Постанова № 21652220, 30.01.2012, Севастопольський апеляційний господарський суд

<Список >

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2012 року Справа № 5020-1551/2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіКоваля В.М.,

суддівОстапової К.А.,

Рибіної С.А.,

за участю представників сторін:

прокурор: Шульга Антон Миколайович, посвідчення № 574 від 18.11.08, старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;

позивача: не з`явився, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради;

відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 2403 від 02.12.11, фізична особа-підприємець ОСОБА_2;

3-ої особи: не з`явився, Севастопольська міська рада

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Єфременко О.О.) від 17 листопада 2011 року у справі №5020-1551/2011

за позовом прокурора Гагарінського району міста Севастополя

в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

за участю 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Севастопольської міської ради

про стягнення заборгованості в розмірі 365752,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Гагарінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, за участю 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Севастопольської міської ради, про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 365752,66грн., обґрунтовуючи позовні вимоги порушенням умов договору оренди № 121-10 від 26 жовтня 2010 року та посиланнями на положення статті 19 Закону України „Про орендну плату”.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 28 вересня 2011 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду.

01 листопада 2011 року представником Фонду комунального майна Севастопольської міської ради було заявлено клопотання про припинення провадження у справі на підставі пункту 11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у звязку з погашенням фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 основної суми заборгованості з орендної плати в розмірі 50135,17 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 17 листопада 2011 року провадження у справі № 5020-1551/2011 в частині стягнення основної суми заборгованості з орендної плати в розмірі 50135,17 грн. було припинено.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 17 листопада 2011 року у справі № 5020-1551/2011 (суддя О.О. Єфременко) задоволений позов прокурора Гагарінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, за участю 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Севастопольської міської ради, про стягнення заборгованості в розмірі 365752,66грн.

З фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради стягнуто 56152,66 грн., з яких: 1899,19 грн. - пеня, 4118,30 грн. - 30% річних, 50135,17грн. - штраф.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції дослідив обставини щодо виникнення заборгованості, встановив, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 заборгованість з орендної плати погашена вже після звернення прокурора Гагарінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради до суду з даним позовом, перевірив розрахунки пені та 30% річних та стягнув суми пені та 30% річних у розмірах, заявлених у позові, посилаючись на норми статті 232 Господарського кодексу України та 625 Цивільного кодексу України.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 309600,00грн. господарський суд міста Севастополя на підставі положень статті 233 Господарського кодексу України, 551 Цивільного кодексу України та 83 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про можливість зменшення розміру штрафу до розміру заборгованості з орендної плати, яка існувала на день звернення прокурора до суду з даним позовом - 50135,17 грн.

Не погодившись з рішенням суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована посиланнями фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на порушення господарським судом міста Севастополя норм матеріального та процесуального права, неповне зясування всіх обставин справи, що мають суттєве значення для її розгляду.

Зокрема, заявник апеляційної скарги вказує на те, що господарським судом першої інстанції не досліджено договір оренди № 121-10 від 26 жовтня 2010 року на предмет його укладеності чи неукладеності, а також посилається на відсутність державної реєстрації даного договору, що, на його думку, свідчить про відсутність договірних зобовязань між сторонами у справі.

Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 січня 2012 року фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 відновлено строк на подання апеляційної скарги та апеляційна скарга прийнята до провадження суду апеляційної інстанції.

Розпорядженням в.о. секретаря судової палати від 30 січня 2012 року у звязку з відпусткою судді Антонової І.В. здійснено заміну судді Антонової І.В. на суддю Рибіну С.А.

В судові засідання Фонд комунального майна Севастопольської міської ради та Севастопольська міська рада своїх представників не направляли, про місце і час розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.

Таким чином, вказані учасники судового процесу не скористались своїм процесуальним правом у справі на участь своїх представників в засіданні суду апеляційної інстанції.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а також те, що явку учасників процесу не було визнано обовязковою, суд апеляційної інстанції вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності учасників, що не зявились у судове засідання.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № НОМЕР_1 Фонд комунального майна Севастопольської міської ради зареєстрований у якості юридичної особи.

Пунктом 10.23. Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, затвердженого у новій редакції рішенням XVII сесії V скликання Севастопольської міської ради від 26 січня 2010 року № 9128, встановлено, що Фонд комунального майна Севастопольської міської ради укладає договори оренди комунального майна, щодо якого виступає як орендодавець, здійснює контроль за їх виконанням.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2 зареєстрований у якості фізичної особи підприємця 15 травня 2008 року.

26 жовтня 2010 року між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна № 121-10.

Відповідно до пункту 1.1. вказаного договору оренди Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно вбудовані нежитлові приміщення цокольного поверху жилого чотирьохповерхового будинку, загальною площею 244,90 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 2.3. договору оренди від 26 жовтня 2010 року визначено, що приймання-передача обєкту в оренду здійснюється комісією, до складу якої входять представники Орендодавця, Орендаря та балансоутримувача.

Розділом 3 договору оренди № 121-10 врегульовано питання орендної плати, зокрема закріплено розмір орендної плати та порядок корегування розміру орендної плати.

Пунктом 7.1. зазначеного договору оренди встановлено, що даний договір діє з моменту його підписання та до 13 жовтня 2015 року.

Розділом 8 договору оренди від 26 жовтня 2010 року врегульовано питання відповідальності сторін за порушення умов даного договору.

26 жовтня 2010 року представниками Орендодавця, Орендаря та балансоутримувача був складений та підписаний акт приймання-передачі в оренду майна вбудованих нежитлових приміщень цокольного поверху жилого чотирьохповерхового будинку, загальною площею 244,90 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Фондом комунального майна Севастопольської міської ради договірні обовязки було виконано, однак фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 не сплачувались орендні платежі згідно з умовами договору оренди від 26 жовтня 2010 року.

Вказані обставини й стали підставою для звернення прокурора Гагарінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради до господарського суду міста Севастополя з даним позовом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників прокуратури міста Севастополя та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Враховуючи, що предметом вказаного спору є відносини щодо оренди комунального майна, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Відповідно положень Цивільного кодексу України особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з нормами статей 5 та 6 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендодавцями нерухомого майна, яке перебуває у комунальній власності, є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування управляти майном, а орендарями - господарські товариства, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства.

Статтею 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” визначено істотні умови договору оренди та відповідно до положень статті 12 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

З матеріалів справи вбачається, що договір оренди нерухомого майна №121-10 від 26 жовтня 2010 року був укладений між органом, уповноваженим органом місцевого самоврядування управляти майном - Фондом комунального майна Севастопольської міської ради, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.

Вказаний договір укладений у простий письмовий формі та містить всі передбачені Законом України „Про оренду державного та комунального майна” істотні умови.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 вказав на те, що договір оренди № 121-10 від 26 жовтня 2010 року не був нотаріально посвідчений та не пройшов державну реєстрацію, тобто, на думку заявника апеляційної скарги, є неукладеним.

Однак, згідно із статтею 180 Господарського кодексу України істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 181 Господарського кодексу України прописаний порядок укладання господарських договорів, який чітко регламентує процес досягнення сторонами згоди за істотними умовами договору.

Відповідно до положень частини 8 статті 181 Господарського кодексу України договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся) лише у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору.

Закріплення поняття „неукладений договір” у статті 181 Господарського кодексу України, яка має назву „Загальний порядок укладання господарських договорів”, свідчить про те, що вказані положення можливо застосувати до спірних правовідносин лише на стадії укладання господарського договору у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання цього договору сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору оренди нерухомого майна №121-10 від 26 жовтня 2010 року між представниками сторін у справі та балансоутримувачем майна був складений та підписаний акт приймання-передачі в оренду майна вбудованих нежитлових приміщень цокольного поверху жилого чотирьохповерхового будинку, загальною площею 244,90 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

В ході розгляду справи фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на виконання умов договору оренди нерухомого майна №121-10 від 26 жовтня 2010 року було сплачено суму основної заборгованості за договором, що стало підставою для припинення провадження у справі в цій частині позовних вимог.

Тобто, як встановлено місцевим господарським судом, доведено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, спірний договір оренди нерухомого майна його сторонами виконувався, що не дає підстав вважати цей договір неукладеним.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 склались зобовязальні правовідносини саме на підставі договору оренди нерухомого майна №121-10 від 26 жовтня 2010 року.

Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України також визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до положень статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з вимогами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розділом 3 договору оренди № 121-10 врегульовано питання орендної плати, зокрема закріплено розмір орендної плати та порядок корегування розміру орендної плати, а підпунктом 4.4.3. пункту 4.4. даного договору закріплений обовязок Орендаря фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - своєчасно вносити орендну плату.

Розділом 8 договору оренди від 26 жовтня 2010 року врегульовано питання відповідальності сторін за порушення умов даного договору, зокрема, розміру пені, процентів річних та штрафу.

Під час розгляду справи було встановлено та не заперечується фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, що ним орендна плата в розмірі та в порядку, визначених договором оренди нерухомого майна, не сплачувались.

У звязку з цим станом на вересень 2011 року за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 утворилась заборгованість у розмірі 50135,17 грн. та були нараховані пеня у розмірі 1899,19 грн., 30% річних 4118,30 грн., штраф 309600,00 грн.

В ході розгляду справи в господарському суді міста Севастополя фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було вжито заходів до погашення суми основної заборгованості у розмірі 50135,17 грн.

Сума заборгованості зі сплати пені у розмірі 1899,19 грн., 30% річних 4118,30 грн., штрафу 309600,00 грн. фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 сплачена не була.

Слід зазначити на те, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було заявлено клопотання про зменшення суми штрафу до 10000,00 грн.

Вказане клопотання було розглянуто судом першої інстанції та на підставі положень статті 83 Господарського процесуального кодексу України й статті 233 Господарського кодексу України, враховуючи те, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 була погашена основна заборгованість, а також те, що розмір штрафу, заявлений прокурором, значно перевищує розмір основної заборгованості, розмір штрафу господарським судом першої інстанції обґрунтовано та розмірно було зменшено до розміру орендної плати, яка існувала на день звернення прокурора до суду з даним позовом - 50135,17 грн.

На підставі викладеного, перевіривши наявні у матеріалах справи розрахунки пені, процентів річних, з урахуванням вимог чинного законодавства та положень розділу 8 договору оренди нерухомого майна від 26 жовтня 2010 року, а також враховуючи обґрунтоване зменшення господарським судом міста Севастополя розміру штрафу, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора Гагарінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості зі сплати пені у розмірі 1899,19 грн., 30% річних 4118,30 грн., штрафу 50135,17 грн.

Одночасно суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що за результатами розгляду заявлених прокурором Гагарінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради позовних вимог з урахуванням зменшення розміру штрафу на підставі положень статей 83 Господарського процесуального кодексу України та 233 Господарського кодексу України місцевий господарський суд у мотивувальній частині судового рішення дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково. Однак у резолютивній частині даного судового рішення вказав на задоволення позову повністю.

Статтею 84 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що резолютивна частина рішення господарського суду має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог.

Однак у даному випадку судом фактично не вирішено питання щодо стягнення штрафу у розмірі 259464,83 грн. У звязку з цим суд апеляційної інстанції вважає, що резолютивну частину рішення господарського суду міста Севастополя від 17 листопада 2011 року у справі № 5020-1551/2011 має бути змінено.

Керуючись статтею 101, пунктом 4 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 17 листопада 2011 року у справі № 5020-1551/2011 змінити, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:

„1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, 86700, відомості про наявні розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, місто Севастополь, 99011) 56152,66 грн. , з яких: 1899,19 грн. пеня, 4118,30 грн. 30% річних, 50135,17 грн. штраф (97% - на р/р місцевого бюджету міста Севастополя №33213870700001 в УДКУ міста Севастополя, МФО 824509, ОКПО 23895637, код платежу 22080400; 3% - на р/р місцевого бюджету міста Севастополя №31516933700001 в УДКУ міста Севастополя, МФО 824509, ОКПО 23895637, код платежу 50110007).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, 86700, відомості про наявні розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) в дохід Державного бюджету міста Севастополя (одержувач: Державний бюджет м.Севастополя, код ЄДРПОУ 23895637, р/р №31210206700001 в ГУ ДКУ в місті Севастополі, код бюджетної класифікації: 22030001) державне мито в розмірі 3657,53 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.”

3. Доручити господарському суду міста Севастополя видати накази.

Головуючий суддя< Підпис >В.М. Коваль

Судді< Підпис >К.А. Остапова

< Підпис >С.А. Рибіна

Розсилка:

1. прокурор Гагарінського району міста Севастополя

(вул. Корчагіна, 16, місто Севастополь, 99014)

(вул. Павліченко, 1, місто Севастополь, 99011)

2. Фонд комунального майна Севастопольської міської ради

(вул. Луначарського, 5, місто Севастополь, 99011)

3. фізична особа-підприємець ОСОБА_2

(АДРЕСА_2, 86700)

4. Севастопольська міська рада

(вул. Леніна, 3, місто Севастополь, 99011)