Рішення № 21656836, 21.02.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

21 лютого 2012 р. Справа 13/2/2012/5003

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Тісецького С.С.,

при секретарі судового засідання Поцалюк Н.В.,

розглянувши в приміщенні суду справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро" (код ЄДРПОУ 32513287, 22525, Вінницька обл., Липовецький район, с. Зозів, вул. Леніна, 41)

до: Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області (код ЄДРПОУ 20087598, 22700, Вінницька область, м. Іллінці, вул. Пестеля, 3) та до : Головного управління державного казначейства України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 21727137, 21018, м. Вінниця, вул. Пирогова, 29)

про стягнення збитків у сумі 389863,40 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, - за довіреністю

від відповідача 1: ОСОБА_2, - за довіреністю

від відповідача 2: ОСОБА_3, - за довіреністю

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро" 06.01.2012 року звернулось в господарський суд Вінницької області з позовом до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області та до Головного управління державного казначейства України у Вінницькій області про стягнення збитків у сумі 389863,40 грн..

Позов обґрунтовано наступним. З 31.08.2010 р. по 19.11.2010 р. відповідач-1 проводив перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за результатами проведення якої складено акт про результати планової виїзної перевірки від 24.11.2010 р., в якому зазначено, що позивачем було допущено порушення приписів Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 2353420 грн.. Ігноруючи заперечення позивача на акт перевірки від 24.11.2010 року Іллінецька МДПІ Вінницької області 06.12.2010 р. прийняла податкове повідомлення- рішення, яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 3 898 634 грн.. Прийняття податкового повідомлення-рішення призвело до порушення прав позивача та безпідставного виникнення податкового зобов'язання. З метою захисту від протиправних дій посадових осіб ДПІ та відновлення своїх порушених прав позивач, відповідно до договору про надання юридичних послуг від 25.11.2010 р., доручив ФОП ОСОБА_1 згідно доручення від 14.12.2010 р. здійснити заходи щодо захисту й відновлення порушених прав за винагороду в розмірі 10 % від суми податкового зобов'язання, визначеної у податковому повідомлені-рішенні від 06.12.2010 року. В результаті виконання договору від 25.11.2010 р., визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.12.2010 р. та податкова вимога Іллінецької МДПІ від 01.04.2011 р., згідно постанов Вінницького окружного адміністративного суду від 03.02.2011 р. та від 09.06.2011 р.. Між позивачем та та ФОП ОСОБА_1 був підписаний акт виконаних робіт по договору від 25.11.2010 р. та відповідно до платіжного доручення позивач перерахував ФОП ОСОБА_1 кошти в сумі 389863,40 грн.. З огляду на вказане, позивачу було завдано збитки у вигляді втрат в розмірі 389863,40 грн. зроблених для відновлення порушених прав. Зазначені обставини й стали підставою звернення до суду.

Ухвалою суду від 06.01.2012 р. порушено провадження у справі № 13/2/2012/5003 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 24.01.2012 року.

23.01.2012 р. за вх. № 08-46/865/12 від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 13/2/2012/5003 до вирішення справи № 2-а-5198/10/0270 за заявою ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" про ухвалення додаткового рішення, яка знаходиться в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду. Суд розглянувши вказане клопотання відмовив в його задоволенні, з огляду на наступне. Згідно ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Предметом спору у справі № 13/2/2012/5003 є стягнення збитків в сумі 389 863,40 грн., а предметом спору по справі № 2-а-5198/10/0270 є стягнення судових витрат у сумі 300 000 грн. Отже, як видно з матеріалів справи, позивач одночасно звернувся до господарського та адміністративного судів, але з позовами про різний предмет та з різних підстав. В судовому засіданні 21.02.1012 р. представники позивача та відповідачів заявили про те, що адміністративним судом відмовлено позивачу в задоволенні заяви про стягнення на його користь судових витрат. Таким чином на момент заявленого позивачем клопотання про зупинення провадження у справі, суд не бачить необхідності в його задоволенні в зв"язку із тим, що розгляд справи № 2-а-5198/10/0270, яка знаходиться в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду, не робить неможливим розгляд данной справи .

24.01.2012 року за вх. № 08-46/934/12 до суду від відповідача - Іллінецької МДПІ Вінницької області надійшли заперечення на позовну заяву в якому останній просить відмовити у задоволенні позову повністю з огляду на слідуюче. Іллінецькою МДПІ проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства та складено акт № 17/23/32513287 від 24.11.2010 р. За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000272301/0 від 06.12.2010 р., яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 3898634 грн.. ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Іллінецької МДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000272301/0 від 06.12.2010 р.. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.02.2011 р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000272301/0 від 06.12.2010 р.. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.03.2011 р. постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03.02.2011 р. скасовано та прийнято нову, якою у задоволені позовних вимог відмовлено. Ухвалою вищого адміністративного суду України від 23.08.2011 р. постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.03.2011 р. скасовано, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03.02.2011 р. залишено в силі. Також відповідач у запереченнях на позовну заяву, посилаючись на ст. 90 КАС України зазначив, що укладенням доручення від 14.12.2010 р. між позивачем та ФОП ОСОБА_1, завищено розмір витрат на правову допомогу. Окрім того, позивачем не надано розрахунку виконання доручення до договору про надання юридичних послуг від 14.12.2010 р., помісячно, але враховуючи, що касаційна скарга направлена до Вищого адміністративного суду України 31.03.2011 р., провадження у справі відкрито 01.04.2011 р., тобто до судового засідання, яке відбулось 23.08.2011 р., виконавцем - ФОП ОСОБА_1., дій ніяких не проводилось. Отже з 14.12.2010 р. по 31.03.2011 р. було витрачено відповідно до трудового законодавства, 72 робочі дні, а отже 576 год. робочого часу, що не відповідає даним викладеним в акті виконаних робіт по договору від 25.11.2010 р.. До того ж, відповідно до постанови КМУ від 27 квітня 2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави", ст.53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" ст.22 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", сума компенсації надання правової допомоги за рахунок держави могла б становити 3421,35 грн.. Таким чином позивач при укладенні доручення від 14.12.2010 р. згідно з договором від 25.11.2010 р. діяв всупереч ч.3 ст. 90 КАС України, якою передбачено граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу.

В зв'язку з відрядженням судді Тісецького С. С. судове засідання 24.01.2012 року не відбулось, ухвалою суду від 24.01.2012 року призначено слухання на 07.02.2012 року.

Разом з тим, враховуючи необхідність витребування доказів та проведення заміни відповідача-2 його правонаступником, слухання по справі було відкладено ухвалою суду від 07.02.2012 року на 21.02.2012 року.

21.02.2011 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог з проханням вважати прохальну частину позовної заяви в наступній редакції : стягнути з Іллінецької МДПІ на користь ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" 389863,40 грн. витрат здійснених як оплата правових послуг за договором від 25.11.2010 р. про надання юридичних послуг. Суд розглянувши вказану заяву відмовив в її задоволенні з наступних підстав. Згідно ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. За своєю сутю, вказана заява визначає зміну предмету позову у справі № 13/2/2012/5003. Оскільки, зазначена заява подана після початку розгляду справи по суті, що підтверджується протоколом судового засідання від 21.02.2012 року, в зв'язку з чим, у її задоволенні слід відмовити.

На визначену дату 21.02.2011 р. з'явилися представники позивача та відповідачів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав та за обставин вказаних у позові, представник відповідача-1 позов не визнав з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву та представник відповідача-2 позов не визнав повністю.

При розгляді справи судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З 31.08.2010 р. по 19.11.2010 р. відповідач проводив перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 р. по 30.06.2010 р., валютного та іншого закодавства за період з 01.04.2009 р. по 30.06.2009 р., податку на прибуток за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р..

За результатами проведеної перевірки та на підставі направлення № 257 від 31.08.2010 р. й № 290 від 28.09.2010 р. виданого Іллінецькою МДПІ, складено акт про результати планової виїзної перевірки № 17/23/32513287 від 24.11.2010 р..

У висновку вказаного акту зазначається, що перевіркою пунктів № 3.2.-3.3, 3.5 - 3.9, 4-6 плану перевірки порушень не встановлено. Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро":

1. п.п. 4.1.1, п.4.1 ст. 4, п.п. 4.1.6, п. 4.1 ст.4, п. 5.9 ст.5, п.п. 5.2.1, п.5.2, п.п. 5.3.9, п.5.3, п.5.6, п.п.5.7.1, п.5.7 ст.5, п.п. 8.1.4, п.8.1 ст. 8, п. 8.3 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР зі змінами, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 2353420 грн., у тому числі за : 1-півріччя 2009 року в сумі 1 331 620 грн.; 2-півріччя 2009 року в сумі 1 021 800 грн.

2. ст. 2, 5 Закону України "Про плату за землю" № 2535-ХІІ від 03.07.1992 року зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено плату за землю в сумі 481,39 грн. в т.ч. квітень 2009 року - 82,11 грн., травень 2009 року - 49,91 грн., червень 2009 року - 49,91 грн., липень 2009 року - 49,91 грн., серпень 2009 року - 49,91 грн., вересень 2009 року - 49,91 грн., жовтень 2009 року - 49,91 грн., листопад 2009 року - 49,91 грн., грудень 2009 року - 49,91 грн..

3. ст. 8 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-1У "Про податок з доходів фізичних осіб" із змінами та доповненнями в результаті несвоєчасного перерахування податку з доходів фізичних осіб.

Зазначений акт перевірки підписано головними податковими інспекторами, виконавчим директором та головним бухгалтером ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро".

До того ж, 06.12.2010 року Іллінецькою МДПІ (Липовецьке відділення) на підставі акту перевірки від 24.11.2010 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000272301/0 в якому позивач повідомляється про наявність визначеної суми податкового зобов'язання, яка підлягає сплаті у розмірі 3898634 грн..

29.11.2010 року позивачем було направлено на адресу Іллінецької МДПІ заперечення № 172 до акта перевірки від 24.11.2010 року № 17/23/32513287 наступного змісту. Актом перевірки зафіксовано порушення щодо включення до складу валових витрат, витрат понесених підприємством в зв'язку з вирощуванням культур врожаю 2008-2009 років, які були реалізовані в I та II півріччі 2009 року. Під час проведення перевірки перевіряючи були надані всі первинні документи, зведені бухгалтерські реєстри, податкова та статистична звітність, які підтверджують затрати по вирощуванню культур врожаю 2008-2009 років та фіксують факт здійснення господарських операцій. Факту не надання документів на вимогу перевіряючих не було. Також позивач у запереченні зазначає, що підприємство мало право в Декларації з податку на прибуток за I та II півріччі 2009 року до складу валових витрат включати витрати по вирощуванню сільськогосподарської продукції врожаю 2008-2009 років, так як ця продукція була реалізована і дохід відображений в I та II півріччі 2009 року. Таким чином, висновки ДПІ викладені в акті документальної перевірки від 24.11.2010 р. № 17/23/3251328 не відповідають чинному податковому законодавству та при прийнятті кінцевого рішення позивач просить врахувати заперечення та документи, що додаються, а саме : лист ДПІ у Вінницькій області № 25400/10/15-120 від 10.11.2010 р.; лист Інформаційно-довідкового департаменту державної податкової служби.

У відповідь на заперечення позивача № 172 від 29.11.2010 р., Іллінецькою МДПІ Вінницької області було надано пояснення № 1293/10/23-207 від 02.12.2010 р. з якого вбачається слідуюче. У ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" датою збільшення валових витрат є дата фактично оприбуткованих платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання робіт і послуг, які були використані для вирощування сільськогосподарської продукції у 2008 році. Тобто витрати на придбання товарів, робіт і послуг понесених платником у 2008 році в період перебування на фіксованому сількогосподарському податку не можуть бути враховані перевіркою і включені до складу валових витрат 2009 року.

Відповідно до п. 14.1 ст. 14 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року № 283/97-ВР із змінами, підприємства основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, сплачують податок на прибуток у порядку та розмірах передбачених цим Законом, за підсумками звітного податкового року. Отже для товариства звітний податковий період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року і об'єкт оподаткування по податку на прибуток визначається за вказаний звітний податковий період.

Витрати відображені в рядку 04.1 Декларації по податку на прибуток "витрати на придбання товарів (робіт і послуг), крім визначених у 04.11" за II півріччя 2009 року становлять 17772863 грн., витрати відповідно до наданих в ході перевірки бухгалтерських документів становлять (в період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року) в сумі 7 727 843 грн. (реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат наведено в додатку № 4 до довідки про загальну інформацію), тобто витрати в сумі 7 727 843 грн. підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами звітного періоду 2009 року, а витрати в сумі 10 045 020 грн. не підтвердженні відповідними первинними бухгалтерськими документами звітного періоду.

Згідно письмового пояснення головного бухгалтера ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" Осровської Н.І. до складу витрат на придбання товарів, робіт і послуг включені витрати по вирощуванню реалізованої продукції, які понесені в попередніх періодах, реалізована продукція вирощена в 2008 році (період перебування на фіксованому сільськогосподарсь-кому податку).

Також у поясненні на заперечення позивача Іллінецька МДПІ Вінницької області вказує, що витрати на вирощування сільськогосподарської продукції у 2008 році, не можуть бути враховані в податковому обліку 2009 року, перебуваючи на загальній системі оподаткування по податку на прибуток.

Тому враховуючи зазначені обставини, Липовецьке відділення Іллінецької МДПІ Вінницької області, прийшло висновку не приймати до уваги заперечення ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" при прийнятті рішення, оскільки порушення в акті перевірки є законодавчо обґрунтованими.

Окрім того, Липовецьким відділенням Іллінецької МДПІ прийнято податкову вимогу № 81 від 01.04.2011 року, якою повідомлено керівника ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро", що станом на 01.04.2011 року сума податкового боргу, яка підлягає терміновій сплаті за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 3 875 712,46 грн..

25.11.2010 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) та ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" (замовник) укладено договір про надання юридичних послуг. Договором передбачено слідуюче. За цим договором одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надавати юридичні послуги, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначені юридичні послуги (п.1.1); при виконанні зазначених в п. 2.1 обов'язків, виконавець керується цим договором і відповідним чинним законодавством та гарантує таку якість юридичних послуг, що відповідає вимогам, які звичайно ставляться до послуг такого роду (п.2.3); строки виконання кожного доручення погоджуються між виконавцем і замовником у дорученні, з урахуванням зайнятості виконавця, складності доручення та часу, необхідного для його виконання (п.2.5); доручення вважається виконаним у момент досягнення зазначеного в ньому результату (п.2.6); замовник зобов'язаний : своєчасно забезпечувати виконавця всім необхідним для виконання його обов'язків за цим договором, в тому числі документами у потрібній кількості примірників, нормативними актами, що регулюють діяльність замовника; надавати в повному обсязі на вимогу виконавця достовірну інформацію про діяльність замовника, необхідну для виконання виконавцем його обов'язків за цим договором; оплачувати підтвердженні витрати виконавця, необхідні для виконання його обов'язків за цим договором, в тому числі відшкодовувати транспортні витрати (витрати на пальне), витрати на канцелярське приладдя, відшкодовувати здійснені виконавцем витрати під час перебування у відрядженнях, пов'язаних з виконанням доручень замовника таобов'язків, визначених у п.2.1 цього договору; оплачувати послуги виконавця в порядку та на умовах, визначених цим договором; протягом трьох днів, з дня отримання акту виконаних робіт прийняти виконання доручення та підписати акт виконаних робіт (п.3.1); ціна послуг, що надається виконавцем на користь замовника визначається за домовленістю сторін і вказується у дорученнях, які є додатками до цього договору. Оплата послуг здійснюється протягом 3-х банківських днів, з дня підписання акту виконаних робіт замовником, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця (п.4.1); підтверджені витрати виконавця, пов'язані з виконаннямобов'язків, визначених у п. 2.1 цього договору, а також інші витрати,пов'язані з виконанням доручень замовника, оплачуються замовником протягом трьох днів, з дня отримання виконавцем обґрунтованого розрахунку від замовника, в готівковому або безготівковому порядку, за згодою сторін (п.4.2); строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.7.1 цього договору та закінчується 01 червня 2012 року (п.7.2);

Також між позивачем та ФОП ОСОБА_1 14.12.2010 р. було укладено та підписано доручення до договору про надання юридичних послуг від 25.11.2010 р. Вказаним дорученням визначено слідуюче. Відповідно до договору про надання юридичних послуг від 25.11.2010 року, замовник - ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" доручає виконавцеві - ФОП ОСОБА_1 здійснювати підготовку матеріалів і представництво інтересів Замовника у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, перед підприємствами, установами й організаціями усіх форм власності, органами державної податкової служби, правоохоронними та будь-якими іншими органами з приводу оскарження податкового повідомлення-рішення від 06.12.2010 року № 0000272301/0 на суму 3 898 634 грн., а також представляти й захищати права, свободи та інтереси замовника в усіх інших справах, спорах і суперечках, які можуть виникнути у зв'язку з податковим повідомленням-рішенням від 06.12.2010 року № 0000272301/0, в тому рахунку: оскаржувати можливі податкові вимоги та дії посадових осіб органів державної податкової служби щодо можливого арешту майна та коштів у зв'язку з податковим зобов'язанням за податковим повідомленням-рішенням від 06.12.2010 року № 0000272301/0, надавати правову допомогу у підготовці скарг на дії і рішення податкової міліції та інших правоохоронних органів у випадку проведення дізнання та/або порушення кримінальних справ, пов'язаних з податковим повідомленням-рішенням від 06.12.2010 року № 0000272301/0, оскаржувати будь-які інші рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, що пов'язані з цим податковим повідомленням- рішенням та порушують законні права і інтереси замовника, в тому рахунку пред'являти претензії й судові позови з приводу відшкодування шкоди, заподіяної замовнику протиправними діями та рішеннями державної податкової служби, так чи інакше пов'язаними з податковим повідомленням-рішенням від 06.12.2010 року № 0000272301/0 та ним самим.

Оплату в розмірі 10 % (389 863 грн. 40 коп.) від суми, визначеної у податковому повідомленні-рішенні від 06.12.2010 року № 0000272301/0 гарантую з моменту скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення та підписання акту виконаних робіт.

Позивачем надано до матеріалів справи розрахунок до акту виконаних робіт від 02.11.2011 року в якому визначено вид (найменування) робіт, а також загальну суму коштів у розмірі 389863,40 грн. та затрачений час - 920 год..

Як вбачається з матеріалів справи, в ході виконання договору від 25.11.2010 року, адміністративними судами було винесено ряд процесуальних документів.

Так, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.02.2011 року у справі № 2-а-5198/10/0270 за позовом ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" до Іллінецької МДПІ Вінницькій області визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Іллінецької МДПІ (Липовецьке відділення) № 0000272301/0 від 06.12.2010 року на суму податкового зобов'язання в розмірі 3 898 634,00 грн..

09.06.2011 року Вінницьким окружним адміністративним судом прийнято постанову у справі № 2а/0270/1749/11 за позовом ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" до Іллінецької МДПІ про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, якою визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Іллінецької МДПІ (Липовецьке відділення) від 01.04.2011 року № 81.

Окрім того, Вищим адміністративним судом України було розглянуто касаційну скаргу ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.03.2011 року, якою скасовано постанову Вінницького окружного адміністратив-ного суду від 03.02.2011 року та відмовлено у задоволенні позовних вимог.

За результатами перегляду вказаної касаційної скарги Вищим адміністративним судом України прийнято ухвалу від 23.08.2011 року, якою касаційну скаргу ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" задоволено. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.03.2011 року скасовано, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03.02.2011 року у справі № 2а-5198/10/0270 залишено в силі.

02.11.2011 року замовником та виконавцем за договором від 25.11.2010 року підписано акт виконаних робіт до вказаного договору про наступне. В період з 14.12.2010 року по 01.11.2010 року (включно) виконавець надав за дорученням замовника від 14.12.2010 року слідуючі послуги : підготовка скарги до ДПІ в Вінницькій області про перегляд податкового повідомлення-рішення від 06.12.2010 року № 0000272301/0; підготовка матеріалів і представництво інтересів замовника у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій з приводу оскарження повідомлення-рішення від 06.12.2010 року № 0000272301/0 на суму 3898634 грн. та представництво з цих підстав інтересів замовника перед органами ДПІ; підготовка матеріалів і представництво інтересів замовника у адміністративних судах з приводу оскарження податкової вимоги від 01.04.2011 року № 81 на суму 3875712,46 грн., надання юридичних послуг при проведенні дізнання з приводу нарахованого податкового зобов'язання відповідно до податкового повідомлення-рішення від 06.12.2010 року № 0000272301/0 та правова допомога при здійсненні провадження у кримінальній справі, порушеній за ч.3 ст. 212 КК України відносно головного бухгалтера ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" (п.1). Замовник не має скарг і претензій до виконавця з приводу виконаних робіт, що визначені у п.1 даного акту (п.2).

У вказаному акті також визначено вартість послуг на суму 389863,40 грн. та затрачений час, а саме - 920 год..

За надані юридичні послуги позивач перерахував ФОП ОСОБА_1 згідно акту виконаних робіт від 02.11.2011 року до договору від 25.11.2010 року кошти у сумі 389 863,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 922 від 22.11.2011 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та матеріали справи, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Позивач у позовній заяві посилаючись на ст.ст. 22, 1166, 1173 ЦК України, стверджує, що йому завдано збитки на суму 389 863,40 грн., внаслідок прийняття протиправного рішення Іллінецькою МДПІ у вигляді витрат, зроблених для відновлення порушених прав в процесі виконання договору від 25.11.2010 року та доручення від 14.12.2010 року, а тому просить стягнути вказану суму з Головного управління державного казначейства України у Вінницькій області.

Таким чином предметом позову в даній справі є стягнення з відповідача-2 на користь позивача збитків, завданих рішеннями відповідача-1.

Підставами позову позивач зазначив обставини, відповідно до яких відповідач-1, прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000272301/0 від 06.12.2010 року на підставі акту перевірки № 17/23/32513287 від 24.11.2010 р. та податкову вимогу № 81 від 01.04.2011 року. В подальшому вказані рішення Іллінецької МДПІ у Вінницькій області були визнані протиправними та скасовані згідно постанов Вінницького окружного адміністративного суду від 03.02.2011 року та від 09.06.2011 року. В процесі оскарження рішень відповідача-1, позивачем були зроблені витрати на підставі договору про надання юридичних послуг від 25.11.2011 року для відновлення порушених прав, внаслідок дій Іллінецької МДПІ Вінницької області.

Пункт п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України закріплює положення про виникнення цивільних прав та обов'язків на підставі факту заподіяння майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до п.1 ч.2, ч.3 ст.22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Позивач у даній справі, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача-2 реальних збитків. Натомість не довів суду, чому для відновлення його порушеного права, позивач був вимушений сплатити саме суму 389863,40 грн. Позивчаем не доведено судуяка знаходиться в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду необхідність здійснення саме такої оплати та саме в такому розмірі, і що нездійснення таких витрат залишило б його право порушеним.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань причиною.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Стаття 1166 ЦК України встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди. Зокрема ч. 1 вказаної статті визначає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В цьому випадку термін "шкода" слід розглядати як шкідливий майновий результат не договірних відносин, оскільки такий результат в договірних відносинах позначається терміном "збитки".

Відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; б) Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду); в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Приписами ст. 1173 ЦК України, встановлюється, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

У пункті 1 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (в редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 № 04-5/239) зазначено, що, вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Як свідчить судова практика, зокрема постанова Вищого господарського суду України № 20/237 20.01.2009 р., якою встановлено слідуюче. Компанія "Наброс Фарма ПВТ ЛТД" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Рейнбо-ЛТД" про стягнення 500429,75 грн. збитків, тобто "витрат, направлених на відновлення свого порушеного з боку ТОВ "Рейнбо-ЛТД" цивільного права (реальні збитки) на 99095 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ на день подання позову складає 500429,75 грн.".

Позов мотивовано тим, що неправомірними діями відповідача спричинено необхідність здійснення представництва інтересів позивача у судах під час розгляду ними справ, що й стало підставою для укладення компанією "Наброс Фарма ПВТ ЛТД" договору з СПД Ф. І. Д. про надання останньою юридичної допомоги та оплати позивачем відповідної допомоги.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність підстав для стягнення з ТОВ "Рейнбо-ЛТД" 500429,75 грн. як завданих позивачеві збитків.

Рішенням названого господарського суду від 02.07.2008 р. позов задоволено частково; з відповідача стягнуто: 319336,75 грн. збитків, 3193,37 грн. державного мита і 75,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2008 р. рішення господарського суду першої інстанції змінено, у задоволенні позову відмовлено повністю. Постанову мотивовано тим, що віднесення позивачем до складу збитків витрат на юридичну допомогу суперечить приписам статей 22, 611 і 623 ЦК України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зазначено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Також у вказаній вище постанові Вищого господарського суду України зазначається, що місцевий господарський суд у вирішенні даного спору не врахував і помилково вважав, що дії відповідача, які стали підставою судового спору зі справи, спричинили необхідність укладення позивачем договору з СПД Ф. І. Д. про надання юридичних послуг, та оплати відповідних послуг, а тому частково задовольнив позовні вимоги.

Господарський суд апеляційної інстанції, належним чином переоцінивши наявні у справі докази, дійшов правильного висновку про те, що витрати здійснені позивачем добровільно та свідомо, на підставі договору з фахівцем в галузі права, а не з адвокатом, відшкодування витрат на оплату праці якого передбачено статтею 49 ГПК України, та без участі відповідача; факт наявності таких витрат і їх розмір не знаходяться у необхідному зв'язку зі шкодою, а тому правомірно змінив рішення місцевого господарського суду, відмовивши у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Предметом доказування у справі № 13/2/2012/5003, враховуючи зміст позовних вимог, є встановлення наявності або відсутності факту завдання позивачу збитків рішеннями Іллінецької МДПІ у вигляді витрат, зроблених для відновлення порушених прав.

Досліджуючи питання наявності збитків у позивача, суд не встановив обставин, достатніх для покладання відповідальності на відповідача-2 - Головне управління державного казначейства України у Вінницькій області.

Згідно ч.1 ст. 15, ч.2 п.8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частина 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, визначає, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

Проаналізувавши подані позивачем докази, суд дійшов висновку, що витрати зроблені позивачем для відновлення порушених прав не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України. Також слід зазначити, що збитки у вигляді витрат, які просить стягнути позивач, виникли з позадоговірних правовідносини між позивачем та відповідачем.

Враховуючи, що факт наявності витрат і їх розмір не знаходяться у необхідному зв'язку зі збитками, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі ст. 49 ГПК України, судові витрати із сплати судового збору, підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 36, 43, 49, 82-84, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

Відмовити в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро" до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області та до Головного управління державного казначейства України у Вінницькій області про стягнення збитків у сумі 389863,40 грн..

Суддя Тісецький С.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 27 лютого 2012 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи