Рішення № 21649092, 22.02.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.02.12р.Справа № 15/5005/521/2012 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОБРА СПРАВА-2003", м.Дніпропетровськ

до Державного підприємства "Дніпродіпрошахт", м. Дніпропетровськ

про зміну умов Договору оренди нерухомого майна

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Гурський В.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № б/н від 01.12.11р.

від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю № 01-ОК/9-112 від 01.11.11р.

за участю прокуратури: Дзюба В.В., посвідчення № 20

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОБРА СПРАВА-2003" (далі-позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Дніпродіпрошахт" (далі-відповідач), про зміну умов Договору оренди нерухомого майна № 03-5А від 14.08.2003 р.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на Закон України «Про видавничу справу», Класифікацію видів економічної діяльності та тим, що вимоги відповідача щодо зміни умов Договір № 03-5А є такими, що суперечать нормам чинного законодавства.

Ухвалою господарського суду від 19.01.12р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначене судове засідання на 21.02.12р.

09.02.12р. до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позов та документи, що посвідчують правовий статус відповідача.

20.02.12р. до господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення до позовної заяви. Також, до суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо державної реєстрації позивача та докази повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи.

Крім того, 20.02.12р. до суду надійшли додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву, відповідно яких відповідач просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

21.02.12р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

В свою чергу, повноважний представник відповідача позовні вимоги не визнає та просить суд у позові відмовити, посилаючись на те, що його вимога щодо зміни умов Договору № 03-5А є законною та такою, що відповідає усім вимогам чинного законодавства України.

В судове засідання також з'явився прокурор та заявив про вступ у справу, відповідно до ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України, про що також зазначено у заяві яку долучено до матеріалів справи. Крім того, прокурор надав для долучення до матеріалів справи документи, як зазначає він, що мають значення для вирішення справи.

21.02.12р. у судовому засіданні було оголошено перерву до 15:00 год.

Після перерви у судовому засідання оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.08.2003р. між позивачем (Орендар) та відповідачем (Орендодавець) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 03-5А (далі -Договір № 03-5А).

Пунктом 1 Договору № 03-5А визначено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в термінове платне користування частину нерухомого майна, площею 602,7 м.кв., розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Малиновського, 76 (далі за текстом Обєкт оренди), що знаходиться на балансі Орендодавця та належить до державної власності, під виробництво.

Оскільки обєкт оренди є державною власністю, то умовами п. 3 Договору № 03-5А було встановлено, що орендна плата розраховується за «Методикою розрахунку та використання плати за оренду державного майна», затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 (далі за текстом - Методика № 786) та перераховується Орендарем щомісяця наступним чином: 30% - до державного бюджету України та 70% - на рахунок Орендодавця - балансоутримувача.

При розрахунку орендної плати за Договором № 03-5А за оренду виробничих приміщень використовувалась орендна ставка 10% від вартості орендованого майна за цільовим використанням, яка передбачена п. 14 Додатку 2 Методики № 786 «Видавництво друкованих засобів масової інформації та видавничої продукції, що друкуються іноземними мовами».

14.11.2011р. відповідачем було направлено позивачу Додаткову угоду № 24 від 14.11.2011р. до Договору оренди № 03-5А. Відповідно до змісту даної Додаткової угоди № 24 відповідач пропонує з 01.11.2011р. проводити розрахунок орендної плати згідно з п. 29 Додатку 2 до Методики № 786, що в свою чергу передбачає використання орендної ставки в розмірі 15% від вартості орендованого майна за цільовим призначенням «Інше використання нерухомого майна».

Не погодившись з умовами, викладеними в Додатковій угоді № 24, 21.11.2011р. позивач направив відповідачу Протокол розбіжностей. При погодженні розбіжностей сторони не дійшли згоди, що відображено в Протоколі погодження розбіжностей від 23.11.2011р., тому позивач змушений був звернутися до господарського суду з позовом за захистом свого права.

У судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, на їх задоволенні наполягав.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив залишити позовну заяву без задоволення.

Вислухавши пояснення осіб, що приймали участь у справі, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до умов абз. 8 п. 14 Додатку 2 до Методики № 786 передбачено, що використання орендної ставки у розмірі 10% від вартості орендованого майна можливо у випадку розміщення в даному нерухомому майні видавництв друкованих засобів масової інформації та видавничої продукції, що друкуються іноземними мовами.

Згідно з приписами ст. 2 Закону України "Про видавничу справу" видавнича справа - це сфера суспільних відносин, що поєднує в собі організаційно-творчу та виробничо-господарську діяльність юридичних і фізичних осіб, зайнятих створенням, виготовленням і розповсюдженням видавничої продукції, складовою частиною якої є виготовлення видавничої продукції - виробничо-технологічний процес відтворення визначеним тиражем видавничого оригіналу поліграфічними чи іншими технічними засобами.

Відповідно до вимог ст. 10 Закону України "Про видавничу справу" до субєктів видавничої справи відносяться видавці, виготовлювачі та розповсюджувачі видавничої продукції.

Статтею 21 Закону України "Про видавничу справу" передбачено, що виготовлювачем видавничої продукції може бути поліграфічне підприємство, інша юридична особа будь-якої форми власності, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, або юридичні особи іншої держави, які мають у своєму розпорядженні засоби поліграфічного виробництва чи копіювально-розмножувальну техніку.

Відповідно до вимог ст. 22 Закону України "Про видавничу справу" об'єктом видавничої справи є видавнича продукція: офіційні, наукові, виробничо-практичні, навчально-методичні, громадсько-політичні, довідкові, рекламні, літературно-художні видання, видання для організації дозвілля і відпочинку, а також буклети, плакати, поштові картки, комплектні видання, карткові видання, книги, книжки-іграшки, брошури, листівки. Обєктом видавничої справи можуть бути і інші види видавничої продукції, визначні стандартами.

Оскільки, видавнича діяльність це є комплексне поняття яке складається з різних ланок видів господарської діяльності, зокрема й виготовлення видавничої продукції, то суд погоджується з доводами позивача про той факт, що останній будучи виготовлювачем видавничої продукції, що підтверджується п. 2.2. Статуту позивача (а.с. 21,22), є повноправним субєктом видавничої справи, а отже має всі законні підстави для використання орендної ставки в розмірі 10%, що передбачена п. 14 Додатку 2 Методики № 786 за цільовим призначенням «Видавництво друкованих засобів масової інформації та видавничої продукції, що друкуються іноземними мовами».

Суд також погоджується з доводами позивача щодо неможливості зміни розміру орендної ставки на підставі Класифікації видів економічної діяльності, затвердженої наказом Держспоживстандарту від 26.12.2005р. № 375 з огляду на наступне.

Як вірно зазначено позивачем та підтверджується матеріалами справи, основним видом господарської діяльності позивача є «Надання інших послуг у поліграфічній діяльності»(код КВЕД 22.25.0).

Розшифровка коду виду економічної діяльності 22.25.0 визначена Класифікацією видів економічної діяльності, затвердженої наказом Держспоживстандарту від 26.12.2005р. № 375.

Відповідно до зазначеного Наказу вид діяльності 22.25.0 «Надання інших послуг у поліграфічній діяльності»включає в себе наступні види діяльності:

- виробництво продукції для репродукційних процесів: проекційних плівок, макетів видань, виконання розмітки для монтажу фотоформ і т. п.;

- підготовку цифрових даних, наприклад, актуалізацію даних, їх відбір, формування на машинних носіях;

- інші види поліграфічної діяльності, як от гравірування та тиснення матриць, брайлівський друк, проколювання та перфорування, гофрування, лакування, ламінування плівкою, складання та вкладання, фальцювання;

- іншу діяльність з обробки графічної інформації.

В свою чергу, у Законі України "Про видавничу справу" зазначено, що видавнича діяльність - це сукупність організаційних, творчих, виробничих заходів, спрямованих на підготовку і випуск у світ видавничої продукції.

Посилання відповідача на той факт, що оскільки видавнича діяльність охарактеризована в розділі 22.1 Класифікації видів економічної діяльності, то застосування до позивача орендної ставки в розмірі 10% є протизаконним, не знаходить свого підтвердження належними доказами, а отже не може бути прийнято судом до уваги.

Крім того, твердження позивача, про те що код виду діяльності 22.25.0 «Надання інших послуг у поліграфічній діяльності»відноситься до видавничої діяльності, додатково підтверджується відсутність особливої примітки до розшифровки даного коду у КВЕД, як це зазначено у розшифровці до коду 22.22.0 «Інша поліграфічна діяльність», відповідно до якої до виду діяльності 22.22.0 не включається виробництво паперових етикеток (код КВЕД 21.25) та видавнича діяльність (код КВЕД 22.1).

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що оскільки основний вид діяльності позивача є «Надання інших послуг у поліграфічній діяльності»до якого відноситься діяльність, повязана з обробкою графічної інформації, підготовкою цифрових даних, виробництво видань, що в свою чергою є складовою частиною видавничої діяльності в розумінні чинного законодавства України, то даний вид господарської діяльності є складовою частиною поняття видавничої діяльності, а отже застосування орендної ставки в розмірі 15% є необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

Слід врахувати, що застосування п.29 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, який передбачає застосування орендної ставки 15% за інше використання нерухомого майна, було б можливе лише у разі якби вказана методика не містила б п.14, а саме "розміщення" поміж іншим "видавництв друкованих засобів масової інформації та видавничої продукції що друкуються іноземними мовами" і відповідно до якого застосовується орендна ставка 10%.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про те, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства України, яке регулює порядок надання в оренду майна, що є державною власністю, вимагав від позивача зміни умов договору оренди № 03-5А, тому що в самому Договорі п.3.4. встановлено, що "розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством, але відповідачем не доведена наявність підстав для збільшення розміру орендної ставки за договором оренди № 03-5А.

Крім того, дослідивши заяву прокурора Бабушкінського району м. Дніпропетровська про вступ у справу в порядку ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про неможливість її задоволення з огляду на наступне.

Як на підставу звернення прокурор Бабушкінського району м. Дніпропетровська зазначає, що оскільки предмет спору по справі є зміна умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, та в звязку з тим, що 30% орендної плати, передбаченої п.3.1 спірного договору, перераховуються орендарем до державного бюджету, то є наявність порушень або загроза порушень економічних інтересів держави.

Суд не погоджується з даним твердженням прокурора, оскільки матеріалами справи та поясненнями сторін підтверджено факт перерахування позивачем 30% орендної плати за оренду майна, що є предметом договору № 03-5А та є державною власністю. У судовому засіданні з'ясовано, що сторони добросовісно виконували вимоги чинного договору оренди, тобто орендар-позивач своєчасно і у повному обсязі сплачував орендну плату встановлену договором, орендодавець-відповідач також своєчасно і у повному обсязі перераховував відповідні кошти до Фонду Державного майна України. Отже, факт порушення економічних інтересів держави, шляхом не перерахування 30% орендної плати за оренду майна, що є державної власністю, в даному конкретному випадку відсутній.

Щодо вимоги прокурора Бабушкінського району м. Дніпропетровська вважати його учасником господарської справи №15/5005/521/2012, який діє в інтересах держави в особі Фонду державного майна України третьої особи на стороні відповідача, то на думку суду дана вимога також не може бути задоволена у звязку з порушенням вимог ст.ст. 18, 27, Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Частиною 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Таким чином, господарським процесуальним кодексом України визначений чіткий порядок вступу третіх осіб у справу, який в свою чергу передбачає обовязок особи, яка вважає, що рішення з господарського спору може вплинути на її права або обов'язки щодо однієї з сторін подати господарському суду відповідну заяву.

Господарський суд не вбачає підстав для залучення у якості третьої особи фонду Державного майна України, так як судом встановлено, що інтереси держави ніяким чином не порушуються.

Із матеріалів справи не вбачається надходження заяви від Фонду державного майна України про залучення до участі у справі № 15/5005/521/2012 в якості третьої особи на стороні відповідача. Також питання щодо залучення до участі в даній справі Фонду державного майна України, в якості третьої особи на стороні відповідача, не порушувалося учасниками судового процесу, а отже з даного приводу судом не виносилася відповідна ухвала, передбачена вимогами ч.3 ст.27 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, правилами ст. 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовом, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

У даному випадку господарський суд вважає заяву прокурора про вступ у справу в порядку ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України необґрунтованою і безпідставною оскільки:

- по-перше, справа розглядається господарським, а не адміністративним судом і тому звернення прокурора в порядку ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України до господарського суду є безпідставним;

- по-друге відсутній суб'єктний склад учасників судового процесу для представництва інтересів прокурором, оскільки сторонами у справі є два звичайних господарюючих суб'єкта.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України щодо застосування відповідних норм матеріального права у подібних правовідносинах, наведеною в постанові ВГСУ від 09.08.11р. у справі № 12/95-09, ухвалі ВГСУ від 07.10.11р. у справі № 1/4пн, ухвалі ВГСУ від 11.01.12р. у справі № 8/184.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про неможливість задоволення заяви прокурора Бабушкінського району м. Дніпропетровська про вступ у справу в якості представника інтересів держави в особі Фонду державного майна України, в звязку з тим, що Фонд державного майна України не є учасником судового процесу по справі № 15/5005/521/2012 в розумінні ст.ст. 18, 27 Господарського процесуального кодексу України, а також в звязку з відсутністю порушень або загрози порушень економічних інтересів держави шляхом недоотримання обовязкових платежів, передбачених п.3.1. договору оренди нерухомого майна № 03-5А від 14.08.2003р.

Також, господарський суд не може покласти в основу рішення додані прокурором до справи документи, тому що відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У даному випадку, згідно правил ст. 35 Господарського процесуального кодексу України тільки вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені, тому господарський суд не може прийняти до уваги постанову про порушення кримінальної справи від 26.01.12р.

Крім того, господарський суд не приймає до уваги Акт контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області від 30.09.11р. № 05-21/67 про результати ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Дніпрошахт" за період з 01.01.2010р. по 31.08.2011р., так як він не є для господарського суду безперечним доказом. Теж саме стосується і довідки старшого контролера - ревізора КРУ в Дніпропетровській області і листа "Про надання інформації" від 02.11.2011р. № 04-05-03-17/11741, які повторюють обставини викладені в акті ревізії КРУ від 30.09.11р. № 05-21/67. Також, суд вважає за необхідне зазначити про те, що вищевказані документи надані до суду особою, що не є учасником судового процесу по даній справі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись Законом України "Про видавничу діяльність", Постановою від 4 жовтня 1995р. №786 "Про методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу", Класифікацією видів економічної діяльності прийняті наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005р. №375, ст.ст. 11, 12, 18, 27, 29, 34, 35, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати вимоги Державного підприємства "Дніпродіпрошахт" (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Миронова, 15, код ЄДРПОУ 05410777) щодо зміни умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 03-5А від 14.08.2003р., викладені у Додатковій угоді № 24 від 14.11.2011р. необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству України.

При подальшому розрахунку за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 03-5А від 14.08.2003р. залишити розмір орендної ставки 10% від вартості орендованого майна за цільовим використанням «Видавництво друкованих засобів масової інформації та видавничої продукції, що друкуються іноземними мовами», відповідно до абз. 9 п. 14 Додатку 2 «Методики розрахунку та використання плати за оренду державного майна», затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786.

Стягнути з Державного підприємства "Дніпродіпрошахт" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Миронова, 15, код ЄДРПОУ 05410777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОБРА СПРАВА-2003" (юридична адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Чекмарьова, буд. 7, кв. 3; фактичне місцезнаходження: 49034, м. Дніпропетровськ, вул.Малиновського, буд. 76, код ЄДРПОУ 32560672) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 073 грн. (одна тисяча сімдесят три грн. 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяН.Е. Петренко Повне рішення складено 24.02.12р.