Рішення № 21657536, 27.02.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.02.12 р. Справа № 5006/14/22пд/2012

за позовом Приватного акціонерного товариства «Керамет», ЄДРПОУ 13508852,

м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Ломпромресурс”,

ЄДРПОУ 37040803, м.Донецьк

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграл», ЄДРПОУ 22015203,

м.Донецьк

про визнання недійсним договору

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1.-по дов.

від відповідача: не зявився

від третьої особи: ОСОБА_2-по дов.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Керамет», м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю „Ломпромресурс”, м.Донецьк, про визнання недійсними договорів:

- №153/11 від 27.04.2011р., укладеного між ТОВ «Інтеграл» та ТОВ «Ломпромресурс»;

- №154/11 від 27.04.2011р., укладеного між ТОВ «Інтеграл» та ТОВ «Ломпромресурс»;

- №155/11 від 27.04.2011р., укладеного між ТОВ «Інтеграл» та ТОВ «Ломпромресурс».

Крім цього, позивачем також заявлено вимоги про застосування наслідків недійсності правочину до вказаних вище договорів, а саме, зобовязання сторін за договорами повернути все отримане ними за договорами в порядку, передбаченому ст.216 Цивільного кодексу України.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на недосягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами оспорюваних правочинів, укладання останніх сторонами без мети реального настання правових наслідків, вчинення оспорюваних правочинів без наявності у сторін відповідних дозволів.

Відповідач в судові засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав. Про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений (повідомлення про вручення поштових відправлень від 24.01.2012р., 13.02.2012р.).

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Статтею 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.02.2012р. до участі у справі залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеграл», м.Донецьк.

Третя особа надала 27.02.2012р. письмові пояснення по суті спору, в яких повідомила суд про правомірність оспорюваних позивачем договорів поставки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та третьої особи, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як встановлено судом, 27.04.2011р. між ТОВ «Інтеграл» та ТОВ «Ломпромресурс» був підписаний договір поставки №153/11, згідно з умовами якого, відповідач зобовязався поставити, а третя особа прийняти та оплатити на умовах, визначених у договорі, лом та брухт чорних та/або кольорових металів згідно з технічними умовами, визначеними у договорі, відповідно до специфікацій та доповнень.

Відповідно до доповнення від 27.04.2011р. до договору товаром є лом №500У ціною 2652,20 грн. за 1 тн. без ПДВ, №3ПН ціною 2652,20 грн. за 1 тн. без ПДВ, №500 ціною 2494,00 грн. за 1 тн. без ПДВ. За змістом доповнення від 27.04.2011р. до договору товаром є лом №4 ціною 2732,00 грн. за 1 тн. без ПДВ. Згідно доповнення від 28.04.2011р. до договору товаром є лом №4 ціною 2638,50 грн. за 1 тн. без ПДВ. У доповненні від 28.04.2011р. до договору сторонами визначено товар лом №500 ціною 2611,00 грн. за 1 тн. без ПДВ.

Також, 27.04.2011р. між ТОВ «Інтеграл» та ТОВ «Ломпромресурс» був підписаний договір поставки №154/11, згідно з умовами якого, ТОВ «Інтеграл» зобовязалось поставити, а відповідач прийняти та оплатити на умовах, визначених у договорі, лом та брухт чорних та/або кольорових металів.

Крім цього, 27.04.2011р. між ТОВ «Інтеграл» та відповідачем був підписаний договір поставки №155/11, згідно з умовами якого, відповідач зобовязався поставити, а третя особа прийняти та оплатити товар згідно специфікацій. Кількість, асортимент, характеристики, ціна товару визначаються у видаткових накладних (п.1.2 договору).

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, за змістом п.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За висновками суду, у розділі 1 договору поставки №153/11 від 27.04.2011р., договору поставки №154/11 від 27.04.2011р., договору поставки №155/11 від 27.04.2011р. сторонами було узгоджено предмет договорів, у розділі 2 договору поставки №153/11 від 27.04.2011р. та договору поставки №154/11 від 27.04.2011р., у розділі 3 договору поставки №155/11 від 27.04.2011р. - ціну на товар на загальну суму договорів, у розділі 9 договорів, зокрема, строк дії договорів.

Тобто, сторонами в договорах поставки №153/11 від 27.04.2011р., №154/11 від 27.04.2011р., №155/11 від 27.04.2011р. було узгоджено такі істотні умови господарського договору як предмет, ціна та строк дії договору.

Таким чином, твердження позивача щодо недосягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами укладених договорів поставки не відповідають дійсності.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом, згідно з наданим до матеріалів справи листом від 29.12.2011р. №205/11 ТОВ «Інтеграл» було повідомлено позивача про перерахування ТОВ «Інтеграл» за договором №153/11 від 27.04.2011р. відповідачу грошових коштів в сумі 266594751,41 грн. Одночасно, за змістом вказаного листа, в період з 01.05.2011р. по 30.06.2011р. ТОВ «Інтеграл» в оплату за договором №155/11 від 27.04.2011р. перерахувало відповідачу грошові кошти на суму 264192,34 грн. При цьому, згідно відомостей ТОВ «Інтеграл» загальний обсяг поставленого на адресу ТОВ «Ломпромресурс» лому за договором №154/11 від 27.04.2011р. за період з 01.05.2011р. по 30.11.2011р. становить 5243470,90 грн.

За змістом п.2.6 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, затвердженої наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 25.02.2003р. №14/65, приймання промислового металобрухту від юридичних осіб оформляється актом приймання із зазначенням найменування юридичної особи, її місцезнаходження, кількості та джерел походження металобрухту, рівня дози випромінювання, а також з відміткою про вибухову безпеку та, у разі потреби, про дезактивацію і очищення металобрухту від шкідливих речовин.

Відповідно до прийомо-здаточних актів, копії яких надані до матеріалів справи третьою особою, за договорами №153/11 від 27.04.2011р. та №155/11 від 27.04.2011р. відповідачем здійснювалось постачання лому та брухту чорних металів третій особі на загальну суму 272798523,92 грн., а за договором №154/11 від 27.04.2011р. третя особа постачала відповідачу лом та брухт чорних/кольорових металів на суму 5243470,94 грн. У вказаних актах сторонами визначено вид товару, його кількість, якість та ціна.

Зазначені документи відповідно до вимог Закону України „Про бухгалтерській облік та фінансову звітність” є первинним документами, підставою для бухгалтерського обліку та відповідно до приписів ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України приймаються в судом в якості належних та допустимих доказів по справі.

З урахуванням викладеного, за висновками суду, ТОВ «Інтеграл» та ТОВ «Ломпромресурс» виконувались свої зобовязання за укладеними договорами поставки №153/11 від 27.04.2011р., №154/11 від 27.04.2011р., №155/11 від 27.04.2011р.

Частиною 5 ст.203 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним.

Таким чином, для визнання правочину фіктивним та, як наслідок, визнання його недійсним, необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину на ненастання правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, а також відсутність будь-яких дій сторін, спрямованих на виконання умов договору.

При цьому, при зверненні до суду з позовом про визнання правочину фіктивним на позивача покладається обовязок довести відсутність наміру в учасників правочину щодо створення юридичних наслідків.

Як встановлено судом вище, на виконання зазначених договорів поставки №153/11 від 27.04.2011р., №154/11 від 27.04.2011р., №155/11 від 27.04.2011р. сторонами здійснювалось постачання товару, що підтверджується наданими до матеріалів справи прийомо-здаточними актами. Викладене підтверджує наявність у сторін під час підписання оспорюваних правочинів наміру створити реальні правові наслідки.

На підставі викладеного, враховуючи надані до матеріалів справи первинні документи, за висновками суду, сторонами було вчинено дії, спрямовані на настання відповідних правових наслідків, тому відсутні будь-які правові підстави вважати спірні договори фіктивними.

Статтями 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

Жодних доказів того, що спірні договори поставки вчинені без наміру створення правових наслідків, позивачем не надано та, відповідно, таких обставин судом не встановлено.

Таким чином, судом встановлено, що спірні договори поставки №153/11 від 27.04.2011р., №154/11 від 27.04.2011р., №155/11 від 27.04.2011р. відповідають вимогам чинного законодавства, мають всі істотні умови, фактично виконувалися сторонами та є дійсними.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на ті обставини, що за місцезнаходженням відповідача відсутні будь-які складські приміщення та виробничі майданчики. Зокрема, такі зауваження позивача не є підставою для визнання договорів недійсними та у будь-якому разі не спростовують фактичного наміру сторін на виконання спірних договорів.

Відповідно до ст.227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

За таких обставин, при заявленні вимог про визнання договорів недійсними згідно вимог ст.227 Цивільного кодексу України позивачем має бути доведено, зокрема, відсутність у особи відповідного дозволу на вчинення правочину.

Проте, твердження позивача щодо відсутності у ТОВ «Інтеграл» та ТОВ «Ломпромресурс» відповідних ліцензій із заготівлі, переробки брухту чорних/кольорових металів спростовуються наданими до матеріалів справи ліцензіями серії АВ №470127 та №470144, виданими ТОВ «Інтеграл» на заготівлю, переробку металобрухту чорних та кольорових металів, ліцензією серії АВ №470099, виданою ТОВ «Ломпромресурс» на заготівлю, переробку металобрухту чорних металів.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

За висновками суду, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем підстав для визнання спірних договорів поставки №153/11 від 27.04.2011р., №154/11 від 27.04.2011р., №155/11 від 27.04.2011р. недійсними до матеріалів справи не надано (зокрема, позивачем не доведено ані незаконність змісту правочинів, ані недотримання форми, ані невідповідність волі та волевиявлення).

Крім цього, судом також прийнято до уваги той факт, що відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Частиною 1 ст.15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 та п.2 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України визначають, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Як вказувалось вище, позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача про визнання недійсними договорів поставки №153/11 від 27.04.2011р., №154/11 від 27.04.2011р., №155/11 від 27.04.2011р.

Таким чином, при зверненні до суду з позовом про визнання недійсними вказаних правочинів позивачем має бути доведено, яким чином ці правочини впливають на його права та обовязки, порушують останні.

Як встановлено судом, позивач не є стороною і учасником спірних договорів поставки №153/11 від 27.04.2011р., №154/11 від 27.04.2011р., №155/11 від 27.04.2011р.

Обґрунтовуючи своє право на звернення до суду з відповідними позовними вимогами позивач посилається на ті обставини, що він є учасником ТОВ «Інтеграл».

Проте, законодавством не передбачено право учасника товариства звертатись до суду за захистом прав товариства, крім випадків, коли він уповноважений на це відповідним товариством, або якщо таке право надається йому статутом товариства.

За висновками суду, відповідних повноважень на представництво інтересів ТОВ «Інтеграл» шляхом заявлення вимог про визнання недійсними договорів поставки позивачу не надано.

За таких обставин, враховуючи викладене, позов в частині вимог про визнання недійсними договорів поставки №153/11 від 27.04.2011р., №154/11 від 27.04.2011р., №155/11 від 27.04.2011р., укладених між ТОВ «Інтеграл» та ТОВ «Ломпромресурс», підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Враховуючи висновки суду щодо відсутності підстав для визнання недійсними договорів поставки №153/11 від 27.04.2011р., №154/11 від 27.04.2011р., №155/11 від 27.04.2011р., позовні вимоги в частині застосування наслідків недійсності правочину до вказаних вище договорів, а саме, зобовязання сторін за договорами повернути все отримане ними за договорами в порядку, передбаченому ст.216 Цивільного кодексу України, також підлягають залишенню без задоволення.

Судовий збір підлягає віднесенню на позивача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Керамет», м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ломпромресурс”, м.Донецьк про визнання недійсними договорів №153/11 від 27.04.2011р., №154/11 від 27.04.2011р., №155/11 від 27.04.2011р., укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеграл» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ломпромресурс», зобовязання сторін за договорами повернути все отримане ними за договорами.

В судовому засіданні 27.02.2012р. оголошено повний текст рішення.

Суддя Левшина Г.В.