Рішення № 21649635, 27.02.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.02.12р.

Справа № 6/5005/13869/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дан-Україна", м. Дніпропетровськ

до Виробничо-комерційного підприємства "Опікун", м. Дніпропетровськ

про стягнення 52 985,94 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дан-Україна" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Виробничо-комерційного підприємства "Опікун" (далі - відповідач) суму 31 282,52 грн. основного боргу, 14 077,13 грн. штрафу, 3 119,68 грн. пені, 3 597,49 грн. інфляційних, 909,12 грн. 3% річних, а всього 52 985,94 грн. заборгованості за порушення виконання зобов’язань по договору поставки № 02/06 від 02.06.10р.

Позивач у призначене судове засідання не з’явився. Про місце, час та дату розгляду спору повідомлений належно. Клопотання про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідач, втретє, у судове засідання не з’явився. В той же час, останній належним чином повідомлений про місце, час та дату розгляду справи, але не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, і не направив свого представника у судове засідання. Відповідач мав всі можливості надати докази на підтвердження своїх заперечень у справі, за їх наявності.

Суд вважає можливим розглянути спір по суті оскільки закінчився перебіг строку розгляду справи, встановлений чинним господарським процесуальним законодавством, за відсутності представників сторін, оскільки останні повідомлені про слухання спору належно, а в матеріалах справи достатньо необхідних господарському суду документів для прийняття правомірного та обґрунтованого рішення.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

02.06.2010 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) було укладено договір поставки № 02/06 (далі - Договір), згідно з умовами якого постачальник зобов’язується поставити в обумовлені строки та на замовлення покупця товар, а останній, в свою чергу, прийняти та оплатити його вартість на протязі 10-ти календарних днів з моменту поставки товару згідно видаткової накладної.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов’язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Вивчивши матеріали справи господарський суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги з наступних підстав.

Проведений господарським судом детальний аналіз матеріалів справи відображає наступне:

У період з 26.07.10р. по 05.08.10р. позивачем, з дотриманням умов Договору, поставлено на вказані адреси відповідача товар, який прийнятий покупцем без зауважень на загальну суму 31 282,52 грн., що підтверджується двохсторонніми видатковими накладними (а.с. 16-18) з підписами та відбитками печатки підприємств обох сторін у справі.

Проте, всупереч вимогам п. 3.3 Договору, відповідачем в строки не сплачено постачальнику вартість отриманого спірного товару, у зв’язку із чим у покупця утворилась основна заборгованість в розмірі 31 282,52 грн., яка підтверджується матеріалами справи.

Положення ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов’язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору відповідачем не надано господарському суду доказів добровільної сплати суми основного боргу, обставин на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог не спростував.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

На підставі умов п. 6.2 Договору та приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу за період з 03.03.11р. по 01.08.11р. (шість місяців) розмір пені на суму 3 119,68 грн., за період з 07.08.10р. по 01.08.11р. розмір 3% річних на суму 902,12 грн., за період з серпня 2010 року по червень 2011 року розмір інфляційних на суму 3 597,49 грн., та штрафу на суму 14 077,13 грн., що відображається в розрахунку заявника.

Перевіривши здійсненні позивачем нарахування за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи «Законодавство»господарський суд задовольняє нарахований розмір інфляційних, 3% річних та штрафу, як обґрунтовані та правомірно розраховані, тоді як в заявленому розмірі пені відмовляє за безпідставністю з огляду на ступне.

Так, позивач вірно вмотивовував проведення розрахунку пені за шість місяців, однак діючим законодавством нарахування пені обмежено строком в шість місяців саме з дня виникнення зобов’язання, тобто від дня прострочення сплати вартості товару у відповідності з умовами Договору. Отже, враховуючи дати поставки товару по трьом спірним видатковим накладним період за який позивач вправі нараховувати розмір пені та заявляти його до стягнення судом є з 07.08.10р. по 15.02.11р., тоді як позивач просить стягнути спірний розмір пені починаючи з 03.03.11р.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Наведене є підставою для часткового задоволення позову.

Згідно ст. 49 ГПК України, сплата судових витрат покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Виробничо-комерційного підприємства "Опікун" (49054, м. Дніпропетровськ, вул. Барвінківська, 39; ЄДРПОУ 30745001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дан-Україна" (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 122; ЄДРПОУ 36961237) суму 31 282,52 грн. (тридцять одна тисяча двісті вісімдесят дві грн. 52 коп.) основного боргу, 3 597,49 грн. (три тисячі п’ятсот дев’яносто сім грн. 49 коп.) інфляційних, 909,12 грн. (дев’ятсот дев’ять грн. 22 коп.) 3% річних, 14 077,13 грн. (чотирнадцять тисяч сімдесят сім грн. 13 коп.) штрафу, 498,66 грн. (чотириста дев’яносто вісім грн. 66 коп.) державного мита, 222,10 грн. (двісті двадцять дві грн. 10 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог –відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров