Постанова № 21652169, 02.02.2012, Севастопольський апеляційний господарський суд

<Список >

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 лютого 2012 року Справа № 2-18/3819-2009 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГрадової О.Г.,

суддівЛатиніна О.А.,

Маслової З.Д.,

за участю представників сторін:

прокурор, Почка Антон Анатолійович, посвідчення №735 від 05.12.11, прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;

позивача, не з'явився, Сімферопольська міська рада;

відповідача, ОСОБА_1, довіреність № б/н від 21.03.11, орендне підприємство "Виробничо-технічний комбінат об'єднання "Кримсервіс";

третьої особи, не з'явився, Фонд майна Автономної Республіки Крим;

третьої особи, ОСОБА_2, довіреність №1 від 03.01.12, Виробничий кооператив "СКІФ-88";

третьої особи, ОСОБА_3, довіреність №28-43/312 від 30.05.11, Верховна Рада Автономної Республіки Крим;

третьої особи, не з'явився, Кримське республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації";

третьої особи, не з'явився, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим;

третьої особи, ОСОБА_4, довіреність №18 від 19.09.11, приватне підприємство "Шарм плюс";

розглянувши апеляційні скарги орендного підприємства "Виробничо-технічний комбінат об'єднання "Кримсервіс" та Верховної Ради Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Осоченко І.К.) від 01 листопада 2011 року у справі №2-18/3819-2009

за позовом прокурора Київського району міста Сімферополя (вул. Сергєєва-Ценського, 26, Сімферополь, 95000)

в особі Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, Сімферополь, 95000)

до орендного підприємства "Виробничо-технічний комбінат об'єднання "Кримсервіс" (вул. Ж. Дерюгіної, 15, Сімферополь, 95022)

3-ті особи: Фонд майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17, Сімферополь, 95015)

виробничий кооператив "СКІФ-88" (вул. Павленка, 44, Сімферополь, 95051) (вул. Промислова, 1, смт. Гвардійське, Сімферопольський район, 97513)

Верховна Рада Автономної Республіки Крим (вул. К. Маркса, 18, Сімферополь, 95000)

Кримське республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" (вул. Некрасова, 11, Сімферополь, 95000)

Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим (вул. Леніна, 17, Сімферополь, 95000) (вул. Крейзера, 6, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95006)

приватне підприємство "Шарм плюс" (вул. Ген. Мельника, 19, кв. 28, Нахімовський район, м. Севастополь, 99023)

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

15 липня 2009 року прокурор Київського району міста Сімферополя в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради звернувся з позовом про зобовязання відповідача повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 1,3953 га, розташовану по вул. Ж. Дерюгіної, 15, в місті Сімферополі. Позов обґрунтований тим, що відповідач не має правовстановлюючих документів на землю (а.с. 2-4 т. 1).

22 березня 2011 року прокурор Київського району міста Сімферополя просив зобовязати привести вказану земельну ділянку в придатний для використання стан за рахунок відповідача з підстав самовільного зайняття земельної ділянки (а.с. 51 т. 2).

04 квітня 2011 року прокурор Київського району міста Сімферополя просив зобовязати відповідача привести вказану земельну ділянку, яка самовільно зайнята, в придатний для використання стан шляхом знесення самовільних будівель за власний рахунок (а.с. 70 т. 2).

11 квітня 2011 року Сімферопольська міська рада відмовилася від позову без зазначення причини відмови (а.с. 72 т. 2). Ця відмова прийнята місцевим господарським судом, про що 11 квітня 2011 року прийнята ухвала без обґрунтування прийняття відмови від позову, ця ухвала в частині прийняття відмови від позову в апеляційному порядку не оскаржувалася (а.с. 109-113 т. 2).

01 листопада 2011 року прокурор Київського району міста Сімферополя просив зобовязати відповідача привести вказану земельну ділянку, яка самовільно зайнята відповідачем, в придатний для використання стан шляхом знесення самочинно зведених будівель Т, Ц, Х, Ш, Ф, Ф1, Ф2, Ф3, Ф4 за власний рахунок (а.с. 100 т. 3).

Рішенням місцевого господарського суду позов (з урахуванням вказаних уточнень) задоволено, відповідач зобовязаний привести земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом знесення певних будівель за власний рахунок. З відповідача до державного бюджету України стягнуті судові витрати: 85 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 135-145 т. 3).

Судове рішення мотивовано тим, що відповідач не має правовстановлюючого документа на право користування земельною ділянкою, розташовані спірні будівлі є самочинним будівництвом, право власності на такі обєкти нерухомості не зареєстровано, в тому числі як майно Автономної Республіки Крим. Факт самовільного зайняття земельної ділянки та самочинного будівництва підтверджений належними доказами - актами перевірки дотримання земельного законодавства та відповідями органу реєстрації нерухомості.

Відповідач та третя особа - Верховна рада Автономної Республіки Крим, подали апеляційні скарги, якими просять рішення скасувати та у позові відмовити тому, що воно прийнято при неповному зясуванні обставин, які мають значення для справи; з порушенням норм матеріального та процесуального права, викладені у ньому висновки не відповідають обставинам справи (а.с. 4-8, 12-18 т. 4).

З відзиву на апеляційну скаргу слідує, що третя особа - Фонд майна Автономної Республіки Крим, погоджується з апеляційними скаргами тому, що майновий комплекс відповідача є власністю Автономної Республіки Крим, відповідач є лише орендарем такого майна, з переходом права на нерухомість переходить і право на земельну ділянку; прокурор змінив предмет позову після початку розгляду справи по суті (а.с. 29-33 т. 4).

З відзиву на апеляційну скаргу та доповнень до відзиву виробничого кооперативу "СКІФ-88" слідує, що ця особа з апеляційними скаргами не згідна тому, що судовими рішеннями по іншим справам встановлено, що відповідач не є правонаступником особи, з якою укладався договір оренди майна підприємства, договору оренди майна між Фондом майна Автономної Республіки Крим та відповідачем не надано, прав на самочинне будівництво не виникає, відповідач не має правовстановлюючих документів на землю (а.с. 39-43 т. 4, а.с. 58-60 т. 5).

Від інших осіб відзивів на апеляційні скарги не надійшло.

В судовому засіданні представники орендного підприємства "Виробничо-технічний комбінат об'єднання "Кримсервіс" та Верховної Ради Автономної Республіки Крим підтримали доводи своїх апеляційних скарг та погодилися з апеляційними скаргами один одного; прокурор та представник виробничого кооперативу "СКІФ-88" з апеляційними скаргами не погодилися з підстав, які викладі у відзиві на апеляційну скаргу кооперативу; представник приватного підприємства "Шарм плюс" пояснив, що вказане судове рішення не впливає на його взаємовідношення з сторонами.

Позивач та інші треті особи не скористалися правом на участь в судовому засіданні їх представників, про час та місце засідання сповіщені ухвалою суду, копії якої 18 січня 2012 року направлені на їх адреси рекомендованою кореспонденцією (а.с. 54-56 т. 2). Заяв про відкладення розгляду справи не надано. У справі достатньо доказів для розгляду спору. Явка сторін та третіх осіб не визнана судом обовязковою. Тому судова колегія розглядає справу за відсутністю осіб, що не зявилися.

На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд витребував додаткові докази (а.с. 45-47, 68-84, 92-108, 115-118 т. 4, а.с. 5-48, 61-73, 82-83, 86-87, 93 т. 5) та встановив наступне.

14 травня 1991 року на підставі рішення Виконкому Київської районної ради народних депутатів м. Сімферополя №210/1 від 14 травня 1991 року здійснена державна реєстрація новоствореної юридичної особи - орендного підприємства "Виробничо-технічний комбінат" обєднання "Кримсервіс" (ОКПО 03059092), про що свідчать вказане рішення виконкому та витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 80-81 т. 1, а.с. 76-77 т. 4, а.с. 82-83, 86-87 т. 5).

До цього існували наступні особи:

1) Ремонтно-будівельне управління "Кримоблпобутуправління", яке за наказом "Кримоблпобутуправління" №19 від 17 січня 1989 року підлягало ліквідації з 21 квітня 1989 року, його матеріальна база підлягала передачі новоствореній юридичній особі - державно-кооперативному підприємству "Битсервіс", що підтверджує наказ №1 від 21 квітня 1989 року державно-кооперативного підприємства "Битсервіс" (а.с. 80-81 т. 4);

2) державно-кооперативне підприємство "Битсервіс", яке було створено наказом Облпобутуправління, зареєстровано на підставі рішення Київського райвиконкому м. Сімферополя №121/21 від 11 квітня 1989 року та припинено шляхом ліквідації, що підтверджує рішення Виконкому Київської районної ради народних депутатів №368 від 11 вересня 1990 року про припинення діяльності (а.с. 82, 79 т. 4);

3) Виробничо-технічний комбінат облпобутуправління, який є новоствореною юридичною особою на підставі наказу "Кримоблпобутуправління" №111 від 08 червня 1990 року, та якому передані основні та оборотні засоби ліквідованого державно-кооперативного підприємства "Битсервіс", без передачі обовязків та без зазначення про реорганізацію юридичної особи державно-кооперативного підприємства "Битсервіс" (а.с. 78-79 т. 4), при цьому, 12 жовтня 1990 року конференцією трудового колективу вказаного комбінату було вирішено утворити організацію орендарів з метою утворення орендного підприємства, про що свідчить витяг з протоколу №2 конференції (а.с. 48 т. 5), доказів реєстрації такої організації орендарів не надано.

Довідка Республіканського комітету по торгівлі та захисту прав споживачів №01/06-44 від 11 грудня 2000 року про ліквідацію та правонаступництво юридичних осіб надана з посиланням на вказані вище накази та рішення про утворення та ліквідацію (припинення) юридичних осіб. Але зроблені в ній висновки про правонаступництво відповідача за державно-кооперативне підприємство "Битсервіс" не засноване на вказаних наказах та рішення виконкому про припинення державно-кооперативного підприємства "Битсервіс", а тому апеляційною інстанцією такі висновки до уваги не приймаються (а.с. 85 т. 1, а.с. 68 т. 4).

Крім того, відсутність правонаступництва між вказаними особами встановлено судовими рішеннями по іншим справам:

1) постановою Арбітражного суду Республіки Крим у справі 374-10/93 від 01 жовтня 1993 року, яким встановлено, що державно-кооперативне виробниче обєднання "Битсервіс" ліквідовано 11 вересня 1990 року рішенням Київського райвиконкому м. Сімферополя №368, майно ліквідованої юридичної особи повернуто на баланс Облпобутуправління (а.с. 78-81 т. 2);

2) постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 квітня 2011 року у справі №2-3/5633-2009, яка 01 вересня 2011 року постановою Вищого господарського суду України залишена без змін (а.с. 54-74 т. 3).

11 жовтня 1977 року рішенням №484 Виконкому Сімферопольської міської ради народних депутатів дозволено Сімферопольському ремонтно-будівельному управлінню Облпобутуправління виконання проектно-пошукових робіт для будівництва виробничої бази по вул. Ж. Дерюгіної, 15, м. Сімферополя, на земельній ділянці орієнтовною площею 1,25 га (а.с. 78 т. 1).

В 1978 році Конструкторсько-технологічним бюро м. Сімферополя був розроблений проект для будівництва господарського двора Сімферопольського ремонтно-будівельного управлення Кримського облпобутуправління, за експлікацією проектуються до будівництва господарського двора: головний корпус площею 2648 кв.м., матеріальний склад з навісом - 403 кв.м., навіс для зберігання обладнання та металу - 233 кв.м., лісопильний цех - 116 кв.м., склади інертних матеріалів та РБУ - 580 кв.м., котельна - 135 кв.м., площадка для вугілля - 140 кв.м., площадка для золи, прохідна - 13 кв.м., пожежний резервуар на 250 куб.м. - 100 кв.м., склад круглого лісу та пиломатеріалів - 666 кв.м., площадка для стоянки автомашин - 217 кв.м., склад цементу - 8 кв.м. (а.с. 122 т. 3).

29 травня 1981 року рішенням №256 Виконкому Сімферопольської міської ради народних депутатів вирішено відвести ремонтно-будівельному управлінню Облпобутуправління (РБУ ОПУ) земельну ділянку площею 1,25 га для будівництва виробничої бази по вул. Ж. Дерюгіної. Вказаним рішенням констатовано, що розроблена та погоджена у встановленому порядку проектна документація на будівництво виробничої бази. Землекористувач зобовязаний отримати в Управлінні головного архітектора відвід земельної ділянки в натурі, укласти в Відділі комунального господарства договір на користування земельною ділянкою (а.с. 79 т. 1). Доказів виконання цього рішення не надано.

02 лютого 2001 року Управлінням архітектури та містобудування міста Сімферополя наданий висновок про можливість закріплення за орендним підприємством "Виробничо-технічний комбінат" земельної ділянки, на якій розташовані триповерхова будівля та господарські побудови (котельна, прохідна, склади) (а.с. 87-88 т. 2).

18 лютого 2005 року товариством з обмеженою відповідальністю "Обєднання Технохімкомплект" компанії Геоінформаційні технології" (проектна організація) складений акт про фактичне користування відповідачем земельною ділянкою по вул. Ж. Дерюгіної, 15, м. Сімферополя. Відповідно до цього акту з планом відповідач фактично займав 1,3953 га землі (а.с. 89 т. 2).

Апеляційний господарський суд не приймає, як доказ, довідку відділу земельних відносин Управління архітектури та містобудування від 22 вересня 1992 року про фактичне користування відповідачем земельною ділянкою площею 1,42 га (а.с. 103 т. 1) тому, що в довідці не вказано, на підставі яких даних зроблений цей висновок, довідка має не засвідчені виправлення (а.с. 103 т. 1, а.с. 90 т. 2).

Відповідач не оспорює того факту, що він до наступного часу не має правовстановлюючих документів та технічної документації (чи проекту) землеустрою на земельну ділянку, на якій розташовані спірні обєкти нерухомості, якими він користується, він 07 травня 2009 року письмово звертався до Сімферопольської міської ради з проханням дозволити оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку площею 1,1253 га, по цьому зверненню рішення не прийнято.

Факт зайняття без правовстановлюючого документу на землю відповідачем земельної ділянки по вул. Ж. Дерюгіної, 15, м. Сімферополя, шляхом розташування будівель та споруд за літерами "Т", "У", адміністративної будівлі за літерою "Х", деревообробного цеху - "Ф", та прибудов за літерами "Ф1", "Ф2", "Ф3", "Ф4", які збудовані без проекту, дозволів на виконання будівельних робіт та не прийняті в експлуатацію, не здійснення їх державної реєстрації підтверджується актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства та приписами про усунення цих порушень, які складені посадовцями Держкомзему Автономної Республіки Крим від 05 березня, 23 квітня, 30 травня, 07 грудня 2007 року, 17 квітня 2008 року (а.с. 7-20 т. 1), постановою Сімферопольського міського управління земельних ресурсів про залучення ОСОБА_1 (керівника відповідача) до адміністративної відповідальності по статті 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 21-24 т. 1), даними інвентарної справи та проведеної 15 жовтня 2007 року інвентаризації, якою встановлено, що будівлі та склади є самовільними (а.с. 131-134 т. 1), листами та повідомленнями БТІ (а.с. 136 т. 2 чи а.с. 48 т. 3, а.с. 111-112 т. 3), відповіддю Державної архітектурно-будівельної інспекції в АРК (а.с. 84 т. 2).

З пояснень сторін, третіх осіб та письмових доказів, в тому числі судових рішень по іншим справам відносно нерухомого майна, яке розташовано по вул. Ж. Дерюгіної, 15, м. Сімферополя, слідує наступне.

Станом на 01 жовтня 1986 року був закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію відомчою комісією виробничо-побутовий корпус, ця нерухомість в БТІ була зареєстрована за Сімферопольським ремонтно-будівельним управлінням ОПУ, за орендним підприємством ВКК "Кримсервіс" такої реєстрації не здійснювалося, що слідує з наказу №361 Кримського обласного управління побутового обслуговування населення, висновку БТІ від 07 жовтня 1988 року та листа БТІ (а.с. 106-108 т. 3).

15 січня 1991 року рішенням Державного арбітражу Кримської області по справі №42/1-3 було зобовязано Кримське обласне управління побутового обслуговування підписати до 30 січня 1991 року з організацією орендаторів Виробничо-технічного комбінату договір оренди, інакше договір набирає чинність в редакції орендаря. Ця редакція договору від 24 жовтня 1990 року передбачає передачу в оренду майна по балансу на 01 листопада 1990 року за переліком №1 з наступним викупом (а.с. 74-77 т. 1). Цей перелік та докази виконання вказаного договору (зокрема, акт прийому-передачі майна орендарю) до справи не доданий. 17 листопада 2009 року господарський суд Автономної Республіки Крим по справі №2-3/5633-2009 зобовязав Фонд майна Автономної Республіки Крим внести зміни до вказаного договору оренди від 24 жовтня 1990 року (а.с. 97-102 чи 176-178 т. 1). 07 квітня 2011 року вказане рішення скасовано постановою Севастопольського апеляційного господарського суду, у позові відмовлено (а.с. 61-74 т. 3). 01 вересня 2011 року постановою Вищого господарського суду України ця постанова апеляційної інстанції залишена без змін (а.с. 54-60 т. 3).

12 грудня 2007 року рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №2-13/9558-2007 про спонукання укласти договір купівлі-продажу нерухомості задоволений позов орендного підприємства "Виробничо-технічний комбінат" "Кримсервіс" та відмовлено у позові виробничого кооперативу "СКІФ-88". Але це рішення не набрало законну силу, та 25 березня 2008 року скасовано в апеляційному порядку (а.с. 143-159 т. 1), з урахуванням додаткової постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 квітня 2008 року у позові орендного підприємства "Виробничо-технічний комбінат" "Кримсервіс" відмовлено, позов виробничого кооперативу "СКІФ-88" задоволено та на Фонд майна Автономної Республіки Крим покладений обовязок укласти договір купівлі-продажу обєктів нерухомості за літерами "А", "Б", "Б-1", "Б-2", "М", "П", "І", благоустрою (газони, бордюри, бетонні плити), розташованих по вул. Ж. Дерюгіної, 15, м. Сімферополя (а.с. 135-164 т. 1). 06 серпня 2008 року постановою Вищого господарського суду України постанови апеляційної інстанції (основна та додаткова) залишені без змін. 23 жовтня 2008 року ухвалою Верховного Суду України відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду вказаної постанови Вищого господарського суду України (а.с. 165-172 т. 1).

До цього, право виробничої корпорації "СКІФ-88" на оренду майнового комплексу (будівельної ділянки №2 по вул. Ж. Дерюгіної, 15, м. Сімферополя) перевірялося Арбітражним судом Криму:

- у справі №137/683/Д-7, по якому рішенням 18 червня 1992 року відмовлено у визнанні недійсним договору оренди з виробничою корпорацією "СКІФ-88" від 01 червня 1989 року, це рішення постановою від 14 вересня 1992 року залишено без змін (а.с. 71-73 т. 5);

- у справі №869.1-7, по якому 27 вересня - 06 жовтня 1993 року прийнята ухвала про припинення провадження у справі у звязку з укладенням мирової угоди через визнання Фондом державного майна Автономної Республіки Крим договору оренди з виробничою корпорацією "СКІФ-88" від 01 червня 1989 року (а.с. 67-70 т. 5).

23 лютого 2007 року видано свідоцтво про право власності Автономної Республіки Крим в особі Верховної Ради на нежитлові будівлі за літерами "А", "Б", "М", "И", загальною площею 2.135,6 кв.м., розташованих по вул. Ж. Дерюгіної, 15, м. Сімферополя, що підтверджується свідоцтвом (а.с. 15 т. 2), витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 14 т. 2), довідкою та звідним актом інвентарної справи БТІ (а.с. 133 т. 1 чи а.с. 16 т. 2).

25 листопада 2008 року вказані обєкти нерухомості (літери "А", "Б", "М", "И", загальною площею 2.135,6 кв.м.) продані виробничому кооперативу "СКІФ-88". 12 лютого 2009 року здійснена державна реєстрація права власності на це нерухоме майно за вказаним кооперативом, що підтверджується витягами з Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповіддю КРП "СМ БРТІ" (а.с. 141 т. 1, а.с. 13, 17-18 т. 2).

Наказами Фонду майна Автономної Республіки Крим вирішено здійснити приватизацію майна Автономної Республіки Крим - будівель та споруд колишнього ДКВО "Побутсервіс":

1) 13 червня 2007 року за №349 шляхом продажу орендарю виробничому кооперативу "СКІФ-88" (а.с. 19-22 т. 2);

2) 31 березня 2010 року за №144 шляхом продажу орендарю орендному підприємству "Виробничо-технічний комбінат" обєднання "Кримсервіс" (а.с. 2 т. 2, а.с. 117 т. 3), але 25 листопада 2010 року наказом №370 Фонду майна Автономної Республіки Крим за протестом прокурора вказаний наказ про приватизацію шляхом викупу скасовано через його не відповідність нормам діючого законодавства (а.с. 77-76 т. 2). Крім того, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду у праві №2-3/1210-2010 від 12 квітня 2011 року відмовлено у позові вказаного орендного підприємства до Фонду майна Автономної Республіки Крим про спонукання до виконання наказу №464 від 17 квітня 1996 року про приватизацію майна (а.с. 62-66 т. 5), ця постанова залишена 14 червня 2011 року без змін постановою Вищого господарського суду України (а.с. 75-80 т. 3). 13 грудня 2010 року постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим у справі №2а-10013/10/10/0179 відмовлено виробничому кооперативу "СКІФ-88" у визнанні незаконним та скасуванні пункту 10 постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим №1583-5/10 від 17 лютого 2010 року про приватизацію будівель та споруд колишнього ДВПО "Битсервіс" орендним підприємством "Виробничо-технічний комбінат "Кримсервіс" (а.с. 115-118 т. 4). Доказів набрання чинності цього судового рішення не надано.

07 квітня 2009 року виробничий кооператив "СКІФ-88" продав приватному підприємству "Шарм плюс" 96/100 часток нерухомого майна, частка цього договору (стосовно прохідної - "В") є предметом спору у справі №5002-25/3809-2011 господарського суду Автономної Республіки Крим (яка до наступного часу не розглянута - а.с. 119-121 т. 4). 15 червня 2009 року між виробничим кооперативом "СКІФ-88" та приватним підприємством "Шарм плюс" на підставі висновку БТІ (а.с. 109-110 т. 3) в нотаріальній формі укладений договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності (а.с. 115-116 т. 3); у виробничого кооперативу "СКІФ-88" залишилося у власності та користуванні растворний вузол за літерою "И" площею 32,9 кв.м., якому за рішенням Виконкому Сімферопольської міської ради №2393 від 27 серпня 2009 року привласнена нова адреса: м. Сімферополь, вул. Ж. Дерюгіної, 15 а. 28 липня 2010 року приватне підприємство "Шарм плюс" отримало на 10 років в оренду від Сімферопольської міської ради земельну ділянку площею 0,6840 га за кадастровим №0110100000:02::015:0564, для обслуговування та експлуатації адміністративного та виробничого корпусів, розташованих по вул. Ж. Дерюгіної, 15, м. Сімферополя, 10 серпня 2010 року здійснена державна реєстрація такого договору в Книзі реєстрації договорів оренди за №041002700051. Такі обставини підтверджуються договором про поділ нерухомого майна (а.с. 115-116 т. 3 чи а.с. 103-105 т. 4), відповіддю БТІ (а.с. 136 т. 2), договором оренди землі (а.с. 92-102 т. 4), витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 106 т. 4) та були встановлені рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 вересня 2010 року у справі №2-5/6380-2009, яке постановою Вищого господарського суду України від 02 березня 2011 року залишено без змін (а.с. 91-93 т. 2).

Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними (частина 1), приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки (частина 2).

Прокурор (з урахуванням уточнень) обрав спосіб захисту цивільного права держави в особі Сімферопольської міської ради на землю (основного національного багатства, що перебуває під особливою охороною держави) - приведення земельної ділянки у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд, за рахунок відповідача, який самовільно зайняв земельну ділянку. Цей спосіб повністю відповідає частині 2 статті 212 Земельного кодексу України та пункту 4 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України.

Згідно до частини 6 статті 29 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті. А тому місцевий господарський суд правильно, без порушень норм процесуального права продовжив розгляд справи після відмови Сімферопольською міською радою від заявленого прокурором позову.

Відповідно до Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII від 05 листопада 1991 року (з змінами) та рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 прокурор (заступники прокурора) самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді; під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади; під представництвом прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді за змістом пункту 2 статті 121 Конституції України та статей 2 і 29 Арбітражного процесуального кодексу України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, прокурор вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави, зокрема, подачу позовної вимоги.

По цій справі прокурор самостійно визнав орган, в інтересах якого заявив позов - Сімферопольська міська рада, яка відповідно до пункту 12 розділу Х "Перехідних положень" Земельного кодексу України наділена повноваженнями щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, та в порядку частини 2 статті 152 вказаного Кодексу має право вимагати усунення будь-яких порушень її прав на землю.

Також прокурор самостійно визнав межі позовних вимог та просив знести певні будівлі. Місцевий господарський суд не мав підстав для виходу за межі таких позовних вимог. А тому апеляційний господарський суд не приймає до уваги посилання заявників апеляційних скарг на вибірність прокурором захисту прав держави на землю шляхом знесення лише будівель, які заважають виробничому кооперативу "СКІФ-88".

Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що позивач (а прокурор відповідно до частини 4 статті 29 того ж Кодексу має права позивача) вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Предметом спору по даній справі при подачі позову було заявлено прокурором повернення відповідачем самовільно зайнятої земельної ділянки (а.с. 2-4 т. 1), потім (після 30 липня 2010 року - набрання чинності змін до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України) - приведення земельної ділянки у придатний для використання стан шляхом знесення певних будівель та споруд. Апеляційний господарський суд вважає, що прокурором не змінювався предмет спору чи його підстави, в тому числі шляхом подання уточнень до позову тому, що спочатку подання позову прокурор просив повернути самовільно зайняту земельну ділянку, в подальшому, він лише уточнював ці вимоги, що є зменшенням позовних вимог, що прокурор мав право зробити до прийняття місцевим господарським судом рішення по суті.

Апеляційний господарський суд вважає неспроможними доводи відповідача, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Фонду майна Автономної Республіки Крим щодо відсутності у діях відповідача складу правопорушення - самовільного зайняття земельної ділянки з наступного.

З 07 травня 2008 року набрав чинність Закон України від 15 квітня 2008 року N271-VI, яким внесені зміни до абзацу 16 статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" №963-IV від 19 червня 2003 року. За вказаними змінами під самовільним зайняттям земельної ділянки розуміються будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідач, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Фонд майна Автономної Республіки Крим вважають, що відповідач має відповідне рішення органу виконавчої влади про передачу відповідачу у користування земельної ділянки - це рішення №256 Виконкому Сімферопольської міської ради народних депутатів від 29 травня 1981 року про відведення земельної ділянки площею 1,25 га для будівництва виробничої бази по вул. Ж. Дерюгіної, а тому дії відповідача слідує кваліфікувати лише як користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Однак, як вказано в цьому рішенні органу виконавчої влади, воно стосується ремонтно-будівельного управління Облпобутуправління (РБУ ОПУ), а відповідач не є правонаступником такого управління. А тому це рішення не стосується прав відповідача.

Відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР "Про земельну реформу" N563-XII від 18 грудня 1990 року (з змінами) та постанови Верховної Ради України "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі" №2200-XII від 13 березня 1992 року місцеві ради народних депутатів були зобовязані провести інвентаризацію земель, розглянути обґрунтування потреб у земельних ділянках підприємств та розробити пропозиції про перерозподіл земель, передачу земель у власність чи користування.

Відповідач в межах інвентаризації земель по вказаним законодавчим актам не скористався правом на оформлення права на земельну ділянку, хоча, як вказано вище, в 2000 та 2005 роках складалися документи про фактичне використання відповідачем земельної ділянки. Для оформлення прав на землю, яка перебувала у фактичному користуванні, законодавство вимагало складення технічної документації, яка за замовленням відповідача не складалася.

На даний час частка земельної ділянки, яка за рішенням №256 Виконкому Сімферопольської міської ради народних депутатів від 29 травня 1981 року була відведена ремонтно-будівельному управлінню Облпобутуправління, вже надана в оренду приватному підприємству "Шарм Плюс".

Апеляційний господарський суд вважає помилковим позицію відповідача, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Фонду майна Автономної Республіки Крим про те, що рішенням місцевого господарського суду відповідача зобовязано знести обєкти нерухомості, які є власністю Автономної Республіки Крим, тобто на відповідача покладений обовязок, який він не може виконати.

Як вказано в рішенні суду першої інстанції, знесенню підлягають будівлі та споруди, які збудовані на земельній ділянці, яка не була надана відповідачу для цієї мети, без проекту та дозволів на будівництво, такі обєкти не прийняті у встановленому порядку в експлуатацію, не здійснювалася державна реєстрація таких обєктів нерухомості. А тому відповідно до частин 1 та 2 статті 376, частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на такі обєкти не виникло, як у відповідача, так і у Автономної Республіки Крим.

Частина 2 статті 212 Земельного кодексу України передбачає покладення обовязку знести будівлі та споруди на особу, яка самовільно займає земельну ділянку, а не на будь-яку іншу особу, в тому числі яка будувала такі будівлі та споруди. З наведених вище обставин слідує, що такою особою є відповідач, чого він сам не оспорює.

Апеляційний господарський суд вважає необґрунтованими та недоведеними належними доказами той факт, що збудування будівель та споруд за літерами "Т", "У", адміністративної будівлі за літерою "Х", деревообробного цеху - "Ф", та прибудов за літерами "Ф1", "Ф2", "Ф3", "Ф4" є поліпшеним майна Автономної Республіки Крим, на яке зареєстровано право власності. Надані відповідачем документи бухгалтерського звіту (в тому числі інвентарні картки) не підтверджені ніякими первинними документами про законність здійснення такого поліпшення, прийняття в експлуатацію такої реконструкції чи капітального ремонту існуючого законно майна Автономної Республіки Крим.

Той факт, що відповідач в 2003, 2009-2011 роках здійснював оплату земельного податку не надає йому право на зайняття земельної ділянки та не звільняє від обовязку звільнити таку земельну ділянку. Крім того, надані платіжні доручення (а.с. 93-96 т. 1, а.с. 2-37 т. 5) не містять відомостей за яку земельну ділянку (розташування та розмір) здійснена оплата, правові підстави сплати земельного податку апеляційному господарському суду не доведені.

Місцевий господарський суд не прийняв, як доказ, висновок судової експертизи, який мав помилки у зазначенні літер будівель та споруд, якими користується відповідач та виробничий кооператив "СКІФ-88", хоча судовий експерт надав по цим помилкам пояснення (а.с. 37-42, 86 т. 2, а.с. 37-38 т. 3). Однак апеляційний господарський суд вважає, що і без висновку судової експертизи достатньо доказів для задоволення позову.

Апеляційний господарський суд вважає, що відповідно до статей 32 та 34 Господарського процесуального кодексу України лист БТІ про відсутність самовільних будівель (а.с. 97 т. 2), акт поточних змін (а.с. 98 т. 2), довідка відповідача про знаходження на балансі будівель та споруд, в тому числі які підлягають знесенню (а.с. 45 т. 3) не можна прийняти як належні докази тому, що вони містять відомості без посилання на джерела їх встановлення, ці докази суперечать сукупності інших доказів, що є документами.

На підставі вказаного апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги необґрунтовані та задоволенню не підлягають, місцевим господарським судом рішення прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права, інших підстав для його скасування не має.Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги орендного підприємства "Виробничо-технічний комбінат об'єднання "Кримсервіс" та Верховної Ради Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 листопада 2011 року у справі №2-18/3819-2009 залишити без змін.

Головуючий суддяО.Г. Градова

СуддіО.А.Латинін

З.Д. Маслова