Рішення № 21656366, 28.02.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

28.02.2012Справа №5002-7/214-2012 За позовом Комунального підприємства «Варта» (вул. Леніна, буд. 15, с. Новоіванівка, Чорноморський район, АР Крим, 96433, ідентифікаційний код 30833621)

До відповідача Публічного акціонерного товариства «Крименерго» (вул. Київська, 74/6, м. Сімферополь, АР Крим, 95000, ідентифікаційний код 00131400)

Про скасування рішення.

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивача Лавріков С. В., керівник, розпорядження №31-л від 15.11.2011 р.; ОСОБА_1, предст., дов. у справі.

Від відповідача ОСОБА_2, предст., дов. №676-Д від 19.12.2011 р.

Сутьспору: Комунальне підприємство «Варта» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Крименерго», в якій просить суд скасувати рішення комісії з енергозбуту ПАТ «Крименерго» згідно протоколу №С035-000061 від 30.11.2011 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що 18.11.2011 р. представниками ПАТ «Крименерго» був складений акт №111315 від 18.11.2011 р. про допущене позивачем порушення Правил користування електричної енергії у вигляді самовільного підключення будівлі готелю. На підставі вказаного акта комісією ПАТ «Крименерго» було прийнято рішення у вигляді протоколу №С035-000061 від 30.11.2011 р. про донарахування 79355,23 грн. та виставлений відповідний рахунок для сплати. Позивач зазначає, що зафіксоване відповідачем в акті порушення не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки будівля готелю згідно замовлення вважається відключеним 16.03.2006 р., але самого факту відключення не було, акт про відключення складений не був, Комунальне підприємство «Варта» продовжувало споживати електричну енергію та здійснювало відповідні платежі за лічильником та протягом 5 років будь-які претензії не висувалися.

Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що рішення комісії постачальника електричної енергії не може бути предметом розгляду в господарському суді, а тому провадження у справі підлягає припиненню. Відповідач також повідомив, що обєкт позивача будівля готелю, був відключений від електропостачання 16.03.2006 р. через наявність заборгованості за поставлену електричну енергію, однак в ході перевірки 18.11.2011 р. було встановлено самовільне підключення споживачем струмоприймачів, що є порушенням п. 7.6 Правил користування електричною енергією. Відповідач також звернув увагу на те, що в акті про порушення ПКЕЕ №111315 від 18.11.2011 р. був зафіксований лічильник №570467, однак в звітних документах по розрахунку електроенергії за період з листопада 2010 р. по листопад 2011 р. зазначається інший засіб обліку електричної енергії за №848445. Вказаний лічильник, за твердженням ПАТ «Крименерго», не зареєстрований, не опломбований, не має схеми обліку споживання електричної енергії, а тому не може відображати реальні обєми споживання електроенергії.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

17.05.2004 р. між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (в подальшому Публічне акціонерне товариство “Крименерго”, Постачальник) та Комунальним підприємством «Варта» (Споживач) був укладений договір №350, розділом 1 якого передбачено, що постачальник поставляє електричну енергію споживачу, а споживач сплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно умов цього договору та додатків, які є його невідємними частинами.

В розділі 2 Договору сторони передбачили, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення інших питань, які не обумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватися чинним законодавством України, Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією, затвердженими у встановленому порядку.

В пункті 9.5 Договору сторони передбачили, що він вступає в силу з дня його підписання та діє до 31 грудня 2004 року, а в частині розрахунків до повного завершення. Цей договір вважається щорічно продовженим на рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про розірвання договору або його перегляд.

Сторонами не були надані докази розірвання договору або зміни його умов, через що суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору цей договір продовжує діяти.

З додатку 1 до договору вбачається, що одним з обєктів, на які здійснюється договірна поставка електроенергії, є готель ТП-214.

Як свідчать матеріали справи, 18.11.2011 р. працівниками Публічного акціонерного товариства «Крименерго» була проведена перевірка дотримання позивачем вимог чинного законодавства в сфері електроенергетики на обєкті «готель в с. Новоіванівка» по вул. Леніна, 1 в с. Новоіванівка Чорноморського району, в результаті якої було виявлено порушення п. 7.6 Правил користування електричної енергії у вигляді самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі, яка не є власністю споживача.

Результати перевірки були зафіксовані в акті №111315 від 18.11.2011 р.

Вказаний акт був розглянутий на засіданні комісії ПАТ «Крименерго», якою було прийнято рішення про донарахування 66129,36 грн. (без ПДВ) вартості безобліково спожитої позивачем електричної енергії. Рішення було оформлено протоколом №С035-000061 від 30.11.2011 р.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням, Комунальне підприємство «Варта» звернулося до суду з позовом про його скасування.

Відповідно до пункту 6.41 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. N 28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17 жовтня 2005 р. N 910), у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень.

В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень.

Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві.

Акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача.

Пунктом 6.42 ПКЕЕ передбачено, що на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.

Комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією) і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників постачальника електричної енергії.

Споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання і має право бути присутнім на засіданні комісії.

Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків.

Споживач має право оскаржити рішення комісії в суді. У разі звернення до суду впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу останній має право не оплачувати виставлені рахунки до вирішення спірних питань у судовому порядку.

В складеному відповідачем протоколі №С035-000061 від 30.11.2011 р. також зазначено про можливість його оскарження в суді згідно з пунктом 6.42 ПКЕЕ.

Відповідно до статті 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобовязань до субєктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобовязання, що використовуються самими сторонами зобовязання в односторонньому порядку. До субєкта, який порушив господарське зобовязання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Частиною 1 статті 236 ГК встановлено види господарсько-оперативних санкцій, серед яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобовязань стороною, яка порушила зобовязання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо.

Згідно з частиною 2 вищезазначеної статті перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у її першій частині, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Отже, зі змісту вказаних положень чинного законодавства вбачається, що рішення постачальника електричної енергії про донарахування споживачу 66129,36 грн. (без ПДВ) вартості недоврахованої спожитої електроенергії є саме оперативно-господарською санкцією, а не актом ненормативного характеру в розумінні частини 2 статті 20 ГК України.

Саме такий висновок був зроблений Верховним судом України в постанові від 29.11.2010 р. у справі №2-15/1783-2009 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Сан-Маріно” до ВАТ “Крименерго” про визнання дій незаконними та скасування акта (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13485892).

Відповідно до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Отже, вищевказана постанова Верховного суду України від 29.11.2010 р. у справі №2-15/1783-2009 має бути обовязково застосована до спірних правовідносин при визначенні характеру прийнятого відповідачем рішення у вигляді протоколу №С035-000061 від 30.11.2011 р.

За частиною 2 статті 237 Господарського кодексу України порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Суд зазначає, що вказана норма є загальною та передбачає можливість скасування оперативно-господарської санкції за заявою заінтересованої сторони, але не визначає форму, в якій така заява має бути здійснена. При цьому буквальне розуміння позивачем цієї норми як такої, що надає право на звернення до суду саме з позовом про «скасування оперативно-господарської санкції», є передчасним, позаяк спеціальною нормою, яка в даному випадку визначає спосіб скасування цієї санкції, є вищенаведений пункт 6.42 Правил користування електричною енергією, яким передбачено, що рішення комісії з розгляду актів про порушення про визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та суми завданих споживачем збитків, яке оформлюється у вигляді протоколу, може бути оскаржено споживачем в суді.

Таким чином, скасування застосованої постачальником електричної енергії оперативно-господарської санкції у вигляді донарахованої вартості електроенергії, спожитої, але не врахованої внаслідок допущеного порушення ПКЕЕ, здійснюється шляхом визнання недійсним рішення енергопостачальника, оформленого відповідним протоколом.

З урахуванням цього, позивачем вірно обраний спосіб захисту порушеного права, рішення комісії електропостачальника може бути предметом судового розгляду, а отже твердження відповідача про необхідність припинення провадження у справі є передчасними.

Обґрунтовуючи правомірність складання акта №111315 від 18.11.2011 р., відповідач посилається на те, що обєкт позивача «будівля готелю в с. Новоіванівка» був відключений від еклектичної мережі, на підтвердження чого надав заявку №11 на відключення електроустановки від 15.03.2006 р., в якій міститься напис про відключення електроустановки 16.03.2006 р. У вказаній заявці в якості причини відключення вказано про наявність заборгованості за електроенергію.

Однак, при цьому слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1995 р. N 705 було затверджено Положення про порядок відключення споживачів від джерел енергопостачання, пунктом 1 якого передбачено, що Положення визначає порядок дій енергопостачальних організацій - постачальників теплової енергії (далі - енергія) та її споживачів - підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та фізичних осіб у разі запровадження передбачених укладеними між ними договорами обмежень на постачання енергії у зв'язку з порушенням терміну та періодичності розрахунків за відпущену енергію.

Відповідно до пункту 2 Положення про запровадження обмежень енергопостачальна організація надсилає споживачеві повідомлення, в якому зазначено підстави, дату і час, з якого буде введено обмеження.

Крім того, згідно з пунктом 7.5 Правил користування електричною енергією (в редакції станом на березень 2006 року) постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади, зокрема, у разі несплати спожитої електричної енергії відповідно до умов договору.

Отже, чинним порядком відключення споживачів від електричної енергії передбачено, що вказаним діям обовязково має передувати направлення постачальником відповідного повідомлення. Проте, відповідне повідомлення та докази його направлення відповідачем надано не було, що свідчить про недотримання відповідного порядку. При цьому, суд звертає увагу на те, що лише напис в заявці №11 від 15.03.2006 р. про відключення обєкта позивача від електричної мережі 16.03.2006 р. не свідчить, що таке відключення фактично відбулося.

Так, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявні зведення витрат електроенергії, рахунки електропостачальника та банківські виписки, з яких вбачається, що навіть після 16.03.2006 р. обєкт «будівля готелю» не був знеструмлений, а спожита електрична енергія оплачувалася в повному обсязі.

Наведене свідчить про те, що факт відключення будівлі готелю 16.03.2006 р. є непідтвердженим, а отже викладені в акті №111315 від 18.11.2011 р. твердження не відповідають фактичним обставинам справи.

Суд звертає увагу на те, що зі спірного рішення комісії ПАТ «Крименерго» №С035-000061 від 30.11.2011 р. вбачається, що обчислення вартості електричної енергії було здійснено на підставі Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 4 травня 2006 р. N 562.

Пунктом 1.1 Методики передбачено, що ця Методика встановлює порядок визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 N 28 (далі - ПКЕЕ), або Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.99 N 1357 (далі - ПКЕЕН).

Методика застосовується постачальником електричної енергії за регульованим тарифом (електропередавальною організацією) (далі - енергопостачальник) при визначенні обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення правил користування електричною енергією та/або виявлення фактів крадіжки електричної енергії, самовільного підключення до об'єктів електроенергетики і споживання електричної енергії без приладів обліку (п. 1.2 Методики).

Отже, умовою застосування Методики є відсутність обліку спожитої електроенергії. Проте, матеріали справи свідчать, що спожита позивачем електрична енергія на обєкті «будівля готелю в с. Новоіванівка» була не лише облікована, а й оплачена в повному обсязі, що свідчить про безпідставність застосування відповідачем Методики №1357.

Суд не може прийняти до уваги посилання відповідача не те, що в акті про порушення ПКЕЕ №111315 від 18.11.2011 р. був зафіксований лічильник №570467, однак в звітних документах по розрахунку електроенергії за період з листопада 2010 р. по листопад 2011 р. зазначається інший засіб обліку електричної енергії за №848445.

Так, з цього приводу суд звертає увагу на те, що в звітних документах позивача за 2006 рік та січень 2007 року (тобто після 16.03.2006 р., коли нібито було здійснено знеструмлення обєкта) в якості лічильника на обєкті «готель» зазначений лічильник №570467, та при цьому з відомостей вбачається збільшення показників спожитої електроенергії. При цьому, зазначення в подальшому іншого номеру лічильника - №848445, не має значення для справи, оскільки не стосується спірних правовідносин зафіксованого в акті 111315 від 18.11.2011 р. порушення. Суд не може погодитися з твердженням відповідача щодо того, що зазначення позивачем в звітних документах іншого номеру лічильника свідчить про використання незареєстрованого, неопломбованого лічильника, а звідси про порушення Правил користування електричною енергією, оскільки відповідні факти мали були зафіксовані у відповідному акті, який згідно з пунктом 6.41 ПКЕЕ є єдиним належним доказом допущеного споживачем порушення вимог Правил. Крім того, зазначення іншого номеру лічильника не виключає факту допущення позивачем помилки, оскільки з хронологічного співставлення показників лічильників №848445 та №570467 (зокрема, зі зведених відомостей за січень і квітень 2007 року , а. с. 17) можна зробити висновок, що зазначені позивачем дані лічильника №848445 на обєкті «будівля готелю в с. Новоіванівка» фактично є даними лічильника №570467.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення комісії ПАТ «Крименерго», оформлене протоколом №С035-000061 від 30.11.2011 р., було прийнято неправомірно, без врахування всіх обставин справи, що є підставою для його скасування.

Отже, позов Комунального підприємства «Варта» підлягає задоволенню в повному обсязі.

Сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача на підставі положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Скасувати рішення комісії Публічного акціонерного товариства «Крименерго» (вул. Київська, 74/6, м. Сімферополь, АР Крим, 95000, ідентифікаційний код 00131400), оформлене протоколом №С035-000061 від 30.11.2011 р., про донарахування Комунальному підприємству «Варта» вартості недооблікованої електричної енергії в розмірі 66129,36 грн. (без ПДВ).

3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Крименерго» (вул. Київська, 74/6, м. Сімферополь, АР Крим, 95000, ідентифікаційний код 00131400) на користь Комунального підприємства «Варта» (вул. Леніна, буд. 15, с. Новоіванівка, Чорноморський район, АР Крим, 96433, ідентифікаційний код 30833621) судовий збір в сумі 1073,00 грн.

4.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 29.02.2012 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.