Ухвала суду № 21651215, 21.02.2012, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

"21" лютого 2012 р.Справа № 15/29/10 Суддя Ржепецький В.О., при секретарі судового засідання Яйченя К.М.,

за участю представників:

прокурора Круш Т.О.,

від стягувача (скаржника): ОСОБА_1, довіреність №14/20-36-12 від 13.01.2012р.,

від боржника: не з`явився,

від відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області: не з`явився,

розглянувши матеріали скарги

Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг”, 01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а, код ЄДРПОУ 25979249;

боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю “Ульяновський зернокомплекс”, 54051, м. Миколаїв, Корабельний р-н, пр. Жовтневий, 352, код ЄДРПОУ 32185857;

на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області, м.Суми, вул. Кірова, 28,

про скасування постанови №23332853 від 18.03.11р. про закінчення виконавчого провадження, -

встановив:

20.01.2011р. стягувач у справі звернувся до господарського суду Миколаївської області зі скаргою на дії органу ДВС. У скарзі стягувач просить скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №23332853 від 18.03.2011р. та направити наказ №15/29/10 від 11.10.2010р. на адресу НАК “Украгролізинг” для подальшого пред`явлення до виконання. Скаргу обґрунтовано тим, що державним виконавцем неправомірно не застосовано в процесі здійснення виконавчих дій положень ст. ст. 32, 61 Закону України «Про виконавче провадження»та п. 5.6.2 Інструкції про проведення виконавчих дій.

Стягувач, також, просить суд відновити пропущений строк на подання скарги, оскільки постанову про закінчення виконавчого провадження від 18.03.2011р. державним виконавцем не направлено на його адресу, чим порушено норми ст. 7 Закону України «Про державну виконавчу службу», ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»та права стягувача. В зв`язку з наведеним, скаржник не мав можливості своєчасно оскаржити вказану постанову.

Ухвалою суду від 23.01.12р. розгляд скарги призначений на 07.02.12р., однак відкладений на 21.02.2012р. за клопотанням прокурора та стягувача в зв`язку з необхідністю ознайомитись з відзивом на скаргу та перевірки викладених в ньому фактів.

Відзивом на скаргу від 02.02.2012р. відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області вважає скаргу необґрунтованою та просить суд в задоволені скарги відмовити повністю, розгляд справи провести без участі представника відділу. Заперечення по скарзі мотивовано тим, що виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Миколаївської області №15/29/10 від 11.10.10р. закінчено на підставі п. 11 ст. 49 Закону України “Про виконавче провадження”. Під час виконання даного наказу, державним виконавцем застосовані норми ст. 75 Закону України “Про виконавче провадження”, до прокуратури направлено матеріали стосовно притягнення боржника до відповідальності за невиконання рішення суду.

Крім того, орган ДВС вважає, що підстави для поновлення строку на оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження у ВАТ НАК “Украгролізинг” відсутні, оскільки посилання скаржника на те, що йому не було відомо про закінчення виконавчого провадження є безпідставними. 02.08.11р. представник ВАТ НАК “Украгролізинг” ОСОБА_2. був особисто ознайомлений з матеріалами виконавчого провадження, про що свідчить його підпис на заяві.

Запереченнями на відзив від 17.02.2012р. №14/370 стягувач вважає відзив органу ДВС на скаргу безпідставним та не обґрунтованим, посилаючись на те, що виконавчою службою не надано належних доказів на підтвердження своїх заперечень, не надано доказів направлення на адресу стягувача постанови про закінчення виконавчого провадження.

Прокурор та представник стягувача вимоги скарги підтримують, просять суд скасувати постанову від 18.03.11р. про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Миколаївської області №15/29/10 від 11.10.10р.

У відзиві на скаргу від 02.02.2012р. відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області просить суд розгляд скарги провести без участі представника відділу.

Представник боржника в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 53 ГПК України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, Законом встановлено, що дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби мають бути оскаржені заінтересованою стороною на протязі десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена, можливість відновлення цього строку законодавцем повязується з встановленням господарським судом факту поважності його пропуску стороною у справі.

Як витікає з матеріалів справи (т. 2 , а.с. 44) представник скаржника ознайомився з матеріалами виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду в цій справі 02.08.2011 року.

З наведеного господарський суд робить висновок щодо того, що перебіг встановленого ч. 1 ст. 121-2 ГПК України десятиденного строку розпочався саме з цієї дати, оскільки в день ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження стороні стало відомо про дії вчинені державним виконавцем у відповідному виконавчому провадженні, в тому числі щодо його закінчення.

Разом з тим, з пояснень скаржника, а також доданих до них документів не випливає факту поважності пропуску цього строку. При цьому посилання останнього на факт відсутності доказів надсилання державним виконавцем на адресу скаржника оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження, про наявність таких обставин не свідчить, враховуючи, що як зазначено вище перебіг строку, визначеного ч. 1 ст. 121-2 ГПК України, починається, в тому числі, з дня, коли скаржнику стало про неї відомо.

Дії державного виконавця щодо не надсилання постанови про закінчення виконавчого провадження стягувачем не оскаржуються.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, підстав для поновлення строку на оскарження постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження немає, а отже відсутні підстави і для задоволення відповідної скарги.

Крім того, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»(далі Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 11 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, зобовязаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом і Законом (ч. 2 ст. 11 Закону).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 82 Закону, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Частиною сьомою зазначеної статті встановлено вимоги до скарги у виконавчому провадженні, яка зокрема, повинна містити зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено.

Відповідно до п. 8 Розяснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 р. N 04-5/365, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 26 грудня 2003 року N 14, заяви, подання учасників виконавчого провадження вирішуються загальним і господарським судами мотивованими ухвалами відповідно до вимог статей 232 - 234 ЦПК та статей 86, 121-2 ГПК. Виходячи зі змісту ст. 248-24 ЦПК у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

З наведеного витікає, що необхідною умовою визнання того чи іншого рішення державного виконавця неправомірним, є встановлений матеріалами справи факт порушення ним в момент його ухвалення норм закону.

Натомість, як витікає з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, виконавче провадження відкрито державним виконавцем на підставі наказу господарського суду Миколаївської області, виданому на виконання рішення від 27.04.2010р. у справі №15/29/10.

Відповідно до рішення, господарським судом вирішено позов ВАТ «НАК «Украгролізінг» задовольнити в повному обсязі, та, між іншим, зобовязати товариство з обмеженою відповідальністю “Ульяновський зернокомплекс” повернути Відкритому акціонерному товариству “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” сільськогосподарську техніку згідно договору фінансового лізингу №18-06-128сфл від 15.11.2006 р., наказ №15/29/10 для примусового виконання рішення в цій частині, виданий судом 11.10.2010р.

Як витікає зі скарги, скаржник вважає, що державним виконавцем неправомірно не застосовано в процесі здійснення виконавчих дій положень ст.ст. 32, 61 Закону.

Разом з тим, ці твердження скарги господарським судом визнаються необгрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ст. 32 Закону, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону, на яку посилається скаржник, у разі присудження стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, державний виконавець вилучає ці предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що має бути переданий стягувачу в натурі, державний виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Господарський суд зазначає, що порядок визначений цією статтею є особливим порядком звернення стягнення на майно, яке належить боржнику, про що свідчить те, що ця стаття міститься в Главі 4 Закону, яка регулює загальний порядок звернення стягнення на майно боржника.

Разом з тим, як витікає з матеріалів справи, зокрема, п.п. 1.1., 3.1.2, 3.1.8 договору фінансового лізингу від 15.11.2006 року (т. 1, а.с. 13-18) та встановлено рішенням господарського суду в цій справі, боржник не набув права власності на предмет лізингу.

Внаслідок чого застосування державним виконавцем при виконанні рішення суду в цій справі у частині повернення майна, яке складає предмет лізингу, положень Закону, на застосуванні яких наполягає скаржник є неправомірним.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 75 Закону, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Державним виконавцем в повній мірі виконано вимоги зазначеної норми Закону щодо порядку виконання наказу, виданого в цій справі, про що свідчать копії матеріалів виконавчого провадження, які залучено до матеріалів справи, в т.ч. постанова від 20.12.2010р. ВП №23332853 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу 315/29/10 від 11.10.2010р. про зобов`язання ТОВ «Ульянівський зернокомплекс»повернути ВАТ «НАК «Украгролізинг»сільськогосподарську техніку згідно договору фінансового лізингу №18-06-128сфл від 15.11.2006 р., постанова державного виконавця від 05.01.2011р. № 23332853 про відкладення провадження виконавчих дій, постанова від 25.02.2011р. про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин в розмірі 340,00 грн., постанова від 22.02.2011р. про накладення на боржника штрафу в розмірі 680,00 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин та докази її направлення на адресу боржника (лист від 22.02.10р. №8-539/10), подання начальника підрозділу ПВР ВДВС ГУЮ у Сумській області від 18.03.2011р. №8-414/11 до прокуратури м. Миколаєва в порядку ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження»про притягнення до кримінальної відповідальності боржника в особі директора ТОВ «Ульянівський зернокомплекс»за невиконання судового рішення відповідно до ст. 382 КК України, постанова від 18.03.2011р. №23332853 про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону, лист прокуратури м. Миколаєва від 14.04.11р. №56-1505 про направлення подання для розгляду за належністю, постанова прокуратури Корабельного району м. Миколаєва від 19.05.2011р. про відмову в порушені кримінальної справи за відсутності в діях директора ТОВ «Ульянівський зернокомплекс»ОСОБА_3. складу злочину , передбаченого ст. 382 КК України, лист НАК «Украгролізінг»від 01.08.2011р. №20/1571, адресований начальнику ППВР ВДВС ГУЮ у Сумській області про надання можливості ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, на якому представником НАК «Украгролізинг»за довіреністю №14/20-143-11 від 02.08.11р. ОСОБА_2. зроблено запис від 02.08.11р. про ознайомлення з матеріалами.

Наведене з урахуванням вимог ч. 2 ст. 11 Закону спростовує твердження скаржника щодо порушення державним виконавцем способу і порядку виконання наказу господарського суду Миколаївської області в цій справі, оскільки державним виконавцем правильно обрано такий порядок, а саме застосовано положення ст. 75 Закону.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання про поновлення строку на оскарження дій органу Державної виконавчої служби - відмовити.

В задоволенні скарги відмовити.

СуддяВ.О.Ржепецький