Постанова № 21652136, 01.02.2012, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 лютого 2012 року Справа № 5002-19/4816-201 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіЛисенко В.А.,

суддівГоголя Ю.М.,

Рибіної С.А.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 1 від 09 січня 2011 (спільне українсько-германо-британське підприємство "Олвис")

відповідача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 01 березня 2011 року (закрите акціонерне товариство "Кримський вино-коньячний завод "Бахчисарай")

розглянувши апеляційну скаргу спільного українського-германського-британського підприємства "Олвис" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І.) від 05 грудня 2011 року у справі №5002-19/4816-2011

за позовом спільного українсько-германо-британського підприємства "Олвис" (вул. Молодих будівельників, буд. 4/57, місто Севастополь, 99006)

до закритого акціонерного товариства "Кримський вино-коньячний завод "Бахчисарай" (вул. Македонського, 1, місто Бахчисарай, 98400)

про застосування реституції та стягнення 430361,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2011 року спільне українсько - германо - британське підприємство „Олвис” (далі - СУГБП „Олвис”) звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до закритого акціонерного товариства „Кримський винно коньячний завод „Бахчисарай” (далі - ЗАТ КВКЗ „Бахчисарай”) про застосування реституції та стягнення суми 430361,12 грн., які отримані за недійсним правочином та стягнення судових витрат.

Позовні вимоги, з посиланням на частину 2 статті 216 та статті 1212 Цивільного кодексу України мотивовані тим, що між сторонами на певних умовах (позивач як кредитор відкликає із виконавчої служби накази господарського суду на суму 834597,12 грн., а відповідач протягом року сплачує добровільно 400000,00 грн.) укладено договір, який після його виконання визнаний недійсним у судовому порядку. Відповідач на підставі окремого судового рішення, у порядку реституції, стягнув з позивача сплачену ним суму грошових коштів. Позивач з свого боку просить застосувати реституцію та стягнути суму грошових коштів, яку відповідач безпідставно зберіг внаслідок відмови позивача від стягнення.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 грудня 2011 року у справі № 5002-19/4816-2011 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Судове рішення мотивовано відсутністю правових підстав для застосування реституції.

При цьому суд зазначив, що звертаючись до виконавчої служби із заявою про повернення виконавчого документу та відмовою від примусового виконання судового рішення позивач передбачив наслідки такої відмови, а його відповідні дії свідчили про добровільну відмову від стягнення певної суми за судовим рішенням. Щодо застосування статті 1212 Цивільного кодексу України суд першої інстанції вказав, що відповідач не отримував кошті від позивача та вони ним не зберігалися. Фактично кошти не переходили від однієї особи до іншої, а мав місце лише факт відмови від примусового виконання рішення суду.

Не погодившись із судовим рішенням, СУГБП „Олвис” звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати зазначене судове рішення як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права і при неповному зясуванні обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Сторона наполягає на тому, що факт заборгованості відповідача перед позивачем вже встановлений судовими рішеннями та не підлягає новому доказуванню. Крім того, сторона посилається на висновки Вищого господарського суду України, які викладені у постанові від 18 березня 2010 року у справі № 5020-1/054, згідно з якими борг, визнаний за договором, при визнанні угоди недійсною підлягав поверненню. Більш детальніше доводи зазначені у скарзі.

В судовому засіданні, яке призначено на 01 лютого 2012 року, представник спільного українсько-германо-британського підприємства "Олвис" підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. В свою чергу представник закритого акціонерного товариства "Кримський вино-коньячний завод "Бахчисарай" заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення без змін, вважаючи його законним.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

07 липня 2006 року між спільним українсько - германо - британським підприємством „Олвис” (далі - кредитор), ЗАТ „Бахчисарайський виноробний завод” (далі - боржник) та корпорацією „Тройлайнінг Україна” (далі - поручитель) укладено договір, яким сторони визначили наявність боргу перед кредитором у сумі 834597,12 грн. на підставі наказів господарського суду Автономної Республіки Крим у справах № 2-2/92-2004 від 25 червня 2004 року і № 2-22/5150.1- 2004 від 07 вересня 2004 року. Відповідно до умов договору кредитор зобовязався відкликати з відділу державної виконавчої служби накази по стягненню зазначеної заборгованості, а боржник зобовязався сплатити грошову суму у розмірі 400000,0 грн. згідно з графіком погашення заборгованості. На виконання умов договору кредитор відкликав накази господарського суду, а боржник сплатив суму у розмірі 400000,0 грн. Зазначені обставини встановлені судовими рішеннями у справах № 5020-1/054 від 20 листопада 2009 року, № 5002-18/3964-2010 та інших, а тому відповідно до частині 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 лютого 2009 року у справі № 2-7/8484, яке набрало законної сили 10 березня 2009 року, договір між сторонами від 07 липня 2006 року визнано недійсним. Реституція при вирішенні спору не застосована (а.с.10-12, т.1).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 14 вересня 2009 року у справі № 5020-1/054 з позивача - СУГПБ „Олвис” на користь відповідача - ЗАТ КВКЗ „Бахчисарай” стягнуто 400000,00 грн., отриманих за недійсним правочином від 07 липня 2006 року, 4000,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційне забезпечення судового процесу (а.с.19, т. 1).

Заявою від 02 жовтня 2009 року СУГПБ „Олвис” зазначені суми зараховані в рахунок існуючої заборгованості відповідача, про що повідомило відповідним листом. Зазначену заяву відповідач у встановленому законом порядку не оспорював.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 20 листопада 2009 року у справі № 5020-1/054 наказ господарського суду міста Севастополя по справі № 5020-1/054 визнано таким, що не підлягає виконанню.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, судове рішення скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Предмет спору у даній справі повязаний з дослідженням питань про наявність підстав для застосування двосторонньої реституції, яка не була застосована судом у справі № 2-7/8484-2008. Зазначеним рішенням визнано недійсним договір укладений між сторонами 07 липня 2006 року.

Відповідно до частині 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконанні роботи, наданій послузі відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, застосування наслідків визнання угоди недійсною на підставі вказаної норми є обовязковим і полягає у поверненні сторін у первісний стан, який існував до виконання зобовязань за недійсною угодою.

Оскільки дії позивача були повязані із відзивом від державної виконавчої служби наказів про стягнення сум у розмірі 834597,12 грн., а повторно предявити виконавчі документи до виконавчої служби позивач не має обєктивної можливості на підставі постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 серпня 2009 року у справі № 2-22/5150.1 2004 (а.с.126-127, т.1), повернення сторін у первісний стан полягає у стягненні з боржника суми боргу визнаної боржником до укладення недійсного договору.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 18 березня 2010 року у справі № 5020-1/054 відмова судом у поновленні пропущеного строку для предявлення наказу про примусове виконання рішення, не спростовує наявність такого боргу, який за договором від 07 липня 2006 року був визнаний ЗАТ „Бахчисарайський виноробний завод”, як отримане ним виконання іншою стороною, а тому при визнанні угоди недійсною підлягав поверненню (а.с.103, т.1). Аналіз фактичних обставин справи надає підстави для висновку того, що внаслідок відмови кредитора від стягнення сум на підставі умов договору, який був визнаний недійсним, та неможливості повторного предявлення відізваних наказів до виконання, боржником призведено неправомірне зберігання грошових коштів за рахунок іншої особи.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставне набуто майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майн і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Відповідно до пункту 1 частині 3 зазначеної статті, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

У звязку з тим, що судом першої інстанції не враховане безпідставне зберігання грошових коштів відповідачем за рахунок неможливості їх стягнення позивачем, а зроблений висновок лише про відсутність набуття коштів внаслідок відсутності перерахування позивачем сум за договором, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Нормами статті 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи (пункт 3 частини 1)

При прийнятті нового рішення судова колегія вирішила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок зарахування сум однорідних вимог на підставі листа позивача сума боргу відповідача значно зменшилась та становить 430361,12 грн. За таких обставин судова колегія стягує з відповідача на користь позивача 430361,12 грн. безпідставно набутих сум шляхом зберігання, 4303,61 грн. - повернення державного мита та 230,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (пункт 3 частині 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу спільного українсько - германо - британського підприємства „Олвис” задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 грудня 2011 року у справі №5002-19/4816-2011 скасувати.

3.Прийнятті нове рішення у справі.

„Позов задовольнити.

Стягнути з закритого акціонерного товариства „Кримський винно-коньячний завод „Бахчисарай” (98400, АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Македонського, 1; р/р 26006987 у банку КРД АППБ „Аваль”, м. Бахчисарай, МФО 384470, ОКП 00411855 або з інших рахунків) на користь спільного українсько - германо - британського підприємства „Олвис” (99006, м.Севастополь, вул. Молодих будівельників, буд. 4/57; р/р 2600710594 в АБ „Морський” м. Севастополь, МФО 324742, ОКПО 23196448 або на інші рахунки) - 430361,12 грн. безпідставно збережених сум; 4303,61 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу, а загалом 434900,73 грн. ( чотириста тридцять чотири тисячі девятисот гривень 73 копійки)”.

4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддяВ.А. Лисенко

СуддіЮ.М. Гоголь

С.А. Рибіна

Розсилка:

1. Спільному українсько-германо-британському підприємству "Олвис" (вул. Молодих будівельників, буд. 4/57, місто Севастополь, 99006)

2. Закритому акціонерному товариству "Кримський вино-коньячний завод "Бахчисарай" (вул. Македонського, 1, місто Бахчисарай, 98400)

3. до господарського суду Автономної Республіки Крим.