Рішення № 21658810, 17.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/45317.02.12 За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Житлово-будівельного кооперативу «Темп-15»

про стягнення заборгованості

Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність Д07/2011/04/22-10 від 22.04.2011р.);

від відповідача: Зубенко Т.І. голова правління;

В судовому засіданні 17.02.2012р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»(надалі позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Темп-15»(надалі відповідач) 57600, 29 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 8574, 21 грн. інфляційної складової боргу, 3% річних сумою 2634, 44 грн..

В ході розгляду справи, при врахуванні сплати основного боргу, яка здійснена відповідачем протягом жовтня 2011р. (підтверджено обліковою карткою), позивачем подано заяву, згідно з якою позивач просив припинити провадження у справі в частині стягнення 6871, 14 грн. основного боргу, та стягнути з відповідача 50729, 15 грн. основного боргу, 8574, 21 грн. інфляційної складової боргу, 2634, 44 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за відповідачем згідно укладеного договору № 8021010 від 01.06.2001р. рахувалась заборгованість по оплаті за використану теплову енергію, яка станом на 01.10.2011р. становила 57600, 29 грн. та частково була сплачена на час розгляду спору. З посиланням на положення договору, керуючись нормами Цивільного кодексу, враховуючи допущене прострочення в оплаті, позивачем заявлені до стягнення в судовому порядку сума боргу, 3% річних та інфляційні збитки.

Відповідачем позову не визнано, заперечення викладені письмово у відзиві на позов, додатково наданих поясненнях по справі.

Необґрунтованими вважає відповідач заявлені позивачем вимоги, оскільки фактично спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого гарячого водопостачання оплачені в повному обсязі, в наявності переплата 25244, 29 грн..

Свої доводи відповідач обґрунтовує тим, що обсяг спожитої теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби централізованого гарячого водопостачання не вимірюється приборами обліку, а нараховується розрахунковим шляхом по максимальних проектних навантаженнях, і не відповідає фактичному обсягу спожитої теплової енергії.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2001р. між АЕК «Київенерго»та ЖБК «Темп-15»укладено договір № 8021010 на постачання теплової енергії у гарячій воді, згідно з яким постачальник зобовязувався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач (відповідач у справі) зобовязувався отримати її та оплатити відповідно до умов викладених в договорі.

Зазначений договір укладено між сторонами на підставі звертання-доручення відповідача про укладення договору на постачання теплової енергії з 01.05.2001р., у звязку з чим, позивачем та відповідачем ведеться облік за вказаним договором як за договором № 8021010 від 01.05.2001р..

Згідно з п. 2.2.1. договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження зазначеними в додатку № 1, вартість якої згідно з п. 2.3.1 договору споживач зобовязаний своєчасно сплачувати в терміни та за тарифами зазначеними в додатку № 2.

Відповідно до п.10 додатку № 2 до договору споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком. Строки сплати за фактично спожиту теплову енергію передбачені п. 10 додатку № 2 (Тарифи та порядок розрахунків), і такі відповідачем у відношенні суми боргу що виник за період з 01.10.2009р. по 01.10.2011р. порушені.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001 року (п. 4.1. договору). За п. 4.3 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Поданим позивачем розрахунком, що проведений у відповідності з умовами договору на підставі зазначених даних облікових карток (табуляграм) стверджується факт поставки позивачем відповідачу протягом спірного періоду за договором теплової енергії на суму 380813, 83 грн. (в т.ч. ПДВ), а також факт користування відповідачем цією тепловою енергію та наявності заборгованості у останнього перед позивачем за спожиту теплову енергію, з урахуванням зарахованої оплати в сумі 330084, 68 грн. (в тому числі 6871, 14 грн. сплачених у жовтні 2011р.) в погашення боргу, який станом на час вирішення спору складає 50729, 15 грн. за заявлений період.

При цьому, сума боргу в розмірі 6871, 14 грн. згідно представленої суду довідки про надходження коштів, що ведеться по особовому рахунку № 8021010 була погашена відповідачем протягом жовтня 2011р. (31.10.2011р.), тобто до звернення позивача з позовом до суду.

За розглядом спору, в тому числі по сумі, що була сплачена на дату звернення з позовною заявою (02.11.2011р.), провадження у справі не може бути припиненим, оскільки заявлення таких вимог при поданні позову свідчить про завищення позивачем розміру позовних вимог та є наслідком відмови у задоволенні позову в цій частині.

Підставами для припинення провадження у справі, у звязку з відсутністю предмету спору (п. 1-1 ст. 80 ГПК України), зокрема є припинення існування предмета спору, а в даному випадку по сумі боргу 6871, 14 грн. права позивача не були порушені станом на 02.11.2011р. (дата звернення до суду з позовом за яким порушено провадження у справі 22/453) через сплату боргу відповідачем, відповідно спір заявлений на розгляд суду в цій частині вже не може бути припинений, розгляд таких вимог здійснюється судом по суті.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

З урахуванням умов договору (додаток № 2) строки сплати вартості спожитої теплової енергії у відношенні заборгованості по якій виник спір у даній справі, з боку відповідача були порушені, що є підставою для задоволення вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 50729, 15 грн., що виник в періоді з 01.10.2009р. по 01.10.2011р. (при врахуванні отриманих оплат).

У вказаному періоді для нарахування плати за відпуск теплової енергії застосовувались тарифи згідно Розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), постанови НКРЕ, інформація щодо встановлених тарифів залучена до справи.

Враховуючи заперечення відповідача з приводу неправомірного нарахування вартості теплової енергії що споживається відповідачем згідно укладеного договору № 8021010, яка не відповідає фактичним обсягам її споживання, суд враховує положення договору, зокрема п. 8 додатку № 2 «Тарифи та порядок розрахунків», згідно з якими у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається: - на опалення як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія; - на гаряче водопостачання як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Таким чином, представлені до матеріалів справи табуляграми, які не визнаються відповідачем як підтвердження фактичного обсягу споживання теплової енергії, в даному випадку є підставою для нарахування плати згідно з умовами договору № 8021010, оскільки містять дані з яких визначається кількість спожитої теплової енергії на потреби гарячого водопостачання розрахунково відповідно до договірного теплового навантаження на гаряче водопостачання з урахуванням фактичного часу споживання теплової енергії.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи здійснений розрахунок інфляційної складової боргу суд задовольняє вимоги про стягнення інфляційних збитків по сумі 6998, 31 грн., який проведено з урахуванням відємного значення індексу інфляції за відповідні місяці в періоді прострочення, а 3% річних підлягають стягненню у розмірі заявленому позивачем у розмірі 2634, 44 грн..

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 688, 09 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 803, 95 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Темп-15»(03040, м. Київ, вул. Деміївська 47, ідент. код 23377368) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(на рахунок 260070130718 у АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», МФО 320627; 01001, м. Київ, пл. І. Франка 5, ідент. код юрид. особи 00131305) 50729, 15 грн. (пятдесят тисяч сімсот двадцять девять гривень 15 копійок) боргу за спожиту теплову енергію.

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Темп-15»(03040, м. Київ, вул. Деміївська 47, ідент. код 23377368) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(на рахунок 26000306201 у Головному управлінні по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк»МФО 322669, ідент. код юрид. особи 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(04050, м. Київ, вул. Мельникова 31, ідент. код 26187763) 6988, 31 грн. (шість тисяч девятсот вісімдесят вісім гривень 31 копійку) інфляційних збитків, 2634, 44 грн. (дві тисячі шістсот тридцять чотири гривні 44 копійки) 3% річних, 803, 95 грн. (вісімсот три гривні 95 копійок) судових витрат.

4. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 20.02.2012