові споруди, які розміщені (встановлені або збудовані) без відповідної, оформленої в установленому порядку дозвільної документації, з відхиленням від проекту, вважаються самочинно розміщеними малими архітектурними формами та тимчасовими спорудами і підлягають демонтажу за кошти особи, що здійснила встановлення, у терміни, визначені в приписі.

Відповідною, оформленою в установленому порядку, дозвільною документацією для розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм) є Ордер на розміщення тимчасової споруди (в тому числі тимчасовий), виданий Головним управлінням містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Пунктом 3 Розпорядження передбачено, що організування відкритих майданчиків для харчування при закладах ресторанного господарства, що виготовляються з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюються тимчасово, без улаштування фундаменту, здійснюється відповідно до Положення про порядок розміщення тимчасових споруд у м. Києві.

За інформацією Держкомзему у м. Києві земельна ділянка площею 180 кв.м. використовується під літній майданчик з бетонним фундаментом на зеленій зоні.

Крім того, за інформацією Головного управління охорони культурної спадщини земельна ділянка по вул. Сагайдачного, 27-Б, належить до земель історико-культурного призначення, згідно із своїм статусом є державною власністю і може надаватись лише в орендне користування ( ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини») на підставі охоронного договору. В Управлінні відсутня інформація щодо погодження розміщення літнього майданчика за вищевказаною адресою.

Пунктом 2.4. рішення Київської міської ради № 462/1518 від 21 травня 2009 «Про запровадження принципу організаційної єдності з видачі дозволів на розміщення тимчасових споруд»визначено, що лише Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) безкоштовно видає дозволи на розміщення тимчасових споруд суб'єктам господарської діяльності.

Встановлено, що за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 27-Б, розміщено літній майданчик без відповідних дозвільних документів.

За інформацією Подільської районної в місті Києві державної адміністрації дозвіл на розміщення літнього майданчика за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 27-А, Б не видавався.

За інформацією Держкомзему у м. Києві, в порушення ст. 126 Земельного кодексу України тимчасова споруда (літній майданчик) за вищевказаною адресою розміщений без відповідної дозвільної документації (договору оренди).

За інформацією Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), дозвіл на розміщення тимчасової споруди (МАФ) за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 27-Б, не видавався.

У зв'язку з вищевикладеними порушеннями прокуратурою району 12.08.11 директору ТОВ «Маллина»внесено припис щодо здійснення демонтажу тимчасової споруди.

Не погоджуючись із вказаним приписом, ТОВ «Маллина»23.08.11 звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом у якому просила визнати припис №103-7778вих.-11 від 12.08.11 протиправним, нечинним, та скасувати його.

Окружний адміністративний суд м. Києва 26.10.11 прийняв постанову у справі № 2а-12178/11/2670, якою у задоволені позову ТОВ «Маллина»відмовив повністю.

Отже, наслідком перевірки є встановлення обєктивних даних, як щодо обєкту земельної ділянки, так і щодо субєкту особи, що її використовує, у даному випадку відповідача у справі.

Відповідно до статті 189 Земельного кодексу України самоврядний контроль за використанням та охороною земель в місті Києві здійснюється Київською міською радою.

Нормами статті 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або користувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України та відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є обєктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 40 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Статтею 9 Земельного кодексу України, визначені повноваження Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин, до яких належить: розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, вирішення інших питань у галузі земельних відносин, в тому числі і прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.

Отже, повноваження позивача-1 у справі - Київської міської ради, у галузі земельних відносин регулюються спеціальною 9 статтею Земельного кодексу України.

Відповідно до пункту "е" вказаної статті до повноважень Київської міської ради належить прийняття рішень щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.

Належних і допустимих доказів правомірного зайняття спірної земельної ділянки господарському суду не представлено.

Згідно із ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, вказані в статті 126 ЗК України, зокрема, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою - державним актом на право постійного користування, а право оренди земельної ділянки - договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Таким чином, відповідно до наведених вимог закону обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у цієї особи на час прийняття судом рішення таких документів є самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №А-376/05 від 15.06.11 складено відповідно до вимог законодавства, та є належним доказом, що підтверджують факт самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем.

Крім того, відсутні у відповідача передбачені ст. 126 ЗК України правовстановлюючі документи на зазначену земельну ділянку, які підтверджують право коритсування нею що вказує, що земельна ділянка, розташована за адресою: вул. Сагайдачного, 27 Б у м.Києві, є самовільно зайнятою.

Отже, обовязковою умовою для повернення зайнятої земельної ділянки привівши її у придатний стан є встановлення факту самовільного зайняття земельної ділянки та зміни її стану порівняно з тим в якому вона може використовуватись відповідно до функціонального призначення.

В матеріалах справи відсутнє рішення позивача щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки прийнятого в межах повноважень визначених п. “е”ст.9 та ст.144 Земельного кодексу, проте відсутність зазначеного рішення не є перешкодою для вирішення спору предявленого в інтересах позивача-1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки за умови встановлення такого факту.

Господарський суд зазначає, що прокуратурою і позивачами доведено факт самовільного зайняття земельної ділянки саме відповідачем, використання її ним без правовстановлюючих документів, наявності майна на ній майна та зміни стану зазначеної земельної ділянки порівняно з тим в якому вона може використовуватись відповідно до функціонального призначення, оскільки функціональне призначення визначене власником, а на ділянці розміщується майно відповідача, що не визначено позивачем.

Таким чином, позовні вимоги суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій», здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Статтею 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Таким чином, Відповідачем самочинно (без належного дозволу та затвердженого проекту) збудовано літній майданчик за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 27-Б.

Відповідно до ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Проте, відповідно до актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства вказана земельна ділянка не була відведена ТОВ «Маллина»для будівництва літнього майданчика.

Згідно ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Дана позовна заява є обраним засобом правового захисту.

Згідно зі ст.ст. 14, 121 Конституції України, на прокуратуру покладено обов'язок представництва інтересів держави.

Обґрунтовуючи необхідність захисту інтересів держави в особі Київської міської ради та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, слід зазначити, що самовільне зайняття земельної ділянки завдає шкоду інтересам держави та суспільним інтересам, спричиняє нецільове використання земель. До бюджету не надходить орендна плата за користування земельною ділянкою, що позбавляє Київську міську раду права на розпорядження вказаною земельною ділянкою та призводить до ненадходження грошових коштів до місцевого бюджету.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про основи містобудування», державний контроль у сфері містобудування здійснюється органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та іншими спеціально уповноваженими на це державними органами. Порядок здійснення державного контролю у сфері містобудування визначається законодавством.

Статтею 31 Закону України «Про планування і забудову територій» визначено, що Державний контроль за плануванням, забудовою та іншим використанням територій здійснюється спеціально - уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури, відповідними спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами, а також іншими спеціально уповноваженими органами виконавчої влади. Порядок здійснення державного контролю за плануванням, забудовою та іншим використанням територій визначається законодавством.

Таким чином, при здійсненні свавільного будівництва без отримання дозволів та погодження проектної документації з Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві порушуються інтереси держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві.

Згідно зі ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є: звернення до суду з позовами або заявами коли порушуються інтереси держави, участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Згідно із п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № З-рп/99 від 08.04.99 у справі 1-1/99, прокурор або його заступник в кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на чинне законодавство в чому визначається порушення інтересів держави, обґрунтовуючи в позовній заяві необхідність їх захисту, та визначає орган, який уповноважений державою виконувати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Згідно зі ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно зі ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обовязок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Всупереч названим нормам законодавства відповідачем не подано суду жодного належного або допустимого доказу на які б спростовували зазначені вище обставини.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 29, 32-34, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Маллина»(м. Київ, вул. Сагайдачного, 27, ЄДРПОУ 37177259) привести земельну ділянку площею 180 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 27-Б, у придатний до використання стан, шляхом знесення самовільно збудованої споруди;

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Маллина»(м. Київ, вул. Сагайдачного, 27, ЄДРПОУ 37177259), звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 180 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 27-Б, та передати її Київській міській раді.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маллина»(м. Київ, вул. Сагайдачного, 27, ЄДРПОУ 37177259)з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем при виконанні рішення на користь державного бюджету 1073,00 грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата складення 20.02.12