Рішення № 21651384, 21.02.2012, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2012 р. Справа № 5016/75/2012(15/2)

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Агрокомплекс”, 54055, м. Миколаїв, вул.. Садова, 3-В, код ЄДРПОУ 36099620

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс Агро Юг”, 54058, м. Миколаїв, вул. Лазурна, 38-Б, кв. 89

про: визнання недійсним Договору комісії №6 щодо закупівлі сільськогосподарської продукції від 06.04.10р.

Суддя Ржепецький В.О.,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1., довіреність б/н від 11.04.10р.,

від відповідача: не з`явився,

встановив:

17.01.2012р. Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Агрокомплекс” звернулось в господарський суд Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс Агро Юг” про визнання недійсним Договору комісії №6 щодо закупівлі сільськогосподарської продукції від 06.04.10р. Позов обґрунтовано недотриманням сторонами під час укладання угоди вимог ст. ст. 1011, 1014, 1022 Цивільного кодексу України та п. 6.1 Договору, а саме, відповідачем не надано позивачу звіт про проведену роботу та понесені витрати у зв`язку з виконанням своїх обов`язків за Договором комісії, а також документи підтримуючі походження отриманого позивачем товару, що є підставою для визнання вказаного договору недійсним, оскільки він не відповідає вимогам цивільного законодавства щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства та його моральним засадам, на підставі ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 17.01.12р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначений на 21.02.12р.

Представник позивача вимоги ухвали суду не виконав, витребуваних документів не надав, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити.

Представник боржника в судове засідання не з`явився, відзиву стосовно позовних вимог суду не надав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній документами.

За згодою сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог на підставі наступного.

06.04.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “Агрокомплекс” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Сервіс Агро Юг” укладено договір комісії №6 щодо закупівлі сільськогосподарської продукції.

За умовами зазначеного договору (п. 1.1) відповідач зобов`язався за дорученням позивача за винагороду та за рахунок позивача, але від свого імені, укласти договір закупівлі сільськогосподарської продукції для позивача.

27.04.2011р. між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору комісії №6 від 06.04.10р., де сторонами обумовлено конкретний сільськогосподарський товар, його об`єм та ціна.

На виконання умов договору за видатковою накладною №353 від 27.04.10р. позивачем отримано від відповідача товар на суму 117000,00 грн., а позивачем здійснено 100% оплату вартості товару, що підтверджується банківською випискою (а.с. 13).

Предметом спору у даній справі виступає визнання недійсним вищевказаного договору з тих підстав, що відповідачем не було надано позивачу звіт про проведену роботу та понесені витрати у зв`язку з виконанням своїх обов`язків за договором, а також не надано документи підтверджуючі походження отриманого позивачем товару, що викладає у позивача сумнів у законності походження отриманого товару та дає підстави для визнання вказаного договору комісії недійсним, оскільки він не відповідає вимогам цивільного законодавства щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства та його моральним засадам, на підставі ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України , а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

У відповідності до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши всі обставини справи та оцінивши надані докази у відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу, проаналізувавши норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено підстав, за якими оспорюваний правочин повинен бути визнаний недійсним, в звязку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Таким чином, керуючись ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України , суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя В.О.Ржепецький

Рішення підписано 24.02.2012року.