Рішення № 21649980, 21.02.2012, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.12 Справа № 33/5009/7952/11

Суддя Мірошниченко М.В.

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до Комунального підприємства з технічної інвентаризації Бердянської міської ради (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Мазіна, 21)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)

про зобовязання вчинити дії

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 довіреність від 12.12.2011 р.

від відповідача: не зявився;

від третьої особи: ОСОБА_4 дов. від 25.11.2010р.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся в господарський суд Запорізької області із позовом про зобовязання Комунального підприємства з технічної інвентаризації Бердянської міської ради скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_2 на Ѕ частину комплексу будівель та споруд зоопарку «Сафарі», що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Волкова, б. 5.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 182, 349 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, 15, 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п.1.1, 1.2, 1.3, 3.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Позивач зазначає, що 19.10.2007р. між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 був укладений договір про спільну дольову участь у будівництві, предметом якого було будівництво зоопарку «Сафарі». Відповідно до п.1.4 договору при введенні в експлуатацію або при визнанні прав власності в суді на зоопарк «Сафарі»рухоме та нерухоме майно, екзотичні тварини є власністю обох сторін в рівних частках 50 на 50 відсотків. Земельна ділянка для будівництва зоопарку, що розташована по вул. Волкова передана ФОП ОСОБА_1 в довгострокову оренду для будівництва зоопарку.

07.09.2009р. виконавчим комітетом Бердянської міської ради на підставі рішення від 02.09.2009р. № 459 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно ОСОБА_1, згідно з яким останній є власником будівель та споруд по вул. Волкова, 5 у м. Бердянську.

У червні 2010р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на Ѕ частину комплексу будівель та споруд зоопарку «Сафарі». Рішенням Бердянського міськрайсуду від 22.12.2010р. позов було задоволено. Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 14.03.2011р. було скасоване рішення суду першої інстанції, в позові відмовлено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з цивільних та кримінальних справ від 03.08.2011р. було скасовано рішення суду апеляційної інстанції та залишено без змін рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_2 звернувся до КП з технічної інвентаризації Бердянської міської ради із заявою про реєстрацію права власності на Ѕ частину комплексу будівель та споруд зоопарку і відповідач зареєстрував вказане право власності.

Позивач вказує, що порушуючи порядок реєстрації права власності на Ѕ частину зоопарку за ОСОБА_5, відповідач порушив право власності позивача на вказане нерухоме майно.

Зокрема зазначає, що в порушення вимог ст. 182 ЦК України, ст. ст. 2, 3, 16, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п.1.1, 1.2, 1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, обома співвласниками нерухомого майна: ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5 заяви до БТІ про державну реєстрацію прав власності не подавались, а така заява була подана лише ОСОБА_5

Крім того, зазначає, що п.1.7 Тимчасового положення та п.3.1 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації обєктів нерухомого майна (затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001р. № 127 передбачено обовязковість проведення робіт з технічної інвентаризації усіх обєктів, яка передує реєстрації права власності. Підставою для проведення такої інвентаризації є зміна власника, якщо минуло дванадцять місяців після проведення попередньої технічної інвентаризації. Поточні інвентаризаційно-оцінювальні роботи виконуються в присутності власника та завершуються його підписом в абрисі та ескізі.

Позивач, як співвласник нерухомого майна не був залучений до проведення технічної інвентаризації, тим більше, що така інвентаризація на Ѕ частину будівель та споруд взагалі не проводилась перед реєстрацією права власності за ОСОБА_2

Просить позов задовольнити.

Комунальне підприємство з технічної інвентаризації Бердянської міської ради, відповідач по справі, у відзиві на позовну заяву заперечує проти викладений у ній доводів.

Зазначає, що Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно не передбачено обовязковості звернення співвласника обєкту нерухомого майна (ОСОБА_1) для реєстрації права власності за правонабувачем (ОСОБА_5А.).

Пунктом 8.3 Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації обєктів нерухомого майна (затв. Наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 05.09.03р. № 146) передбачено виконання поточних інвентаризаційно-оцінювальних робіт відповідно до заяв власників нерухомого майна у звязку з видачею довідок для продажу, дарування чи іншого виду відчуження їх домоволодінь і здійснення їх у присутності власника з завершенням його підписом в абрисі та ескізі. При реєстрації права власності за ОСОБА_5 на Ѕ частину комплексу будівель та споруд по вул. Волкова, 5 у м. Бердянську не було необхідності проведення поточної технічної інвентаризації обєкту, оскільки заяв на проведення інвентаризації власник (ОСОБА_2.) не подавав, довідок для відчуження обєкту (витягів з реєстру прав власності) не замовляв.

Статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.3.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, передбачені підстави для відмови у проведенні реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна, і серед таких підстав відсутнє посилання на відсутність проведення поточної технічної інвентаризації обєкта у разі зміни власника, якщо минуло дванадцять місяців після проведення попередньої технічної інвентаризації. Право на обєкт виникло у ОСОБА_2 на підставі рішення Бердянського міськрайсуду від 22.12.2010р. та ухвали Вищого спеціалізованого суду від 03.08.2011р. Датою реєстрації права власності за ОСОБА_5 є 17.10.2011р. З моменту виникнення права на обєкт у ОСОБА_2 пройшло менше 12 місяців, у звязку з чим відповідно до п.3.9 Тимчасового положення, необхідності проведення поточної технічної інвентаризації не було.

Просить у задоволенні позову відмовити.

ОСОБА_2, третя особа у справі, у відзиві на позовну заяву заперечує проти викладених у ній доводів.

Посилаючись на абз. 1 п.3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»зазначає, що законом тимчасово покладено повноваження щодо реєстрації прав власності на реєстраторів БТІ. Ці повноваження здійснюються як владні управлінські функції. Виходячи з приписів п.7 ч.1 ст 3 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач (КП з технічної інвентаризації Бердянської МР) є субєктом владних повноважень.

Право власності у ОСОБА_2 на Ѕ частку комплексу будівель та споруд виникло на підставі рішення Бердянського міськрайсуду від 22.12.2010р. та ухвали Вищого спеціалізованого суду від 03.08.2011р. Посилаючись на ст. 124 Конституції України, зазначає, що судові рішення є обовязковими до виконання на території України. Згідно до п.5 ч.1 ст 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»державна реєстрація проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили. Цей спір згідно до ч.4 ст 35 ГПК України не може стосуватись права власності ОСОБА_2 на Ѕ частку комплексу будівель і споруд по вул. Волкова, 5 у м. Бердянську.

Вказуючи на приписи норм ч.1 ст 17 КАС України, абз. 5 п.1) ч.1 ст 12 ГПК України, зазначає, що спір не підлягає розгляду в господарських судах України, а тому провадження у справі підлягає припиненню у відповідності до ч.1 ст 80 ГПК України.

В доповненнях до відзиву на позовну заяву третя особа вказала на наступні обставини. За змістом ч.7 ст 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.2.1 Тимчасового положення, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правонабувача, сторін (сторони) правочину, за яким виникло право або уповноважених ними (нею) осіб. Маючи рішення Бердянського міськрайсуду про визнання права власності на Ѕ частину комплексу будівель та споруд, ОСОБА_2 (правонабувач) і звернувся до відповідача із заявою про державну реєстрацію права власності. Сумісне звернення до БТІ співвласників нерухомого майна, коли за одним із них право власності вже зареєстроване, не передбачено жодним нормативним актом.

Підстави відмови у проведенні державної реєстрації прав передбачені пунктами 3.5.1 3.5.10 Тимчасового положення. Пунктом 3.5.6 визначено, що такою підставою є не проведення технічної інвентаризації обєкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації. В той же час, стаття 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»такої підстави, як відсутність технічної інвентаризації не містить. Згідно до ч.4 вказаної норми, відмова в державній реєстрації прав та їх обмежень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.12.2011 р. порушено провадження у справі № 33/5009/7952/11, розгляд якої призначено на 05.01.2012 р. Цією ж ухвалою господарським судом на підставі ст. 27 ГПК України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено ОСОБА_2.

Ухвалами господарського суду від 05.01.2012р., від 24.01.2012р. у звязку з хворобою судді, розгляд справи було перенесено, відповідно, на 24.01.2012р. та 14.02.2012р.

Ухвалою господарського суду від 14.02.2012р. за клопотанням представника позивача строк розгляду справи було продовжено на 15днів - до 02.03.2012р., розгляд справи відкладено на 21.02.2012р.

В судових засіданнях 14.02.2012р. та 21.02.2012р. представники позивача та третьої особи підтримали доводи, викладені в позовній заяві та відзиві на неї в повному обсязі.

Відповідач КП з технічної інвентаризації Бердянської міської ради до судових засідань 14.02.2012р. і 21.02.2012р. не направив незважаючи на те, що явка представника була визнана судом обовязковою. Про час і місце судового розгляду справи було повідомлено належним чином. Відповідно до підпункту 3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (із змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У випадку незявлення представника відповідача за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи, вжити заходів, передбачених п. 5 ст. 83 або ст. 90 ГПК України, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Суд розглянув справу на підставі ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача.

За клопотанням представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

В судовому засіданні 21.02.2012 р. справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 19.10.2007р. між ФОП ОСОБА_1 ( Сторона 1) та ОСОБА_2 (Сторона 2) був укладений договір про спільну дольову участь у будівництві, предметом якого було будівництво зоопарку «Сафарі», розташованого на земельній ділянці загальною площею 9,7079 га. у м. Бердянську по вул. Волкова, 5.

Відповідно до п.1.4 договору при введенні в експлуатацію або при визнанні прав власності в суді на зоопарк «Сафарі»рухоме та нерухоме майно, екзотичні тварини є власністю обох сторін в рівних частках 50 на 50 відсотків.

Рішенням Бердянської міської ради від 22.06.2006р. № 21 затверджено проект відведення земельної ділянки та вирішено передати її в довгострокову оренду ФОП ОСОБА_1

Земельна ділянка для будівництва зоопарку, що розташована по вул. Волкова передана ФОП ОСОБА_1 в довгострокову оренду на підставі договору від 07.07.2006р., укладеного ним з Бердянською міською радою.

07.09.2009р. виконавчим комітетом Бердянської міської ради на підставі рішення від 02.09.2009р. № 459 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно: комплекс будівель і споруд, що складається з: основні будівлі А, Б, Е, Ж, З, И, К вольєри Л, Х, навіси В, Г, Д, Є, М, Н, П, С, Т, будинки для птах О, Р, вбиральня У та споруди: два ганка до А, ганок та сходи до Б, паркани №1, № 3, № 5, № 9, ворота № 2, № 4, бордюр № 6, світові опори № ?, огорожі № 8, № 10, гора «Бажань»№ 11, люк № 12, басейн Ф, замощення І, ІІ., згідно з яким ФОП ОСОБА_1 є власником будівель та споруд по вул. Волкова, 5 у м. Бердянську.

Право приватної власності на комплекс будівель та споруд у м.Бердянську, вул. Волкова, 5 було зареєстроване 07.09.2009р. Комунальним підприємством з технічної інвентаризації Бердянської міської ради за ОСОБА_1 При цьому частка позивача складає 1/1.

ОСОБА_2 11.06.2010р. звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на Ѕ частину комплексу будівель та споруд зоопарку «Сафарі». Рішенням Бердянського міськрайсуду Запорізької області від 22.12.2010р. у справі № 2-4893/2010 позов було задоволено: визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину нерухомого майна комплексу будівель та споруд зоопарку «Сафарі», який складається з основних будівель А, Б, Е, Ж, З, И, К вольєрів Л, Х, навісів В, Г, Д, Є, М, Н, П, С, Т, будинків для птахів О, Р, вбиральні У та споруд: двох ганків до А, ганку та сходів до Б, парканів №1, № 3, № 5, № 9, ворот № 2, № 4, бордюру № 6, світових опор № ?, огорожі № 8, № 10, гори «Бажань»№ 11, люку № 12, басейну Ф, замощення І, ІІ, що розташовані за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Волкова, 5.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 14.03.11р. було скасоване рішення суду першої інстанції від 22.12.2010р., в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.08.2011р. було скасовано рішення суду апеляційної інстанції від 14.03.2011р. та залишено в силі рішення суду першої інстанції від 22.12.2010р.

ОСОБА_2 звернувся до КП з технічної інвентаризації Бердянської міської ради із заявою про реєстрацію права власності на Ѕ частину комплексу будівель та споруд зоопарку і відповідач 17.10.2011р. зареєстрував за ОСОБА_2 право приватної спільної часткової власності на комплекс будівель та споруд у м. Бердянську, вул. Волкова, 5 (розмір частки складає Ѕ).

Вказуючи, що здійснення відповідачем державної реєстрації права власності на Ѕ комплексу будівель і споруд зоопарку «Сафарі»за ОСОБА_2 без додержання обовязкової процедури подання заяв обома співвласниками про таку реєстрацію (із урахуванням факту, що попередньо право власності на будівлі та споруди було в повному обсязі зареєстровано за ФОП ОСОБА_1 в частці 1/1) та без проведення поточної технічної інвентаризації обєктів нерухомого майна, що порушує право власності позивача, останній звернувся до господарського суду із даним позовом.

У відповідності до ст. 317 Цивільного кодексу України власником належать права володіння, листування та розпорядження своїм майном.

Стаття 319 ЦК України містить норму, відповідно до якої власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1 ст 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Серед способів захисту цивільних прав та інтересів, частиною 2 ст. 16 ЦК України, в тому числі, передбачені: п.3) - припинення дії, яка порушує право; п.4) відновлення становища, яке існувало до порушення.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачено, що права та законні інтереси субєктів господарювання захищаються, в тому числі, шляхом: відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів субєкта господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Частина 1 ст. 179 ЦК України визначає, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обовязки.

Згідно ч.1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також обєкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Частина 1 статті 182 ЦК України встановлює, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Як свідчить ч.2 ст. 144 Господарського кодексу України, право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом.

Вказані норми права у їх сукупності свідчать, що позивач звернувся до суду у встановленому законодавством способом з метою захисту саме свого права власності на комплекс будівель і споруд (нерухоме майно). Так, до вчинення державної реєстрації права власності на вказане майно відповідачем, яке відбулось 17.10.2011р., за позивачем було зареєстроване право власності на комплекс будівель і споруд в повному обсязі (частка складала 1/1); після вчинення відповідачем державної реєстрації права власності на комплекс будівель і споруд на праві приватної спільної часткової власності на комплекс будівель та споруд у м. Бердянську, вул. Волкова, 5 за ОСОБА_5 (розмір частки складає Ѕ), відповідно і виник перехід права власності на Ѕ частки комплексу будівель і споруд від позивача до третьої особи. Виходячи з копії Технічного паспорту, доданого третьою особою до відзиву 20.02.2012р., частка позивача складає Ѕ.

Крім того, суд зауважує, що з моменту державної реєстрації права власності на Ѕ частку комплексу будівель і споруд відповідачем за третьою особою, спірні правовідносини регулюються нормами Глави 26 Цивільного кодексу України. За ч.1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). За ч.2 цієї статті майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно ч.1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Виходячи з Витягу КП з технічної інвентаризації Бердянської міської ради від 17.10.2011р., за ОСОБА_2 1/2 частка комплексу будівель та споруд зареєстрована на праві приватної спільної часткової власності. Відповідно, з цього моменту у ФОП ОСОБА_1 також виникає право приватної спільної часткової власності, яке також підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку замість зареєстрованого раніше універсального (в повному обсязі, тобто без обмежень) права приватної власності на увесь комплекс будівель і споруд у частці 1/1 .

Не є можливою державна реєстрація права власності за співвласниками на комплекс будівель і споруд в частці Ѕ за ФОП ОСОБА_1 та в частці Ѕ за ОСОБА_2, з якою Закон повязує виникнення права власності, без додержання законодавчо встановленої процедури реєстрації цих прав відносно обох субєктів права.

Вказана обставина свідчить про звернення позивача із позовом, який випливає із правовідносин, які безпосередньо врегульовують право власності, за захистом якого ФОП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду.

Даний спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

За таких обставин, посилання третьої особи на те, що відповідач виступає у правовідносинах у якості субєкта владних повноважень, а тому у відповідності до ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України і ст. 80 ч.1 п.1 Господарського процесуального кодексу України спір не підлягає розгляду в господарських судах, внаслідок чого провадження у справі підлягає припиненню, господарським судом не приймається до уваги, як необґрунтоване.

Крім того, відповідно до п.3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм процесуального права»від 21.11.2011р. № 01-06/1623/2011, визначено, що справи зі спорів за позовами субєктів господарювання до бюро технічної інвентаризації про зобовязання останніх здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно або про зобовязання її скасувати не повязані з захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає розгляд відповідних справ у порядку адміністративного судочинства.

Відповідні правові позиції з цього питання викладалися Верховним судом України (постанови Верховного суду від 27.11.2007р. № 45/24пн, від 13.05.2008р. № 1/23).

Така ж правова позиція викладена в постанові Вищого господарського сулу України від 11.02.2010р. № 02-03/587.

Господарський суд зауважує, що частиною 1 ст. 111-28 ГПК України встановлено, що рішення Верховного суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобовязані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного суду України.

Вказані обставини у їх сукупності свідчать про відсутність підстав для припинення провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

За статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як свідчить ч.3 статті 3 цього Закону, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно п.1 ч.2 ст. 9 вказаного Закону України, державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на

нерухоме майно, зокрема: відповідність повноважень особи, яка подає документи на

державну реєстрацію, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах.

Згідно п.2 ч.2 ст. 9 вказаного Закону, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав, відмову в такій реєстрації, її зупинення, про державну реєстрацію обтяжень, про скасування запису, погашення запису та внесення змін до записів у Державному реєстрі прав.

Стаття 14. Закону визначає, що реєстраційна справа включає документи, в яких містяться відомості про нерухоме майно, право власності на нього, інші речові права та їх обтяження.

Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень передбачений ст. 15 даного Закону. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною 3 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»встановлена норма права, що у випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, права стосовно якого підлягають державній

реєстрації.

Стаття 16 вказаного Закону встановлює, що заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав, на території якого

розміщений об'єкт нерухомого майна або більша за площею його частина (ч.1). Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подаються документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення відповідних прав, та документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень (ч.3).

Згідно ч.7 ст. 16 Закону, державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви

правонабувача, сторін (сторони) правочину, за яким виникло право, або уповноважених ними (нею) осіб.

Підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень передбачені в ст. 19 Закону.

Державна реєстрація прав проводиться ( в тому числі) на підставі: 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 5) рішень судів, що набрали законної сили.

Стаття 20 Закону містять наступні норми. 1. У Державному реєстрі прав на кожний об'єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше, за рішенням державного реєстратора відкривається відповідний розділ та реєстраційна справа. 2. Розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються на підставі рішення державного реєстратора, в тому числі, у разі: 2) поділу, об'єднання об'єкта нерухомого майна або виділу частки з об'єкта нерухомого майна.

Стаття 21 Закону передбачає особливості здійснення державної реєстрації прав у разі поділу або виділу частки з об'єкта нерухомого майна та об'єднання об'єктів нерухомого майна. Так, у разі поділу об'єкта нерухомого майна або виділу частки з об'єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, реєстраційний номер цього об'єкта скасовується. Водночас для кожного з новостворених об'єктів нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав і нова реєстраційна справа, кожному з таких об'єктів присвоюється новий реєстраційний номер (ч.1). Записи про речові права та їх обтяження щодо об'єкта, який поділяється, або при виділі частки із цього об'єкта переносяться до розділів Державного реєстру прав, що відкриті на кожний новостворений об'єкт (ч.2).

Підстави відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень визначені у ст. 24 вказаного Закону України. Частиною 1 цієї статті визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, в тому числі, у разі, якщо: 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 6) заявлене право вже зареєстровано. Ч. 4. ст. 24 Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Частиною 12 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»закріплена норма права, згідно з якою порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання витягів з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.

Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно визначений Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно».

Пунктом 1.2. Тимчасового положення передбачено, що державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування (п.1.4 Тимчасового положення).

Державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку (п.1.6).

Пунктом 1.7 Тимчасового положення визначено, що державна реєстрація прав проводиться реєстратором БТІ за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, реєстратор якого проводить державну реєстрацію прав на цей

об'єкт.

Пунктом 2.1 Тимчасового положення передбачено, що для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1.

Пунктом 3.1 Тимчасового положення визначено, що з моменту прийняття заяви про державну реєстрацію прав реєстратором БТІ розпочинається її розгляд.

Реєстратор БТІ встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації, у тому числі, зокрема: відповідність відомостей про об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, наявним у Реєстрі прав та поданим документам; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно.

Пунктом 3.4 Тимчасового положення передбачено, що за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в ній.

У своїх діях реєстратор БТІ керується законодавством України.

Підстави для відмови в здійсненні державної реєстрації передбачені пунктом 3.5 Тимчасового положення. Реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, у тому числі, якщо: 3.5.4 подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають

змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства; 3.5.5 заявлене право вже зареєстроване; 3.5.6 не проведено технічну інвентаризацію об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або вона проведена не тим БТІ, що здійснює свою діяльність на території, у межах якої

розташований такий об'єкт.

Пунктом 3.9. Тимчасового положення передбачено, що державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, окрім випадків, коли заява про державну реєстрацію прав подається не пізніше ніж через дванадцять місяців після виникнення цього права.

Пунктом 3.10. Тимчасового положення визначено, що одночасно з прийняттям рішення про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ вносить записи до відповідного розділу Реєстру прав. На кожний об'єкт, права щодо якого підлягають державній

реєстрації та право власності на який заявлено вперше, реєстратор БТІ одночасно з внесенням запису до відповідного розділу Реєстру прав присвоює реєстраційний номер такому об'єкту, який залишається незмінним протягом усього часу його існування. У разі переходу права власності та інших речових прав на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або зміни в його описі реєстраційний номер такого об'єкта залишається незмінним.

Згідно до п. 6.1 Тимчасового положення на кожний об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації та право власності на який заявлено вперше, реєстратором БТІ відкриваються відповідний розділ Реєстру прав та реєстраційна справа.

Розділ Реєстру прав складається з трьох частин, які містять записи про об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації; право власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта (суб'єктів) цього права; інші речові права на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих прав (п.6.2).

Записи про право власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта (суб'єктів) цього права містять: для власників (співвласників) - фізичних осіб - громадян України - прізвище, ім'я та по батькові, дату та місце народження, адресу постійного місця проживання, ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи), дані паспорта або іншого документа, який унеможливлює виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина; для іноземних громадян та осіб без громадянства - прізвище, ім'я та по батькові (за наявності останнього), адресу постійного місця проживання, дані паспорта або іншого документа, який унеможливлює

виникнення будь-яких сумнівів щодо особи іноземного громадянина чи особи без громадянства; для власників (співвласників) - юридичних осіб - резидентів найменування, місцезнаходження, код у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для власників - юридичних осіб - нерезидентів - найменування, місцезнаходження та країну, де зареєстровано юридичну осіб (п.п.6.2.2).

Пунктом 6.3 Тимчасового положення передбачено, що реєстраційна справа включає документи, в яких містяться відомості про об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, право власності на нього, інші речові права, в тому числі, заяви про державну реєстрацію прав.

В розумінні п.2.1 Тимчасового положення, та у відповідності до п.п.5) ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових правна нерухоме майно та їх обтяжень»з моменту набрання чинності рішенням Бердянського міськрайсуду від 22.12.2010р. (із урахуванням ухвали Вищого спеціалізованого суду від 03.08.2011р.) про визнання права власності за ОСОБА_5 на Ѕ частку комплексу будівель та споруд, ОСОБА_2 став правонабувачем саме на Ѕ частку комплексу нерухомого майна внаслідок переходу такого права за судовим рішенням.

Суд зауважує, що за змістом ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових правна нерухоме майно та їх обтяжень», судове рішення про визнання права власності на Ѕ частки комплексу нерухомого майна є однією (серед інших) передбачених законодавством підстав для реєстрації права власності. При цьому зазначені судові рішення не містять зобовязання відповідача здійснити реєстрацію права власності. Тобто, реєстрація права власності на Ѕ частку комплексу будівель та споруд повинна здійснюватись в загальному порядку, передбаченому Тимчасовим положенням.

Із урахуванням факту попередньої реєстрації права власності за ФОП ОСОБА_1 на частку 1/1 комплексу будівель та споруд, відповідно і змінюється частка позивача у праві власності (з 1/1 на Ѕ), яка підлягає також державній реєстрації за позивачем із додержанням законодавчо встановленої процедури (подання позивачем заяви із необхідними документами, проведення технічної інвентаризації обєкту і т.ін.)..

При цьому згідно до п.3.8 Тимчасового положення державній реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. Реєстратору БТІ забороняється тлумачити права або самостійно вносити зміни до відомостей про заявлені права.

Згідно до п.3.1 Тимчасового положення реєстратор БТІ встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на обєкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації, зокрема (в тому числі), відповідність відомостей про обєкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, наявним у Реєстрі прав та поданим документам.

Таким чином господарський суд погоджується із доводом позивача, що згідно п.2.1 Тимчасового положення обидва правонабувачі (співвласники) повинні подавати заяву про державну реєстрацію права власності із необхідними документами на комплекс будівель та споруд у частці Ѕ. В іншому випадку складається ситуація, в якій реєстрація права власності на комплекс будівель і споруд за третьою особою в частці Ѕ здійснюється без додержання законодавчо встановленої процедури реєстрації права власності на таку ж частку за позивачем.

При цьому суд констатує, що позивачем така заява до відповідача не подавалась і здійснення державної реєстрації права власності на Ѕ комплексу будівель та споруд зоопарку лише за третьою особою порушує право власності позивача у справі.

За змістом частини 3 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових правна нерухоме майно та їх обтяжень»встановлена норма права, що у випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, права стосовно якого підлягають державній реєстрації.

Пунктом 1.7 Тимчасового положення визначено, що державна реєстрація прав проводиться реєстратором БТІ за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, реєстратор якого проводить державну реєстрацію прав на цей

об'єкт.

Пунктом 3.1 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації обєктів нерухомого майна (затв. Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001р. № 127) і яка регулює порядок та методику проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд, встановлено, що роботи з інвентаризації всіх обєктів повинні здійснюватись на замовлення та за обовязковою участю замовника (замовників), у присутності якого (яких) проводиться обстеження, що фіксується в абрисі чи ескізі з обовязковим підписанням ним (ними) цих документів.

При цьому, підпунктом «і»абзацу 3 пункту 10 цієї Інструкції передбачено, що підставою для проведення поточної інвентаризації є зміна власника, якщо минуло дванадцять місяців після проведення попередньої технічної інвентаризації.

Оскільки попередня технічна інвентаризація була проведена в травні 2009року, а право власності на Ѕ частку комплексу будівель та споруд було зареєстроване за третьою особою 17.10.2011р., (тобто зміна власності на Ѕ частки відбулась після спливу 12 місяців), тому технічна інвентаризація в даному випадку є обовязковою.

Згідно п.1.1. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації обєктів нерухомого майна, ця Інструкція розроблена відповідно до чинного законодавства, зокрема Положення про Держбуд України, затвердженого Указами Президента України від 09.12.97 N 1342/97 ( 1342/97 ) та від 16.05.2001 N 314 ( 314/2001) , якими на Комітет покладено здійснення функцій нормативно-методичного забезпечення діяльності бюро технічної інвентаризації.

В пункті 1.2. Інструкції зазначено, що вона визначає порядок та методику проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд з метою:

- визначення їх фактичної площі та об'єму (щодо проектних);

- обстеження та оцінки технічного стану наявних об'єктів;

- установлення вартості об'єктів.

Технічна інвентаризація передбачає:

- первинну технічну інвентаризацію об'єктів;

- поточні інвентаризаційно-оцінювальні роботи для встановлення змін за певний період часу після первинної інвентаризації.

Відсутність проведення поточної технічної інвентаризації, тим самим не дозволяє визначити, які зміни мали місце з травня 2009р. щодо: визначення фактичної площі будівель та споруд, право на які набула третя особі, і які, відповідно, залишаються у власності позивача; визначення технічного стану обєктів; установлення їх вартості.

Однак, державна реєстрація права власності на Ѕ частку комплексу будівель та споруд зоопарку за третьою особою була здійснена відповідачем без наявності проведення технічної інвентаризації обєктів нерухомого майна.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на п.3.9 Тимчасового положення відносно того, що технічна інвентаризація в даному випадку не повинна проводитись, оскільки заява про державну реєстрацію прав третьою особою подана не пізніше ніж через дванадцять місяців після виникнення цього права на думку суду є необґрунтованим. Так, право на Ѕ частки комплексу будівель та споруд перейшло до третьої особи від позивача, оскільки первісно було зареєстроване за останнім. Тобто, відбулась зміна власника, а тому проведення технічної інвентаризації в даному випадку є обовязковою. При цьому суд зауважує, що згідно п. 1.3. вказаної Інструкції, вона діє на всій території України для здійснення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна всіх форм власності.

Стаття 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»визначає підстави відмови у державній реєстрації прав. Частиною 1 цієї статті визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, в тому числі, у разі, якщо: 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 6) заявлене право вже зареєстровано.

Також підстави для відмови в здійсненні державної реєстрації прав передбачені пунктом 3.5 Тимчасового положення. Реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, у тому числі, якщо: 3.5.4 подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства; 3.5.5 заявлене право вже зареєстроване; 3.5.6 не проведено технічну інвентаризацію об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації.

В даному випадку у відповідача на думку суду були підстави для відмови в державній реєстрації, передбачені: п.4) ч.1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме - подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; п.3.5.4 Тимчасового положення - подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства; п. 3.5.6 не проведено технічну інвентаризацію об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації.

За вищевикладених обставин у відповідача (із врахуванням не проведення технічної інвентаризації обєкта, неподання заяв та усіх необхідних документів співвласниками (правонабувачами)) були наявні підстави для відмови у здійсненні реєстрації права власності на Ѕ частку комплексу будівель та споруд зоопарку.

Позов є обгрунтованим і підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору в розмірі 941 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобовязати Комунальне підприємство з технічної інвентаризації Бердянської міської ради (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Мазіна, 21, код ЄДР 03344964) скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на Ѕ частину комплексу будівель та споруд зоопарку «Сафарі», що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Волкова, б.5.

Стягнути з Комунального підприємства з технічної інвентаризації Бердянської міської ради (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Мазіна, 21, код ЄДР 03344964) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) суму 941 (девятсот сорок одну ) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 27.02.2012 р.

Суддя М.В. Мірошниченко