Рішення № 21658875, 15.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/415.02.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велоніс", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича

сервісна фірма "Фіорд", м. Київ

простягнення заборгованості 17 108,65 грн.

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивачаОСОБА_2. пред. по довір.

Від відповідачаОСОБА_1 пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 17 108,65 грн. заборгованості та штрафних санкцій за Договором № 16/06 від 18.06.2009р. про надання експедиторських послуг, посилаючись на порушення відповідачем зобовязань та умов щодо оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2011р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 18.01.2012р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2012р. розгляд справи було відкладено на 08.02.2012р., у звязку з неявкою представників відповідача.

07.02.2012р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечував повністю.

В судовому засіданні 08.02.2012р. було оголошено перерву до 15.02.2012р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

15.02.2012р. від позивача надійшли письмові заперечення на відзив відповідача та додаткові документи.

15.02.2012р. від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких були надані додаткові заперечення.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

В судовому засіданні 15.02.2012р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем 18 червня 2009 року було укладено Договір про надання експедиторських послуг №16/06, відповідно до п.1.1. якого відповідач, як клієнт, доручив, а позивач, як експедитор, зобов'язався за плату і за рахунок клієнта організувати перевозку вантажу клієнта, погоджені сторонами в додаткових угодах до цього договору, перевезення здійснюється залізничним транспортом.

Відповідно до п. 9.3. Договору всі додаткові угоди і додатки, а також акти виконаних робіт до цього договору є його невідємною частиною.

Відповідно до Додаткової угоди №1 до договору №16/06 від 18.06.2009 року, пунктом № 1 Додаткової угоди було змінено п. 8.1. Договору та продовжено строк дії договору до 31 грудня 2010 року.

Відповідно до Додаткової угоди №2 пунктом №3 Додаткової угоди було змінено п. 8.1. Договору та продовжено строк дії договору до 31 грудня 2011 року.

За умовами п. 2.2. Договору, клієнт не пізніше 5 (п'яти) днів, до запланованої дати відправлення вантажу направляє експедитору заявку із зазначенням маршруту і всіх необхідних даних про вантаж.

Відповідно до Договору та пункту 1 транспортної заяви відповідача № 3 від 20 червня 2011 року до Договору, відповідач просив позивача організувати виконання перевозки (доставки) багажу згідно наведеним у заяві умовами.

Клієнт вказав станцію відправлення (Україна, Київ, 321000 Київ-Лиски України), станцію вантажоотримувача (Республіка Казахстан, станція Кокшетау - 1 - Казахстанської 3/Д, АО НК Казахстан ТЕМИР Жолы», підїзний шлях №1088), вказано назва та код вантажу, вага, кількість, маршрут руху, тип вагона та їх кількість, перелік супровідних документів, погоджений тариф за перевезення.У переліку супровідних документів було вказано: ГТД, рахунок-фактура, упаковочний лист або специфікація.

Під час перевезення вантажу на станції «Валуйки»ЮВС ж.д. 43830 (Російська Федерація) було затримано товар що знаходився у контейнері №516134231, у зв'язку з відсутністю документа що підтверджує безпеку продукції та складено повідомлення №1 від 30.06.2011 року.

На думку позивача, відповідальність за отримання даного сертифікату безпеки повністю покладено на відповідача.

Відповідач проти цього заперечує, посилаючись на обовязок позивача повідомляти про всі необхідні документи, які мають бути надані для перевезення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 929 ЦК України, договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до статті 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», клієнт зобов'язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов'язків за договором транспортного експедирування, а також документи, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу.

Відповідно до п. 3.2.3. Договору, клієнт зобов'язаний забезпечити правильне оформлення документів, наявність всіх документів необхідних для виконання митних, фіто і санітарних, та інших процедур та інших документі, які прикладаються до перевізних документів.

Відповідно до п. 5.4. Договору, клієнт несе відповідальність за правильне оформлення накладних, інших транспортних і товаро-супроводжуючих документів, їх повноту та комплектність у відповідності з вимогами, встановленими адміністраціями залізничних доріг, а також інструкціями експедитора.

Відповідно до п. 2.4. Заяви, клієнт зобов'язаний забезпечити експедитора пакетом супровідних документів на вантаж, обов'язкових для безперешкодного проходження у в пунктах митного контролю на прикордонних переходах країн відправлення, значення та транзиту.

1 липня 2010 року набула чинності Угода Єдиного митного союзу (ЄМС) з санітарних заходів, затверджена Рішенням Міждержавної Ради Євразійського економічного співтовариства (вищого органу митного союзу) на рівні Глав Урядів від 11 грудня 2009р., № 28, та документи, що визначають механізм його реалізації затверджені рішенням Комісії митного союзу від 28 травня 2010 року № 299, які формують договірно-правову базу митного союзу в області санітарних заходів.

Заяву на отримання документа, що підтверджує безпеку продукції (товарів) - свідоцтво про державну реєстрацію, може подати лише для підконтрольних товарів, виготовлених поза межами ЄТС - виробник чи імпортер підконтрольного товару.

Відповідно до п.3.2.6. Договору, клієнт зобов'язаний відшкодувати через експедитора витрати залізничним дорогам за затримку вагонів, контейнерів, і вантажів на станціях залізничних доріг України: через неправильне оформлення вантажовідправниками перевізних документів; не підкладання до СМГС документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших процедур чи неправильне їх заповнення.

Відповідно до п.5.3. клієнт несе матеріальну відповідальність за неповне виконання своїх обовязків у відповідності до п. 3.2. Договору, та приймає на себе пов'язані з цим видатки та повертає експедитору всі понесені збитки.

Відповідно до п. 4.1. Заяви, у випадку надання недостовірної чи неповної інформації клієнт буде відповідальним за всі ризики та додаткові видатки понесені експедитором.

За наданні експедиторські послуги позивач виставив відповідачу рахунок №76/06 від 22 червня 2011 року на загальну суму 12 445,02 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату в розмірі 6 900 грн., що підтверджується банківською випискою №540 від 22.06.2011 року.

В даному рахунку було враховану вартість перевезення від станції «Ліски»(Україна) до станції «Кокшетау»(Казахстан).

Враховуючи те, що вантаж було затримано по станції «Валуйки»(Російська Федерація) та повернуто у зворотньому напрямку було здійснено перерахунок вартості послуг.

Від загальної суми в розмірі 12 445,02 грн. було віднято суму, яка відповідала вартості від станції «Тополи»(РФ) до станції «Кокшетау»1 (Казахстан) у сумі 8 092,93 грн. у звязку з тим, що дане перевезення не було здійснено.

До загальної суми було додано вартість повернення вантажу від станції «Валуйки»до станції «Тополі» (РФ) у сумі 2870,20 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за надані експедиторські послуги становить 322,29 грн. (12445,02 грн. 6 900 грн. - 8 092,93 грн. + 2 870,20 грн.=322,29 грн.).

Відповідно до статті 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Позивач вважає, що у звязку з порушенням відповідачем умов договору щодо неправильного оформлення документів, позивачем були понесені додаткові витрати, які пов'язані з поверненням вантажу на станцію «Ліски»та простою вантажу. Вантаж було доставлено на станцію «Ліски»(Україна) 30 вересня 2011 року, та відповідно з цього часу почалося нарахування за простій вантажу.

Станом на 30 листопада 2011 року вартість витрат становить 16 786,36 грн., що підтверджується Актом прийому-передачі виконаних робіт №ОУ-0010207 від 29.11.2011р. та банківськими виписками №349 від 20.10.2011 року та №377 від 11.11.2011 року.

Відповідачу було надіслано рахунок про сплату, відповідно до п. 3.2.6. Договору, та акт робіт виконаних робіт від 30 листопада 2011 року. Відповідач не заперечує факт отримання вказаного акту та пояснює його не підписання тим, що простій вантажу стався не з його вини, а тому підстав для оплати не вбачає .

Згідно ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобовязання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Особа є невинуватою ,якщо вона доведе ,що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог і свідчили про повне виконання залежних від нього заходів щодо забезпечення даного транспортного експедирування вантажу .

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим але таким, що підлягає задоволенню частково .

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Між позивачем та ТОВ «Юридичне бюро «Феміда»укладено Договір № 23/11/11 про надання правової допомоги, за умовами якого ТОВ «Юридичне бюро «Феміда»призначило виконавцем адвоката ОСОБА_3 та зобовязалося надати правову допомогу, а позивач зобовязався оплатити надані послуги у розмірі 2 000 грн. (авансовий платіж) та 10 % стягнутої суми з відповідача по судовій справі.

Позивач сплатив ТОВ «Юридичне бюро «Феміда»2 000 грн. за надання адвокатських послуг, що підтверджується банківською випискою.

Таким чином фактично було перераховано 2000 грн., проте, позивач просить суд стягнути з відповідача 3710,87 грн., включаючи до суми витрати, які будуть понесені в майбутньому.

Суд вважає наведений розрахунок таким, що значно перебільшує суму позовних вимог, а тому суд, дослідивши вищевказані документи, визнає вимоги позивача щодо стягнення адвокатських послуг частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 2000 грн.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 173 ГК України, ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича сервісна фірма «Фіорд»(03150, м. Київ, вул. Предславянська, 34-Б, 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58, прим. 1А, код ЄДРПОУ 14354262) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Велоніс»(02140, м. Київ, вул. Вишняківська, буд. 6-А, квартира 17, код ЄДРПОУ 35871106), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість у розмірі - 322 (триста двадцять дві) грн. 29 коп., витрати понесені за надання експедиторських послуг у розмірі - 16 786 (шістнадцять тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 36 коп., витрати щодо оплати послуг адвоката у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. та 1411 (одна тисяча чотирнадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяН. І. Качан

Повне рішення складено 20 лютого 2012 року.